Вирок № 140266942, 02.10.2026, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

02.10.2026

Єдиний унікальний номер 497/2438/26

Провадження № 1-кп/497/195/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2026 року м.Болград

Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

її захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Болград обвинувальний акт в кримінальному провадженні № 12026162270000387 від 07.07.2026 року відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Озерне, Ізмаїльського району, Болградського району, Одеської області, громадянина України, зі слів: має середню освіту, заміжньої, утриманців не має, офіційно працевлаштованої, не є особою з інвалідністю, зареєстрованої і фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, особу якої встановлено на підставі паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 виданого Ізмаїльським РВ УМВС України в Одеській області від 26.04.1999 року, РНОКПП НОМЕР_2 ,

яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

06.07.2026, приблизно о 22:15 годині, більш точний час судовим розглядом не встановлено, на території міжнародного пункту пропуску «Виноградівка» відділу прикордонної служби НОМЕР_3 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованого на кордоні України з Республікою Молдова за адресою: АДРЕСА_2 , інспектор прикордонної служби 1 категорії групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) штаб-сержант ОСОБА_6 , під час несення служби, здійснював прикордонний контроль щодо ОСОБА_4 та її чоловіка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які рухалися у пішому порядку на виїзд з України до Республіки Молдова.

При цьому ОСОБА_7 , маючи намір перетинання Державного кордону України до Республіки Молдова, не мав з собою у наявності відповідні документи, що дають право на виїзд з України, відповідно до вимог Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57.

За зазначених обставин інспектор прикордонної служби 1 категорії групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) штаб-сержант ОСОБА_6 , ніс службу на зазначеному пункті міжнародного пункту пропуску у відповідності із Законом України «Про державну прикордонну службу України», яким визначено правові основи організації та діяльності Державної прикордонної служби України, її загальну структуру, чисельність, функції та повноваження.

Відповідно до ст. ст. 2, 10 Закону України «Про державну прикордонну службу України», основними функціями Державної прикордонної служби України окрім іншого є: охорона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах з метою недопущення незаконної зміни проходження його лінії, забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму; здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України і з неї осіб, транспортних засобів, вантажів, а також виявлення і припинення випадків незаконного їх переміщення.

Пунктами 4, 5, 6, 8 ст. 19 Закону України «Про державну прикордонну службу України» визначено, що на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань зокрема покладаються: здійснення прикордонного контролю і пропуску в установленому порядку осіб, транспортних засобів, вантажів.

Статтею 20 Закону України «Про державну прикордонну службу України» визначено, що військовослужбовцям, а також працівникам Державної прикордонної служби України, при виконанні покладених на Державну прикордонну службу України завдань надається право самостійно, а в разі перебування транспортних засобів, товарів та інших предметів, що переміщуються через державний кордон України, під митним контролем - разом з митними органами проводити відповідно до законодавства огляд транспортних засобів, товарів та предметів.

Частиною 1 ст.24 Закону України «Про державну прикордонну службу України» визначено, що військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України під час виконання покладених на них обов`язків є представниками влади.

Таким чином, інспектор ОСОБА_6 , відповідно до примітки ст. 364 КК України був службовою особою, що постійно та за спеціальними повноваженнями здійснював функції представника влади.

При цьому інспектор прикордонної служби ОСОБА_6 , виконуючи покладені на нього повноваження представника влади, з причин та підстав, зазначених вище, рішенням № 372 від 07.07.2026, згідно вимог ст. 14 Закону України «Про прикордонний контроль», відмовив ОСОБА_7 в перетині державного кордону України.

За зазначених обставин, у період часу з 22:15 години по 22:25 годин, ОСОБА_4 , перебуваючи на території вищезазначеного міжнародного пункту пропуску «Виноградівка» під час здійснення інспектором ОСОБА_6 прикордонного контролю, маючи прямий умисел, направлений на пропозицію та надання службовій особі (інспектору Держаної прикордонної служби України) неправомірної вигоди, з корисливих мотивів, з метою забезпечення безперешкодного перетину державного України своїм чоловіком ОСОБА_7 , усвідомлюючи незаконність та протиправність своїх дій, запропонувала неправомірну вигоду зазначеному інспектору Державної прикордонної служби України, як службовій особі, за невиконання ним функцій покладених на нього Законом України «Про державну прикордонну службу України», а саме за не прийняття рішення у відповідності до вимог ст. 14 Закону України «Про прикордонний контроль» про відмову в перетинанні державного кордону України її чоловіком ОСОБА_7 .

У відповідь на обіцянку надати неправомірну вигоду інспектором ОСОБА_8 . ОСОБА_4 роз`яснено, що вказані дії є неправомірними та попереджено останню про кримінальну відповідальність за вчинення таких дій.

Проте ОСОБА_4 , перебуваючи на території вказаного вище пункту пропуску, продовжуючи реалізацію свого неправомірного умислу, умисно надала інспектору прикордонної служби 1 категорії групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) штаб-сержанту ОСОБА_6 неправомірну вигоду у сумі 200 доларів США, що станом на 06.07.2026 за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України становить 8 914.00 гривень за невчинення ним як службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, дій з використанням наданої їй влади та службового становища, а саме за не прийняття рішення у відповідності до вимог ст. 14 Закону України «Про прикордонний контроль» про відмову в перетинанні державного кордону України її чоловіком ОСОБА_7 .

Таким чином, ОСОБА_4 , органом досудового розслідування обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України за правовою кваліфікацією: пропозиція та надання службовій особі неправомірної вигоди за невчинення службовою особою в інтересах того хто надає таку вигоду дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Вину свою у вчиненні вище викладених дій обвинувачена ОСОБА_4 визнала повністю та суду пояснила, що дійсно 06.07.2026 року мали намір з чоловіком поїхати в с.Слободжея Республіка Молдова. Прибули на пункт пропуску Виноградівка в Болградському районі на автомобілі з м.Ізмаїл, за кермом якого була знайома дівчина. Як пішоходи зайшли на пункт пропуску, де під час перевірки інспектор прикордонної служби з`ясував, що у чоловіка ОСОБА_7 наявні документи не дають права на перетин кордону та відмовив. Однак, вона ОСОБА_4 вирішила спробувати це питання іншим чином та запропонувала інспектору грошові кошти, від яких він відмовився та попередив про кримінальну відповідальність. Після цього, вона поклала в страховий поліс 200 доларів США та передала прикордонники, не усвідомлюючи наслідків своїх дій. В зв`язку з чим, інспектор прикордонної служби викликав поліцію для фіксації вчиненого нею кримінального правопорушення.

Наразі вона повністю усвідомила наслідки своїх дій. Провину визнає цілком і беззаперечно, у вчиненому кається, зробила відповідні висновки, запевнила суд, що не буде більше вчиняти жодних правопорушень.

Тим самим обвинувачена підтвердила час, місце та спосіб вчинення кримінального правопорушення, що відповідає обставинам, викладеним в обвинувальному акті.

Обвинуваченою ОСОБА_4 подано письмову заяву з проханням розглядати справу згідно ч.3 ст.349 КК України (а.с.51).

Оскільки учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, судовий розгляд кримінального провадження здійснено у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України. При цьому судом їм було роз`яснено, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним обвинувачення пред`явлене ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України, з урахуванням визнавальних показів обвинуваченої, та відсутність заперечень з боку сторін кримінального провадження.

Дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.369 КК України за кваліфікуючими ознаками: пропозиція та надання службовій особі неправомірної вигоди за невчинення службовою особою в інтересах того хто надає таку вигоду дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

При визначенні виду й міри покарання обвинуваченій, суд відповідно до ст. 65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, особу ОСОБА_4 , яка має постійне місце реєстрації і місце проживання (а.с.72), раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася (а.с.70), за місцем проживання характеризується позитивно (а.с.73).

Обставинами, які пом`якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , передбачених ст.67 КК України не має.

Згідно досудової доповіді Болградського районного відділу №2 Філії державної установи «Центр пробації» в Одеській області від 01.10.2026вбачається, що виправлення обвинуваченої можливе без ізоляції від суспільства із застосуванням обов`язків передбачених ч.1 ст.76 КК України та ч.3 ст. 76 КК України (а.с.43-50).

Положеннями ст. 65 КК України визначено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Отже ці дані підлягають обов`язковому врахуванню. Крім того, під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК України.

Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Конституційний Суд України в Рішенні від 2 листопада 2004 N 15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, зазначив таке: […] призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.

Згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи (як ті, що обтяжують, так і ті, що пом`якшують покарання) щодо всіх осіб незалежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину […] (абзаци сьомий, восьмий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини).

У рішенні від 15 червня 2022 N 4-р (II)/2022 року Конституційний Суд України зазначає, що принцип індивідуалізації юридичної відповідальності […] має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов`язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, […].

Отже, принцип домірності зобов`язує суд у кожному конкретному випадку домірно застосовувати види покарання та (або) інші заходи кримінально-правового характеру з огляду на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та низку інших фактів і обставин (п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2022 N 1-р/2022).

Відповідно покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації, адже застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч.1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.

Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства (див. постанову Верховного Суду від 10 червня 2020 у справі N 161/7253/18).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що виправлення має на меті шляхом примусового впливу на засудженого внести корективи в його соціально-психологічні властивості, нейтралізувати негативні настанови, змусити додержуватися положень закону про кримінальну відповідальність. Досягнення такого результату визнається юридичним виправленням, що є важливим результатом застосування покарання та суттєвим показником його ефективності.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливе призначити обвинуваченій покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень у виді штрафу в межах санкції інкримінованої останній статті.

Визначаючи саме таку міру покарання обвинуваченій, суд виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, оцінюючи усі обставини справи та особу обвинувачуваної.

Вирішення судом процесуальних питань.

Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. А відтак, суд прийшов до висновку про необхідність скасування заходів забезпечення кримінального провадження, що застосовані на підставі ухвали слідчого судді Болградського районного суду Одеської області від 09.07.2026 року справа №497/1895/26, провадження №1-кс/497/277/26 у вигляді арешту майна (а.с.62-63.

Щодо конфіскації грошових коштів:

Згідно з частиною 9 статті 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.

Відповідно до положень частини 1 статті 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п.1 ч.2 ст.96-1 КК України спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду.

Спеціальна конфіскація, відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 96-2 КК України, застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно призначались (використовувались) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне долю речових доказів у вигляді грошових коштів (а.с.56-57) на загальну суму 200 доларів США, номіналами:

- 100 доларів США серії MF98332794D;

- 100 доларів США серії PJ98013643A,

належні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , які опечатані у поліетиленовий пакет за № WAR1166644, на підставі статей 96-1 та 96-2 КК України застосувавши спеціальну конфіскацію конфіскувати у власність Держави.

Процесуальні витрати відсутні.

Цивільний позов по справі не заявлявся.

Міра запобіжного заходу до ОСОБА_4 не застосовувалася та відсутні наразі підстави для її застосування.

На підставі ч.15 ст.615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку суд користується своїм правом обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.100, 368, 370, 373 ч.2, 374, 376, 395 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України і на підставі санкції цієї статті призначити їй покарання у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000.00 гривень (сімнадцять тисяч гривень).

Реквізити для оплати штрафу по кримінальному провадженні;

Болградська громада

отримувач коштів ГУК в Одеській області/м. Болград/21081100

код за ЄДРПОУ 37607526

банк отримувача Казначейство України (ЕАП)

код банку отримувача: 899998

рахунок отримувача: UA088999980313040106000015660

код класифікації доходів бюджету 21081100

Скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, що застосовані на підставі ухвали слідчого судді Болградського районного суду Одеської області від 09.07.2026 року справа №497/1895/26, провадження №1-кс/497/277/26 про арешт майна.

На підставі ст. 96-1, ст.96-2 КК України грошові кошти на загальну суму 200 доларів США, номіналами: - 100 доларів США серії MF98332794D; - 100 доларів США серії PJ98013643A, в порядку спеціальної конфіскації, конфіскувати у власність Держави.

Міру запобіжного заходу до ОСОБА_4 - не застосовувати.

На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення можуть бути подані апеляційні скарги до Одеського апеляційного суду через Болградський районний суд Одеської області.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1