Ухвала суду № 140251912, 29.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

29 вересня 2026 року Справа №160/4931/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про встановлення судового контролю за виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/4931/26 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до відповідача 1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, вул. Набережна Перемоги, 26 м. Дніпро, Код ЄДРПОУ 21910427), відповідача 2: Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, вул. Степана Бандери, 43 м. Суми, Сумської області Код ЄДРПОУ 21108013) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

08.09.2026 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/4931/26 в порядку ст.382 КАС України, в якій заявник просить:

- винести ухвалу, якою встановити судовий контроль за виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2026 року в адміністративній справі № 160/4931/26, яке набрало законної сили і яке ще не виконано, за позовом до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії в частині можливості застосування відповідачем довідки про складові заробітної плати як працівника місцевого органу самоврядування в здійсненні перерахунку пенсії.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області у визначений судом строк з моменту отримання копії цієї ухвали суду подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення цього суду від 15 травня 2026 року у справі №160/4931/26.

Вказана заява мотивована тим, що 27.07.2026 року відповідач виконуючи рішення суду та вимоги Головного державного виконавця повторно розглянув заяву від 22.01.2026 року і за результатами її розгляду було ним встановлено, що «...довідки про складові заробітної плати, не може бути використана для обчислення розміру пенсії, оскільки в довідці зазначена заробітна плата працівника органів місцевого самоврядування, зобов`язання в рішенні суду щодо застосування вищезазначеної довідки, відсутні. Призначення пенсії відповідно до Закону № 889-УШІ без врахування довідок про заробітну плату у мінімальному розмірі, є недоцільним. Оскільки, розмір пенсії зменшується, прийнято рішення відмовити заявнику в здійсненні перерахунку пенсії».

Відмова відповідача-2 у здійсненні перерахунку пенсії через відсутність у судовому рішенні зобов`язання щодо застосування довідки про заробітну плату позивача як працівника місцевого органу самоврядування змушує звернутися до суду з цією заявою, оскільки рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду має зобов`язальний характер, а обставини його невиконання дають підстави вважати, що відповідачі можуть ухилятись від його виконання.

Ухвалою від 14 вересня 2026 року суд призначив до розгляду заяву ОСОБА_1 до розгляду у судовому засіданні на 29 вересня 2026 року о 15:20 год.

25.06.2026 на виконання вимог ухвали від 14.09.2026 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомляє, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.05.2026 у справі № 160/4931/26 відпрацьовано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області та прийнято останнім рішення про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплата пенсії за рішенням суду не може бути проведена, оскільки відповідачем 2: Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії позивачу.

Представники сторін в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Дослідивши матеріали справи та розглянувши наведені у заяві доводи, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірне питання, суд встановив таке.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2026 року у справі № 160/4931/26 позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача 1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача 2: Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови в перерахунку пенсій відділу перерахунків пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат та соціальних послуг від 29.01.2026 року № 91210142462.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державного службовця строк дійсної військової служби, а також строк служби в органах місцевого самоврядування відповідно до трудової книжки № НОМЕР_2 від 10.08.1994 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.01.2026 року щодо переходу з пенсії за віком призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», з урахуванням правової позиції, викладеної судом у цьому рішенні та зарахованого цим судовим рішенням строку дійсної військової служби та строк служби в органах місцевого самоврядування. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, вул. Степана Бандери, 43 м. Суми, Сумської області Код ЄДРПОУ 21108013) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у сумі 1331,20 грн.

Суд встановив, що на виконання вимог ухвали від 14.09.2026 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомляє, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.05.2026 по справі № 160/4931/26 відпрацьовано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області та прийнято останнім рішення про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 (копія рішення додається). Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплата пенсії за рішенням суду не може бути проведена, оскільки відповідачем 2: Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії позивачу.

На теперішній час позивача не переведено на пенсію державного службовця і не виплачується, тому вказане стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку щодо необхідності встановлення судового контролю за виконанням рішення у цій справі, суд зважає на таке.

Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено відповідний обов`язок.

Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Одним із способів судового контролю за виконанням судового рішення є зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 382 КАС України, якщо судове рішення набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

Згідно ч. 1 ст. 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (ч. 2 ст. 382-1 КАС України).

Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців (ч. 3 ст. 382-1 КАС України).

Суд може зобов`язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення особисто керівника суб`єкта владних повноважень (ч. 4 ст. 382-1 КАС України).

Відповідно до ст. 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

Звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; 6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; 7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.

До звіту додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу (ч. 2 ст. 382-3 КАС України).

Відповідно до ч. 4 ст. 382-3 КАС України, у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

У рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 п. п. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.97 у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).

Аналіз зазначеного дає підстави для висновку, що інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб`єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов`язковості судового рішення. З набранням чинності нової редакції КАС України, законодавцем розширено повноваження суду та надано судам право встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення після ухвалення ним рішення, у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що органом влади порушується принцип обов`язковості судового рішення.

Отже, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд повинен з`ясувати чи виконано судове рішення, причини, які призвели до невиконання такого рішення та чи є вони об`єктивними, а також оцінити ризики, які можуть існувати для позивача у випадку невиконання рішення суду.

Так в мотивувальній частині рішення суд вказав: «Крім того згідно із п. 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 229 від 25.03.2016 до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Пунктом 6 Порядку № 229 встановлено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Тобто, обчислення стажу державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 (до набрання чинності Законом України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015) здійснюється згідно Порядку обчислення стажу державної служби, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283.

Отже, доводи ГУ ПФУ в Сумській області, про те, що стаж роботи на посадах в органах місцевого самоврядування не може бути зарахований як стаж державного службовця, який за наявності відповідного стажу дає право на призначення пенсії державного службовця, є безпідставними.».

Отже, довідка про складові заробітної плати заробітної плати позивача, як працівника органів місцевого самоврядування, має бути врахована пенсійним органом при призначенні пенсії позивачу відповідно до Закону України «Про державну службу».

Суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі.

Висновки суду, викладені в мотивувальній частині його рішення є в однаковій мірі обов`язковими для врахування суб`єктом владних повноважень при здійсненні своїх повноважень на виконання рішення суду, як і висновки, визначені в резолютивній частині рішення. Суд зауважує, що при визначенні меж встановлених зобов`язань необхідно враховувати як резолютивну, так і мотивувальну частини судового рішення.

Суд зазначає, що адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Як слідує з рішення суду від 15 травня 2026 року у справі № 160/4931/26 суд зробив висновок, що позивач має необхідний стаж державної служби на час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

З рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 27.07.2026 № 912210142462 слідує, що підставою для відмови у призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» стало не прийняття Головним управління Пенсійного фонду України в Сумській області довідки позивача про складові заробітної плати для державного службовця, оскільки довідка видана виконавчим комітетом Зеленодільської міської ради Криворізького району Дніпропетровської області та в довідці вказана заробітна плата працівника органів місцевого самоврядування , тому, на думку відповідача 2, відсутні підстави для застосування вказаної довідки для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».

Суд вказує, оскільки питання наявності у позивача необхідного стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» № 3723-XII, вже було предметом розгляду у цій справі, тому обґрунтування відповідачем-2 у рішенні від 27.07.2026 № 912210142462 підстав відмови у переведенні позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», не свідчить про виникнення нового спору не дотичного до спірних правовідносин у цій справі.

Суд вважає, що вказані позивачем обставини щодо неналежного виконання відповідачем-2 рішення суду від 15 травня 2026 року у справі № 160/4931/26 не були повно та всебічно досліджені відповідачем 2.

З урахуванням вищенаведеного, суд робить висновок про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області стосовно прийняття протиправного рішення від 27.07.2026 № 912210142462, прийнятого на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.05.2026 у справі № 160/4931/26.

Тобто, суд може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

На цій підставі адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В справі «East/West Alliance Limited» проти України» (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).

За таких обставин, суд робить висновок, що найбільш ефективний із можливих способів захисту порушеного права позивача, є повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.01.2026 року щодо переходу з пенсії за віком призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, в якому зазначено про наявність у позивача стажу державної служби на посадах в органах місцевого самоврядування, який може бути зарахований як стаж державного службовця, за наявності відповідного стажу дає право на призначення пенсії державного службовця та вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області подати до суду звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.05.2026 у справі № 160/4931/26 протягом 30 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

З урахуванням вищевикладеного, у суду наразі відсутня потреба у додатковому стимулюванні відповідача до виконання рішення, шляхом накладення штрафу, водночас, згаданих захід контролю може бути застосований у разі подальшого нехтування у виконанні судового рішення в повному обсязі.

З огляду на встановлені обставини справи заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 248, 256, 294, 295, 382, 382-1, 382-2, 382-3 КАС України суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю у справі № 160/4931/26 - задовольнити.

Встановити судовий контроль за виконанням рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.05.2026 у справі № 160/4931/26 та зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області подати до суду звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.05.2026 у справі № 160/4931/26 протягом 30 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Попередити начальника Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, що відповідно до ч. 10 ст.382-3 КАС України, у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

Витребувати з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, відомості про особу керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, вул. Степана Бандери, 43 м. Суми, Сумської області Код ЄДРПОУ 21108013), відповідального за виконання рішення суду, а саме: прізвище, ім`я, по батькові, паспортні дані та РНОКПП, необхідні для розгляду питання про накладення штрафу за невиконання рішення суду.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук