Постанова № 140265088, 01.10.2026, Баранівський районний суд Житомирської області

Справа № 273/2178/25

Провадження № 3/273/58/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Баранівка

Суддя Баранівського районного суду Житомирської області Бєлкіна Д.С., розглянувши матеріали справи, які надійшли від Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП

ВСТАНОВИЛА:

На розгляд Баранівського районного суду Житомирської області від Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області надійшли матеріали про адміністративне правопорушення (протокол серія: ЕПР1 № 535410 від 09.12.2025 року), за ч. 1 ст. 130 КУпАП, складені відносно ОСОБА_1 .

Із вказаних матеріалів слідує, що 08.12.2025 року о 23 год. 41 хв., ОСОБА_1 на вул. Довбиська в с. Кам`яний Брід Звягельського району Житомирської області керував ТЗ ВАЗ 21074, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, згідно показів алкотестеру Драгер 6820 рівень сп`яніння становив 2,03 %0, чим порушив вимоги п. 2.9 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

19.08.2026 року від адвоката Нурієва Р.Т. до суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. Захисник посилався на те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Окрім цього, послався на ряд недоліків при складанні протоколу, зокрема, вказує, що працівниками поліції було проігноровано вимогу Закону України «Про Національну поліцію» стосовно обов`язку представитись та пред`явити своє посвідчення, звертаючись до особи, а також була порушена процедура спілкування. Окрім цього, зауважив, що ОСОБА_1 вживав алкоголь після зупинки транспортного засобу, оскільки автомобіль вийшов з ладу та ОСОБА_1 чекав на знайомого для подальшого буксирування несправного транспортного засобу, наміру сідати за кермо після вживання алкогольних напоїв він не мав.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився.

Суддя, дослідивши матеріали справи, дійшла наступного висновку.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною першою та другою статті 62 Закону України «Про національну поліцію України» (далі - Закон) передбачено, що поліцейський під час виконання покладених на поліцію повноважень є представником держави. Законні вимоги поліцейського є обов`язковими для виконання всіма фізичними та юридичними особами.

Згідно п. 2.9 ПДР Україани водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Із дослідженого у судовому засіданні відеозапису встановлено, що після виявлення транспортного засобу посеред дороги, та надавши допомогу у відбуксируванні вказаного транспортного засобу, працівниками поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою алкотестеру Драгер 6820 на місці зупинки ТЗ, оскільки при спілкування з ОСОБА_1 працівниками поліції були виявлені у нього ознаки алкогольного сп`яніння, які були йому озвучені.

ОСОБА_1 , у свою чергу, погодився на проходження такого огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер.

Згідно результатів огляду рівень сп`яніння ОСОБА_1 становив 2,03 %0, що підтверджується долученим до матеріалів справи чеком приладу Драгер 6820.

ОСОБА_1 погодився із вказаним показником та від проходження повторно огляду в найближчому медичному закладі відмовився. В подальшому його було відсторонено від керування транспортним засобом.

Вказаним відеозаписом спростовуються і доводи захисника ОСОБА_1 - адвоката Нурієва Р.Т. стосовно відсутності доказів на факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

Так на відеозаписі ОСОБА_1 визнає факт керування ним ТЗ та не спростовує його. Окрім цього сам визнає той факт, що дійсно вживав алкогольні напої, пояснюючи, що він являється військовослужбовцем і приїхав з передової у відпустку.

Жодних пояснень стосовно того, що він не керував транспортним засобом чи того, що він вживав алкогольні напої після зупинки транспортного засобу, не маючи наміру подальшого керування, ним при спілкуванні з працівниками поліції надано не було.

Окрім цього, в матеріалах справа наявна копія постанови серії ЕНА № 6307188 від 09.12.2025 року, яка була винесена відносно ОСОБА_1 за порушення п. 2.3 в. ПДР України, та якою, відповідно, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Вказана постанова оскаржена ОСОБА_1 не була.

Не на користь ОСОБА_1 є і той факт, що він, як зафіксовано на відеозаписі, намагався владнати питання з працівниками поліції з метою уникнення відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП по іншому, в спосіб не передбачений законом.

Таким чином, склад вказаного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, скоєного ОСОБА_1 , доведений та підтверджується протоколом серії ЕПР1 № 535410 від 09.12.2025 року за ч. 1 ст. 130 КУпАП, постановою серії ЕНА № 6307188 від 09.12.2025 року, чеком приладу Драгер 6820, в якому зафіксовано факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння, відеозаписом з боді камери поліцейського, яким зафіксовано процедуру проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та факт відсутності заперечення щодо статусу його як водія транспортного засобу.

Стосовно посилань адвоката Нурієва Р.Т. на ряд порушень при складанні протоколу.

Загальноприйнятою імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини - заборони катування й нелюдського поводження (ст. 3 Конвенції, ч. 1 ст. 28 Конституції України), прав підозрюваного, обвинуваченого на захист, у тому числі професійну правничу допомогу (п. «с» ч. 3 ст. 6 Конвенції, ст. 59 Конституції України), на участь у допиті свідків (п. «d» ч. 3 ст. 6 Конвенції), права людини на повагу до свого приватного життя, недоторканність житла (ст. 8 Конвенції), на відмову давати показання щодо себе, членів своєї сім`ї та близьких родичів (ч. 1 ст. 63 Конституції України).

Визнання недопустимими доказів, зібраних поліцейськими, лише з підстав невиконання формалізованих процедур, або допущення описок без усвідомлення їх мети і значення, а тільки тому, що вони існують, без встановлення факту порушення жодного з прав чи основоположних свобод особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вказувало б лише надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм, що в свою чергу унеможливить досягнення мети адміністративного стягнення (ст. 23 КУпАП).

Під час розгляду справи, судом не було встановлено, що ті порушення, на які посилається адвокат Нурієв Р.Т., зокрема порушення процедури спілкування та непред`явлення службового посвідчення, потягли за собою порушення конвенційних або конституційних прав ОСОБА_1 , внаслідок чого зібрані докази могли б бути визнані недопустимими, а провадження у справі закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до пункту 1 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.1995 року водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 2 ЗУ Про Національну поліцію завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави.

Право кожної людини на життя та безпеку може бути порушено, якщо водій керує транспортним засобом у стані сп`яніння. Крім того, керування автомобілем у стані сп`яніння є порушенням права на безпеку дорожнього руху та може призвести до серйозних наслідків для інших учасників дорожнього руху.

В теорії права існує такий принцип як - невідворотність юридичної відповідальності. Цей принцип полягає в тому, що кожна особа, яка вчинила правопорушення повинна понести покарання у виді адміністративного стягнення. Адміністративний проступок, на який держава не відреагувала, призводить до безкарності, не відновлює соціальну справедливість, в наслідок чого відбувається заохочення неправомірної поведінки.

Таким чином, особа яка вчинила правопорушення, і у стороннього спостерігача не виникає сумніву, що вона його вчинила, повинна понести покарання у відповідності до законодавства.

Звільнення судом особи від юридичної відповідальності лише з формальних причин недотримання правоохоронними органами вимог законодавства, призведе до порушення принципу невідворотності юридичної відповідальності.

Статтею 19 ЗУ Про Національну поліцію визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного ЗУ Про оборону України.

Отже, з вищевикладеного, можна зробити висновок, що особа яка керує транспортним засобом в стані сп`яніння, і ця особа була виявлена поліцейським, останній зобов`язаний скласти відносно такої особи протокол відповідно до Інструкції та направити його до суду для розгляду у встановленому законом порядку.

Разом з тим, якщо під час оформлення поліцейським адміністративних матеріалів було порушено вимоги законодавства, наслідком цього має бути відповідальність поліцейського за таке порушення, а не звільнення особи, яка керує транспортним засобом в стані сп`яніння, від адміністративної відповідальності.

Встановлені судом обставини справи не викликають сумнівів, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, а посилання адвоката Нурієва Р.Т. на ряд недоліків при складанні протоколу, не виключають вини ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Враховуючи вищевикладене, характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь вини, майновий стан, обставини справи, суд визнає ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладає стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Одночасно суд роз`яснює ОСОБА_1 , що в силу ч. 2 ст. 308 КУпАП у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;

У свою чергу, ч. 1 ст. 307 КУпАП передбачає, що штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Керуючись ст.ст. 9, 40-1, 130, 251, 283, 284, 307, 308 КУпАП,-

ПОСТАНОВИЛА:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти адміністративне стягнення за цим законом у виді штрафу розміром 17000 грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

(Отримувач: ГУК у Житомирській області/Житомирська область/21081300, код отримувача: 37976485, номер рахунку: UA 368999980313060149000006001, код класифікації доходів: 21081300, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

(Отримувач коштів ГУК у Житомирській області/ТГ м Баранівка/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37976485, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA 708999980313181206000006713, код класифікації доходів бюджету 22030101).

У разі не виконання ОСОБА_1 постанови суду в частині сплати штрафу у строки, встановлені ч. 1 ст. 307 КУпАП, стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в силу ч. 2 ст. 308 КУпАП подвійний розмір штрафу, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного суду через Баранівський районний суд Житомирської області.

Постанова підлягає виконанню протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку зупиняється до розгляду апеляційної скарги.

Суддя Д.С. Бєлкіна