Рішення № 140263428, 02.10.2026, Ічнянський районний суд Чернігівської області

Ічнянський районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/733/770/26

Єдиний унікальний №733/1203/26

Рішення

Іменем України

02 жовтня 2026 року м. Ічня

Ічнянський районний суд Чернігівської області

у складі головуючого - судді Вовченка А.В.,

за участю секретаря Мошенець Л.М.,

розглянувши в приміщенні Ічнянського районного суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 04.05.2025-100001820 від 04 травня 2025 року, згідно з умовами якого відповідач отримав грошові кошти на суму 2 500 грн на умовах строковості, зворотності, платності, та зобов`язувався сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора Е178 (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі. У свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим за нею утворилася заборгованість станом на 15 липня 2026 року в розмірі 8 300грн 00 коп, з яких: 2 500,00 грн - тіло кредиту, 3 875,00 грн - проценти, 1 250,00 грн неустойка, 225,00 грн комісія (за надання кредиту) та 450,00 грн додаткова комісія (за обслуговування кредитної заборгованості). У зв`язку з цим просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача вказану заборгованість та судові витрати.

Ухвалою судді Ічнянського районного суду Чернігівської області від 29 липня 2026 року відкрито провадження по даній справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (а.с. 44).

У судове засідання представник позивача не з`явився, письмово просив суд розглянути справу у її відсутність, підтримавши позовні вимоги в повному обсязі, у разі неявки відповідача не заперечує проти винесення заочного рішення по справі.

Відповідач в судове засідання також не з`явилася, у судове засідання також не з`явилася, яка згідно поштового повідомлення відсутня за вказаною адресою, а тому вважається такою, що належним чином повідомленою про дату, час, та місце судового засідання, яка заяви про розгляд справи за її відсутності та відзиву на позов не надала.

За відсутності всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Так, відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що 04 травня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено кредитний договір № 04.05.2025-100001820, шляхом підписання Заявки, що є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного Договору (оферти), з якою остання ознайомилася того ж дня. Відповідно до його умов відповідач отримала кредит в сумі 2 500 грн, який зобов`язувалася повернути 06 грудня 2025 року та сплатити нараховані проценти відповідно до графіка платежів та комісію (а.с. 13-19).

За умовами вказаного кредитного договору сторони передбачили, що кредит надається строком на 217 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту 06 грудня 2025 року (п.3, п.4 відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 04.05.2025-100001820. Продовження строку, на який надається кредит, не передбачене.

Також сторони узгодили, що плата за користування кредитом здійснюється за фіксованою незмінною процентною ставкою у розмірі 1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом перших трьох чергових періодів; розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку, комісія за надання кредиту 9 % від суми кредиту і дорівнює 225 грн, комісія за обслуговування кредиту 225 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, денна процентна ставка 0,84 %.

ОСОБА_1 підписала електронний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором Е178, а ТОВ «Споживчий центр» 04 травня 2025 року перерахувало суму кредиту в розмірі 2 500 грн на вказану відповідачем платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується повідомленням ТОВ «ФК «Контактний дім» від 20 квітня 2026 року (а.с. 12).

Відповідач в порушення умов договору кредитні кошти не повернула, у зв`язку з чим станом на 15 липня 2026 року розмір заборгованості склав 8 300грн 00 коп, з яких: 2 500,00 грн - тіло кредиту, 3 875,00 грн - проценти, 1 250,00 грн неустойка, 225,00 грн комісія (за надання кредиту) та 450,00 грн додаткова комісія (за обслуговування кредитної заборгованості) (а.с. 20-22).

Так, статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмір та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч.1 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитор свої зобов`язання перед позичальником виконав в повному обсязі, надав відповідачу кредитні кошти, однак позичальник взяті на себе за кредитним договором зобов`язання належним чином не виконала, що призвело до утворення вказаної вище заборгованості.

Доказів, які б спростували цю заборгованість за кредитним договором, ОСОБА_1 не надано.

Заборгованість за процентами нараховано відповідачу відповідно до умов договору та в межах строку кредитування.

Оскільки між сторонами укладено кредитний договір, відповідач отримала кредитні кошти, проте свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, тому наявна заборгованість за кредитним договором в розмірі 6 375 грн, з яких 2 500,00 грн - тіло кредиту, 3 875,00 грн проценти.

Відповідно до п.8 Договору, кредитодавець нараховує комісію за видачу кредиту в розмірі 9 % від суми виданого кредиту, що складає 225 грн.

Згідно з ч. 3 статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, зокрема надання споживчого кредиту.

Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).

Таким чином, суд вважає, що супутня послуга банку, визначена як надання кредиту в момент видачі, має надаватися клієнту безоплатно, а відтак стягнення комісій за надання кредиту в сумі 225 грн є неправомірною та задоволенню не підлягає.

Щодо стягнення із відповідача на користь позивача комісії за обслуговування кредиту в розмірі 450 грн та неустойки в розмірі 1 250 грн, суд звертає увагу на таке.

Відповідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.

Оскільки неустойка за кредитним договором № 04.05.2025-100001820 від 04 травня 2025 року, нараховані за період дії воєнного стану, тому позов в частині стягнення з ОСОБА_1 неустойки в сумі 1 250 грн задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості слід зазначити, що п. 9 кредитного договору передбачено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості 225 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»

умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Згідно з абзацами другим та третім частини четвертої статті 11 Закону України Про захист прав споживачів (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки, комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент укладення спірного договору) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Таким чином, враховуючи викладене, відсутні підстави стягнення з відповідача на користь позивача комісії за обслуговування кредитом у розмірі 450 грн.

Таким чином, суд, відповідно до ст. 89 ЦПК України, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також оцінивши достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності приходить до висновку що заявлені вимоги підлягають задоволенню частково в розмірі 6 375 грн.

Будь-яких доказів, що підтверджують невідповідність розміру заборгованості (нарахованих процентів) умовам договору суду не надано. Розрахунок відповідачем жодним чином не спростований, контррозрахунок не наданий.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по справі, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача, з урахуванням пропорційності до задоволеної частини вимог, слід стягнути 2 044,99 грн судового збору (2 662,40 грн - сума сплаченого позивачем судового збору за подання позовної заяви) х 76,81 % - задоволено судом вимоги заявленого позову).

Щодо заявлених у позовній заяві витрат пов`язаних надсиланням відповідачу копії позовної заяви у паперовій формі у розмірі 120,18 грн, то такі за своєю суттю не є судовими витратами у розумінні ст.133 ЦПК України, це є процесуальним обов`язком позивача, який подає позов через систему «Електронний суд», у зв`язку з чим фактично й передбачена зменшена ставка судового збору у такому випадку з коефіцієнтом 0,8. Відтак, для стягнення таких витрат суд не вбачає підстав.

Керуючись ст. 512, 514, 525, 526, 611, 625, 629, 1050, 1054, 1077, 1078, 1079, 1079, 1080, 1082 ЦК України, статтями 2, 4, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 247, 259, 263?264, 265, 274, 279, 280, 281, 282, 283 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 04.05.2025-100001820 від 04 травня 2025 року в розмірі 6 375 (шість тисяч триста сімдесят п`ять) гривень 00 коп, з яких: 2 500,00 грн - тіло кредиту, 3 875,00 грн проценти та судовий збір в розмірі 2 044 (дві тисячі сорок чотири) гривні 99 коп, а всього 8 419 (вісім тисяч чотириста дев`ятнадцять) гривень 99 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його прийняття безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місце розташування: вул. Саксаганського, 133 А, м. Київ, ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено та підписано 02 жовтня 2026 року.

Суддя А. В. Вовченко