Рішення № 140253265, 30.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року м. Київ справа №320/33565/25

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Білоноженко М.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 )доГоловного управління Держпродспоживслужби в Київській області (08134, Київська область, м. Вишневе, вул. Паркова, 34А, код ЄДРПОУ 40323081)провизнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити діївстановив:

ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області, у якому просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держпровспоживслужби в Київській області щодо не надання відповіді на запит ОСОБА_1 про розмір заробітної плати, отриманої нею в ліквідованому органі, що викладена у листі №10-6.3/4731-25 від 04.06.20265;

- зобов?язати Головне управління Держпровспоживслужби в Київській області видати ОСОБА_1 довідку про заробітною плату на посаді головного державного інспектора 10-го рангу держслужбовця (або прирівняної до неї посади) станом на 04.03.2025.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що працював на посаді головного державного інспектора 10-го рангу держслужбовця в Державній інспекції з контролю за цінами в Київській області, оскільки такий орган, як Державна інспекція з контролю за цінами в Київській області ліквідована, на думку позивача, остання має право на отримання довідки за прирівняною посадою в Головному управлінні Держпровспоживслужби в Київській області.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб та проведення судового засідання.

Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Заперечуючи проти позову зазначив, що відповідно до Наказу Міністерства соціальної політики від 10.05.2017 №750 «Про затвердження Порядку видачі довідок про заробітну плату для призначення пенсій окремим категоріям осіб у разі ліквідації державних органів, у яких особи працювали, а також перейменування (відсутності) їхніх посад», що регулює порядок та умови надання довідки про складові заробітної плати для перерахунку пенсії, передбачається наступне: "У разі ліквідації державного органу без правонаступника або якщо останнє місце роботи особи на посаді державної служби було в органі, який на час призначення особі пенсії відсутній чи у якому на час призначення пенсії перейменовані (відсутні) посади, у тому числі відсутні відповідні посади державної служби, довідки для призначення пенсії видають:

Міністерство соціальної політики України - особам, у яких останнє місце роботи на посаді державної служби було в державних органах, юрисдикція яких поширювалася на всю територію України (крім Національного банку України);

Національний банк України - особам, у яких останнє місце роботи на посаді державної служби було в установах, філіях та представництвах Національного банку України;

структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних, районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчі органи міських, районних у містах (у разі утворення) рад - особам, у яких останнє місце роботи на посаді державної служби було у відповідних державних органах, юрисдикція яких поширювалася на територію однієї або кількох областей, м. Києва або м. Севастополя, одного або кількох районів, міст обласного значення, та органах місцевого самоврядування."

Виходячи з вищенаведеного, вбачається, що Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області, не має законних підстав для видачі такої довідки.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

23.05.2025 до Головного управління надійшла заява від ОСОБА_1 в якій зазначалося, що вона працювала в Державній інспекції з контролю за цінами в Київській області на посаді головного державного інспектора з 10 рангом державного службовця й вийшла на пенсію з цієї посади. Для призначення пенсій державним службовцям Позивач просила надати довідки про заробітну плату на посаді головного державного інспектора (або прирівняної до неї посади) станом на 04.03.2025 року, згідно форм, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Для переходу з пенсії за віком на пенсію держслужбовця, за формою, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 р. №622, особа має надати в Пенсійний фонд довідку про заробітну плату, що містить інформацію про посадовий оклад, надбавку за ранг, надбавку за вислугу років та інші виплати, з яких сплачено ЄСВ.

Під час збору інформації для надання замовлених Позивачем довідок, Головним управлінням було з`ясовано, що ОСОБА_1 вийшла на пенсію 16.10.2006 року, а тому відсутні підстави для видачі довідки для перерахунку пенсії.

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернулась з даним позовом до суду..

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до змісту ст.37 Закону України від 16.12.1993 року № 3723-XII "Про державну службу" (в редакції, що діяла на момент виходу позивача на пенсію) пенсія державним службовцям призначаються в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування.

За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі, розмір пенсії збільшувався на один відсоток заробітку, але не більше як 90 відсотків заробітку.

Згідно ст.37-1 Закону №3723-XII, у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв`язку з набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 року №108/95-ВР (далі Закон №108/95-ВР) встановлено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 Закону №108/95-ВР визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Частиною другою статті 33 Закону №3723-XII передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Статтею 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій. Відповідно до частини першої статті 66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються, зокрема, суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.

За змістом наведених норм вбачається, що отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Звертаючись до суду позивач наводив аргументи з приводу того, що оскільки орган з якого остання була звільнена ліквідовано, а тому саме на відповідача покладається обов`язок щодо видачі оновленої довідки для перерахунку пенсії.

З такими доводами позивача суд не погоджується, з огляду на таке.

На виконання пункту 4 статті 7 Указу Президента України від 9 грудня 2010 року № 1085 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2011 року № 346 «Про ліквідацію урядових органів», з-поміж інших, було ліквідовано Державну інспекцію з контролю за цінами.

Водночас, міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади доручено при підготовці проектів положень про відповідні органи передбачати передачу повноважень ліквідованих урядових органів до компетенції міністерств або інших центральних органів виконавчої влади.

Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 №?755-IV, (в редакції що діяла станом на дату проведення реєстраційних дій), передбачав: Відповідно до статті 33, у разі злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) юридична особа припиняється шляхом передання всього майна, прав і обов`язків іншим юридичним особам правонаступникам, або в результаті ліквідації на підставі рішення засновників (учасників) або уповноваженого ними органу, а також на підставі рішення суду чи уповноваженого державного органу у випадках, визначених законом. Згідно зі статтею 4, державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб підприємців полягає в офіційному підтвердженні факту, зокрема, створення чи припинення юридичної особи, шляхом внесення записів до Єдиного державного реєстру та вважається припиненою з моменту їх внесення.

Цивільний кодекс України (далі ЦК України) - встановлює загальні засади правового статусу юридичних осіб, у тому числі юридичних осіб публічного права, до яких належать органи державної влади, державні підприємства, навчальні заклади тощо.

Згідно з частиною другою статті 81 ЦК України, юридичні особи поділяються на осіб приватного та публічного права залежно від порядку їх створення. Держава має право створювати юридичних осіб публічного права у передбачених законом випадках і в порядку, визначеному Конституцією України та спеціальними законами (ч. 2 ст. 167 ЦК України).

При цьому, відповідно до статті 82 ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах, якщо інше не встановлено законом. Тобто загальні норми цивільного законодавства поширюються і на такі суб`єкти, за винятком спеціального правового регулювання.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 108 ЦК України, перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми, унаслідок чого до новоствореної особи переходять усі права, обов`язки та майно попередньої юридичної особи. Перетворення передбачає правонаступництво.

Натомість, ліквідація юридичної особи - є однією з форм припинення юридичної особи й здійснюється без переходу її прав та обов`язків до інших осіб, тобто без правонаступництва. У такому випадку всі права і обов`язки припиняються з моменту внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

19 липня 2012 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (далі Єдиний держаний реєстр або ЄДР) внесений запис про припинення юридичної особи Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області (код ЄДРПОУ 21565999) № 10701110015031270 у зв`язку з її ліквідацією.

Отже, з вказаної дати юридична особа припинила свою діяльність, а її права й обов`язки припинилися відповідно до положень Цивільного кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» - без правонаступництва.

Натомість, лише через понад два роки 10 вересня 2014 року постановою Кабінету Міністрів України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" № 442 (постанова КМУ № 442) утворено Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі - ДПСС або Держпродспоживслужба), а також, реорганізовані шляхом перетворення та приєднання до ДПСС три юридичні особи: Державна ветеринарна та фітосанітарна служба, Державна інспекція з питань захисту прав споживачів, Державна санітарно-епідеміологічна служба. Пунктом 5 постанови КМУ № 442 встановлено, що центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються.

Права та обов`язки центральних органів виконавчої влади, що ліквідуються, передаються відповідним центральним органам виконавчої влади, на які цією постановою покладено функції з реалізації державної політики у відповідній сфері.

Разом з цим, пунктом 6 постанови КМУ № 442 визначено, що центральні органи виконавчої влади, які припиняються, продовжують здійснювати повноваження та функції у визначених сферах до завершення здійснення заходів з утворення центральних органів виконавчої влади, яким передаються повноваження та функції центральних органів виконавчої влади, що припиняються.

При цьому, зазначеною постановою не передбачено реорганізацію чи правонаступництво щодо ліквідованої у 2012 році Державної інспекції з контролю за цінами, а лише надання окремої її функції, що свідчить про відсутність спадкоємності між нею та новоутвореним органом.

30 липня 2015 року, з дати внесення відповідного запису до ЄДР, Держпродспоживслужба (як центральний орган виконавчої влади) набула прав виконувати функції Державної інспекції з контролю за цінами, щодо здійснення державного контролю (нагляду) за дотриманням вимог при формуванні, встановленні та застосуванні державних регульованих цін.

У подальшому, лише 04 березня 2016 року, було створено юридичну особу (територіальний орган ДПСС) - Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області про що, до Єдиного державного реєстру внесений запис про державну реєстрацію №13391020000012442.

Суд зауважує, що жодним з вищевказаних документів не затверджено перелік посад, які прирівнюються з новоствореними посадами у новому органі публічної влади.

Отже, з огляду на відсутність прямого правонаступництва, Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області не є правонаступником ліквідованої ще у 2012 році Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області, зокрема в частині трудових, кадрових та інших правовідносин, що припинилися у зв`язку з ліквідацією останньої.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Крім цього, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, заява N 4909/04, рішення від 10 лютого 2010 року, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів учасників справи, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази надані позивачем - суд дійшов висновку, що обґрунтування на які посилається позивач, не дають суду підстав для висновків, які б спростовували висновки суду, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Керуючись статтями 2, 72-77, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області (08134, Київська область, м. Вишневе, вул. Паркова, 34А, код ЄДРПОУ 40323081) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Білоноженко М.А.