Рішення № 140260361, 02.10.2026, Турківський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2026 м. Турка

Турківський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кшик О.І.

секретар судового засідання Сисан С.І.

Справа № 458/630/26

Провадження №2/458/422/2026

Сторони в справі:

позивач ОСОБА_1

відповідач Комунальне некомерційне підприємство "Турківська центральна міська лікарня" Турківської міської ради Самбірського району Львівської області

представник позивача Ракущинець А.А.

представник відповідача Коробов К.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Турківська центральна міська лікарня" Турківської міської ради Самбірського району Львівської області про стягнення суми інфлаційних витрат та відшкодування моральної шкоди,

встановив:

12.06.2026 позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Ракущинець А.А. через підсистему "Електронний суд" подала до Турківського районного суду Львівської області позов до Комунального некомерційного підприємства "Турківська центральна міська лікарня" Турківської міської ради Самбірського району Львівської області, в якій просить стягнути з відповідача на її користь 93 679,90 грн, з яких: сума інфляційний витрат в розмірі 43 679,90 грн, моральна шкода в розмірі 50 000,00 грн та судові витрати.

Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

06.09.2023 на виконання рішення Турківського районного суду Львівської області від 31.08.2023 у справі № 458/252/22 КНП «Турківська центральна лікарня» Турківської міської ради Самбірського району Львівської області видало Наказ № 173 про поновлення ОСОБА_1 на посаді акушерки жіночої консультації поліклінічного відділення КНП "Турківська центральна міська лікарня" Турківської міської ради Самбірського району Львівської області з 23.02.2022.

Наказом № 174 від 06.09.2023 ОСОБА_1 переведено з посади акушерки жіночої консультації поліклінічного відділення на посаду сестри медичної процедурної терапевтичного відділення КНП «Турківська центральна лікарня», а 09.10.2023 на підставі наказу № 199 ОСОБА_1 звільнено з вказаної посади за систематичні прогули (в тому числі відсутності на роботі більше 3 годин протягом робочого дня) за ст. 40 п. 4 КЗпП України з 10.10.2023. Позивач оскаржила своє звільнення в судовому порядку (провадження у справі № 458/1054/23).

Постановою Львівського апеляційного суду від 16.01.2024 у справі № 458/252/22 рішення Турківського районного суду Львівської області від 31.08.2023 року було скасовано і прийнято нове рішення, яким ОСОБА_1 поновлено на посаді акушерки жіночої консультації поліклінічного відділення КНП "Турківська центральна міська лікарня" Турківської міської ради Самбірського району Львівської області з 23.02.2022. У задоволенні решти вимог відмовлено.

На виконання постанови Львівського апеляційного суду від 16.01.2024, на підставі наказу №54 від 12.03.2024 ОСОБА_1 поновлено на посаді акушерки жіночої консультації поліклінічного відділення з 23.02.2022, і саме на цій посаді позивач працює в даний час.

У подальшому, постановою Львівського апеляційного суду від 11.02.2026 у справі № 458/1054/23 визнано факт незаконного переведення та звільнення позивача, вирішено стягнути з КНП «Турківська центральна міська лікарня» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 197639,24 грн. за період 23.02.2022 до дня поновлення 12.03.2024. Кошти були виплачені позивачу лише 18.02.2026.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці», компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством, у цьому випадку, в на підставі Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. N 159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати».

Враховуючи суму заборгованості, яка становить 197 639,24 грн, інфляційне збільшення за період з 12.03.2024 до 18.02.2026 складає 43 679,90 грн, які позивач і просить стягнути з відповідача.

Окрім цього, позивач вказує, що таким порушенням її трудових прав їй було спричинено моральну шкоду, яка полягає в моральних страждань, які, зокрема, знайшли свій прояв у тому, що позивач перебувала в стресовому стані, відчувала себе приниженою в професійному аспекті, адже тривалий час добросовісно працювала та належним чином виконувала свої трудові обов`язки, була поновлена на підставі рішення суду на її посаду, а потім незаконно переведена та в подальшому повторно звільнена. Враховуючи характер заподіяної моральної шкоди, обсяг моральних страждань позивача, пов`язаних з незаконним звільненням її з роботи, а також їх тривалість, виходячи з засад розумності, справедливості, добросовісності, позивач просить стягнути моральну шкоду в розмірі 50 000 грн. Просить вирішити питання судових витрат, як складаються з судового збору та витрат на правову допомогу.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Суд своєю ухвалою від 12.06.2026 позовну заяву залишив без руху, надав позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

15.06.2026 представник позивача адвокат Ракущинець А.А. усунув недоліки позовної заяви.

Суд своєю ухвалою від 16.06.2026 відкрив провадження в справі, визначив розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

24.08.2026 представник відповідача Коробов К.К. через підсистему "Електронний суд" подав клопотання про надання додаткового строку для подання відзиву на позовну заяву та додаткові пояснення у справі.

Суд своєю ухвалою від 24.08.2026 відмовив в задовленні клопотання про надання додаткового строку для подання відзиву на позовну заяву.

03.09.2026 представник позивача адвокат Ракущинець А.А. через підсистему "Електронний суд" подав додаткові пояснення у справі.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, просила стягнути з відповідача інфляційні втрати за невиплачені вчасно кошти після поновлення на роботі. Також зазначила, що протиправними діями відповідача, внаслідок яких її було незаконно звільнено та вона не отримувала заробітну плату, їй було завдано моральну шкоду. Вона зазнала душевних страждань, дискомфорт через тривалі судові процеси, не отримувала тривалий час заробітну плату. яка є її єдиним доходом. У даний час відносини з керівництвом лікарні в неї дуже добрі, вона продовжує працювати. Просила позов задоволити.

У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Ракущинець А.А. позовні вимоги підтримав, з підстав викладених в позовній заяві. Зазначив, що у зв`язку з тим, що належні позивачу кошти були виплачені відповідачем лише 18.02.2026, що вказує на порушення строків такої виплати, тому позивач має право на компенсаційну виплату у вигляді стягнення індексації. Постанова апеляційного суду не є підставою для виплати, а лише фіксує суму боргу, яку встановив суд. Якщо мало місце незаконне звільнення працівника, що в подальшому встановлено судом, то час, за який цей працівник не працював вважається вимушеним прогулом. У зв`язку з несвоєчасною виплатою коштів позивач зазнала також моральних страждань, в неї погіршився стан здоров`я, відносини з оточуючими, її репутація, адже вона багато років сумлінно працювала у відповідача. Враховуючи глибину таких душевних переживань, їх тривалість позивач просить стягнути моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн. Також просить вирішити питання судових витрат, які складаються з судового збору та витрат на правничу допомогу, докази на підтвердження яких буду надані стороною позивача протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Просив позов задоволити.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 заперечив проти позову, оскільки усі виплати позивачу проведені за рішенням суду. Заявлена позивачем моральна шкода необгрунтована, тому просив відмовити в задоволенні позову повністю.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин.

Як видно з трудової книжки серія НОМЕР_1 від 16.05.1995, яка видана на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наказом №174 від 06.09.2023 її переведено на вакантну посаду сестри медичної процедурної терапевтичного відділення КНП "Турківська ЦМЛ". Наказом №199 від 09.10.2023 звільнено із займаної посади за систематичні прогули (в тому числі відсутності на роботі більше 3 годин протягом робочого дня) за ст. 40 п. 4 КЗпП.

Рішенням Турківського районного суду Львівської області від 31.08.2023 в справі №458/252/22 задоволено частково позов ОСОБА_1 до КНП "Турківська центральна міська лікарня" Турківської міської ради Самбірського району Львівської області про скасування наказу про звільнення з посади, поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди. Скасовано наказ директора КНП "Турківська центральна міська лікарня" №36 від 23.02.2022 в частині звільнення її з посади акушерки жіночої консультації поліклінічного відділення КНП "Турківська центральна міська лікарня" та поновлено на посаді з 23.02.2022; стягнуто з відповідача на користь позивача частково моральну шкоду та судовий збір.

Як видно з копії витягу з наказу КНП «Турківська центральна лікарня» Турківської міської ради Самбірського району Львівської області № 173 від 06.09.2023 "Про поновлення ОСОБА_1 на посаді акушерки поліклінічного відділення КНП "Турківська ЦМЛ" на виконання рішення Турківського районного суду Львівської області від 31.08.2023 в частині поновлення на роботі, поновлено ОСОБА_1 на посаду акушерки жіночої консультації поліклінічного відділення КНП "Турківська центральна міська лікарня" з 23.02.2022.

Як видно з копії витягу з наказу КНП «Турківська центральна лікарня» Турківської міської ради Самбірського району Львівської області № 174 від 06.09.2023 "Про переведення ОСОБА_1 на вакантну посаду сестри медичної процедурної терапевтичного відділення КНП "Турківська ЦМЛ", у зв`язку з відсутністю у КНП "Турківська ЦМЛ" посади акушерки жіночої консультації поліклінічного віділення КНП "Турківська ЦМЛ", яка виведена за штат Наказ №42 від 11.03.2022, у відповідності до приписів ст. 3 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" від 15.03.2022 ОСОБА_1 переведено з посади акушерки жіночої консультації поліклінічного відділення на вакантну посаду КНП "Турківська ЦМЛ" сестри медичної процедурної терапевтичного відділення КНП "Турківська ЦМЛ".

ОСОБА_1 сестру медичну процедурну терапевтичного відділення КНП "Турківська ЦМЛ" звільнено із займаної посади за систематичні прогули (в тому числі відсутності на роботі більше 3 годин протягом робочого дня) за ст. 40 п. 4 КЗпП з 10.10.2023, що підтверджується копією витягу з наказу №199 від 09.10.2023 КНП «Турківська центральна лікарня» "Про звільнення ОСОБА_1 ".

З копії Постанови Львівського апеляційного суду від 16.01.2024 року в справі № 458/252/22 видно, про те, що рішення Турківського районного суду Львівської області від 31.08.2023 та ухвалу від 01.09.2023 скасовано і прийнято нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ КНП "Турківська центральна міська лікарня" №36 від 23.02.2022 про звільнення ОСОБА_1 з посади акушерки жіночої консультації поліклінічного відділення КНП "Турківська центральна міська лікарня" за п.1 ст.36 КЗпП України; поновлено ОСОБА_1 на посаді акушерки жіночої консультації поліклінічного відділення КНП "Турківська центральна міська лікарня" з 23.02.2022 року. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Відповідно до копії Наказу №54 від 12.03.2024 КНП «Турківська центральна лікарня» Турківської міської ради Самбірського району Львівської області на виконання рішення Львівського апеляційного суду від 16.01.2024 у справі №458/252/22 скасовано наказ п.2 наказу №36 від 23.02.2022 КНП "Турківська центральна міська лікарня" в частині звільнення ОСОБА_1 з посади акушерки жіночої консультації поліклінічного відділеня КНП "Турківська ЦМЛ" з 23.02.2022. Поновлено ОСОБА_1 на посаді акушерки жіночої жіночої консультації поліклінічного відділеня КНП "Турківська ЦМЛ" Турківської міської ради Самбірського району Львівської області з 23.02.2022.

Постановою Львівського апеляційного суду від 11.02.2026 в справі № 458/1054/23 рішення Турківського районного суду Львівської області від 15.05.2025 в частині поновлення ОСОБА_1 посаді акушерки жіночої консультації поліклінічного відідлення КНП «Турківська центральна міська лікарня» скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні цієї позовної вимоги ОСОБА_1 відмовити; стягнути з КНП «Турківська центральна міська лікарня» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 197 639.24 грн. з утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів; стягнути з КНП "Турківська центральна міська лікарня" в користь держави судовий збір в розмірі 1976.39 грн. У решті рішення суду залишити без змін.

Як видно з копії виписки по картковому рахунку ГУ з обслуговування клієнтів ОСОБА_1 , відображено зарахування платежів 18.02.2026, зокрема: - безготівкове зарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу згідно постанови суду справа 458/1054/23 в сумі 152 182,23 грн; - безготівкове зарахування відшкодування моральної шкоди згідно постанови суду від 11.02.2026, справа 458/1064/23 в сумі 2000,00 грн; - безготівкове зарахування відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору згідно постанови суду від 11.02.2026, справа 458/1064/23 в сумі 2480,02 грн.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ч. 5 ст. 95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Також, згідно з положеннями ст. ст. 33, 34 Закону України «Про оплату праці» в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством. Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабміну Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок №159).

Відповідно вимог ст. 1, 2, 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно з п 1 Порядку №159, дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно з п. 2 Порядку № 159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року (п. 2 Порядку № 159)

Згідно з п. 3 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема: заробітна плата (грошове забезпечення).

Згідно з п. 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові від 18.07.2023 у справі № 200/10663/21 (провадження № К/990/14456/22) Верховний суд виснував:

"21. Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.

22. Дія норм Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку № 159 поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.

23. Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

24. Право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені".

Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права викладено Верховним Судом у постанові від 03.07.2018 у справі № 521/940/17.»

У відповідності до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У цій справі суд встановив, що Постановою Львівського апеляційного суду від 11.02.2026 у справі № № 458/1054/23 встановлено факт незаконного переведення та звільнення позивача ОСОБА_1 та вирішено стягнути з КНП «Турківська центральна міська лікарня» Турківської міської ради Самбірського району Львівської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 197 639,24 грн. за період 23.02.2022 року до дня поновлення 12.03.2024 року.

Кошти були виплачені позивачу 18.02.2026, що не заперечують сторони в справі.

Отже, враховуючи те, що звільнення позивача ОСОБА_1 відбулось з вини роботодавця, а середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 197 639,24 грн. за період 23.02.2022 до дня поновлення 12.03.2024 був виплачений на підставі постанови апеляційного суду у справі № 458/1054/23 лише 18.02.2026, доведеним є те, що затримка виплати належного позивачу грошового доходу становить один і більше календарних місяців, тому позивач набула право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

При цьому, суд враховує, що заборгованість роботодавця перед позивачем з виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу встановлена судовим рішенням, і такий за своєю природою є заробітною платою.

Наведене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного суду, який викладений у Постанові від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19, де Суд зазначив: «Середній заробіток за частиною другою статті 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах».

Повертаючись до цієї справи, позивач просить стягнути з відповідача компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушення строків виплати за період з 12.03.2024 (день її поновлення) до 18.02.2026 (день фактичної виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 197 639,24 грн. за період 23.02.2022 року до дня поновлення 12.03.2024) в розмірі 43 679,90 грн.

Позивач у розрахунок компенсації втрати частини доходу врахувала належну їй виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка за своєю суттю є заробітною платою, приріст індексу споживчих цін (індекс інфляції) шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Виходячи з проведеного розрахунку за формулою ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100) інфляційне збільшення становить 197 639,24 x 1.22100824 - 197 639,24 = 43 679,90 грн.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок розміру такої компенсації, суд дійшов висновку, що такий вцілому здійснений вірно в частині застосування формули обчислення інфляційного збільшення.

Однак, з урахуванням вимог Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку № 159, відповідно до яких сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться), з цього розрахунку необхідно виключити інфляцію місяця, за який було виплачено позивачу дохід, а саме лютий 2026, що становить розмір 1996,16 грн (101,00:100+1,01 х 197 639,24/100).

Твердження представника відповідача про те, що виплата грошових коштів (середнього заробітку за час вимушеного прогулу) відбулась на виконання судового рішення, а тому відсутні підстави для виплати компенсації у зв`язку з порушенням строків їх виплати суд відхиляє як безпідставні.

При цьому, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.07.2023 у справі № 200/10663/21 (провадження № К/990/14456/22) про те, що виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.

Розрахунок індексації заробітної плати, наведений відповідачем у додаткових поясненнях від 24.08.2026 суд до уваги не бере, оскільки такий стосується проведення індексації заробітної плати позивачу ОСОБА_1 , яку вона отримує після її поновлення на роботі 12.03.2024, тоді як предметом спору є виплата компенсації втрати частини доходу (інфляційних втрат), в розмірі 197 639,24 грн. за період 23.02.2022 до дня поновлення 12.03.2024 за судовим рішенням.

Отже, оскільки відповідач не своєчасно виплатив позивачу заборгованість, тому суд дійшов висновку, що на користь позивача необхідно стягнути з відповідача компенсацію втрати частини грошового доходу у зв`язку із порушенням термінів виплати у розмірі 41 683,74 грн.

Відтак, позов в цій частині підлягає до часткового задоволення.

Щодо стягнення моральної шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 237-1КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Аналіз зазначеної норми дає підстави дійти висновку про те, що захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників, а ст. 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України, відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначено як один із способів захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.09.2020 у справі справа № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) дійшла висновку, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення.

При цьому, вирішуючи питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з`ясувати чим підтверджується факт завдання моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони завдані, в якій грошовій сумі позивач оцінює завдану йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

З урахуванням викладеного, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позивач ОСОБА_1 довела факт заподіяння їй моральної шкоди неправомірними діями відповідача, які полягали у її незаконному звільненні з посади, невиплаті належних позивачу грошових коштів за час вимушеного прогулу, що призвело до моральних страждань, які, зокрема, знайшли свій прояв у тому, що позивач перебувала в стресовому стані, відчувала себе приниженою в професійному аспекті, адже тривалий час добросовісно, сумлінно працювала та належним чином виконувала свої трудові обов`язки, була поновлена на підставі рішення суду на її посаду, а потім незаконно переведена та в подальшому повторно звільнена, що супроводжувалось, відповідно, тривалим неотриманням заробітної плати, яка є її єдиним доходом.

Враховуючи характер заподіяної моральної шкоди, обсяг моральних страждань позивача, їх тривалість, беручи до уваги, що відповідач за рішенням суду провів виплату позивачу належних їй грошових коштів, виходячи зі засад розумності, справедливості, добросовісності, суд, застосовуючи також принцип пропорційності, дійшов висновку що до стягнення з відповідача підлягає моральна шкода в розмірі 3000,00 грн, щщо буде справедливою сатисфакцією для позивача.

Всебічно, повно та об`єктивно дослідивши наявні у справі доказів, надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов висновку, що позивач довела повністю обставини, на які вона покликалась як на підставу позову в частині стягнення суми інфлаційних витрат та стягнення з відповідача моральної шкоди, а відтак позов вцілому, з урахуванням викладеної вище мотивації, оцінки та висновків суду підлягає до часткового задоволення.

Вирішуючи питання судових витрат, суд виходить з такого.

Судові витрати в цій справі, відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, складаються з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

За подання позову позивач сплатив судовий збір в розмірі 1064,96 грн, що підтверджено квитанцією № 6583-3035-8209-4862 від 15.06.2026.

Розрахунок судових витрат.

Розмір задоволених позовних вимог на суму 44 683,74 грн становить 47,70 відсотків від ціни позову 93 679,90 грн (44 683,74 х 100/93 679,90).

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, тому до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 507,98 грн (1064,96 х 47,70 /100), що є пропорційним до задоволених позовних вимог.

Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу позивача.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підставі ч. 8 ст. 141 ЦПК України представник позивача адвокат Ракущинець А.А. у справі зробив заяву про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 246 ЦПК України суд вважає за можливе вирішити питання про судові витрати без повідомлення учасників справи.

Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 246, 258, 263-265, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України,

вирішив:

Задоволити частково позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Турківська центральна міська лікарня" Турківської міської ради Самбірського району Львівської області про стягнення суми інфлаційних витрат та відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Турківська центральна міська лікарня" Турківської міської ради Самбірського району Львівської області (код ЄДРПОУ 01997030) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) суми інфлаційних витрат в розмірі 41 683,74 грн (сорок одна тисяча шістсот вісімдесят три гривні сімдесят чотири копійки) з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків та зборів.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Турківська центральна міська лікарня" Турківської міської ради Самбірського району Львівської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 3000,00 грн (три тисячі гривень).

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Турківська центральна міська лікарня" Турківської міської ради Самбірського району Львівської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 507,98 грн (п`ятсот сім гривень дев`яносто вісім копійок).

Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство "Турківська центральна міська лікарня" Турківської міської ради Самбірського району Львівської області (код ЄДРПОУ 01997030, адреса: 82540, с. Завадівка, вул. Військове містечко, 8А, Самбірський район, Львівська область) .

Рішення суду складено та підписано 02.10.2026.

Суддя О.І. Кшик