Рішення № 140255923, 30.09.2026, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 р. № 400/4278/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бульби Н.О. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, вул. Захисників Миколаєва, 5, м. Миколаїв, 54005, провизнання бездіяльності протиправною; стягнення 24 911,60 грн

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 до адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність ГУ НП в Миколаївській області щодо невиплати компенсації за невикористані дні щорічних відпусток та стягнути компенсацію за невикористану 41 добу щорічної відпустки в розмірі 24 911,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка при звільненні за служби отримала виплату компенсації за невикористані 3 доби щорічної відпустки. За 2015, 2016, 2020 не були використані дні щорічної відпустки у кількості 44 доби. Водночас, при звільненні зі служби позивачці не виплачено компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки.

Ухвалою суду від 04.06.2024 відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив повністю, мотивуючи це тим, що Згідно з абзацами сьомим і восьмим пункту 8 розділу III Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженим наказом МВС України від 06.04.2016 №260 ( на момент звільнення зі служби), за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. Кількість днів для виплати грошової компенсації за 3 невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки вказується в наказі про звільнення. Положення Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку № 260 є спеціальним законодавством, яке підлягає застосуванню при вирішенні спору щодо умов грошового забезпечення поліцейських. У вказаних актах відсутні положення щодо виплати грошової компенсації за невикористані дні відпусток за попередні роки.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.

Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 01.02.2021 №56 о/с по особовому складу майора поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за ст. 77 ч. 1 п. 4 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) з виплатою компенсації за невикористані 03 доби щорічної чергової відпустки.

Згідно листа Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 19.02.2024 № 699/05/14-2024 кількість днів невикористаної відпустки ОСОБА_1 за 2015 рік становить 2 доби, за 2016 рік - 14 діб, за 2020 рік - 25 діб.

Не погодившись із виплатою компенсації за невикористані дні відпустки, позивачка звернулась із заявою від 08.04.2024 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.

Листом від 19.03.2024 відповідач відмовив у виплаті компенсації за 44 доби.

Не погодившись із бездіяльністю відповідача, позивачка звернулась до суду із цим позовом.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 статті 24 Закону України «Про відпустки» (далі Закон № 504/96-ВР) у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Виплата грошового забезпечення поліцейським здійснюється відповідно до постанови КМУ від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та затвердженому наказом МВС України від 06.04.2016 № 260 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі Порядок) за місцем проходження служби виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом органу поліції на грошове забезпечення.

Відповідно до вимог пункту 8 Розділу ІІІ Порядку поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні: щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського; щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Як встановлено судом, відмовляючи у виплаті компенсації невикористаної відпустки позивачці за минулі роки, відповідач зазначає про те, що чинним законодавством передбачено виплату компенсації за невикористану саме в році звільнення відпустку.

Водночас, суд зауважує, що рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.

З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону №580-VIII і Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону №504/96-ВР.

Так, відповідно до частини першої статті 24 Закону №504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 19.01.2021 року по справі № 160/10875/19.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно матеріалів справи, що і не заперечується відповідачем, кількість днів невикористаної відпустки ОСОБА_1 за 2015 рік становить 2 доби, за 2016 рік - 14 діб, за 2020 рік - 25 діб. Всього 41 доба.

Однак, відповідачем протиправно не виплачено позивачці компенсацію за невикористані дні відпустки за 2015, 2016, 2020 роки.

Відповідач не довів правомірності своєї бездіяльності, що є підставою для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Сума сплаченого позивачем судового збору в розмірі 1211,20 гривень підлягає відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (вул. Захисників Миколаєва, 5, м. Миколаїв, 54005, код ЄДРПОУ 40108735) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Миколаївській області щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану відпустку за 2015, 2016, 2020 роки у кількості 41 доби.

3. Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Миколаївській області (вул. Захисників Миколаєва, 5, м. Миколаїв, 54005, ідентифікаційний код 40108735) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за невикористану відпустку за 2015, 2016, 2020 роки у кількості 41 доби.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (вул. Захисників Миколаєва, 5, м. Миколаїв, 54005, код ЄДРПОУ 40108735) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять грн двадцять коп) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Дата складення повного судового рішення 30.09.2026.

Суддя Н.О. Бульба