Рішення № 140261694, 18.06.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.06.2026 Справа №607/24544/25 Провадження №2/607/2550/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Якімця Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Трембач С.О.,

за участі сторін:

представника позивача адвоката Головченка О.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Головченко Олександр Андрійович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Берсерк» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки та інфляції та

У С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

1. Стислий зміст позовної заяви

24 листопада 2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Головченко О.А. через підсистему «Електронний суд» звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ТОВ «Вест Берсерк» про стягнення: 1) 344 638,75 грн заборгованість з заробітної плати; 2) 221 636,40 грн середній заробіток за час затримки; 3) індексу інфляції, який слід відповідачу нарахувати при здійсненні фактичних виплат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 02 грудня 2021 року працює у ТОВ «Вест Берсерк» на підставі наказу № 14 від 01 грудня 2021 року, виконуючи обов`язки охоронця та інші доручення керівника. Доказами наявності трудових відносин є електронна трудова книжка ОСОБА_1 , індивідуальні відомості про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-5, ОК-7.

У позові вказано, що за період з 02 грудня 2021 року до 28 лютого 2022 року ОСОБА_1 було нараховано, однак не виплачено заробітну плату в сумі

4 938,75 грн, а з 01 березня 2022 року відповідач взагалі припинив її нарахування та виплату. Тож позивач вважає, що за період з березня 2022 року по листопад 2025 року заробітна плата мала нараховуватися виходячи з установленого законом мінімального її розміру, у зв`язку з чим визначає загальну заборгованість із заробітної плати в сумі 344 638,75 грн. Крім того, у зв`язку з несвоєчасним розрахунком позивач обґрунтовує необхідність стягнення середнього заробітку за час затримки в сумі 221 636,40 грн.

Відтак, позивач просить стягнути з ТОВ «Вест Берсерк» на його користь

344 638,75 грн заборгованості із заробітної плати, 221 636,40 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку, а також індекс інфляції, який відповідач має нарахувати при здійсненні фактичної виплати.

2. Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест Берсерк» своїм правом на відзив, що передбачене статтею 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), не скористалося.

3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 грудня 2025 року відкрито провадження у цій цивільній справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Головченко О.А. позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

ТОВ «Вест Берсерк» (представник товариства) в судове засідання не з`явилося з невідомих суду причин, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлялося належним чином.

Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з частиною четвертою статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Статтею 128 ЦПК України унормовано особливості виклику учасників справи у судове засідання судовими повістками про виклик. Верховний Суд, аналізуючи приписи пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України, зазначив, що відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі, отже, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження (постанова від 30 листопада 2022 року, справа № 760/25978/13-ц).

Тож суд вважає за можливе проведення судового засідання за відсутності учасників справи, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такий висновок суду кореспондує з висновком Верховного Суду, який полягає у тому, що у випадку якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (постанова від 01 жовтня 2020 року, справа № 361/8331/18).

Відтак, суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, а тому, відповідно до статті 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.

Крім того, суд зазначає, що у зв`язку з неявкою учасників справи, беручи до уваги приписи частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд встановив такі обставини справи.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини встановлені судом.

Відповідно до повідомлення про прийняття працівника на роботу ОСОБА_1 прийнято на роботу до ТОВ «Вест Берсерк» з 02 грудня 2021 року на підставі наказу № 14 від 01 грудня 2021 року (а.с. 10), що також підтверджується відомостями з електронної трудової книжки позивача (а.с. 8, 58).

Як вказано у Індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування форма ОК-5 № 2791 3372 5777 6722 від 17 червня 2025 року та форми ОК-7 № 1713 0771 1572 2702 від 17 червня 2025 року ОСОБА_1 було нараховано заробітну плату відповідачем за грудень 2021 року у розмірі 1 689,66 грн, січень 2022 року 1 761,59 грн та лютий 2022 року 1 487,50 грн (а.с. 5 7).

Позивачем долучено розрахунок середнього заробітку за час затримки, відповідно до якого представником позивача визначено 955 робочих днів, за які заявлено до стягнення середній заробіток, а саме: 1) з 01 березня по 31 грудня 2022 року = 210 робочих днів; 2) 2023 рік 260 робочих днів; 3) 2024 рік 262 робочі дні; 4) з 01 січня по 21 листопада

2025 року = 223 робочих днів. Середньоденна заробітна плата становить 232,08 грн

(1 761,59 грн (8 днів за січень 2022 року + 1 487,50 грн (за 6 днів лютого 2022 року) :

14 робочих днів). Заборгованість зі сплати середнього заробітку за час затримки становить: 232,08 грн * 955 днів = 221 636,40 грн (а.с. 4).

Згідно з відповіддю № 2660482 від 28 квітня 2026 року з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 за період з 01 кварталу 2021 року по 1 квартал 2026 року складає 175 542,79 грн (а.с. 46 47).

У відповіді Господарського суду Тернопільської області від 15 травня 2026 року № 04/195/2026 зазначено, що у провадженні цього суду справа про банкрутство ТОВ «Вест Берсерк» (код ЄДРПОУ: 41565152) не перебуває.

2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

2.1. В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частини перша та друга статті 8 Конституції України).

Конституцією України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша статті 55). Частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод (пункт 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня

1997 року № 9-зп).

Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення; у передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною першою статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 10 ЦПК України закріплено: суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (частина перша); суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина друга); суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (частина четверта); забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (частина десята).

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша); законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (частина друга); судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом (частина третя); при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта); обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частина п`ята).

Згідно із вимогами частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

2.2. За статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (частина перша); кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом (частина четверта); право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (частина сьома).

Право заробляти собі на життя є невід`ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене. Право на працю закладено у самій людській природі. Його має кожна людина, воно є невідчужуваним, тому самій особі належить виключне право розпоряджатися своїми здібностями до праці (див., абзац другий підпункту 6.1.1 підпункту 6.1 пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008).

Частинами першою та другою статті 94 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) визначено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Роботодавець не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються роботодавцем після виконання зобов`язань щодо оплати праці (частини четверта та п`ята статті 97 КЗпП України).

За частиною першою статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Вказані приписи КЗпП України посутньо відтворені у Законі України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР (далі Закон № 108/95).

В аспекті обов`язковості виплати заробітної плати Велика Палата Верховного Суду виснувала, що виплата заробітної плати працівнику це обов`язок роботодавця. Заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано. Обов`язок роботодавця виплатити працівнику заробітну плату не є відповідальністю у розумінні статті 617 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), від якої може бути звільнений роботодавець унаслідок випадку або непереборної сили (постанова від 26 жовтня 2022 року, справа № 905/857/19).

Згідно з приписами законів про державний бюджет на відповідний рік у 2021 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня було визначено у розмірі 6 000 гривень, з 1 грудня 6 500 гривень; у 2022 році з 1 січня 6 500 гривень, з 1 жовтня 6 700 гривень; у 2023 році з 1 січня 2023 року 6 700 гривень; у 2024 році: з 1 січня 7 100 грн, з 1 квітня 8 000 грн; у 2025 році з 1 січня 2025 року мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 8 000 гривень.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 було прийнято на роботу на підставі наказу № 14 від 01 грудня 2021 року, з датою початку роботи 02 грудня 2021 року.

Отже, позивач перебував у трудових відносинах з ТОВ «Вест Берсерк» з цієї дати й відповідно у ТОВ «Вест Берсерк» виник обов`язок, пов`язаний з необхідністю оплатити працю позивача.

У Індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування форма ОК-5 № 2791 3372 5777 6722 від 17 червня 2025 року та форми ОК-7 № 1713 0771 1572 2702 від 17 червня 2025 року ОСОБА_1 була нарахована заробітна плата відповідачем за грудень 2021 року у розмірі 1 689,66 грн, січень 2022 року 1 761,59 грн та лютий 2022 року 1 487,50 грн, однак не виплачена.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Проте відповідачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу фактичної виплати позивачу нарахованої заробітної плати чи погашення наявної перед ним заборгованості.

Відтак суд вважає доведеним факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах із ТОВ «Вест Берсерк», нарахування йому заробітної плати за грудень 2021 року лютий 2022 року та відсутність доказів її виплати, а також відсутність відомостей про нарахування позивачу заробітної плати починаючи з березня 2022 року. Відповідачем наведених позивачем обставин не спростовано, доказів наявності передбачених законом підстав для ненарахування позивачу заробітної плати суду не надано.

Враховуючи встановлений законом мінімальний розмір заробітної плати у відповідні періоди, поданий позивачем розрахунок заборгованості, а також відсутність доказів на його спростування, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з ТОВ «Вест Берсерк» на користь ОСОБА_1 заявленої ним заборгованості із заробітної плати у розмірі 344 638,75 грн.

Крім того, судом також встановлено, що ТОВ «Вест Берсерк» у стадії банкрутства не перебуває.

2.3. Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з ТОВ «Вест Берсерк» середнього заробітку за час затримки виплати належних йому сум у розмірі 221 636,40 грн.

Обґрунтовуючи зазначену вимогу, представник позивача посилається на положення трудового законодавства щодо відповідальності роботодавця за несвоєчасне проведення розрахунку з працівником, а також на Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі Порядок № 100).

Відповідно до абзацу четвертого пункту 2 розділу ІІ Порядку № 100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати, крім оплати часу відпустки та виплати компенсації за невикористані відпустки, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадиться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Як встановлено судом, згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу за формами ОК-5 та ОК-7, ТОВ «Вест Берсерк» нарахувало ОСОБА_1 заробітну плату за січень 2022 року у розмірі 1 761,59 грн та за лютий 2022 року у розмірі 1 487,50 грн, після чого з березня 2022 року відомості про нарахування заробітної плати позивачу відсутні.

Представником позивача визначено середньоденний заробіток ОСОБА_1 у розмірі 232,08 грн, виходячи із суми нарахованого доходу за січень та лютий 2022 року та зазначеної ним кількості робочих днів у цьому періоді.

Розмір заявленого до стягнення середнього заробітку представник позивача визначив за період, протягом якого відповідач не здійснював виплати належних позивачу сум, та розрахував його у розмірі 221 636,40 грн.

Судом установлено, що починаючи з березня 2022 року ТОВ «Вест Берсерк» не здійснювало нарахування заробітної плати позивачу, а доказів погашення заборгованості, проведення з позивачем розрахунку чи виплати йому належних сум відповідачем суду не надано. При цьому відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, своїм правом на подання відзиву не скористався, обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, не спростував, доказів виплати позивачу належних йому сум не подав та власного розрахунку середнього заробітку суду не надав. За таких обставин, ураховуючи встановлений судом факт тривалого невиконання відповідачем обов`язку щодо виплати належних позивачу сум, поданий представником позивача розрахунок середнього заробітку та відсутність доказів, які б спростовували наведений розрахунок, суд доходить висновку про задоволення заявленої позивачем вимоги та стягнення з ТОВ «Вест Берсерк» на користь

ОСОБА_1 221 636,40 грн середнього заробітку за час затримки.

2.4. Щодо вимоги про нарахування індексу інфляції при здійсненні фактичної виплати заборгованості.

Приписами статті 34 Закону № 108/95 передбачено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ (далі Закон № 2050) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі Порядок № 159).

У статті 2 Закону № 2050 визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).

Згідно зі статтею 4 Закону № 2050 виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону № 2050 Кабінет Міністрів України постановою

від 21 лютого 2001 року № 159 затвердив Порядок № 159. Пунктами 2, 3 Порядку № 159 передбачено, що компенсація проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема заробітна плата (грошове забезпечення).

Конституційний Суд України досліджував приписи законів № 108/95 та № 2050 в аспекті індексації заробітної плати, виплаченої в порушення установлених строків, та вказав, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги

(абзац одинадцятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013).

Верховний Суд неодноразово зазначав, що використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення (див., зокрема, постанову від 15 жовтня 2020 року, справа № 240/11882/19). У цій постанові Верховний Суд також зауважив, що зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень

статей 1 3 Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Також у постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року (справа № 243/5135/16-ц) зазначено, що компенсація втрати частини заробітної плати проводиться згідно зі статтею 34 Закону № 108/95 підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати (проіндексованої за наявності необхідних для цього умов) на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифи на послуги зріс більше ніж на один відсоток, до ліквідації заборгованості із заробітної плати.

Отже, визначальною умовою для виплати компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії), а кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі заробітної плати, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер (постанова Верховного Суду від 24 липня 2024 року, справа № 600/1941/22-а).

Як установлено судом під час розгляду справи, ТОВ «Вест Берсерк» допустило порушення строків виплати належної ОСОБА_1 заробітної плати, а доказів погашення відповідної заборгованості відповідач суду не надав.

Таким чином, установлення судом факту невиплати позивачу належної заробітної плати та порушення встановлених законом строків її виплати свідчить про виникнення у ОСОБА_1 права на компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків його виплати.

Проте, відповідно до статті 4 Закону № 2050-III та пункту 5 Порядку № 159, виплата суми компенсації здійснюється у тому самому місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Отже, остаточний розмір такої компенсації безпосередньо залежить від тривалості невиплати відповідної частини заробітної плати та індексу споживчих цін за весь період такої невиплати, а тому на момент ухвалення рішення, за відсутності фактичної виплати заборгованості, її остаточний розмір визначити неможливо.

З огляду на наведене суд доходить висновку, що заявлена позивачем вимога про нарахування індексу інфляції при здійсненні фактичної виплати заборгованості підлягає задоволенню шляхом покладення на ТОВ «Вест Берсерк» обов`язку при здійсненні фактичної виплати заборгованості із заробітної плати нарахувати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків його виплати відповідно до

Закону № 2050-III та Порядку № 159.

При цьому суд враховує, що у пункті 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року № 13 роз`яснено, що оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

3.1. Враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, тож з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість з заробітної плати у розмірі 344 638,75 грн, середній заробіток за час затримки у розмірі 221 636,40 грн, індекс інфляції, який слід ТОВ «Вест Берсерк» нарахувати при здійсненні фактичних виплат.

3.2. Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача.

Згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи результат розгляду справи, з ТОВ «Вест Берсерк» на користь держави підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції у розмірі

1 211,20 грн.

3.3. Крім того, суд зауважує, що під час складення скороченого судового рішення (вступної та резолютивної частин) судом було допущено описку щодо дати ухвалення рішення.

Відповідно до частин першої та другої статті 269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.

Відтак, з метою забезпечення принципу процесуальної економії суд вважає за необхідне виправити описку у тексті скороченого рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 червня 2026 року, у його вступній частині щодо дати рішення, зокрема слова та цифри «08 червня 2026 року» замінити на слова та цифри

«18 червня 2026 року».

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 19, 76 79, 81, 89, 141, 244, 258 268, 273 274,

280 289, 352 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Головченко Олександр Андрійович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Берсерк» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки та інфляції задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Берсерк» на користь ОСОБА_1 заборгованість з заробітної плати у розмірі 344 638 (триста сорок чотири тисячі шістсот тридцять вісім) гривень 75 копійок, середній заробіток за час затримки 221 636 (двісті двадцять одну тисячу шістсот тридцять шість) гривень 40 (сорок) копійок та індекс інфляції, який Товариству з обмеженою відповідальністю «Вест Берсерк» слід нарахувати при здійсненні фактичних виплат.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Берсерк» на користь держави судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.

4. Відповідачу надіслати копію заочного рішення суду.

5. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

6. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

7. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

8. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

9. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

10. Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

11. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

12. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення виготовлено 23 червня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест Берсерк», код ЄДРПОУ: 41565152, адреса місця знаходження: вул. Микулинецька, 115/74, м. Тернопіль.

Головуючий суддяТ. І. Якімець