Рішення № 140251864, 30.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокуСправа №160/18047/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

25.06.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 25.06.2026 року через систему Електронний суд позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2017-2019 рр. в розмірі 7763,17 грн, на коефіцієнти у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, починаючи з 25.12.2025, та у розмірі 1,121, починаючи з 01.03.2026 для забезпечення індексації пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести починаючи з 25.12.2025 перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України № 1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2017- 2019 рр. в розмірі 7763,17 грн на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та починаючи з 01.03.2026 на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115) та у зв`язку з цим здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 у повному обсязі з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у загальному порядку, встановленому цим Законом, а не з видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень та видатків на виплату пенсій у солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 02.01.2020 року отримує пенсію, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При призначенні пенсії для визначення її розміру відповідачем було враховано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2017-2019 роки, у розмірі 7763,17 грн. Позивач посилається на те, що відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV для забезпечення індексації пенсій щороку з 01 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії. У зв`язку із цим пенсія позивача, на його переконання, підлягала щорічному перерахунку з 01.03.2021 року, 01.03.2022 року, 01.03.2023 року, 01.03.2024 року, 01.03.2025 року та 01.03.2026 року. Зокрема, позивач зазначає, що при проведенні індексації мали застосовуватися коефіцієнти збільшення: з 01.03.2021 року - 1,11, з 01.03.2022 року - 1,14, з 01.03.2023 року - 1,197, з 01.03.2024 року - 1,0796, з 01.03.2025 року - 1,115, з 01.03.2026 року - 1,121. Разом із тим, як стверджує позивач, відповідач здійснив індексацію його пенсії за іншим механізмом, а саме шляхом збільшення показника середньої заробітної плати в Україні, який враховувався станом на 01.10.2017 року та становив 3764,40 грн, а не показника 7763,17 грн, фактично застосованого при призначенні пенсії позивачу у 2020 році. Так, за розрахунками відповідача показник 3764,40 грн послідовно збільшувався на відповідні коефіцієнти та становив: з 01.03.2019 року - 4404,35 грн, з 01.03.2020 року - 4888,83 грн, з 01.03.2021 року - 5426,60 грн, з 01.03.2022 року - 6186,32 грн, з 01.03.2023 року - 7405,03 грн, з 01.03.2024 року - 7994,47 грн, з 01.03.2025 року - 8913,83 грн, а з 01.03.2026 року - 9992,40 грн. У зв`язку з незгодою із таким порядком проведення індексації позивач через свого представника звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з вимогою усунути, на його думку, порушення законодавства та провести належний перерахунок пенсії. За результатами розгляду звернення Головне управління листом від 05.06.2026 року №0400-010303-8/108051 повідомило, що перерахунки пенсії здійснювалися відповідно до постанов Кабінету Міністрів України та Порядку №124 із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки та його послідовним збільшенням на коефіцієнти 1,17; 1,11; 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115; 1,121. Позивач вважає такий підхід протиправним, оскільки, на його переконання, частина друга статті 42 Закону №1058-IV передбачає збільшення саме того показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для обчислення конкретної пенсії, а не встановлення єдиної для всіх пенсіонерів базової розрахункової величини станом на 01.10.2017 року в розмірі 3764,40 грн. На обґрунтування цієї позиції позивач посилається також на співвідношення положень Закону №1058-IV та Порядку №124, вказуючи, що підзаконний нормативно-правовий акт не може звужувати зміст права, визначеного законом. При цьому позивач посилається на правову позицію Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладену у постанові від 16.04.2025 року у справі №200/5836/24, яку позивач тлумачить таким чином, що під час перерахунку пенсії з метою її індексації має використовуватися показник середньої заробітної плати, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії на момент її призначення. За розрахунком, наведеним позивачем, при послідовному збільшенні вихідного показника 7763,17 грн він мав становити: з 01.03.2021 року - 8617,12 грн; з 01.03.2022 року - 9823,52 грн; з 01.03.2023 року - 11758,75 грн; з 01.03.2024 року - 12694,75 грн; з 01.03.2025 року - 14154,65 грн; з 01.03.2026 року - 15867,36 грн. Отже, протиправність дій відповідача позивач убачає у проведенні індексації його пенсії у 2021-2026 роках шляхом застосування відповідних коефіцієнтів до показника середньої заробітної плати 3764,40 грн, тоді як, на переконання позивача, індексації підлягав показник 7763,17 грн, використаний при призначенні йому пенсії. З метою відновлення порушеного права позивач вважає необхідним провести перерахунок та виплату пенсії шляхом послідовного збільшення показника 7763,17 грн на коефіцієнти 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115 та 1,121.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та 26.06.2026 року передана судді Пруднику С.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 року вказану позовну заяву було залишено без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України.

У встановлений ухвалою суду від 30.06.2026 року строк позивач усунув недоліки адміністративного позову.

08.07.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.

30.09.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду даної справи на 30 днів.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 02.01.2020 року отримує пенсію, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Як убачається з матеріалів пенсійної справи та не заперечується сторонами, при первинному призначенні пенсії позивачу для її обчислення застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2017-2019 роки, у розмірі 7763,17 грн.

З наданого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листа та долучених до нього розрахунків пенсії судом встановлено, що пенсія позивача у подальшому неодноразово перераховувалася у зв`язку з проведенням індексації.

Так, у листі пенсійного органу зазначено, що 01.03.2021 року проведено перерахунок пенсії позивача відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 року №127. При цьому для такого перерахунку Пенсійним фондом використано показник середньої заробітної плати 3764,40 грн, збільшений послідовно на коефіцієнти 1,17 Ч 1,11 Ч 1,11, унаслідок чого показник, застосований для індексації, становив 5426,60 грн. Відповідний механізм застосування базового показника 3764,40 грн підтверджується також наведеним у матеріалах справи розрахунком відповідача.

01.03.2022 року відповідачем проведено черговий автоматизований перерахунок пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №118. При його проведенні попередньо збільшений показник середньої заробітної плати додатково помножено на коефіцієнт 1,14, унаслідок чого величина показника, використаного при індексації, становила 6186,32 грн.

У подальшому, 01.03.2023 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року №168 відповідачем проведено наступний автоматизований перерахунок пенсії із застосуванням коефіцієнта 1,197. За результатами послідовного збільшення вихідного показника 3764,40 грн величина середньої заробітної плати, використана Пенсійним фондом при перерахунку, становила 7405,03 грн.

01.03.2024 року пенсія позивача була проіндексована відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року №185 із застосуванням коефіцієнта 1,0796. Унаслідок послідовного застосування коефіцієнтів 1,17; 1,11; 1,11; 1,14; 1,197 та 1,0796 до базового показника 3764,40 грн розрахунковий показник середньої заробітної плати становив 7994,47 грн.

Матеріалами справи також підтверджено проведення відповідачем перерахунку пенсії позивача з 01.03.2025 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року №209. Для цього перерахунку застосовано коефіцієнт збільшення 1,115, внаслідок чого розрахунковий показник середньої заробітної плати, сформований Пенсійним фондом на базі показника 3764,40 грн. та попередніх коефіцієнтів індексації, становив 8913,83 грн.

Крім того, з 01.03.2026 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області проведено індексацію пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236 із застосуванням коефіцієнта 1,121. Після послідовного застосування до базового показника 3764,40 грн коефіцієнтів 1,17 Ч 1,11 Ч 1,11 Ч 1,14 Ч 1,197 Ч 1,0796 Ч 1,115 Ч 1,121 розрахункова величина показника середньої заробітної плати становила 9992,40 грн.

Отже, з досліджених судом документів встановлено, що при проведенні індексації пенсії позивача відповідач фактично застосовував не показник середньої заробітної плати 7763,17 грн, який був використаний при призначенні пенсії позивачу у 2020 році, а передбачений застосованим відповідачем механізмом показник 3764,40 грн, сформований станом на 01.10.2017 року, з його подальшим послідовним збільшенням на щорічні коефіцієнти індексації. Саме розбіжність між цими двома підходами до визначення величини, яка підлягає збільшенню під час індексації, становить предмет спору у цій справі.

З матеріалів справи також встановлено, що, не погодившись із застосованим відповідачем порядком проведення індексації, позивач через свого представника звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про проведення належного, на його переконання, перерахунку пенсії.

За результатами розгляду зазначеного звернення Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надало відповідь від 05.06.2026 року №0400-010303-8/108051. У ній пенсійний орган повідомив, що пенсія позивача призначена відповідно до статті 26 Закону №1058-IV та що при її призначенні було застосовано показник середньої заробітної плати за 2017-2019 роки - 7763,17 грн. Водночас відповідач зазначив, що при проведенні щорічних індексацій застосовувався механізм, передбачений Порядком №124, із використанням показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки та його послідовним збільшенням на відповідні коефіцієнти.

Таким чином, матеріалами справи підтверджуються дві різні розрахункові величини: 7763,17 грн - показник середньої заробітної плати за 2017-2019 роки, застосований при призначенні пенсії позивачу з 02.01.2020 року, та 3764,40 грн - показник, який відповідач поклав в основу механізму подальшої щорічної індексації з урахуванням накопичувального застосування встановлених Кабінетом Міністрів України коефіцієнтів.

Водночас із долучених до відповіді Пенсійного фонду індивідуальних розрахунків убачається фактична динаміка розміру пенсійної виплати позивача. Зокрема, у розрахунку станом на 01.03.2025 року зазначено загальний розмір пенсії 6828,10 грн. У наступному розрахунку, проведеному у травні 2026 року, зазначено показник середньої заробітної плати 18223,74000 грн, коефіцієнт страхового стажу 0,43067, розмір пенсії за віком 7957,76 грн, доплату до прожиткового мінімуму 126,12 грн та загальний розмір пенсійної виплати 8082,88 грн з 01.03.2026 року. Ці відомості містяться безпосередньо у розрахунках, долучених Пенсійним фондом до відповіді на звернення позивача.

При цьому у самому позові позивач навів альтернативний розрахунок індексації виходячи з показника 7763,17 грн. За таким розрахунком цей показник після застосування коефіцієнта 1,11 з 01.03.2021 року мав становити 8617,12 грн, після застосування коефіцієнта 1,14 з 01.03.2022 року - 9823,52 грн, після коефіцієнта 1,197 з 01.03.2023 року - 11758,75 грн, після коефіцієнта 1,0796 з 01.03.2024 року - 12694,75 грн, після коефіцієнта 1,115 з 01.03.2025 року - 14154,65 грн, а після застосування коефіцієнта 1,121 з 01.03.2026 року - 15867,36 грн.

Таким чином, судом встановлено, що фактично спір між сторонами виник не щодо самого права позивача на щорічну індексацію пенсії та не щодо факту проведення відповідачем відповідних перерахунків, а щодо визначення вихідного показника середньої заробітної плати, який належить збільшувати на встановлені Кабінетом Міністрів України коефіцієнти під час проведення індексації пенсії позивача у 2021-2026 роках.

Позивач наполягає на необхідності застосування показника 7763,17 грн, який був безпосередньо використаний при призначенні йому пенсії у 2020 році, тоді як відповідач при здійсненні щорічної індексації застосував механізм, за яким вихідною величиною є показник 3764,40 грн із його послідовним збільшенням на коефіцієнти індексації попередніх років. Саме правомірність такого способу проведення індексації та наявність підстав для перерахунку пенсії позивача із застосуванням іншої вихідної розрахункової величини належить оцінити суду при вирішенні цього спору по суті.

Не погоджуючись із зазначеною позицією відповідача, позивач звернулася до суду із цим позовом, у якому просить визнати протиправними дії органу Пенсійного фонду України щодо неналежного проведення індексації пенсії та зобов`язати здійснити перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2017-2019 роки у розмірі 7763,17 грн із послідовним застосуванням коефіцієнтів збільшення, передбачених постановами Кабінету Міністрів України, а також визначити порядок виплати такої пенсії у загальному порядку за рахунок видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій відповідного виду.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

При вирішені спору суд виходить із того, що відповідно до статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно приписів статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії.

Відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

З метою забезпечення ефективної реалізації права громадян на перерахунок їх пенсії Кабінет Міністрів України 20 лютого 2019 року видав постанову № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», якою, серед іншого, затвердив Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 124).

Пунктами 1 та 2 Порядку №124 від 20.02.2019 визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Перерахунку підлягають пенсії, обчислені, зокрема, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до пункту 5 Порядку №124 від 20.02.2019, у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.

Кожен наступний перерахунок у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Пенсії, які призначені відповідно до Закону та розмір яких не підвищено відповідно до пункту 4 цього Порядку, абзаців першого, другого цього пункту, з урахуванням абзаців першого, третього частини першої, частини другої статті 28, абзацу другого пункту 4-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону, пункту 4 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», а також з урахуванням щомісячної державної адресної допомоги до пенсії, що виплачується відповідно до Постанови КМУ № 265 від 26.03.2008 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян», щороку підвищуються за рішенням КМУ в межах бюджету Пенсійного фонду України. Підвищення встановлюється в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, і враховується під час подальших перерахунків пенсії.

Отже, в силу приписів пункту 5 Порядку №124 від 20.02.2019, у 2019 році при перерахунку пенсій застосовувався показник середньої заробітної плати станом на 01.10.2017.

Таким чином, положення Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою КМУ №124 від 20.02.2019 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», не узгоджені з приписами частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки по-різному визначають показник, який збільшується на відповідні коефіцієнти:

показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (за приписами Закону);

показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, станом на 01.10.2017 (за приписами Порядку).

У випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Отже, Порядок №124 від 20.02.2019 підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Тобто, положення пункту 5 Порядку №124 від 20.02.2019 повинні застосовуватися у відповідності з частиною другою статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення.

Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом в постанові від 13.01.2025 у справі №160/28752/23.

Як уже встановлено судом, позивач отримує пенсію та під час її розрахунку відповідачем застосований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2017-2019 роки, у розмірі 7763,17 грн.

Відповідно до Постанов № 127, №118, №168, №185, №209 та №236 Урядом запроваджені з 01.03.2021, з 01.03.2022, з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025 та з 01.03.2026 року відповідно, перерахунки пенсій, у зв`язку з щорічною індексацією, які проводяться із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1, 197, у розмірі 1,0796, у розмірі 1,115 та у розмірі 1,121.

Таким чином, при проведенні перерахунку пенсії позивача з 01.03.2021, з 01.03.2022, з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025 та з 01.03.2026 року, у зв`язку з щорічною індексацією відповідно до запроваджених Урядом постанов, відповідач мав проіндексовати встановлений станом на момент призначення пенсії позивача показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017-2019 роки, в розмірі 7763,17 грн на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1, 197, у розмірі 1,0796, у розмірі 1,115 та у розмірі 1,121 відповідно.

Натомість, відповідач при вчиненні спірних дій врахував вимоги Порядку №124 та показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, станом на 01.10.2017 (3764,40 грн), чим припустився порушення вимог спеціального законодавства, у зв`язку з чим суд такі дії визначає протиправними.

За таких обставин суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявності підстав для їх задоволення у цій частині.

Вимогу про виплату пенсії позивачу у повному обсязі з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у загальному порядку, встановленому цим Законом, а не з видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень та видатків на виплату пенсій у солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду, суд залишає без задоволення, у зв`язку її передчасністю.

Судом встановлено, що перерахунок відповідачем ще не проведений, що виключає правові підстави для зазначення у резолютивній частині рішення будь-якої інформації окрім тієї, що пов`язана зі здійсненням такого перерахунку.

У постанові від 16.07.2020 у справі №826/13664/18 Верховний Суд сформував правову позицію, відповідно до якої відсутність порушених прав та інтересів є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, адже завданням адміністративного судочинства є саме ефективний захист та відновлення порушених та оспорюваних прав та інтересів особи, чого не можливо досягти без підтвердження (доведення) реальних фактів порушення прав, свобод чи інтересів позивача, або осіб в інтересах яких він звертається з позовом до суду.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у визначений судом спосіб.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1064,96 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1064,96 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за 2017-2019 рр. в розмірі 7763,17 грн, на коефіцієнти у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, починаючи з 25.12.2025, та у розмірі 1,121, починаючи з 01.03.2026 для забезпечення індексації пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести починаючи з 25.12.2025 перерахунок пенсії та виплату ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України № 1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2017-2019 рр. в розмірі 7763,17 грн на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та починаючи з 01.03.2026 на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1064,96 грн. (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник