Рішення № 140258960, 01.10.2026, Рахівський районний суд Закарпатської області

Єдиний унікальний номер 305/2415/26

Номер провадження 2/305/950/26

РІШЕННЯ

Іменем України

01.10.2026 м. Рахів

Рахівський районний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Ластовичака В.Ю., за участі секретаря судового засідання Шемоти В.М., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Войцеховської Н.Я., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ «Укрзалізниця» про стягнення невиплачених коштів при звільненні з роботи у зв`язку із виходом на пенсію,

встановив:

ОСОБА_1 22.07.2026 звернувся до суду з позовом до АТ «Укрзалізниця» про стягнення невиплачених коштів при звільненні з роботи у зв`язку з виходом на пенсію. У позовній заяві вказує, що з 06.12.1990 по 08.02.1995 працював монтером колії, з 09.02.1995 по 16.05.2021 - бригадиром (звільнений) колії 11 околотку, з 17.05.2021 по 30.11.2022 монтером з поточного утримання колії 4 розряду 11 околотку, з 01.12.2022 по 31.03.2026 бригадиром (бригадиром) з поточного утримання й ремонту колії та штучних споруд 11 околотку відокремленого підрозділу «Івано-Франківська дистанція колії» державного територіально-галузевого об`єднання «Львівська залізниця», яке 01.12.2015 було перейменовано на виробничий підрозділ «Івано-Франківська дистанція колії» регіонального філії «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», а з 31.10.2018 ПАТ «Укрзалізниця» перейменовано на АТ «Укрзалізниця».

Наказом (розпорядженням) про припинення трудового договору (контракту) № 32/ОС, виданим 31.03.2026 директором виробничого структурного підрозділу «Івано-Франківська дистанція колії» регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» В.Кащук, з 31.03.2026 звільнений з роботи бригадира з поточного утримання й ремонту колії та штучних споруд, 5 розряду, околотку 11, дільниці 4 вказаного підприємства за власним бажанням в зв`язку з виходом на пенсію за віком ( ст. 38 КЗпП України).

У виданій йому копії наказу про його звільнення з роботи зазначено: одноразову матеріальну допомогу при стажі роботи в галузі 35 років 03 місяці відповідно до п.5.1.3 Колективного договору у розмірі 3,0 середньомісячних заробітків, а також додаткову одноразову грошову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті в розмірі 4,0 середньомісячних заробітків, з урахуванням п.1.1.4 рішення правління АТ «Укрзалізниця» «Про деякі питання оплати праці працівників акціонерного товариства «Українська залізниця» від 14.03.2025 (протокол № Ц-54/31Ком.т.) та на підставі листа АТ «Укрзалізниця» від 04.04.2025 Ц-5-1.5-25/122-25 провести після окремого рішення керівництва.

На сьогоднішній день відповідачем так і не нараховано і не виплачено зазначені у вищевказаному наказі матеріальні допомоги в розмірі сумарно 7 середньомісячних заробітків.

Крім того, відповідач не нарахував і не виплатив йому одноразову виплату до ювілейної дати, одноразову матеріальну виплату у зв`язку зі звільненням з роботи на пенсію незалежно від віку.

Ухвалою від 27.07.2026 відкрито провадження у справі та призначено до підготовчого розгляду у порядку загального позовного провадження на 24.08.2026.

14.08.2026 засобами електронного зв`язку від представника відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву у якому зазначає таке.

Нарахування і виплата одноразової грошової допомоги за роботу в галузі залежно від стажу роботи, відповідно до п.5.1.3 колективного договору в розмірі 3 середньомісячних заробітків, а також додаткову одноразову допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті в розмірі 4 середньомісячних заробітки було призупинено згідно підпункту 1.1.4 пункту 1 рішення правління від 14.03.2022 (протокол № Ц-54/31 Ком.т.).

Відновлення виплат здійснюється в хронологічній послідовності, відповідно затвердженого АТ «Укрзалізниця» графіку виплат, згідно з пунктом 1.2 рішення правління АТ «Укрзалізниця» «Про деякі питання оплати праці працівників акціонерного товариства «Укрзалізниця» 14.10.2024 (Витяг Ц-82/63 Ком.т.). На даний час залізницею затверджено графіки виплат для працівників, які звільнилися з роботи в зв`язку з виходом на пенсію включно по липень 2024 року, тоді як ОСОБА_1 був звільнений в 31.03.2026 та відповідно у вказаний графік не увійшов.

Проте, у відповідності до листа АТ «Укрзалізниця» № Ц-5-1.5-25/122-25 від 04.04.2025 зазначено, про те що на виконання протоколу засідання штабу АТ «Укрзалізниця» з ефективності від 28.03.2025 №Ц-1-1.5-25/47-25 - виплати одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті призупинено.

У вказаному листі також зазначено, що призупинення зазначених виплат - це тимчасові, превентивні дії для забезпечення сталої роботи товариства та при стабілізації фінансового стану товариства зазначені виплати будуть відновлені першочергово. Також, спільним листом АТ «Укрзалізниця» та Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України №Ц/3-91/1459/ЦПроф/ 30-22 від 06.09.2022 повідомляється, що після припинення або скасування режиму воєнного стану, а також у разі покращення фінансового стану АТ «Укрзалізниця», що дасть змогу змінити зазначене рішення правління до припинення або скасування режиму воєнного стану, працівники, звільнені вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, отримають суму одноразової та додаткової матеріальної допомоги, що їм належить.

Отже, призупинені виплати будуть виплачені за окремим рішенням правління АТ «Укрзалізниця». Разом з цим, вказують, що інфраструктура АТ «Укрзалізниця» постійно зазнає значних руйнувань від російських обстрілів, а товариство несе значні збитки, продовжуючи виконувати соціально значущі перевезення: рейси до регіонів, де тривають або можливі бойові дії, перевезення поранених військовослужбовців тощо. Загальні фактичні витрати на відновлення об`єктів залізничної транспортної інфраструктури та залізничного рухомого складу станом на 03.11.2025 склали 1 272 млн. грн, а відновлення пошкоджених об`єктів проводиться за рахунок власних коштів товариства.

Відповідно до Методики визначення шкоди та збитків, завданих інфраструктурі транспорту, інфраструктурі електронних комунікаційних мереж та об`єктів поштового зв`язку внаслідок збройної агресії російської федерації, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 24.03.2023 № 182, розмір прямих збитків та відповідно орієнтовна вартість відновлення об`єктів залізничної інфраструктури становить 83 067 млн. грн.

Вказують, що АТ «Укрзалізниця» за 9 місяців 2025 року отримало чистий збиток 7,3 млрд. грн. В умовах збройної агресії рф проти України усі витрати мають бути орієнтовані на підтримку забезпечення спроможності товариства виконувати завдання Міністерства оборони України щодо перевезення військових вантажів та захисту критичної інфраструктури, підтримки працівників, які безпосередньо здійснюють оборону країни, або постраждали від війни.

Згідно висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду від 14.05.2025 у справі №440/14216/23, в умовах війни пріоритетним є спрямування обмежених фінансових ресурсів держави на фінансування Збройних Сил України та інших військових формувань, які безпосередньо беруть участь у бойових діях (членів їхніх сімей), а відповідно, на захист суверенітету і територіальної цілісності України, а не на інші цілі, що може вплинути на збалансованість державного бюджету.

Водночас зазначають, що Позивачем ОСОБА_1 пропущено встановлений ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України термін позовної давності на звернення до суду із вказаними вимогами, в якій зазначено що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

31.03.2026 у день звільнення позивачу було надано письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми працівнику при звільненні, про що свідчить його власноручний підпис на даному повідомленні.

Таким чином, Позивачем пропущено 3-місячний строк для звернення до суду із вимогами про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, який минув 01.07.2026 року, що є окремою та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

Рішенням Конституційного Суду України від 11.12.2025 № 1-р/2025 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

У мотивувальній частині даного Рішення зазначається, що законодавець, установлюючи тримісячний строк для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, не врахував, що зобов`язання щодо виплати винагороди за працю є триваючим, призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав працівника, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України.

Визначений законодавством статус Відповідача, як суб`єкта, який має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, на якого покладено виконання військово-транспортного обов`язку в умовах воєнного стану(виконання планів перевезень, надання рухомого складу для військових залізничних перевезень, утримання рухомого складу у справному стані, тощо), що передбачає необхідне матеріально-технічне забезпечення і не може не залежати від фінансового становища товариства, за умов значних фінансових втрат останнього, пов`язаних із військовою агресією, свідчить про наявність інших обставин, які мають істотне та виключне значення в даній справі.

Зазначені обставини безпосередньо призвели до тимчасового призупинення виплат працівникам грошової допомоги та ці обставини є підставою відмови у задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

Ухвалою суду від 24.08.2026 підготовче судове засідання закрито та призначено справу до розгляду на 21.09.2026, коли суд дослідив обставини справи та перейшов до стадії ухвалення рішення, оголошення якого призначив на 01.10.2026.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги заперечила та просила відмовити у їх задоволенні, так як відповідачем пропущено строки на подачу позовної заяви, а виплати призупинені через війну, так як підтримують ЗСУ, тому відсутні кошти, про що було роз`яснення з профспілкою, що виплати будуть відновлені в разі покращення фінансового стану, оскільки тепер є великі збитки.

Суд заслухав позиції сторін, дослідив матеріали справи, оцінив їх у сукупності та взаємозв`язку і встановив такі обставини.

Позивач ОСОБА_1 із 06.12.1990 по 08.02.1995 працював монтером колії, з 09.02.1995 по 16.05.2021 - бригадиром (звільнений) колії 11 околотку, з 17.05.2021 по 30.11.2022 монтером з поточного утримання колії 4-ого розряду 11 околотку, з 01.12.2022 по 31.03.2026 бригадиром (бригадиром) з поточного утримання й ремонту колії та штучних споруд 11 околотку відокремленого підрозділу «Івано-Франківська дистанція колії» державного територіально-галузевого об`єднання «Львівська залізниця», яке 01.12.2015 було перейменовано на виробничий підрозділ «Івано-Франківська дистанція колії» регіонального філії Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», а з 31.10.2018 ПАТ «Укрзалізниця» перейменовано на АТ «Укрзалізниця», що вбачається із наданого позивачем витягу про відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб.

31.03.2026 постановлено наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) № 32/ОС, згідно якого ОСОБА_1 табельний номер НОМЕР_1 було звільнено з 31.03.2026 з посади бригадира з поточного утримання й ремонту колій та штучних споруд 5 розряду, за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком, на підставі заяви ОСОБА_1 від 19.03.2026, разом з тим в наказі вказано Компенсувати за невикористані 75 дні(в) відпустки, в тому числі 31 дні(в) за період 20.02.2021-31.12.2023; 2 дні(в) за період 01.01.2024-19.02.2024; 7 дні(в) за період 20.02.2024-19.02.2025; 35 дні(в) за період 20.02.2025-19.02.2026. Виплатити: одноразову матеріальну допомогу при стажі роботи в галузі 35 років 03 місяці відповідно до п.5.1.3. Колективного договору у розмірі 3,0 середньомісячних заробітків, а також додаткову одноразову грошову допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті в розмірі 4,0 середньомісячних заробітків, з урахуванням з п.1.1.4 рішення правління АТ «Укрзалізниця» «Про деякі питання оплати праці працівників акціонерного товариства «Українська залізниця» від 14.03.2025 (протокол № Ц-54/31 Ком.т.) та на підставі листа АТ «Укрзалізниця» від 04.04.2025 № Ц-5-1.5-25/122-25 провести після окремого рішення керівництва.

З наказом Костанюк ознайомлений та отримав його копію у день винесення, про що міститься підтвердження на наказі у вигляді власноручного підпису та дати.

У подальшому, позивач звернувся до начальника ВСП «Івано-Франківська дистанція колії» В. Кащука із заявою, у якій зазначав, що наказом (розпорядженням) від 31.03.2026 № 32/ОС його було звільнено з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію.

На підставі ст. 47 КЗпП України заявник просив надати йому такі документи та відомості: довідку про заробіток за два місяці перед звільненням (за січень, лютий 2026 року); довідку про посадовий оклад у березні 2026 року; довідку про те, чи звертався він із заявами про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення за 2019-2025 роки, а також чи нараховувалася і виплачувалася така допомога та в яких розмірах; копію чинного Колективного договору ВСП «Івано-Франківська дистанція колії» або виписку з нього в частині щодо виплат: одноразової матеріальної допомоги при звільненні вперше у зв`язку з виходом на пенсію залежно від стажу роботи в галузі; додаткової одноразової допомоги за сумлінну працю; матеріальної допомоги на оздоровлення; посадового окладу у зв`язку зі звільненням на пенсію незалежно від віку; одноразової премії за багаторічну сумлінну працю до ювілейної дати.

Згідно з інформацією ВСП «Івано-Франківська дистанція колії» АТ «Українська залізниця» від 23.06.2026 № 17, наданою на запит щодо виплат ОСОБА_1 , матеріальна допомога на оздоровлення нараховувалася та виплачувалася позивачу в наступних обсягах: у липні 2019 року - 5 350,50 грн, у жовтні 2020 року - 5 909,72 грн, у липні 2021 року - 5 156,77 грн, у серпні 2024 року - 3 625,20 грн, у липні 2025 року - 3 610,67 грн.

У 2022 та 2023 роках матеріальна допомога на оздоровлення (код оплати 392) ОСОБА_1 не виплачувалася. Підставою припинення вказаних виплат зазначено рішення правління АТ «Українська залізниця» від 14.03.2022 (протокол № Ц-54/31 Ком.т.).

Крім того, із вказаної відповіді вбачається, що у березні 2026 року посадовий оклад ОСОБА_1 становив 12 173,92 грн.

Згідно з Розрахунком вихідної допомоги ОСОБА_1 від 23.06.2026 № 18, виданим ВСП «Івано-Франківська дистанція колії» регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця», середньомісячна заробітна плата працівника становить 32 723,57 грн.

Відповідно до вказаного розрахунку:

- одноразова матеріальна допомога за 602 видом (3 середньомісячні заробітки) становить 98 170,71 грн;

- додаткова одноразова матеріальна допомога за 672 видом (4 оклади) становить 130 894,28 грн.

Загальна сума вихідної допомоги ОСОБА_1 за розрахунком відповідача складає 229 064,99 грн.

Згідно з витягом із Колективного договору між адміністрацією і профспілковим комітетом ВСП «Івано-Франківська дистанція колії» на 2009-2012 роки, продовженого на 2026 рік (пункт 5.1.3 розділу 5 «Соціальний захист, гарантії і пільги»), при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію передбачено виплату одноразової грошової допомоги в залежності від стажу роботи в галузі, а саме: до 5 років - 1 середньомісячний заробіток; від 5 до 10 років - 2 середньомісячні заробітки; більше 10 років - 3 середньомісячні заробітки.

У разі звільнення працівника за власним бажанням на пенсію (за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років) протягом двох місяців після настання цього права виплачується додаткова одноразова грошова допомога за сумлінну працю на залізничному транспорті в таких розмірах при стажі роботи в галузі (для чоловіків): з 20 до 25 років 1 середньомісячний заробіток; з 25 до 30 років 2 середньомісячні заробітки; з 30 до 35 років 3 середньомісячні заробітки; з 35 до 40 років 4 середньомісячні заробітки; понад 40 років 5 середньомісячних заробітків.

Дія цього пункту розповсюджується на інвалідів по загальному захворюванню 1 та 2 груп та інвалідів праці, які виходять на пенсію по інвалідності до досягнення ними права на пенсію за віком або за вислугу років, а також на працівників, які звільнені із дистанції колії у зв`язку із змінами в організації виробництва, скороченням чисельності (ст. 40 п. 1 КЗпП) за півтора року до досягнення пенсійного віку, після дострокового призначення пенсії (у цьому випадку виплата проводиться з врахуванням вихідної допомоги). За згодою сторін додаткова грошова допомога може бути нарахована і виплачена частинами.

Згідно з пунктом 3.15 Колективного договору передбачено обов`язок виплачувати працівникам залізниці одноразову премію за багаторічну сумлінну працю у зв`язку з їх ювілейними датами (вперше до 50-річчя з дня народження, наступну - через 10 років (для жінок - і до 55-річчя), а також у зв`язку із звільненням вперше на пенсію незалежно від віку, відповідно до положення, яке є невід`ємною частиною колективного договору.

Цим же пунктом встановлено розмір премії за багаторічну сумлінну працю у зв`язку з ювілейними датами, а також у зв`язку із звільненням вперше на пенсію незалежно від віку - посадовий оклад (місячна тарифна ставка) (із змінами і доповненнями відповідно до спільних постанов П-34/3, 24.12.2010, П-16/16 від 14.11.2013, П-15/16, 25.09.2013, №К-КД-IV від 05.03.2015).

Згідно з листом АТ «Українська залізниця» від 04.04.2025 № Ц-5-1.5-25/122-25, адресованим керівникам регіональних філій та філій АТ «Укрзалізниця», на виконання протоколу засідання штабу АТ «Укрзалізниця» з ефективності від 28.03.2025 року № Ц-1-1.5-25/47-25 щодо розроблення плану дій з операційної ефективності АТ «Укрзалізниця» та у зв`язку з проведенням заходів щодо оптимізації затрат для забезпечення фінансової стабільності товариства, починаючи з 01.04.2025 року та до окремого рішення керівництва, виплати одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті призупинено.

Водночас у вказаному листі наголошено про необхідність проведення роз`яснювальної роботи з працівниками про те, що призупинення зазначених виплат є тимчасовими, превентивними діями для забезпечення сталої роботи товариства. Згідно з роз`ясненням, на період призупинення виплат рекомендовано керуватись графіком виплат працівникам АТ «Укрзалізниця» одноразової матеріальної допомоги при виході на пенсію за 2024 рік та спільним роз`ясненням з Профспілкою залізничників і транспортних будівельників України від 06.09.2022 року № Ц/3-91/1459/Цпроф/30-22, де чітко зазначено про збереження права на отримання основної та додаткової матеріальної допомоги при звільненні на пенсію на період дії воєнного стану та протягом 2 місяців (або терміну, передбаченого колективним договором) починаючи з дати припинення або скасування режиму воєнного стану. При стабілізації фінансового стану товариства зазначені виплати будуть відновлені першочергово.

Згідно зі спільним роз`ясненням АТ «Українська залізниця» та Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України від 06.09.2022 № Ц/3-91/1459/Цпроф/30-22, адресованим керівникам структурних підрозділів апарату управління, регіональних філій, філій АТ «Укрзалізниця», Раді Профспілки та головам дорожніх профспілкових організацій, рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 (протокол № Ц-54/31 Ком.т.) на період дії правового режиму воєнного стану в Україні призупинено виплати, передбачені Галузевою угодою, колективними договорами, зокрема одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті.

У роз`ясненні зазначено, що після припинення або скасування режиму воєнного стану, а також у разі покращення фінансового стану АТ «Укрзалізниця», що дасть змогу змінити зазначене рішення правління до припинення або скасування режиму воєнного стану, працівники, звільнені вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, отримають суму одноразової та додаткової матеріальної допомоги, що їм належить.

Крім того, роз`яснено, що за працівниками, які після 14.03.2022 не подали заяву на звільнення за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років) протягом двох місяців (або іншого терміну, встановленого колективним договором) після настання цього права, право на отримання додаткової матеріальної допомоги зберігається протягом терміну, встановленого колективним договором, починаючи з дати припинення або скасування режиму воєнного стану, або у разі зміни зазначеного рішення правління до припинення або скасування режиму воєнного стану.

Згідно з витягом із протоколу № Ц-82/63 Ком.т. засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14.10.2024, за наслідками розгляду питання порядку денного № 2 «Про поновлення виплат одноразової матеріальної допомоги працівникам акціонерного товариства «Українська залізниця», які звільнились / будуть звільнені у період з січня до грудня 2024 року», правлінням ухвалено:

Виплату одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію (включаючи додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті), яку було призупинено згідно з підпунктом 1.1.4 пункту 1.1 рішення правління від 14.03.2022 (протокол № Ц-54/31 Ком.т.), відновлювати поетапно відповідно до пункту 3.2.21 Галузевої угоди працівникам АТ «Укрзалізниця», які звільнились/будуть звільнені у період з січня до грудня 2024 року в порядку черговості згідно з пунктом 2 цього рішення та з урахуванням пункту 3 цього рішення.

Нарахування та виплату матеріальної допомоги, зазначеної у пункті 1 цього рішення, проводити в хронологічній послідовності відповідно до дати звільнення працівника вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, починаючи з листопада 2024 року згідно з графіком погашення, який буде затверджено та доведено додатково директором з управління персоналом та соціальної політики або особою, яка виконує обов`язки директора з управління персоналом та соціальної політики.

Згідно з пунктом 8 змінених положень Колективного договору, пункт 3.15 викладено в наступній редакції: «3.15. Виплачувати працівникам залізниці одноразову премію за багаторічну сумлінну працю у зв`язку з їх ювілейними датами вперше до 50-річчя з дня народження, наступну - через 10 років (для жінок - і до 55-річчя), а також у зв`язку із звільненням вперше на пенсію незалежно від віку, відповідно до положення, яке є невід`ємною частиною колективного договору».

Цим же пунктом встановлено розмір премії за багаторічну сумлінну працю у зв`язку з ювілейними датами, а також у зв`язку із звільненням вперше на пенсію незалежно від віку - посадовий оклад (місячна тарифна ставка).

До встановлених обставин справи суд застосував такі норми права та дійшов таких висновків.

Трудові права підлягають захисту в конституційному вимірі. Зокрема, частина сьома статті 43 Конституції України встановлює, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Винагорода за працю безпосередньо пов`язана з людською гідністю та соціальною справедливістю, адже право на винагороду за працю є складовою права на працю і водночас гарантією поваги до людської гідності. Обмеження можливості працівника вимагати належну винагороду за працю в судовому порядку під час дії трудових відносин фактично нівелює цю гарантію.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функції.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 233 К3пП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За частиною першою статті 47 КЗпП України у редакції, чинній на день звільнення позивача, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

За змістом ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі ст. 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Відповідно до ст. 13 КЗпП України, ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції. У колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг тощо.

Статтею 18 КЗпП України передбачено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації, фізичної особи, яка використовує найману працю, незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов`язковими як для власника або уповноваженого ним органу, фізичної особи, яка використовує найману працю, так і для працівників.

Згідно з ч. 2 ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Основоположні права громадян, пов`язані з реалізацією права на працю, передбачені ст.ст. 43-46 Конституції України.

У той же час, відповідно до ст .64 Конституції України конституційні права та свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24 квітня 2022 року №64/2022 у зв`язку із військовою агресією рф на території України введений воєнний стан, який неодноразово продовжений і триває станом на час розгляду цієї справи.

При цьому, зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав та свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб визначені положеннями Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 цього Закону в Указі Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» зазначений вичерпний перелік конституційних прав та свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку із введенням воєнного стану, зазначений строк дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Так, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Пунктом 2 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначено, що під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, установлені ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Отже, положення Закону України «Про правовий режим воєнного стану», які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.

Матеріалами справи підтверджується, що наказом відповідача, яким позивача ОСОБА_1 31.03.2026 було звільнено з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком, за ст. 38 КЗпП України, постановлено виплатити, зокрема, одноразову грошову допомогу в розмірі трьох середньомісячних заробітків, додаткову одноразову грошову допомогу в розмірі чотирьох середньомісячних заробітків за сумлінну працю на залізничному транспорті, вказані виплати не були виплачені позивачу, що не заперечується стороною відповідача.

Як зазначила представник відповідача - на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, призупинено виплату інших додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги.

Разом з тим, наказ є правовим актом керівника підприємства, виданим для вирішення основних чи оперативних завдань організації. У сфері кадрового діловодства ним оформлюють прийняття, звільнення, переведення працівників, надання їм відпусток чи призначення додаткових заохочень. Цей офіційний документ має обов`язкову силу.

У цій справі наказ про звільнення позивача передбачає виплату йому одноразової грошової допомоги в розмірі трьох середньомісячних заробітків, а також додаткової одноразової допомоги у розмірі чотирьох середньомісячних заробітків за сумлінну працю на залізничному транспорті. Зазначений припис підлягає безумовному виконанню, тим більше що за ст. 116 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити всі належні працівникові суми безпосередньо в день звільнення.

Матеріали справи не містять відомостей про внесення змін до цього наказу. Відповідач не заперечує право позивача на отримання спірних виплат, однак вважає виправданим своє рішення про їх тимчасове відтермінування задля забезпечення стабільної діяльності товариства в умовах збройної агресії.

Також при оцінці зазначених доводів суд враховує, що постановою Верховного Суду від 05.02.2025 у справі № 211/7338/23 залишено в силі рішення Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.02.2024, яким визнано незаконним та скасовано пункт 1.1.4 протокольного рішення №Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14.03.2022 у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги.

Верховний Суд у справі № 211/7338/23 погодився з висновком суду першої інстанції про те, що у порушення вимог Закону України «Про колективні договори і угоди» не ініціювали питання щодо підписання змін/доповнень до діючих колективних договорів в частині призупинення/зміни строків виплати щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення, а такі зміни мають вноситись лише за взаємною згодою сторін, але не роботодавцем в односторонньому порядку без погодження з профспілковим органом. Крім того, товариство ухвалило відповідне оспорюване рішення 14.03.2022, з посиланням на статтю 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який набрав чинності 24.03.2022.

Зважаючи на викладене, підпункт 1.1.4 пункту 1.1 протокольного рішення правління від 14.03.2022 № Ц-54/31 «Про деякі питання оплати праці працівників акціонерного товариства «Укрзалізниця», який скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили, не є підставою для відтермінування виплати позивачу спірних матеріальних допомог.

Лист від 04.04.2025 № Ц-5-1.5-25/122-25 адресований керівникам регіональних філій, філій АТ про призупинення, починаючи з 01.04.2025 до окремого рішення керівництва, виплати матеріальних допомог залежно від стажу роботи у галузі при звільненні вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також за сумлінну працю на залізничному транспорті, суд не бере до уваги, оскільки такий лист не є належним доказом зупинення дії окремих положень колективного договору за ініціативою роботодавця у розумінні статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (у редакції на час виникнення спірних відносин). Указаний лист, на відміну від рішень від 14.03.2022 № Ц-54/31, не є рішенням правління АТ «Укрзалізниця».

З урахуванням викладеного, оскільки підпункт 1.1.4 пункту 1.1 протокольного рішення правління від 14.03.2022 № Ц-54/31 в частині призупинення виплати матеріальних допомог, що передбачені колективними договорами скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили у справі № 211/7338/23, відповідач допустив порушення прав позивача і безпідставно відтермінував на невизначений строк виплату позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі трьох середньомісячних заробітків та додаткової одноразової грошової допомоги в розмірі чотирьох середньомісячних заробітків за сумлінну працю на залізничному транспорті.

У постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17 Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок про те, що «виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо)».

Викладене дає підстави для висновку про те, що стаття 116 Кодексу законів про працю України зобов`язує роботодавця виплатити працівнику у день його звільнення усі види належних йому від роботодавця виплат, право на які передбачено як законодавством, так і колективним договором, іншими локальними актами. Жодних застережень з приводу того, що належні до виплати звільненому суми мають належати до фонду оплати праці указана норма не містить.

Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать, у тому числі відповідно до умов колективного договору. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП відповідальність.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 30.06.2021 у справі № 759/10613/20.

Судом перевірено, що згідно з випискою з пенсійного фонду про стаж роботи ОСОБА_1 працював на різних посадах в структурних (виробничих) підрозділах АТ «Укрзалізниця», а загальний стаж його роботи становить 35 років 03 місяці.

Пунктом 2.3.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Госкомстату від 13 січня 2004 № 5 (в чинній редакції від 24.02.2024), до фонду оплати праці відносяться інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які включають винагороди та премії, які мають одноразовий характер, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

До них належать винагороди та заохочення, що здійснюються раз на рік або мають одноразовий характер, зокрема, щорічні винагороди за вислугу років (стаж роботи); премії, що виплачуються у встановленому порядку за спеціальними системами преміювання, та інші; одноразові заохочення, не пов`язані з конкретними результатами праці (наприклад, до ювілейних та пам`ятних дат, як у грошовій, так і натуральній формі); грошова винагорода за сумлінну безперервну працю.

Отже, вказані одноразова премія (заохочення) за багаторічну сумлінну працю до ювілейної дати (60 річчя), одноразова премія у зв`язку з звільнення вперше на пенсію незалежно від віку, входять до структури заробітної плати і повинні були виплачені в день звільнення.

Статтею 5 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів, генеральної угоди на національному рівні, галузевих (міжгалузевих), територіальних угод, активних договорів, трудових договорі, грантів.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно з ст. 5 Закону України «Про колективні договори і угоди», умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про колективні договори та угоди», після закінчення строку дії колективний договір, угода продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий або не переглянуть чинний, якщо інше не передбачено договором, угодою.

З урахуванням встановленої відповідно до розрахунку заробітної плати за лютий 2026 року, виданого АТ «Українська залізниця», суми посадового окладу (тарифу) ОСОБА_1 , відділ (цех): 0473, табельний №: 7536, що складає - 12 173,92 грн, одноразова премія (заохочення) за багаторічну сумлінну працю до ювілейної дати (60 річчя) позивача становить 12 173,92 грн; одноразова премія у зв`язку з звільненням вперше на пенсію незалежно від віку, також складає 12 173,92 грн, які за встановлених обставин справи підлягають стягненню з відповідача в користь позивача.

Зазначена позивачем сума заборгованості у загальному становить 265 586,75 грн, що відповідачем не оспорювалось.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню, і з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 98 170, 71 грн одноразової матеріальної допомоги при звільненні мене з роботи у зв`язку з виходом на пенсію (3 середньомісячні заробітки), 130 894,28 грн додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті у зв`язку з виходом на пенсію (4 середньомісячні заробітки), 12 173, 92 грн одноразової премії за багаторічну сумлінну працю до моєї ювілейної дати (60 річчя), 12 173, 92 грн посадового окладу у зв`язку із звільненням на пенсію незалежно від віку, 12 173, 92 грн матеріальної допомоги на оздоровлення, що у загальному розмірі становить 265 586,75 грн.

Суд не погоджується із доводами відповідача щодо пропуску позивачем тримісячного строку для звернення до суду для поновлення своїх прав, оскільки рішенням Конституційного Суду № 1-р/2025 від 11.12.2025 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, така норма утратила чинність із того дня і на час звернення позивача до суду та на даний час строк звернення працівника до суду у разі порушення законодавства про оплату праці є необмеженим.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з ч. 6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір у розмірі 2 655,87 грн (1% від ціни позову) підлягає стягненню з відповідача в користь держави.

Керуючись статтями 141, 260 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , невиплачені кошти при звільненні з роботи у зв`язку з виходом на пенсію у загальному розмірі 265 586 (двісті шістдесят п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят шість) гривень 75 копійок, що складаються з одноразової матеріальної допомоги при звільненні з роботи у зв`язку з виходом на пенсію (3 середньомісячні заробітки) у розмірі 98 170,71 грн, додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті у зв`язку з виходом на пенсію (4 середньомісячні заробітки) у розмірі 130 894,28 грн, одноразової премії за багаторічну сумлінну працю до ювілейної дати (60 річчя) у розмірі 12 173, 92 грн, посадового окладу у зв`язку із звільненням на пенсію незалежно від віку у розмірі 12 173, 92 грн, матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі 12 173, 92 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір у розмірі 2 655 (дві тисячі шістсот п`ятдесят п`ять) гривень 87 копійок.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця», місцезнаходження: м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Віктор ЛАСТОВИЧАК