Рішення № 140251978, 30.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокуСправа №160/10430/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами адміністративну справу за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до відповідача-1: Державного професійно-технічного навчального закладу «Царичанський аграрний професійний ліцей», до відповідача-2: ОСОБА_1 про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи за межі України, -

ВСТАНОВИВ:

22.04.2026р. о 15:48 год. через систему "Електронний суд" Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулося з адміністративним позовом до відповідача-1: Державного професійно-технічного навчального закладу «Царичанський аграрний професійний ліцей», до відповідача-2: ОСОБА_1 та просить:

- встановити тимчасове обмеження у праві виїзду керівника Державного професійно-технічного навчального закладу «Царичанський аграрний професійний ліцей» (ЄДРПОУ 21902008) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за межі України до погашення податкового боргу Державного професійно-технічного навчального закладу «Царичанський аграрний професійний ліцей» (ЄДРПОУ 21902008), або настання інших обставин, зазначених в п.87.14 ст.87 Податкового кодексу України.

Свої позовні вимоги контролюючий орган обґрунтовує тим, що станом на 22.04.2026р. в інтегрованій картці платника податків ДПТНЗ «ЦАПЛ» обліковується податковий борг на загальну суму 3 647 002,19 грн., який не погашений станом на момент звернення до суду з цим позовом (22.04.2026), незважаючи на отримання останнім податкової вимоги, у зв`язку із чим просив встановити тимчасове обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи - ОСОБА_1 за межі України до погашення такого податкового боргу у відповідності до вимог п.87.13 ст.87 ПК України за даним позовом, поданим у порядку статті 289-2 КАС України.

У відповіді на відзив, поданій до суду 30.09.2026р., позивач послався на те, що наявність запису у ЄДР про ОСОБА_2 як директора не спростовує того, що Баля Тетяна Андріївна у період припинення юридичної особи зазначена у ЄДР саме як керівник - голова комісії з припинення, на яку законом покладено повноваження щодо управління справами та представництва юридичної особи.

Зазначена справа після надходження її з Третього апеляційного адміністративного суду та у зв`язку з перебуванням судді Конєвої у щорічній відпустці (з 24.08.2026р. по 21.09.2026р.), на навчанні у Національній школі суддів України (з 21.09.2026р. по 25.09.2026р.) була передана на розгляд судді 28.09.2026р.

Ухвалою суду від 28.09.2026р. було відкрито адміністративне провадження у цій справі, призначено розгляд згаданої справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 30.09.2026р., а також зобов`язано відповідачів у строк до 14:00 год. 30.09.2026р. надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотримання вимог ст.ст.162,261 Кодексу адміністративного судочинства України.

Наведена ухвала суду була отримана учасниками справи через електронні кабінети сторін 29.09.2026р., 07:34, 08:04 та 08:07 год., а також засобами електронної пошти 30.09.2026р. о 11:54 год. (відповідачу-1), що є належним повідомленням учасників справи про час та місце розгляду справи згідно до вимог ст.ст.18,251 КАС України, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронних листів, інформацією із електронної пошти відповідача-1, а також довідкою секретаря судового засідання від 30.09.2026р. №1720, наявних у матеріалах справи.

На виконання вищезазначених вимог ухвали суду, 30.09.2026р. через систему «Електронний суд» відповідачем-2 подано до суду відзив на позов у якому представник відповідача-2 просив у задоволенні зазначеного позову позивачеві відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що на момент подання даного позову до суду ОСОБА_1 не мала статусу керівника юридичної особи відповідача-1, а відтак, на неї не можуть поширюватися приписи ч.1 ст.289-2 КАС України; наказ МОН України №1337 прямо підтверджує, що Баля Т.А. призначена головою комісії з припинення, і не є керівником юридичної особи відповідача-1; офіційні відомості з Єдиного державного реєстру станом на 14.10.2024 спростовують твердження позивача про наявність у ОСОБА_1 статусу керівника юридичної особи відповідача-1; власні документи ГУ ДПС (зокрема, акт перевірки від 07.02.2025) також підтверджують, що позивачу був достеменно відомий статус ОСОБА_1 , як голови комісії з припинення юридичної особи відповідача-1; судова практика підтверджує, що передбачене ст.289-2 КАС України обмеження застосовується саме до керівника юридичної особи, а статус голови комісії з припинення (ліквідатора) не є тотожним статусу керівника (постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2025 у справі №560/14597/25); вирішення питання щодо строку звернення до суду не підтверджує наявності матеріально-правових підстав для застосування до ОСОБА_1 обмеження, передбаченого статтею 289-2 КАС України.

Відповідачем-1 у встановлений ухвалою суду від 28.09.2026р. строк (до 14:00 год. 30.09.2026р.), відзиву на позов не надано, про причини його не надання суд не повідомлено.

У разі не надання відповідачем відзиву на позов у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи У відповідності до вимог ч.6 ст.162, ч.2 ст.175 КАС України.

Враховуючи наведене, належне повідомлення учасників справи про час та місце судового розгляду справи, строки вирішення спору встановлені ч.2 ст.289-2 КАС України, суд вважає за можливе розглянути зазначену справу без відзиву на позов відповідача-1 за наявними у справі матеріалами, що відповідає вищенаведеним вимогам ч.6 ст.162, ч.2 ст.175 згаданого Кодексу.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи ч.8 ст.262 КАС України.

За приписами ч.2 ст.289-2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративна справа, передбачена цією статтею, розглядається судом протягом 48 годин з дня подання відповідної заяви.

Враховуючи наведені процесуальні приписи та ті обставини, що згадані строки розгляду уже сплинули, зазначена справа перебувала на розгляді у Третьому апеляційному адміністративному суді та повернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду 28.08.2026р., була передана судді (з урахуванням перебування судді у щорічній відпустці та на навчанні у Національній шкоді суддів України у період з 24.08.2026 по 25.09.2026р.) для продовження розгляду лише 28.09.2026р., суд вважає за необхідне розглянути справу з урахуванням наведеного строку 48 годин, з дня надходження справи до судді з урахуванням строків, встановлених ч.2 ст.289-2 вищенаведеного Кодексу.

Із наявних в матеріалах справи документів, судом встановлені наступні обставини у даній справі.

На момент звернення до суду з цим позовом 22.04.2026р. за Державним професійно-технічним навчальним закладом «Царичанський аграрний професійний ліцей», в інтегрованій картці обліковується податковий борг на загальну суму 3 647 002,17 грн.

У зв`язку із несплатою вказаного вище податкового боргу Державному професійно-технічному навчальному закладу «Царичанський аграрний професійний ліцей» на підставі пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України була виставлена податкова вимога від 14.05.2025 №0015457-1309-0436, яка була надіслана засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» та отримана відповідачем-1 27.05.2025.

Оскільки за відповідачем-1 обліковується борг, що перевищує 1 мільйон гривень, який не сплачений протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, тому контролюючий орган звернувся до суду з вказаним позовом щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи відповідача-1 Баля Тетяни Андріївни у порядку ст.289-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволенню зазначеного позову.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно з частиною першою статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов`язані сплачувати належні суми податків у встановлені законом терміни.

Підпунктом 20.1.35-2 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівників юридичних осіб або постійних представництв нерезидентів-боржників за межі України у разі невиконання податкового обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу.

Відповідно до пункту 87.13 статті 87 Податкового кодексу України у разі несплати протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, контролюючий орган може звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу.

Вимоги абзацу першого цього пункту не застосовується у разі наявності зобов`язання держави щодо повернення юридичній особі або постійному представництву нерезидента-боржника помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, бюджетного відшкодування податку на додану вартість, якщо загальна сума непогашеної заборгованості держави перед боржником дорівнює або перевищує суму податкового боргу такого боржника.

Тимчасове обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України встановлюється як забезпечувальний захід виконання судового рішення або рішення керівника контролюючого органу про стягнення суми податкового боргу.

Згідно з пунктом 87.14 статті 87 Податкового кодексу України закінчення дії тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника здійснюється у разі погашення суми податкового боргу, зазначеної у рішенні суду, у зв`язку з якою було застосовано таке обмеження, або у разі отримання інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про зміну керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника, або у разі початку судових процедур у справах про банкрутство стосовно такого боржника.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України регулює Закон України від 21.01.1994 №3857-XII "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України".

Відповідно до статті 6 цього Закону право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли, зокрема він є керівником юридичної особи або постійного представництва нерезидента (згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру, наданими відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"), що не виконує встановленого Податковим кодексом України податкового обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу в сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, - до погашення суми такого податкового боргу, у зв`язку з яким таке обмеження встановлюється.

Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу тимчасового обмеження права громадян України на виїзд за межі території України визначені у статті 289-2 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною першою якої установлено, що у разі невиконання у встановлені Податковим кодексом України строки обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань юридичною особою або постійним представництвом нерезидента, що призвело до виникнення податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, податковим органом подається до суду за основним місцем реєстрації юридичної особи або постійного представництва нерезидента позовна заява про застосування судом тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України.

Системний аналіз положень пункту 87.13 статті 87 Податкового кодексу України та частини першої статті 289-2 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що у контролюючого органу виникає право на звернення до адміністративного суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи боржника за межі України після спливу 240 календарних днів з дня вручення такому платнику податків податкової вимоги на суму податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень.

Аналогічний правовий висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 31.03.2025 у справі №160/5655/22.

Разом з тим, в ході судового розгляду встановлено, що станом на дату подання цього позову до суду (22.04.2026р.)відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 15.04.2026р. (відмітки про дату відповідної копії), Держаний професійно-технічний навчальний заклад «Царичанський аграрний професійний ліцей» (ДПТНЗ «ЦАПЛ») з 20.09.2024 року перебуває у стані припинення.

При цьому, згадані відомості містять інформацію про те, що ОСОБА_1 є головою комісії з припинення ДПТНЗ «ЦАПЛ».

Вказана інформація була додана самим позивачем до позову.

Також і у відповідності до копії Витягу з ЄДРПОУ станом на 14.10.2024 ОСОБА_1 значиться у статусі «Голова комісії з припинення».

Окрім того, представником відповідача-2 до відзиву на позов додано копію Наказу Міністерства освіти і науки України від 18.09.2024 за №1337 «Про припинення Державного професійно-технічного навчального закладу «Царичанський аграрний професійний ліцей», де у Додатку до згаданого наказу ОСОБА_1 має статус - «голова комісії».

Відповідно, із аналізу встановлених судом обставин слідує, що ОСОБА_1 станом на 22.04.2026р. (момент подання даного позову до суду) перебувала не у статусі керівника юридичної особи, а мала статус голови комісії з припинення юридичної особи-відповідача-1, фактично мала статус ліквідатора.

У цьому контексті, суд зазначає, що відповідно до статті 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов`язана виявити кредиторів та дебіторів юридичної особи, провести інвентаризацію та оцінку майна, вжити заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості та задоволення вимог кредиторів, а також здійснити інші дії, необхідні для ліквідації юридичної особи.

Таким чином, вказані приписи законодавства свідчать про те, що ліквідатор виконує виключно функції, пов`язані з ліквідацією юридичної особи, а не керівництвом її поточною діяльністю. На відміну від керівника, який відповідно до статуту юридичної особи здійснює управління господарською діяльністю, ліквідатор діє у вузьких межах ліквідаційної процедури та має на меті припинення діяльності юридичної особи.

Тобто, ліквідатор за своїм правовим статусом та функціональним призначенням не є керівником юридичної особи, оскільки не здійснює оперативне управління підприємством та не представляє його інтереси у господарській діяльності.

Разом з тим, позивачем ні до позову, ні на вимогу ухвали суду від 28.09.2026р. жодних належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 (відповідач-2 у справі) станом на момент подання даного позову до суду 22.04.2026р. мала статус керівника юридичної особи відповідача-1 не надано всупереч вимогам ст.73 КАС України.

Отже, позивачем у спірних правовідносинах факт того, що ОСОБА_1 (відповідач-2) станом на 22.04.2026р. була керівником юридичної особи відповідача-1 належними та допустимими доказами не доведено, навпаки, спростовано наданими самим позивачем відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що виключає можливість застосування до відповідача-2 заходів, передбачених положеннями статті 289-2 КАС України.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що положення статті 289-2 Кодексу адміністративного судочинства України не поширюються на ліквідатора, а відтак відсутні правові підстави для застосування до відповідача-2 Баля Тетяни Андріївни (голови ліквідаційної комісії з припинення юридичної особи відповідача-1) тимчасового обмеження у праві виїзду за межі території України.

Враховуючи викладене, у задоволенні позову Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 78, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262, 289-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до відповідача-1: Державного професійно-технічного навчального закладу «Царичанський аграрний професійний ліцей», до відповідача-2: ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення відповідно до вимог статті 295, 289-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва