Рішення № 140257094, 29.09.2026, Костопільський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/2402/26

29 вересня 2026 року м. Костопіль

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючий суддя Цвіркун О. С.

з участю секретаря Янчук О.А.

прокурора Богельської О.Б.

позивачки ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника третьої особи Майданець О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служба у справах дітей Костопільської міської ради про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася з позовною заявою до ОСОБА_2 про позбавлення батьківских прав, в якому просила суд позбавити відповідача батьківських прав стосовно сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову зазначає, що 02.05.2019 зареєструвала шлюб з відповідачем, який рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 12.10.2021 був розірваний. Вказує, що за час перебування у шлюбі в них народився син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначає, що відповідач після розірвання шлюбу перестав цікавитися сином, та його інтересами, жодного разу не телефонував, за час навчання дитини в дошкільному підрозділі не з`являвся та батьківські збори не відвідував. Також вказує, що син проживає з нею і вона з чоловіком ОСОБА_4 виховують його та забезпечують всім необхідним.

Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав наведених у позовній заяві та просила суд їх задовільнити.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав.

Представник третьої особи в судовому засіданні підтримав поданий висновок про недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав стосовно неповнолітнього ОСОБА_3 .

Прокурор Богельська О.Б. в судовому засіданні підтримала висновок щодо недоцільності позбавлення відповідача батьківських прав.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріалів справи, приходить до таких висновків.

Встановлено, що 02.05.2019 між позивачкою та відповідачем було зареєстровано шлюб, який рішенням Костопільського районного суду Рівненської області №564/2452/21 було розірвано.

З свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , судом встановлено, що позивачка 30.11.2022 уклала шлюб з ОСОБА_4 і змінила своє прізвище з ОСОБА_5 на ОСОБА_6 .

Судом встановлено, що позивачка та відповідач є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .

З матеріалів справи судом встановлено, що спільний неповнолітній син сторін ОСОБА_3 проживає разом з матір`ю позивачкою по справі, її чоловіком та дітьми без реєстрації за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки №33/01-29 від 07.04.2026, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує дошкільний підрозділ Золотолинської гімназії Костопільської міської ради. У вихованні та навчанні дитини бере участь мама ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_4 . Батько дитини ОСОБА_2 , за час навчання дитини в дошкільному підрозділі не з`являвся та батьківські збори не відвідував, участі у вихованні дитини не бере.

З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, судом встановлено, що відповідач станом на лютий 2026 року має заборгованість в сумі 19687,77 грн.

Також з вказаного розрахунку вбачається, що відповідач щомісячно(сплачує аліменти в розмірі 3000-6000 грн.

З висновку органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено, що відповідач ОСОБА_2 повідомив працівникам служби у справах дітей, що мати дитини чинить йому перешкоди у спілкуванні з сином, зокрема провокує конфлікти під час його спроб налагодити контакт з дитиною. Також повідомив, що любить свого сина, виявляє щире бажання брати участь у його вихованні та матеріальному забезпеченні, заявив про намір регулярно забирати сина до себе в гості за місцем проживання, спільно проводити вихідні дні, святковий час та канікулярні періоди.

За інформацією комунальної установи Центр надання соціальних послуг Костопільської міської ради від 03.07.2026 №207, відповідач спроможний виконувати батьківські обов`язки. Відповідач розповів, що він належним чином виконує батьківські обов`язки, а відсутність його участі у вихованні та спілкуванні з сином обумовлена перешкоджанням з боку позивачки. Під час телефонних дзвінків вона провокувала конфлікти , а також зверталася до нього переважно з вимогами про надання коштів, які на його думку використовуються не за призначенням. Після конфліктів із позивачкою, спілкування з сином припинилося, однак відповідач запевняє що готовий відновити його та проти позбавлення його батьківських прав.

У своєму висновку від 11.08.2026, орган опіки та піклування вважає за недоцільне позбавити батьківських прав відповідача ОСОБА_2 стосовно малолітнього ОСОБА_3 . Збереження сімейних зв`язків між дитиною та батьком відповідає найкращим інтересам дитини, оскільки позбавлення батьківських прав може привести до повного припинення особистих немайнових прав та обов`язків батька щодо дитини та має незворотній характер.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 показали, що є сусідами позивачки, котра проживає разом з своїм чоловіком ОСОБА_4 та дітьми. Свідок ОСОБА_10 зазначив, що малолітній ОСОБА_3 називає батьком чоловіка позивачки ОСОБА_4 . Свідки ОСОБА_8 і ОСОБА_10 зазначили, що не знають хто такий ОСОБА_2 .

У відповідності до статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Аналогічні обов`язки батьків передбачені у статті 12 Закону України «Про охорону дитинства».

За змістом ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Ці підстави є вичерпними.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» від 30.03.2007 року визначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьків обов`язків по вихованню, а також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Статтею 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою та відповідальністю своїх батьків і у всякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості, малолітня дитина не повинна крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю. Переважне право батьків перед іншими особами на особисте виховання дитини, на те, щоб малолітня дитина проживала з ними закріплено і в положеннях ст. 151, 160,163 СК України.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір`ю.

У рішенні Європейського суду від 18.12.2008 року у справі «Савіни проти України» зазначено, що при позбавленні батьківських прав суди повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини. Крім того, у даному рішенні Європейським судом звернуто увагу, що при вирішенні прав про позбавлення батьківських прав має бути встановлено відсутність поважних причин не виконання батьками батьківських обов`язків, які б виправдовували позбавлення батьківських прав.

Конвенція про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікована Верховною Радою України 27.02.1991 року і набула чинність для України 27.09.1991 року, визначає, що розлучення дитини з батьками може бути необхідним в якнайкращих інтересах дитини у виключних випадках, наприклад, коли батьки взагалі не піклуються про неї.

Так, позивачкою не доведено, що поведінка відповідача відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 є свідомим нехтуванням ним своїх батьківських обов`язків.

Окрім того, із поведінки відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні вбачається, що він не втратив бажання налагодити спілкування з сином ОСОБА_3 , заперечує проти позбавлення його батьківських прав.

На переконання суду така поведінка свідчить про його інтерес до неповнолітнього сина ОСОБА_3 .

В матеріалах справи відсутні беззаперечні докази винної поведінки та свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками відповідачем, які б були підставою застосування відносно нього крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав.

Позивачкою не було надано належних та достатніх доказів того, що

відповідач злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

Окрім того, вирішуючи спір про позбавлення батьківських прав, судом приймається до уваги, що сам факт заперечення відповідачем проти позовної заяви про позбавлення батьківських прав, свідчить про його інтерес до дитини, бажання бути з ним, виховувати його та піклуватися про нього, а також висновок органу опіки та піклування.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» від 30.03.2007 року визначено, що відповідно до ст. 165 СК України з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Враховуючи, викладене, суд вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити, однак попередити відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітнього сина ОСОБА_3 і покласти на Службу у справах дітей Костопільської міської ради контроль за виконанням відповідачем ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 .

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судові витрати з розгляду справи слід покласти на позивачку.

На підставі викладеного, керуючись ст.81, 141, 258, 264-265, 268, 273 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служба у справах дітей Костопільської міської ради про позбавлення батьківських прав відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити своє ставлення до виховання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Покласти на Службу у справах дітей Костопільської міської ради контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Третя особа: Служба у справах дітей Костопільської міської ради, м.Костопіль, вул.Незалежності буд.7, код ЄДРПОУ 44032686.

Повне судове рішення складено 01.10.2026.

СуддяО. С. Цвіркун