Рішення № 140253216, 30.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року №320/16666/26

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області до Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови -

ВСТАНОВИВ:

Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради (09117, Київська обл, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 2, код ЄДРПОУ 03193643) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (09100, Київська обл, м. Біла Церква, бул. Олександрійський, 94, код ЄДРПОУ 34846037 ), у якому просило суд скасувати постанову про стягнення виконавчого збору головного державного виконавця Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 03 квітня 2026 року ВП №67868579 у розмірі 34 588, 00 гривень.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив про протиправність постанови відповідача від 03.04.2026 про стягнення виконавчого збору, оскільки виконавчий збір не стягується, якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з моменту отримання ухвали та належним чином засвідчені матеріали виконавчого провадження №67868579.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзив та витребувані документи до суду не надав.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 червня 2026 року витребувано від відповідача належним чином засвідчені матеріали виконавчого провадження.

Відповідач надав до суду витребувані матеріали.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

08 квітня 2025 року управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради (далі - Управління) отримало постанову головного державного виконавця Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Шуляка С.Д.про стягнення виконавчого збору від 03 квітня 2026 року у розмірі 34588,00 гривень у виконавчому провадженні № 67868579, вх. № 751/02-26 від 08 квітня 2026 року.

06.04.2026 року державним виконавцем Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження № 80671735 з примусового виконання вказаної вище постанови.

Вважаючи винесену постанову від 03.04.2026 протиправною, оскільки по даній категорії справ збір не стягується, позивач звернувся до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим частиною 2 статті 2 КАС України вимогам.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VІІІ, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно зі статтею 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Як передбачено статтею 18 Закону України №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

За статтею 10 Закону №1404-VIII заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частинами 5, 6 статті 26 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Спірні правовідносини, які склалися у даній справі, зводяться до питання правомірності винесення державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору у разі фактичного закінчення виконавчого провадження та постанови про відкриття виконавчого провадження для реалізації вказаного стягнення.

Верховним Судом неодноразово викладалися висновки у подібних правовідносинах щодо застосування статті 27 Закону №1404-VIII, в редакції діючій до 28.08.2018 (постанови 14.05.2020 у справі №640/685/19, від 29.07.2020 у справі №1340/5050/18, від 12.08.2020 у справі №1340/5053/18, від 15.10.2020 у справі №280/5959/19, від 28.10.2020 у справі №400/878/20, від 21.01.2021 у справі №640/3430/19, від 28.01.2021 у справі №420/769/19, від 20.05.2021 у справі №640/32814/20, від 15.06.2023 по справі №420/2013/22, від 27.07.2023 по справі №).

Так, відповідно до частин 1 та 3 статті 27 Закону №1404-VІІІ у редакції, яка була чинна на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №68451528 від 02.02.2022, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

З аналізу вказаних норм Закону №1404-VІІІ слідує, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій щодо примусового виконання рішення, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження державний виконавець повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження та винесення постанови про стягнення виконавчого збору одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця.

Так, за приписами пунктів 1-6 частини 5 статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується:

- за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

- у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

- якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

- за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

- у разі виконання рішення приватним виконавцем;

- за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Частиною 9 статті 27 обумовлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Приписами статей 40, 42 Закону №1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Судом в ході розгляду справи встановлено, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31.08.2021 зобов`язано управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, відповідно до положень частини п`ятої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 33551-ХІІ, з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання рішення Київського окружного адміністративного суду по справі № 320/3322/21 Управлінням було здійснено перерахунок разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, з урахуванням попередньо виплаченої грошової допомоги у розмірі 1390 гривень, донарахована сума разової грошової допомоги складає 6 800 гривень, про що свідчить довідка про перерахунок разової грошової допомоги від 06 жовтня 2021 року № 1059.

28.12.2021 відповідачем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №ВП 67868579.

Отже, на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження управління здійснило всі дії, необхідні для реалізації рішення суду.

Згідно з пунктом 3 частини 5 статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується, зокрема, якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Суд звертає увагу, що зазначена норма має імперативний характер і спрямована на виключення подвійного фінансового навантаження на органи державної влади, які виконують судові рішення в межах бюджетного процесу.

Матеріалами справи підтверджено, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.08.2021 у справі №320/3322/21 було реалізоване управлінням соціального захисту населення Білоцерківської міської ради в межах механізму, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 №902.

Зокрема, управління:

- здійснило перерахунок разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, з урахуванням попередньо виплаченої грошової допомоги у розмірі 1390 гривень, донарахована сума разової грошової допомоги складає 6 800 гривень;

- за рахунок коштів бюджетної програми за КПКВК 2501290 «Забезпечення виконання рішень суду», управління виконало судове рішення №320/3322/21, а саме 25.10.2024 року ОСОБА_1 було перераховано щорічну одноразову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі 6 568 гривень, а 21.12.2024 року перераховано останню суму щорічної одноразової грошової допомоги у розмірі 231, 60 гривень.

Таким чином, на час винесення оскаржуваної постанови рішення суду по справі №320/3322/21 було виконано у повному обсязі.

Вказані обставини підтверджуються в матеріалах виконавчого провадження заявою стягувача ОСОБА_1 від 02.04.2026.

Отже, позивачем було вжито всі передбачені законодавством заходи для виконання судового рішення в межах бюджетної процедури, що свідчить про наявність підстав для застосування пункту 3 частини 5 статті 27 Закону №1404-VIII, в зв`язку із чим, виконавчий збір у цьому випадку не підлягає стягненню.

Суд вважає, що застосування виконавчого збору в умовах, коли боржник не ухилявся від виконання рішення, а навпаки вжив усіх передбачених законом заходів, є надмірним втручанням у бюджетну дисципліну та порушує баланс між інтересами держави і принципом правової визначеності.

На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку, що на момент винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 03.04.2026, рішення суду у справі №320/3322/21 було фактично виконане в межах бюджетної процедури, а отже відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягало закінченню, а виконавчий збір - не підлягав стягненню.

З огляду на викладене, постанова про стягнення виконавчого збору підлягає скасуванню як така, що винесена з порушенням вимог чинного законодавства.

Частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Судом також береться до уваги, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Закріплений у частині 1 статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За змістом частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідачем в ході розгляду справи не доведено правомірності прийнятої постанови.

Відтак, позовні вимоги про скасування постанову про стягнення виконавчого збору головного державного виконавця Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 03 квітня 2026 року ВП №67868579 у розмірі 34 588, 00 гривень підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Враховуючи наведене, з урахуванням приписів частини 2 статті 139 КАС України судовий збір не підлягає стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243 246, 250, 255, 271, 272, 287, , КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради (09117, Київська обл, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 2, код ЄДРПОУ 03193643) задовольнити;

Визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору головного державного виконавця Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 03 квітня 2026 року ВП №67868579 у розмірі 34 588, 00 гривень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .

Суддя Білоноженко М.А.