Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 541/2569/26
Номер провадження 2/541/1962/2026
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
02 жовтня 2026 року м. Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Городівського О.А.
за участю секретаря судового засідання Гуриної В.М., Непокупної Л.М.,
представника відповідача адвоката Скользнєвої В.В.,
розглянувши у відкритому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В :
29 червня 2026 року представник Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» звернувся до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 07 березня 2023 року № 1011375045, станом на 29 квітня 2026 року, у сумі 150212,43 грн, з яких: 106887,17 грн заборгованість за кредитом; 30,9 грн заборгованість процентами; 43294,36 грн заборгованість за комісією, посилаючись на те, що між сторонами був укладений кредитний договір, зобов`язання за яким відповідач тривалий час не виконує, тому за ним утворилась заборгованість на загальну суму 150212,43 грн, яку позивач просив стягнути у судовому порядку, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн.
Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 13 липня 2026 року справу за вищевказаним позовом постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін(а.с. 71).
07 серпня 2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив поновити строк для подання відзиву на позовну заяву, у задоволенні позову Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити в повному обсязі з огляду на те, що останній не укладав жодних договорів рефінансування кредитного договору № 1001920781201. Наданий договір № 1011375045 не містить електронного підпису ОСОБА_1 . Всі оплати які він здійснював були спрямовані на погашення боргу саме за кредитним договором № 1001920781201. Позивачем не було надано жодних документів, які б підтверджували наявність заборгованості за кредитним договором №1001920781201. Матеріали справи не містять тексту кредитного договору, паспорту споживчого кредиту, виписки по рахунку та розрахунку заборгованості. Позивач не надав суду документів, які б підтверджували наявність у позичальника заборгованості за первісним кредитним договором № 1001920781201, всі надані розрахунки стосуються кредитного договору від 07 березня 2023 року № 1011375045, який відповідач не підписував і не був обізнаний з його умовами. Також відповідач вважає, що нарахована кредитором заборгованість по комісії з обслуговування кредиту в розмірі 43294,36 грн є такою, що не відповідає принципу справедливості, добросовісності та розумності в розумінні Закону України «Про споживче кредитування».
Крім того, відповідачем заявлена вимога про стягнення з позивача Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», на його користь витрат на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.
Разом з відзивом на позовну заяву, до суду надійшло клопотання представника відповідача, адвоката Скользнєвої В.В., про витребування у Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» належним чином оформлених документів, а саме: кредитного договору №1001920781201; паспорта споживчого кредиту №1001920781201; виписки за рахунком ОСОБА_2 , який був відкритий на підставі договору №1001920781201; детального розрахунку заборгованості за кредитним договором №1001920781201 з зазначеною відсотковою ставкою, періодами нарахувань, штрафами та комісією. В обґрунтування клопотання зазначила, що з позовної заяви вбачається, що 07.03.2023 року АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 уклали договір № 1011375045 «Кредит на загальні цілі RS GP on GP рефінансування online» на суму 116 257,54 грн, строком на 36 місяці з відсотковою ставкою 0,01% річних. Відповідно до п.10 договору даний кредит був оформлений з метою рефінансування кредитного договору №1001920781201. Тобто кошти, які позичальник повинен отримати за цим договором повністю йдуть на погашення попереднього кредиту. В матеріалах справи відсутній текст кредитного договору №1001920781201, паспорт споживчого кредиту, графік розрахунків, докази видачі кредитних коштів та розрахунок заборгованості. Також просила поновити представнику відповідача строк на подання клопотання про витребування доказів (а.с. 79-95).
Ухвалою суду від 18 серпня 2026 року клопотання представника відповідача про поновлення строку для подання клопотання про витребування доказів та витребування доказів задоволено, поновлено представнику відповідача строк для подання клопотання про витребування доказів, витребувано у Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» вищевказані документи (а.с. 101).
28 серпня 2026 року до суду надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи № 541/2569/26 доказів: копії кредитного договору № 1001920781201, копії паспорту споживчого кредиту № 1001920781201, виписки за рахунком ОСОБА_2 , який був відкритий на підставі договору № 1001920781201, розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1001920781201 та уточненої позовної заяви, в якій позивачем враховано здійснення відповідачем часткового погашення та заявлено стягнення заборгованості за кредитним договором від 07 березня 2023 року № 1011375045, станом на 29 квітня 2026 року, у сумі 140215,74 грн, з яких: 96887,17 грн заборгованість за сумою кредиту; 34,21 грн заборгованість за процентами; 43294,36 грн заборгованість за комісією. Однак, до вказаного клопотання позивачем додано копію заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 07 березня 2023 року № 1011375045, копію паспорту споживчого кредиту кредит на загальні цілі RS GP on GP рефінансування online (36), виписку по особовому рахунку НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , за період з 07 березня 2023 року по 26 серпня 2026 року, розрахунок заборгованості ОСОБА_1 перед Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» за кредитним договором № 1011375045 від 07 березня 2023 року, зі всіма змінами і доповненнями до нього, станом на 26 серпня 2026 року (включно) (а.с. 112-126).
У судовому засіданні представник відповідача, адвокат Скользнєва В.В., вказала на те, що банком не виконано ухвалу суду та надано копії документів, що стосуються іншого договору, наполягала на відмові у задоволенні позовних вимог АТ «ПУМБ» у повному обсязі.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, в уточненій позовній заяві просив проводити розгляд справи за його відсутності (а.с. 120).
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 07 березня 2023 року ОСОБА_1 підписав заяву на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 1011375045, в якій зазначено, що відповідач (клієнт) просить надати йому споживчий кредит з цільовим призначенням: а) погашення заборгованості; б) сплата разової комісії банку; сума: 116257,54 грн, в тому числі з метою погашення заборгованості 116257,54 грн, для сплати разової комісії 0,00 грн; строк (в місяцях): 36; розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості: 1,4%; розмір процентної ставки: 0,01% річних; разова комісія: 0% від суми кредиту + 0 грн; схема повернення кредиту: ануїтетна (рівними платежами); спосіб надання споживчого кредиту на загальні споживчі цілі: банківський переказ (за реквізитами зазначеними у п. 10); заборгованість: кредитор АТ «Перший Український Міжнародний Банк», основний договір 1001920781201, сума заборгованості 116257,54 грн, реквізити для погашення 29095114383039. Підписуючи цю заяву, клієнт уповноважив банк здійснити переказ суми споживчого кредиту з цільовим призначенням на погашення заборгованості за реквізитами, зазначеними в п. 10 цієї заяви.
Підписанням цієї заяви відповідач (клієнт) беззастережно підтвердив прийняття Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (надалі за текстом ДКБО), яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ»: pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погодився з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у банку).
Крім того, відповідачем також підписано паспорт споживчого кредиту.
Згідно з копією платіжної інструкції від 07 березня 2023 року № TR.63149902.50230.25578, АТ «ПУМБ» перерахувало на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 116257,54 грн. Вказане також підтверджується випискою по особовому рахунку НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , за період з 07 березня 2023 року по 26 серпня 2026 року.
У свою чергу відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконував умови кредитного договору, у зв`язку з чим розмір заборгованості станом на 29 квітня 2026 року, відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1011375045 від 07 березня 2023 року, наданого позивачем, становить 140215,74 грн, з яких: 96887,17 грн заборгованість за сумою кредиту; 34,21 грн заборгованість за процентами; 43294,36 грн заборгованість за комісією.
06 травня 2026 року позивач направив на адресу відповідача (позичальника) письмове повідомлення від 30 квітня 2026 року про виконання зобов`язань за укладеним договором з вимогою повернення боргу в строк не пізніше 30 днів з дня отримання даного повідомлення. Однак ОСОБА_1 на вимогу банку не відреагував, заборгованість не погасив.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно зі статтею 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В силу положень статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно зі статями 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.
Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до статей 5, 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.
Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа. У разі створення електронного документа з використанням більш як одного електронного підпису та/або більш як однієї електронної печатки його створення завершується накладанням електронного підпису або електронної печатки останнім підписувачем чи створювачем електронної печатки відповідно до технології створення такого електронного документа. Суб`єкти електронного документообігу використовують електронні підписи та електронні печатки у випадках, встановлених законодавством, або за домовленістю між відповідними суб`єктами.
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до положень статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем АТ «Перший Український Міжнародний Банк» доведено факт укладення 07 березня 2023 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 кредитного договору № 1011375045.
Крім того, у даному випадку застосовною є презумпція правомірності правочину, яка означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21)).
Сторони в договорі погодили розмір та порядок нарахування і сплати відсотків за користування кредитом.
Однак, відповідач умови договорів порушив, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором від 07 березня 2023 року № 1011375045, станом на 29 квітня 2026 року, у сумі 140215,74 грн, з яких: 96887,17 грн заборгованість за сумою кредиту; 34,21 грн заборгованість за процентами; 43294,36 грн заборгованість за комісією.
Враховуючи факт надходження кредитних коштів на банківський рахунок відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині вказаної суми є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за процентами у розмірі 34,21 грн суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 з 27 лютого 2022 року проходить військову службу у Збройних Силах України, що підтверджується записами у військовому квитку відповідача серії НОМЕР_2 , копією посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого 09 серпня 2023 року, а також копією довідки від 03 серпня 2026 року № 1526/2340/Двих.
У відповідності до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції чинній станом на день укладення кредитного договору), військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Таким чином, станом на день укладення спірного кредитного договору (07 березня 2023 року) відповідач був військовослужбовцем і є ним на даний час, відтак на нього розповсюджуються положення п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а заборгованість за процентами у розмірі 34,21 грн стягненню не підлягає.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача комісії за кредитним договором від 07 березня 2023 року № 1011375045 суд дійшов наступного висновку.
За обставин цієї справи, пунктом 5 кредитного договору від 07 березня 2023 року № 1011375045 встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1,4%.
Пунктом 5.7.3. Частини 5 Розділу ІІ Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (тут і далі в редакції, що діє з 24 лютого 2023 року) передбачено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості за споживчим кредитом встановлюється за послуги банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення споживчого кредиту, розрахунково-касове обслуговування щодо споживчого кредиту, надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості сплачується щомісячно в термін сплати процентів за користування споживчим кредитом за відповідний розрахунковий період у розмірі, вказаному в заяві на приєднання до договору, від початкової (наданої) суми споживчого кредиту (база розрахунку комісії). Комісія за обслуговування кредитної заборгованості за наданим споживчим кредитом розраховується за повний місяць у якому відбувається повернення заборгованості. Під повним місяцем, у цій Частині 5 Розділу ІІ цього Договору, розуміється період, який визначається від попереднього до наступного терміну (дати) платежу згідно з графіком платежів. Комісія не встановлюється за надання один раз на місяць інформації за споживчим кредитом, яка згідно з вимогами законодавства не частіше одного разу на місяць повідомляється клієнту безоплатно (інформація про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, отримання виписки з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформація про платежі за цим Договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також інша інформація, надання якої безоплатно передбачено чинним законодавством.
При цьому у постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі №752/4008/20, в якій надавалася оцінка дійсності положень кредитного договору з АТ «ПУМБ», аналогічно цій справі, вказано про те, що, відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Згідно з частиною другої статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
З урахуванням вищевикладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Колегія суддів Великої Палати Верховного Суду у пункті 25 постанови по справі № 363/1834/17 зауважила, що сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов`язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (пункт 6 частини першої вказаної статті). Домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення. Тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 виснувала, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
Положення Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, що діяли на день підписання відповідачем заяви на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, свідчать про те, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості за споживчим кредитом нараховується щомісячно незалежно від дій споживача.
При цьому з аналізу змісту зазначеного пункту договору вбачається, що сплату відповідної комісії банк покладає на позичальника попри те, що дії, за які вона справляється, вчиняються на користь банку, зокрема, послуги щодо списання та зарахування коштів з метою повернення кредиту, розрахунково-касове обслуговування кредиту.
Враховуючи вищенаведене, оскільки відповідачу було встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд вважає, що положення кредитного договору, укладеного між сторонами про зобов`язання позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно у терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.
Відтак, нарахування позивачем у даній справі заборгованості по комісії за кредитним договором від 07 березня 2023 року № 1011375045 у сумі 43294,36 грн є безпідставним, та у задоволенні зазначеної позовної вимоги слід відмовити.
Крім того, з розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1011375045 від 07 березня 2023 року вбачається, що позивачем було зараховано грошові кошти у розмірі 1627,61 грн на погашення заборгованості за комісією. Однак, з огляду на безпідставність нарахування комісії, суд дійшов висновку про необхідність зарахувати вказані кошти на погашення заборгованості за сумою кредиту.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором від 07 березня 2023 року № 1011375045, станом на 29 квітня 2026 року, у розмірі 95259,56 грн (заборгованість за сумою кредиту).
Позивачем додатково заявлена вимога про здійснення розподілу судових витрат.
Позивач повідомив про наявність судових витрат пов`язаних зі сплатою судового збору в розмірі 2662,40 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції від 15 червня 2026 року № 334.
За приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом задоволено позовні вимоги частково на суму 95259 грн 56 коп., що становить 67,94% від заявлених позовних вимог, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1808 грн 84 коп. (позовні вимоги підлягають задоволенню на 95259,56 грн * 100% : 140215,74 грн ціни позову = 67,94%, тобто 67,94% від ціни позову; 67,94% * 2662,40 грн : 100%), що пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Відповідачем у відзиві заявлено вимогу про стягнення з АТ «ПУМБ» на його користь судових витрат на правничу допомогу у розмірі 8000,00 гривень. На підтвердження вказаних витрат, відповідачем суду надано договір про надання правничої допомоги, укладений 27 липня 2026 року між ОСОБА_1 та адвокатом Скользнєвою Валерією Владиславівною, акт здачі-прийняття наданих послуг від 31 липня 2026 року, квитанцію до прибуткового касового ордера від 31 липня 2026 року (а.с. 89-90).
Вирішуючи, питання щодо розподілу витрат на правову допомогу, суд керується положеннями ст. 137 ЦПК України, якою визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Суд зазначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Отже, зважаючи на те, що матеріали справи не містять великої кількості документів для підготовки відзиву, дана справа є нескладною, враховуючи конкретні обставини справи, часткове задоволення позовних вимог, суть наданих послуг, суд вважає, що визначені відповідачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, тому дійшов висновку про стягнення з АТ «ПУМБ» на користь ОСОБА_1 судових витрат на правничу допомогу пропорційно до розміру позовних вимог, у задоволенні яких було відмовлено (32,06%), у розмірі 2564 грн 80 коп..
Керуючись ст.ст. 509, 512, 514, 526, 527, 530, 599, 610, 611, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 76-81, 83, 141, 263, 264, 265, 273, 280, 281, 282, 352, 354 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги Акціонерного Товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного Товариства «Перший Український Міжнародний Банк», ідентифікаційний код юридичної особи: 14282829, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 04070, місто Київ, вулиця Андріївська, будинок 4, рахунок IBAN № НОМЕР_5 , МФО: 334851, ЄРДПОУ: 14282829, отримувач: АТ «ПУМБ»,
заборгованість за кредитним договором від 07 березня 2023 року № 1011375045, станом на 29 квітня 2026 року, у розмірі 95259 (дев`яносто п`ять тисяч двісті п`ятдесят дев`ять) гривень 56 копійок (заборгованість за сумою кредиту).
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного Товариства «Перший Український Міжнародний Банк», ідентифікаційний код юридичної особи: 14282829, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 04070, місто Київ, вулиця Андріївська, будинок 4, рахунок IBAN № НОМЕР_5 , МФО: 334851, ЄРДПОУ: 14282829, отримувач: АТ «ПУМБ», судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1808 (однієї тисячі восьмисот восьми) гривень 84 копійок.
Стягнути із Акціонерного Товариства «Перший Український Міжнародний Банк», ідентифікаційний код юридичної особи: 14282829, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 04070, місто Київ, вулиця Андріївська, будинок 4, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , витрати на правничу допомогу у розмірі 2564 (двох тисяч п`ятисот шістдесяти чотирьох) гривень 80 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О. А. Городівський
Судове рішення № 140268940, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області було прийнято 02.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 541/2569/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: