Ухвала суду № 140259441, 30.09.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 30.09.2026

Справа № 335/170/25

Провадження № 2-зз/334/14/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року Дніпровський районний суд м. Запоріжжя складі головуючого судді Козлової Н.Ю., за участю секретаря судового засідання Александрової А.С., представника заявника ОСОБА_1 адвоката Гришко І.І., представника ОСОБА_2 адвоката Цирулевського Р.О. розглянувши заяву ОСОБА_1 в особі її представника адвоката Гришко Івана Івановича про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення компенсації половини вартості майна внесеного подружжям під час шлюбу у власність приватних підприємств

ВСТАНОВИВ:

06 січня 2025 року позивач ОСОБА_2 в особі свого представника адвоката Цирулевського Р.О. звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення компенсації половини вартості майна внесеного подружжям під час шлюбу у власність приватних підприємств на загальну вартість 22 230 000 гривень 00 копійок.

Відповідно до ухвали судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21.01.2025 було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено до підготовчого засідання. Відкриваючи провадження у справі суд виходив з положень ст. 30 ЦПК України виходячи з вартості найдорожчого об`єкта нерухомості та його місця знаходження у Вознесенівському районі міста Запоріжжя.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2025 року вищевказану цивільну справу передано на розгляд до Ленінського районного суду м. Запоріжжя за підсудністю.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2025 року, визначено головуючого суддю Козлову Н.Ю.

Матеріали справи передані в провадження судді Козлової Н.Ю. 26 березня 2025 року. Триває підготовче судове засідання.

14 серпня 2026 року представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Гришко І.І. подано заяву про скасування заходів забезпечення позову у якій він просив суд скасувати заходи забезпечення позову у справі № 335/170/25, вжиті на підставі ухвали Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16.04.2025 у справі № 335/170/25 за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі №335/170/25.

Обґрунтовуючи своє клопотання адвокат Гришко І.І. зазначав, що ухвалою від 16.04.2025 судом були вжиті заходи забезпечення позову на 26 об`єктів нерухомого майна на загальну суму 35 170 660,66 гривень, що є неспівмірним у порівнянні із заявленими ОСОБА_2 позовними вимогами.

Згідно наданих ОСОБА_2 доказів, ОСОБА_3 продовжує набувати права власності на об`єкти нерухомого майна, зокрема, 28.01.2026 нею набуто право власності на садовий будинок, вартістю 9 827 079,00 грн., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане, не свідчить про намір Відповідача уникнути ймовірного виконання судового рішення.

Отже, на думку представника відповідача, позивачем ОСОБА_2 та його представник не доводить в повній мірі наявність ризиків утруднення або неможливості виконання рішення по суті позовних вимог, а також співмірності застосування вказаного способу забезпечення позову у порівнянні із заявленими позовними вимогами. А звідси, наявні підстави для скасування заходів забезпечення позову у справі № 335/170/25, вжиті на підставі ухвали Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16.04.2025 у справі № 335/170/25 за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі № 335/170/25.

Представник позивача заперечував у повній мірі щодо заявленого клопотання та посилаючись на підстави, викладені у своїх письмових запереченнях, просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Також, представник позивача просив суд взяти до уваги висновки Верховний суду, в яких зазначено, що наведений захід забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Невжиття таких заходів забезпечення позову може призвести до неможливості виконання судового рішення і виникнення між сторонами у справі нових спорів.

Тобто судами вищих інстанцій вже неодноразово встановлений факт, що вжиті заходи забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Невжиття таких заходів забезпечення позову може призвести до неможливості виконання судового рішення і виникнення між сторонами у справі нових спорів.

Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши заперечення позивача та оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вказане клопотання підлягає частковому задоволенню, з огляду на такі підстави.

Судом встановлено, що ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16.04.2025 року у цій справі було задоволено заяву про забезпечення позову та накладено арешт на 26 об`єктів нерухомого майна, які належать ОСОБА_1 .

Згідно з наданими сторонами та дослідженими судом доказами (зокрема договорами про поділ майна подружжя), загальна ринкова вартість арештованого майна на момент розгляду цього клопотання становить 35 170 660,66 грн.

У подальшому позивачем ОСОБА_2 у встановленому процесуальним законом порядку було збільшено позовні вимоги. На момент розгляду цього клопотання остаточна ціна позову (сума грошової компенсації за частку в майні приватних підприємств) становить 24 895 900,00 грн.

Аналізуючи співвідношення вартості обмеженого судовим актом майна відповідача та розміру грошових вимог позивача, суд констатує наявність очевидного та суттєвого профіциту забезпечення: вартість заблокованого майна перевищує ціну позову на 10 274 760,66 грн.

Заперечуючи проти будь-якої зміни чи скасування обтяжень, позивач та його представник наголошують на тому, що законність та обґрунтованість вжитих заходів забезпечення позову вже тричі перевірялася судами вищих інстанцій. Зокрема, позивач посилається на постанову Запорізького апеляційного суду від 04.06.2025 та ухвали Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.07.2025 та 06.08.2025, якими правомірність арешту було підтверджено у зв`язку з наявністю реальних ризиків приховування або відчуження майна відповідачкою.

Суд повністю погоджується з висновками судів апеляційної та касаційної інстанцій щодо наявності між сторонами гострого матеріально-правового спору та існування загальних ризиків, які зумовлюють необхідність захисту інтересів позивача. Саме тому суд вважає, що повне скасування заходів забезпечення позову є неможливим, оскільки це нівелює мету судочинства та створить загрозу невиконання майбутнього рішення суду в разі задоволення позову.

Проте суд вважає безпідставними доводи позивача про те, що преюдиціальність або законна сила попередніх ухвал повністю блокує право відповідача на звернення з клопотанням в порядку статті 158 ЦПК України.

Інститут забезпечення позову за своєю юридичною природою є динамічним та тимчасовим. Обставини справи, зокрема обсяг позовних вимог та майновий стан сторін, можуть змінюватися. Постановлення вищими судами ухвал про законність арешту в цілому у 2025 році не позбавляє суд першої інстанції обов`язку у 2026 році оцінити співмірність цього арешту після остаточного формування ціни позову позивачем.

Накладення арешту «із запасом» у понад 10 мільйонів гривень за умови, що предметом позову є виключно стягнення стабільної грошової суми (а не витребування конкретних 26 об`єктів нерухомості в натурі), на даний час втратило ознаки адекватності.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову за вмотивованим клопотанням учасника справи. Скасування забезпечення позову (або його частини) є виправданим у випадку, коли відпали підстави, за яких воно застосовувалося, або коли обсяг вжитих заходів перестав відповідати критеріям розумності та пропорційності.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Поняття співмірності передбачає, що обмеження прав відповідача має бути мінімально необхідним для досягнення легітимної мети забезпечення майбутнього виконання рішення. Будь-яке обмеження, що виходить за межі цієї суми, є надмірним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 зазначено, що, обираючи захід забезпечення позову, суд повинен перевірити, чи не призведе такий захід до невиправданого обмеження прав відповідача або третіх осіб, а також забезпечити справедливий баланс інтересів сторін.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 757/16327/22 висловлено чітку правову позицію:

«Забезпечення позову грошового характеру шляхом накладення арешту на майно, вартість якого очевидно і суттєво перевищує ціну позову, порушує загальні засади цивільного законодавства щодо справедливості та добросовісності. Суд першої інстанції, встановивши таку неспівмірність, зобов`язаний за клопотанням сторони привести обсяг забезпечення у відповідність до розміру позовних вимог шляхом часткового скасування арешту з надлишкових об`єктів».

Така ж лінія підтверджується постановою ВС від 14 грудня 2022 року у справі № 757/10453/21-ц, де суд наголосив, що невиправдане утримання під арештом майна, яке значно перевищує суму майнового спору, є проявом процесуального зловживання інтересами захисту та трансформується у санкцію, що є недопустимим до ухвалення рішення по суті.

Суд також спирається на практику Європейського суду з прав людини, яка в силу ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

Так, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на мирне володіння своїм майном. Усталена практика ЄСПЛ (зокрема рішення у справах «East/West Alliance Limited v. Ukraine», «Sporrong and Lonnroth v. Sweden») вказує, що будь-яке обмеження права власності з боку держави має відповідати принципу пропорційності. Має бути досягнуто «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу або інтересами третіх осіб та захистом права власності особи.

У рішенні по справі «Menteє and Others v. Turkey» ЄСПЛ наголосив, що захід обмеження є непропорційним, якщо він покладає на особу «надмірний індивідуальний тягар» (an excessive individual burden).

У контексті даної справи збереження арешту на абсолютно всі 26 об`єктів нерухомості відповідача, попри чітко визначеної ціни позову, накладає на неї саме такий надмірний тягар, оскільки відповідачка повністю позбавлена можливості розпоряджатися майном, яке за своєю вартістю виходить далеко за межі існуючого боргу чи оспорюваної суми.

Отже, з метою усунення виявленої неспівмірності та одночасного забезпечення повного й гарантованого захисту майнових інтересів позивача, суд вважає за необхідне провести диференціацію арештованого майна.

Суд самостійно, на основі наявних у справі доказів щодо вартості майна, визначає коло об`єктів нерухомості, арешт щодо яких необхідно залишити чинним. При виборі об`єктів суд керувався критеріями їх ліквідності, цілісності права власності відповідача (пріоритет надано об`єктам, що належать відповідачу повністю, а не у частках), а також географічним розташуванням.

Отже, суд залишає під арештом 13 об`єктів нерухомості (включаючи комерційні приміщення у м. Запоріжжя та м. Києві, а також житловий будинок), сумарна вартість яких складає 26 508 151,99 грн. Дана сума повністю покриває ціну позову (24 895 900,00 грн) та містить мінімальний профіцит (~1,6 млн грн), що нівелює будь-які ризики для позивача у разі ринкового коливання цін на нерухомість.

Стосовно іншої частини нерухомого майна відповідача (інші 13 об`єктів, що становлять надлишок загальною вартістю 8 662 508,67 грн), арешт підлягає скасуванню як такий, що втратив ознаки співмірності та пропорційності.

Керуючись ст. ст. 150, 158, 258261, 353 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання представника Відповідача ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову задовольнити частково.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16.04.2025 року у справі № 335/170/25, в частині накладення арешту на наступні об`єкти нерухомого майна, що належать ОСОБА_1 , а саме на:

1. земельну ділянку, площею 0,0213 га, кадастровий номер: 4625380300:01:007:6000 Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2983358546253.

2. 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2900318023060.

3. нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2162616780000.

4. 1/2 частину приміщення за адресою: АДРЕСА_4 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2069975123104.

5. 1/2 частину приміщення за адресою: АДРЕСА_5 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2069960723104.

6. 1/2 частки нежитлового приміщення, літ. А-3, загальною площею 117,6 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_6 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1666274123101.

7. нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_7 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1457106423104.

8. 1/2 частину земельної ділянки, загальною площею: 0,0857 га, кадастровий номер: 2320355400:01:001:0002, яка розташована за адресою: АДРЕСА_8 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1329798923203.

9. 1/2 частину Магазину "Оксамит", загальною площею 89,6 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_8 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна1326728823203.

10. 1/2 частину нежитлового приміщення, літ. А, загальною площею 61,5 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_9 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 861120423101.

11. 1/2 частину нежитлового приміщення, літ. Р (2), загальною площею 21,0 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_10 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 11691410.

12. 1/2 частину 29/100 частки нежитлового приміщення, літ. Р2-2,Р3-2, загальною площею 211,7 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_11 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 33851364.

13. Житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_12 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 10362334.

В іншій частині клопотання про скасування заходів забезпечення позову відмовити.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16.04.2025 року у справі № 335/170/25, залишити без змін в частині накладення арешту на наступні об`єкти нерухомого майна, а саме на: нежиле приміщення, площа 54.1 кв.м., АДРЕСА_13 ; нежилі приміщення, площа 55 кв.м., АДРЕСА_14 ; нежитлове приміщення, площа 50.4 кв.м., АДРЕСА_15 ; нежиле приміщення, площа 299,6 кв.м., АДРЕСА_16 ; нежиле приміщення, площа 39,3 кв.м., АДРЕСА_17 ; нежиле приміщення, площа 44 кв.м., АДРЕСА_18 ; нежиле приміщення, площа 52,9 кв.м., АДРЕСА_19 ; нежиле приміщення, площа 94,6 кв.м., АДРЕСА_20 ; нежиле приміщення, площа 84,9 кв.м., АДРЕСА_21 ; 1/2 частина нежитлового приміщення, площа 58,2 кв.м., АДРЕСА_22 ; 1/2 частина нежилого приміщення № 8а, 10, 11, АДРЕСА_23 ; житловий будинок, площа 91,7 кв.м., АДРЕСА_24 ; нежитлове приміщення, площа 65,6 кв.м., АДРЕСА_25 .

Роз`яснити, що ухвала суду про скасування заходів забезпечення позову є підставою внесення/виключення відомостей до/з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна у порядку встановленим Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Копію ухвали суду направити сторонам для відома.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя: Козлова Н. Ю.