Ухвала суду № 140251924, 30.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

30 вересня 2026 року Справа №160/25708/24

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛЛІСТАР» про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛЛІСТАР» до Дніпровської міської ради про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

24.09.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛЛІСТАР» до Дніпровської міської ради, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської міської ради від 22.05.2024 року №151/50 «Про відмову ТОВ «Поллістар», код ЄДРПОУ 43373030, у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Шинній, 1 Г (Шевченківський район) по фактичному розміщенню мінізаправної станції;

- зобов`язати Дніпровську міську раду надати ТОВ «Поллістар», код ЄДРПОУ 43373030, дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в м. Дніпро по вул. Шинній, 1 Г (Шевченківський район) по фактичному розміщенню мінізаправної станції.

17.04.2025 року рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.10.2025 року, у задоволенні позову відмовлено.

15.04.2026 року постановою Верховного Суду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛЛІСТАР» задоволено. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛЛІСТАР» до Дніпровської міської ради про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Дніпровської міської ради від 22 травня 2024 року № 151/50 «Про відмову ТОВ «ПОЛЛІСТАР», код ЄДРПОУ 43373030, у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Шинній, 1 Г (Шевченківський район) по фактичному розміщенню мінізаправної станції. Зобов`язано Дніпровську міську раду надати Товариству з обмеженою відповідальністю «ПОЛЛІСТАР», код ЄДРПОУ 43373030, дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в м. Дніпро по вул. Шинній, 1 Г (Шевченківський район) по фактичному розміщенню мінізаправної станції.

05.06.2026 року видано виконавчі листи.

03.07.2026 року з виконання виконавчого листа, виданого у даній справі відкрито виконавче провадження №81386034.

15.09.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛЛІСТАР», в якій просить: встановити судовий контроль за виконанням постанови Верховного Суду від 15 квітня 2026 року у справі № 160/25708/24;зобов`язати Дніпровську міську раду подати звіт про виконання постанови Верховного Суду від 15 квітня 2026 року у справі №160/25708/24.

В обґрунтування заяви зазначено, що постанова Верховного Суду від 15 квітня 2026 року у справі № 160/25708/24, не виконана, ТОВ «ПОЛЛІСТАР» не надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в м. Дніпро по вул. Шинній, 1 Г (Шевченківський район) по фактичному розміщенню мінізаправної станції.

16.09.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду призначено розгляд вищевказаної заяви в порядку письмового провадження з 25.09.2026 року.

25.09.2026 року від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких просить відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «ПОЛЛІСТАР» у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням постанови Верховного Суду від 15.04.2026 року у справі № 160/25708/24.

В обґрунтування пояснень зазначено, що виконання постанови Верховного Суду від 15.04.2026 року у справі № 160/25708/24 не може полягати у вчиненні окремою посадовою особою міської ради будь-яких одноосібних дій щодо надання ТОВ «ПОЛЛІСТАР» відповідного дозволу, оскільки така форма реалізації повноважень не передбачена законом. Натомість виконання судового рішення у цій частині має здійснюватися Дніпровською міською радою у межах її визначених законом повноважень та з дотриманням установленої процедури прийняття рішення.

Так, на виконання вищевказаної постанови Верховного Суду профільним виконавчим органом департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради було підготовлено відповідний проект рішення Дніпровської міської ради «Про надання ТОВ «ПОЛЛІСТАР» дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Шинна, 1 Г (Шевченківський район) по фактичному розміщенню мініавтозаправочної станції». 09.06.2026 року даний проект рішення оприлюднено на офіційному Інтернет-порталі Дніпровської міської ради відповідно до процедури встановленої Регламентом Дніпровської міської ради VIII скликання, затвердженого рішенням міської ради від 16.12.2020 року № 2/2-2.

Проект рішення Дніпровської міської ради «Про надання ТОВ «ПОЛЛІСТАР» дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Шинна, 1 Г (Шевченківський район) по фактичному розміщенню мініавтозаправочної станції» було внесено до порядку денного вісімдесят третьої чергової сесії Дніпровської міської ради VIII скликання, яка відбулася 22.07.2026 року.

За результатами розгляду зазначеного проекту рішення на пленарному засіданні міської ради 22.07.2026 року рішення не прийнято, що відповідає результатам голосування, зафіксованим у протоколі пленарного засідання міської ради.

Таким чином, Дніпровська міська рада зазначила, що в межах наданих їй законом повноважень вчинено всі залежні від неї дії, необхідні для розгляду питання, визначеного постановою Верховного Суду від 15.04.2026 року у справі № 160/25708/24: відповідний проект рішення підготовлено, оприлюднено та внесено до порядку денного пленарного засідання міської ради, при цьому, результат голосування є наслідком особистого волевиявлення депутатів міської ради при здійсненні ними своїх повноважень як членів колегіального представницького органу, які відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» наділені усією повнотою повноважень, передбачених цим та іншими законами України, при цьому, ніхто не може обмежити повноваження депутата місцевої ради інакше як у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Крім того, відповідачем зазначено, що Верховним Судом зобов`язано Дніпровську міську раду надати ТОВ «ПОЛЛІСТАР» дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки м. Дніпро по вул. Шинній, 1 Г саме по фактичному розміщенню мініавтозаправної станції, проте як встановлено Дніпропетровським окружним адміністративним судом під час розгляду справи, відповідно до акта обстеження земельної ділянки від 25.03.2024 року № 7/1-032 на зазначеній земельній ділянці розташована одноповерхова капітальна будівля, яка є об`єктом незавершеного будівництва.

При цьому, вказана обставина ускладнює виконання судового рішення, оскільки ним передбачено надання дозволу саме щодо земельної ділянки по фактичному розміщенню мініавтозаправної станції, тоді як фактичні обставини, встановлені під час обстеження земельної ділянки, свідчать про відсутність такого об`єкта.

Також, відповідач зазначив, що відповідно до частини 2 статті 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, згідно якої земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Розглянувши заяву позивача про встановлення судового контролю та заперечення відповідача, суд зазначає наступне.

У силу приписів статті 14 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковими до виконання, тоді як невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Оскільки резолютивна частина рішення є завершальною і відображає результат вирішення справи адміністративної юрисдикції та містить чіткі та вичерпні висновки щодо всіх вимог, які були предметом позову, тому виконання рішення суду, яке набрало законної сили, повинно реалізовуватись у визначений судом спосіб.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі «Класс та інші проти Німеччини», із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі Хорнсбі проти Греції зазначено що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожній особі розгляд судом спорів про її цивільні права і обов`язки. У такий спосіб реалізується право на суд, найважливішим аспектом якого є право доступу до правосуддя, тобто право звертатись до суду в цивільних справах. Однак це право стало б ілюзією, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне обов`язкове судове рішення залишалось не діючим на шкоду однієї із сторін. Важко уявити, що стаття 6 Конвенції, докладно описуючи надані сторонам процесуальні гарантії справедливий, публічний, швидкий розгляд, залишила реалізацію судових рішень без захисту. Якщо вважати що стаття 6 Конвенції говорить тільки про доступ до правосуддя і судового процесу, то це, імовірно, привело б до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що договірні держави зобов`язались дотримуватись, коли вони ратифікували Конвенцію. Виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, повинно розглядатись як невід`ємна частина суду в розумінні статті 6 Конвенції.

В пунктах 46, 48, 52 рішення Європейського суду з прав людини від 15.10.2009 у справі Іванов проти України зазначено, що від особи, яка домоглась винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. В таких справах державний орган, який було належним чином проінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Відсутність у заявника можливості домогтись виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу.

Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини першої ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З наведених правових норм, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, а виконання рішення забезпечується, зокрема, і шляхом встановлення судового контролю у виді подання звіту про виконання судового рішення.

На думку суду, встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання своїх зобов`язань у межах відповідної справи.

Тобто, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по суті позовних вимог попереджує неналежне виконання відповідачем обов`язків, що виникли внаслідок задоволення позовних вимог позивача.

Суд вказує на те, що зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами.

Так, 15.04.2026 року постановою Верховного Суду по даній справі зобов`язано Дніпровську міську раду надати Товариству з обмеженою відповідальністю «ПОЛЛІСТАР», код ЄДРПОУ 43373030, дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в м. Дніпро по вул. Шинній, 1 Г (Шевченківський район) по фактичному розміщенню мінізаправної станції.

На виконання вищевказаної постанови відповідачем було підготовлено відповідний проект рішення Дніпровської міської ради «Про надання ТОВ «ПОЛЛІСТАР» дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Шинна, 1 Г (Шевченківський район) по фактичному розміщенню мініавтозаправочної станції», який 09.06.2026 року оприлюднено на офіційному Інтернет-порталі Дніпровської міської ради та було внесено до порядку денного вісімдесят третьої чергової сесії Дніпровської міської ради VIII скликання, яка відбулася 22.07.2026 року та за результатами розгляду зазначеного проекту рішення на пленарному засіданні міської ради 22.07.2026 року рішення не прийнято.

Таким чином, оскільки позивачу дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в м. Дніпро по вул. Шинній, 1 Г (Шевченківський район) по фактичному розміщенню мінізаправної станції відповідачем не надано, постанова Верховного Суду від 15.04.2026 року не виконана.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо того що, ним, в межах наданих законом повноважень вчинено всі залежні від неї дії, необхідні для розгляду питання, визначеного постановою Верховного Суду від 15.04.2026 року у справі № 160/25708/24, з огляду, також, на сталу позицію Європейського суду з прав людини, згідно якої, невиконання судового рішення з вини держави є порушенням права особи на доступ до суду (Торопов проти України 04.10.2005). Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають в державній власності, або контролюються державою, виконувались відповідно до вимог Конвенції (Ромашов проти України 27.07.2004, Дубенко проти України 11.01.2005, Козачек проти України 07.12.2006). Держава несе відповідальність за невиконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному і вчасному виконанню, перебувають в межах контролю органів влади (Сокур проти України 26.04.2005, Крищук проти України 19.02.2009).

При цьому, суд зазначає, що зобов`язання Дніпровської міської ради подати звіт про виконання судового рішення є не обмеженням повноважень депутата місцевої ради, а механізмом судового контролю, спрямованим на забезпечення постійного вжиття заходів колегіальним органом до моменту фактичного виконання рішення.

Щодо посилання відповідача на норми ЗК України щодо процедури передачі в оренду земельних ділянок, Верховний Суд у постанові по даній справі зазначив, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта і жодним чином не гарантує прийняття позитивного і остаточного рішення щодо її відведення у власність або в користування заявникові, фактичного її передання іншому власнику.

Також, суд звертає увагу заявника, що решта обґрунтувань, зазначених у письмових поясненнях може бути підставою для роз`яснення судового рішення, а не підставою для відмови у встановленні судового контролю.

Згідно ч.2 ст.382-1 КАС України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що наявні достатні правові підстави для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про його виконання.

Відповідно до ч.3 ст.382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Таким чином, з огляду на положення ч.3 ст. 382-1 КАС України, враховуючи обставини даної справи, суд вважає, що необхідним і достатнім буде встановлення відповідачу строку для подання звіту протягом 30 днів з дня отримання даної ухвали.

З огляду на вищевикладене, заява позивача підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 248, 256, 382, 382-1 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛЛІСТАР» про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛЛІСТАР» до Дніпровської міської ради про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Зобов`язати Дніпровську міську раду подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звіт про виконання постанови Верховного Суду від 15.04.2026 року по справі № 160/25708/24 - протягом 30 днів з дня отримання даної ухвали.

Відповідно до ст.256 та ч.6 ст.382-1 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремо оскарженню не підлягає.

Суддя М.В. Дєєв