Рішення № 140252343, 01.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 рокуСправа №160/25205/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

18.08.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Дзіся Андрія Романовича (далі представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач), в якій представник позивача просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплаті пенсії із її збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, у відповідності до положень п. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, чинній до 01.10.2017, а саме без застосування ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (двоскладової формули при її обчисленні) починаючи з 07.07.2026;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії із її збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, у відповідності до положень п. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, чинній до 01.10.2017, а саме без застосування ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (двоскладової формули при її обчисленні) починаючи з 07.07.2026.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії. Страховий стаж позивача становить 42 роки.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 07.07.2026, в якій просив перерахувати пенсію із її збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, чинній до 01.10.2017, без застосування двоскладової формули при її обчисленні. Листом від 31.07.2026 відповідач у перерахунку відмовив, посилаючись на те, що розмір пенсії за віком, обчислений відповідно до пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII з урахуванням норм частини другої статті 27 Закону № 1058-IV, є меншим, ніж той, який позивач отримує.

Представник позивача вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки пенсію позивачу призначено у 2015 році, тобто до внесення Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII змін до пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII, якими право на збільшення пенсії за понаднормовий стаж пов`язано з призначенням пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону № 1058-IV. Попередня редакція зазначеної норми передбачала пільгове обчислення понаднормового стажу без такої умови, а поширення на позивача нових правил звужує зміст та обсяг його існуючих прав, що суперечить статтям 22 та 58 Конституції України. Крім того, представник позивача наголошує, що обчислення пенсії за двоскладовою формулою здійснюється лише за бажанням особи, проте такого бажання позивач не виявляв. На обґрунтування своєї позиції представник позивача посилається, зокрема, на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 25.06.2024 у справі № 300/3435/21.

Ухвалою суду від 24.08.2026 відкрито провадження у справі, визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву, належним чином засвідчену копію пенсійної справи позивача, а також усі документи, що були або мали бути взяті до уваги при вчиненні дій, з приводу яких подано позов. Цією ж ухвалою відповідачу роз`яснено, що відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

08.09.2026 на виконання вимог ухвали суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії матеріалів пенсійної справи позивача.

Відзиву на позовну заяву відповідач у встановлений судом строк не надав, про причини його неподання суд не повідомив, клопотань про продовження процесуального строку не заявляв.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на викладене суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, віднесеним до категорії 2, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 .

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 07.12.2015 отримує пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон № 796-XII), тобто із зменшенням пенсійного віку, що підтверджується листом відповідача від 31.07.2026 та наданими в матеріали справи копіями документів з пенсійної справи позивача.

Згідно з розрахунком пенсії, наявним у матеріалах пенсійної справи, станом на дату призначення пенсії (07.12.2015) страховий стаж позивача становив 32 роки 5 місяців 20 днів, пенсію обчислено відповідно до статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) із середньомісячного заробітку 5328,92 грн, доплата за понаднормовий стаж позивачу не нараховувалась.

Відповідно до рішення про перерахунок пенсії позивача (дата розрахунку 26.03.2026) з 01.04.2026 страховий стаж позивача становить 42 роки 8 місяців 20 днів, з них до 01.01.2004 20 років 6 місяців 20 днів, після 01.01.2004 22 роки 2 місяці; середньомісячний заробіток для обчислення пенсії 14145,34 грн; розмір пенсії за віком, обчислений відповідно до статті 27 Закону № 1058-IV, 6035,39 грн; доплата за понаднормовий стаж відповідно до абзацу другого частини першої статті 28 Закону № 1058-IV (за 7 років) 75,18 грн; додаткова пенсія особам, віднесеним до 2 категорії (ліквідатори), 170,82 грн; розмір пенсії з надбавками 6281,39 грн.

07.07.2026 позивач через представника звернувся до відповідача із заявою щодо перерахунку пенсії (зареєстрована відповідачем за вх. № 67080/С-0400-26 від 07.07.2026), в якій просив провести перерахунок пенсії із її збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад 20 років стажу відповідно до положень пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII в редакції, чинній до 01.10.2017, без застосування двоскладової формули при її обчисленні.

Листом від 31.07.2026 № 90941-67080/С-01/8-0400/26 відповідач повідомив, що згідно з пунктом 2 статті 56 Закону № 796-XII збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений стаж здійснюється у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону № 1058-IV; при цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, який станом на 01.01.2004 відповідно до статті 19 Закону України «Про пенсійне забезпечення» становив 150,00 грн і був збільшений на 12% постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2004 № 312. З огляду на це відповідач дійшов висновку, що проводити перерахунок пенсії позивачу згідно з частиною другою статті 27 Закону № 1058-IV недоцільно, оскільки це веде до зменшення розміру пенсійної виплати.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги учасників справи, суд виходить з такого.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі Закон № 796-XII) цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Згідно із статтею 49 Закону № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Статтею 55 Закону № 796-XII передбачено право осіб, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, зокрема учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку.

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивачу призначено пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону № 796-XII з 07.12.2015.

Відповідно до пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», далі Закон № 2148-VIII) право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

До набрання чинності Законом № 2148-VIII (11.10.2017) пункт 2 статті 56 Закону № 796-XII передбачав право громадян, віднесених до категорій 1, 2, 3, 4, які мають стаж роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, на збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж без будь-якої умови щодо призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону № 1058-IV.

Частиною другою статті 27 Закону № 1058-IV визначено, що за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону. При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.

Таким чином, Законом № 2148-VIII запроваджено нову умову для збільшення пенсії за понаднормовий стаж відповідно до пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону № 1058-IV, яка на час призначення пенсії позивачу (07.12.2015) законом не передбачалась.

Відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 25.06.2024 у справі № 300/3435/21 дійшов висновку, що щодо осіб, яким на час призначення пенсії з урахуванням Закону № 796-XII її розрахунок мав здійснюватися згідно з пунктом 2 статті 56 Закону № 796-XII за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на один процент заробітку за рік, вказана норма повинна застосовуватися у тій редакції, яка діяла на час призначення пенсії (окрім випадку покращення становища особи). Розповсюдження на таких осіб нових правил виплати надбавки за понаднормовий стаж в залежності від призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону № 1058-IV, запроваджених у зв`язку із внесенням до цієї норми змін Законом № 2148-VIII, свідчило б про звуження змісту та обсягу існуючих прав таких осіб, що в силу статті 22 Конституції України є неприпустимим.

У зазначеній постанові судова палата відступила від попередніх висновків Верховного Суду щодо застосування пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII в редакції Закону № 2148-VIII до осіб, яким пенсію було призначено до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено судом, позивач належить до категорії 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та отримує пенсію, призначену з 07.12.2015 відповідно до статті 55 Закону № 796-XII, тобто до набрання чинності Законом № 2148-VIII. Станом на дату призначення пенсії пункт 2 статті 56 Закону № 796-XII не пов`язував право на збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений стаж з призначенням пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону № 1058-IV.

Страховий стаж позивача як на дату призначення пенсії (32 роки 5 місяців 20 днів), так і на час звернення до відповідача із заявою про перерахунок пенсії (42 роки 8 місяців 20 днів) перевищує встановлений пунктом 2 статті 56 Закону № 796-XII для чоловіків стаж 20 років.

Отже, позивач набув право на збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад 20 років стажу відповідно до пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII в редакції, чинній на час призначення йому пенсії, а подальші зміни законодавства, якими зміст та обсяг цього права звужено, на позивача не поширюються.

Натомість відповідач, розглядаючи заяву позивача, фактично оцінив можливість перерахунку пенсії позивача за двоскладовою формулою відповідно до частини другої статті 27 Закону № 1058-IV, про що позивач не просив, та на цій підставі відмовив у перерахунку пенсії.

Суд зазначає, що обчислення частини розміру пенсії за віком відповідно до раніше діючого законодавства на підставі частини другої статті 27 Закону № 1058-IV здійснюється виключно за бажанням застрахованої особи, а тому застосування відповідачем цієї норми як обов`язкової умови для збільшення пенсії позивача за понаднормовий стаж не ґрунтується на законі. Посилання відповідача на те, що перерахунок пенсії згідно з частиною другою статті 27 Закону № 1058-IV призведе до зменшення розміру пенсійної виплати, не спростовує права позивача на збільшення пенсії відповідно до пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII в редакції, чинній на час призначення пенсії, та не є підставою для відмови у такому перерахунку.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач відзиву на позов не надав, доказів та доводів на підтвердження правомірності своїх дій суду не навів.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо відмови позивачу у проведенні перерахунку пенсії із її збільшенням на один процент заробітку за кожний рік роботи понад 20 років стажу відповідно до пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII в редакції, чинній на час призначення пенсії, є протиправними.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушених прав позивача, суд зазначає таке.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії 07.07.2026, у задоволенні якої відповідач протиправно відмовив. Відтак перерахунок та виплата пенсії позивачу мають бути здійснені з 07.07.2026, як про це просить позивач, з урахуванням раніше виплачених сум.

Разом з тим, враховуючи, що зміни до пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII внесено Законом № 2148-VIII, суд вважає за необхідне для належного виконання судового рішення визначити редакцію зазначеної норми, що підлягає застосуванню, як редакцію, чинну на час призначення пенсії позивачу (до набрання чинності Законом № 2148-VIII).

За встановлених обставин, керуючись положеннями статей 9 та 245 КАС України, суд вважає за необхідне визначити такий спосіб захисту порушених прав позивача, який у повній мірі сприятиме їх відновленню, а саме:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у проведенні перерахунку пенсії із її збільшенням на один процент заробітку за кожний рік роботи понад 20 років стажу відповідно до пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII в редакції, чинній на час призначення пенсії (до набрання чинності Законом № 2148-VIII), без застосування частини другої статті 27 Закону № 1058-IV;

- зобов`язати відповідача здійснити позивачу з 07.07.2026 перерахунок та виплату пенсії із її збільшенням на один процент заробітку за кожний рік роботи понад 20 років стажу відповідно до пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII в редакції, чинній на час призначення пенсії (до набрання чинності Законом № 2148-VIII), без застосування частини другої статті 27 Закону № 1058-IV, з урахуванням раніше виплачених сум.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню із уточненням обраного позивачем способу захисту.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач віднесений до 2 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та у спірних правовідносинах відповідно до пункту 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення інших судових витрат матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 94, 132, 241, 245, 246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код за ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії із її збільшенням на один процент заробітку за кожний рік роботи понад 20 років стажу відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, чинній на час призначення пенсії (до набрання чинності Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII), без застосування частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 з 07 липня 2026 року перерахунок та виплату пенсії із її збільшенням на один процент заробітку за кожний рік роботи понад 20 років стажу відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, чинній на час призначення пенсії (до набрання чинності Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII), без застосування частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.О. Свергун