Рішення № 140256195, 30.09.2026, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 р. № 400/1751/25 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Величка А.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005, провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.02.2025 №0003116-2407-1403-UA48060310000084930,№0003114-2407-1403UA48060310000084 930,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою (з урахуванням уточнень) до Головного управління ДПС у Миколаївській області, у якій просить:визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 06.02.2025 № 0003116-2407-1403-UA48060310000084930 про визначення податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваного фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2022 рік у сумі 36 656,76 грн;визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 06.02.2025 №0003115-2407-1403-UA48060310000084930 про визначення податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваного фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2023 рік у сумі 75 569,30 грн.

?Стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

?В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки контролюючий орган не врахував наявність у позивача податкової пільги, передбаченої пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України (далі ПК України). Позивач вказує, що є власником нежитлової будівлі (зерносховища за літ. А) загальною площею 1127,9 кв.м у с. Катеринівка, яка відноситься до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства» (код 1271 Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000). Позивач є сільськогосподарським товаровиробником (має у власності земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та особистого селянського господарства), безпосередньо використовує зазначену будівлю у власному сільськогосподарському виробництві та не здає її в оренду, лізинг чи позичку.

Крім того, відповідач при формуванні ППР порушив Порядок нарахування податку, не надавши розрахунку складових податкового зобов`язання.

?Відповідач проти задоволення позову заперечував, у поданому відзиві зазначив про правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, вказуючи на відсутність підстав для звільнення позивача від сплати податку.

?Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, суд встановив наступне.

?06 лютого 2025 року Головним управлінням ДПС у Миколаївській області прийнято податкові повідомлення-рішення:?№0003116-2407-1403-UA48060310000084930, яким ОСОБА_1 нараховано податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік у розмірі 36 656,76 грн; ?№ 0003115-2407-1403- НОМЕР_1 , яким ОСОБА_1 нараховано податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік у розмірі 75 569,30 грн.

?Спірні нарахування здійснені щодо належного позивачу на праві приватної власності об`єкта нерухомого майна нежитлової будівлі зерноскладу (літ. А) загальною площею 1127,9 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_2

?Згідно з підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробников (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

?Аналіз зазначеної норми свідчить, що застосування пільги (виключення з об`єктів оподаткування) можливе за сукупності таких умов: ?власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником; ?об`єкт нерухомості за функціональним призначенням віднесено до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства» згідно з ДК 018-2000; ?об`єкт нерухомості не здається власником в оренду, лізинг чи позичку.

?Аналогічні правові висновки щодо застосування пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України викладені у постановах Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 420/12318/21, від 09.05.2023 у справі № 380/10802/22, від 21.05.2024 у справі № 600/5153/23-а, від 24.07.2024 у справі № 400/2283/20 та від 05.02.2025 у справі № 500/6132/23.

Згідно з ст. 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з п.п. 266.1.2. п. 266.1 цієї статті об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Відповідно до п.п.266.4.2. п. 266.4. ст. 266 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об`єктом оподаткування.

Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України встановлено, «ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до п. 10.3 статті 10 Податкового кодексу України, місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі.

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Таким чином, у відповідності до зазначених норм права, встановлення податку на майно, зокрема в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є повноваженням місцевої ради, яке виконується шляхом прийняття відповідного рішення.

Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті Податкового кодексу України регламентовано порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом,

Відповідно до п.9 р.ІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015р№1204, до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання (за наявності), зменшення (збільшення) суми податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та пені із зазначенням у ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку), звіту за відповідний звітний період, щодо якого здійснюється розрахунок, та/або іншої інформації, необхідної для їх визначення.

Всупереч зазначеного Порядку, відповідач не надав обґрунтований розрахунок сум податкового зобов`язання, нарахованого за податковими повідомленнями рішеннями, де б значилась інформація щодо об`єкту нерухомого майна (адреси, типу, площі, розмір частки та документ, що підтверджує право власності); ставки податку, яку застосовано (з посиланням на відповідну норму чи/та рішення органу місцевого самоврядування); пільги, якщо такі застосовувались (із наданням відповідного розрахунку та пояснень щодо нормативно-правового акту, який регулює здійснення такого розрахунку); періоду, за який відповідний податок нарахований (із зазначенням дати набуття та припинення права власності та документа, на підставі якого встановлено відповідні дані); нормативного обґрунтування здійсненого розрахунку.

У спірних податкових повідомленнях-рішеннях від 06.02.2025 не вказано щодо якого об`єкту оподаткування воно прийнято, чи належить такий об`єкт оподаткування позивачу на праві власності та чи є взагалі такий об`єкт нерухомості об`єктом оподаткування в розумінні податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1, підпунктом 266.2.1 пункту 266.2, підпунктами 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України встановлено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

За змістом підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України передбачено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податковою пільгою є передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Отже, споруда (будівля) не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за наявності сукупності умов: така нежитлова будівля віднесена до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 0182000; власником такої будівлі (юридична та фізична особа) є сільськогосподарський товаровиробник; така нежитлова будівля не здається її власником в оренду, лізинг, позичку, виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Спірним питанням у межах винесених податкових - повідомлень рішень є встановлення того, чи є нерухоме майно, що належить позивачу, об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а також чи має позивач пільгу із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яке перебуває у його власності та належить до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.Так, відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга -передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПК України).

Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до підпункту ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Дана норма наведена з урахуванням змін внесених Законом України від 23.11.2018 №2628^Ш «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів», які набули чинності з 01.01.2019.

До цього часу (у період 2018 року, за який позивачу нараховано також податок) підпункт ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті ПК України був викладений у такі редакції: «Не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності».

Аналізуючи наведені вище нормативні приписи підпункту ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, суд дійшов висновку, що застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги, законодавець з 01.01.2019 ключовими критеріями обрав сукупність дотримання трьох обов`язкових умов:

1)власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником;

2)об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності та віднесений до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000;

3)об`єкт нерухомості не здається власником в оренду, лізинг, позичку.

До 01.01.2019 достатніми умовами для застосування пільги були дві умови:

1)суб`єкт, який володіє об`єктами нерухомості повинен бути сільськогосподарським товаровиробником;

2)об`єкт нерухомості (будівлі, споруди) має використовуватися безпосередньо у сільськогосподарській діяльності таким сільськогосподарським товаровиробником.

Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (далі - ДК 018-2000), призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Державний класифікатор будівель та споруд (ДК БС) є складовою частиною Державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації.

Згідно з ДК 018-2000 будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням.

Згідно з ДК 018-2000 до групи Будівлі нежитлові інші (код 127) включено клас Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271).

Клас Будівлі сільськогосподарського призначення (код 1271) включає в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інше.

Відповідно до Державного класифікатору будівель та споруд ДК -18-2000 до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) входить підклас «Будівлі тепличного господарства» (код 1271.6).

З наданих позивачем доказів вбачається, що належний йому об`єкт нерухомого майна, а саме нежитлова будівля - зерносклад за літ. А за адресою: вул. Миру, буд. 38-В, с. Катеринівка, Веселинівський р-н., Миколаївська обл., загальною площею 1127.9 кв.м, відноситься до нежитлових будівель, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності та відноситься до класу будівель сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатору будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і ввіденого вдію Наказом Держстандарту України від 17.08.2000 №57.

Віднесення належної позивачу на праві власності нежитлової будівлі до «Будівель сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства (код 1271)» підтверджуються наступними доказами: довідкою №420-К від 15.09.2023 виданої Товариством з обмеженою відповідальністю УКР ЮР ТЕХ на замовлення позивача; довідкою №3-37 від 17.02.2025 виданої виконавчим комітетом Степанівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області Катеринівського старостинського округу про те, що гр. ОСОБА_1 має у власності: земельну ділянку для введення товарного сільськогосподарскього виробнитцва загальною площею - 5.53 га та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства загальною площею - 2.0 га

Таким чином, слід дійти до переконливого висновку, що нежитлова будівля -зеносклад за літерою А, яка належить позивачу на праві приватної власності, відноситься до будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесених до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.

Досліджуючи питання щодо наявності у позивача як фізичної особи статусу сільськогосподарського товаровиробника, слід враховувати, що за змістом підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник -юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Відповідно до підпункту 14.1.234 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) - продукція/товари, що підпадають під визначення груп 1 -24 УКТ ЗЕД, якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання.

Поняття сільськогосподарський товаровиробник також міститься у статті 1 Закону України Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 -2004 років від 18.01.2001 №2238-Ш, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією. У свою чергу відповідно до норм вказаної сільське господарство (сільськогосподарське виробництво) - вид господарської діяльності з виробництва продукції, яка пов`язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробленому вигляді та для використання на нехарчові цілі.

За змістом статті 1 Закону України Про сільськогосподарський перепис від 23.09.2008 №575-IVвиробники сільськогосподарської продукції сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов`язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю.

Отже, визначаючись щодо наявності у позивача як фізичної особи статусу сільськогосподарського товаровиробника, слід враховувати, що за змістом проаналізованих законодавчих норм сільськогосподарським виробником є фізична або юридична особа, яка здійснює виробництво і самостійну переробку власновиробленої продукції рослинництва і тваринництва.

Наведене правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, в постанові від 21 травня 2024 року у справі № 600/5153/23-а; постанові від 31 травня 2022 року у справі №420/12318/21; постанові від 21 травня 2024 у справі № 600/5153/23-а; постанові від 24 липня 2024 року у справі № 400/2283/2024; постанові від 09 травня 2023 у справі № 380/10802/22; постанові від 05 лютого 2025 року у справі №500/6132/23.

З урахуванням викладеного та з огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позивач підпадає під статус сільськогосподарського товаровиробника, а належна їй на праві власності нежитлові будівля використовуються нею у сільськогосподарській діяльності та не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в силу підпункту ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

?Матеріалами справи підтверджено та судом встановлено: належна позивачу нежитлова будівля зерноскладу (літ. А) площею 1127,9 кв. м за класифікаційними ознаками та функціональним призначенням належить до класу 1271 (підклас 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна») ДК 018-2000.

?Згідно з довідкою від 15.09.2023 № 420-К та довідкою виконавчого комітету Степанівської сільської ради від 17.02.2025 № 3-37, Позивач має у власності земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (площею 5,53 га) та для ведення особистого селянського господарства (площею 2,0 га). Відповідно до ст. 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років» та ст. 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис», Позивач як фізична особа, яка здійснює діяльність з виробництва та переробки сільськогосподарської продукції, є сільськогосподарським товаровиробником.

?Вказаний зерносклад використовується позивачем безпосередньо у власній сільськогосподарській діяльності та не передавався у користування третім особам (оренду, лізинг чи позичку).

?За положеннями ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Відповідач не надав суду належних доказів, які б спростовували право позивача на застосування податкової пільги відповідно до пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

?Таким чином, нарахування позивачу податку на нерухоме майно за 2022 та 2023 роки є протиправним, а спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірності прийнятих рішень, що є підставою для задоволення позову.

Судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв,54005 код ЄДРПОУ 44104027) задовольнити .

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0003116-2407-1403-UА48060310000084930 від 06.02.2025 винесене Головним управлінням Державної податкової служби в Миколаївській області відносно ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за податковий період з 01.01.2022 по 31.12.2022 на суму 36656,76 грн.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0003115-2407-1403-UА48060310000084930 від 06.02.2025 винесене Головним управлінням Державної податкової служби в Миколаївській області відносно ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за податковий період з 01.01.2023 по 31.12.2023 на суму 75569,30 грн.

4.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, 54005 код ЄДРПОУ 44104027) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 2422,20 грн.

5. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.В. Величко