Рішення № 140251842, 30.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокуСправа №160/16975/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

17.06.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 17.06.2026 року через систему Електронний суд позовна заява ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.04.2026 року №262140015813 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року №1058-ІV, починаючи з 10.04.2026 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити й виплачувати ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком, як матері особи з інвалідністю з дитинства, відповідно до пунктом 3 частини 1 статті 115 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року №1058-ІV, починаючи з 10.04.2026 року.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , набула право на призначення дострокової пенсії за віком як мати особи з інвалідністю з дитинства відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 10.04.2026 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення такої пенсії, яка за принципом екстериторіальності була передана для розгляду Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. За результатами розгляду заяви останнім прийнято рішення від 20.04.2026 року № 262140015813 про відмову у призначенні пенсії з підстав ненадання висновку лікарсько-консультаційної комісії про наявність у сина позивача медичних показань для визнання його дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку та/або відповідного висновку МСЕК про час настання інвалідності. На переконання позивача, така відмова є протиправною, оскільки разом із заявою нею було надано документи, які, як вона стверджує, у сукупності підтверджують виникнення інвалідності у її сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення ним шестирічного віку, зокрема довідку ЛКК про визначення інвалідності, довідку до акта огляду МСЕК, судове рішення, медичні висновки щодо дитини з інвалідністю з дитинства, висновок лікарської комісії та довідку органу соціального захисту про отримання соціальної пенсії на дитину з інвалідністю. Представник позивача наголошує, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV визначальним для виникнення у матері права на дострокову пенсію є обставина настання інвалідності дитини у відповідному віці. У позові зазначено, що поданими документами підтверджується, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю з дитинства та що відповідний статус установлено 03.04.1998 року, тобто до досягнення ним шестирічного віку. При цьому, за твердженням позивача, відповідач не заперечував наявності інших необхідних передумов для призначення дострокової пенсії - досягнення позивачем 50-річного віку та наявності не менше 15 років страхового стажу. З огляду на викладене позивач вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.04.2026 року № 262140015813 необґрунтованим та таким, що порушує її право на пенсійне забезпечення, у зв`язку із чим просить суд визнати його протиправним і скасувати, а Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зобов`язати призначити та виплачувати їй дострокову пенсію за віком як матері особи з інвалідністю з дитинства відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV, починаючи з 10.04.2026 року.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та 18.06.2026 року передана судді Пруднику С.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.06.2026 року вказану позовну заяву було залишено без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України.

У встановлений ухвалою суду від 22.06.2026 року строк позивач усунув недоліки адміністративного позову.

06.07.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачі не скористалися своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачами відзивів у встановлений судом строк без поважних причин.

30.09.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду даної справи на 30 днів.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_2 останній народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Костянтинівка Донецької області, його матір`ю зазначена ОСОБА_1 , батьком - ОСОБА_3 . Відповідний актовий запис про народження вчинено Костянтинівським міським відділом реєстрації актів громадянського стану.

Як убачається з наявних у матеріалах справи медичних документів, у дитячому віці ОСОБА_2 перебував під медичним наглядом у зв`язку із захворюванням та був визнаний дитиною з інвалідністю.

Зокрема, матеріали справи містять медичний висновок від 28.05.2002 року № 1240 на дитину (підлітка) з інвалідністю з дитинства віком до 18 років, складений щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказаний документ надалі був безпосередньо досліджений пенсійним органом при вирішенні питання про призначення позивачу пенсії.

Крім того, до матеріалів справи долучено медичний висновок від 11.05.2007 року на ОСОБА_2 як на дитину (підлітка) з інвалідністю з дитинства віком до 18 років. У ньому зазначено відомості про дитину, дату її народження - ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір - ОСОБА_1 , а також відповідні медичні показання.

Наступним медичним висновком, складеним 27.04.2012 року, також підтверджено статус ОСОБА_2 як дитини з інвалідністю з дитинства віком до 18 років. Зазначений документ був виданий для подання до органу соціального забезпечення та містить відомості про наявність захворювання, яке відповідно до зазначених у висновку медичних критеріїв надавало право на державну соціальну допомогу на дитину з інвалідністю віком до 18 років.

У подальшому ОСОБА_2 пройшов огляд медико-соціальною експертною комісією. З довідки до акта огляду МСЕК серії 10 ААВ № 432174 убачається, що вона видана на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; у ній містяться відомості щодо встановленої групи інвалідності та зазначено причину інвалідності - «інвалід з дитинства до 18 років».

Також матеріали справи містять висновок лікарської комісії медичного закладу від 04.09.2014 року щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І групи, складений щодо ОСОБА_2 . Зі змісту цього документа вбачається, що останній потребував постійного стороннього догляду; висновок був чинним до 04.03.2015 року.

Окремо судом досліджено рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12.09.2014 року у справі № 233/1801/14-ц.

Зі змісту зазначеного судового рішення вбачається, що Комунальна лікувально-профілактична установа «Міська психіатрична лікарня м. Костянтинівка» звернулася до суду із заявою про визнання ОСОБА_2 недієздатним та призначення над ним опікуна. У рішенні зазначено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , страждав на психічне захворювання, перебував під диспансерним наглядом у психіатричній лікарні та у зв`язку зі станом здоров`я не міг усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.

Рішенням від 12.09.2014 року заяву задоволено, ОСОБА_2 визнано недієздатним та призначено над ним опікуна - його матір ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішення набрало законної сили 23.09.2014 року.

Разом із тим особливе значення для встановлення хронології виникнення та документального підтвердження інвалідності ОСОБА_2 має лист Управління соціального захисту та ветеранської політики Костянтинівської міської ради від 08.05.2025 року № 01-20-1037-11.

Із цього листа вбачається, що на звернення ОСОБА_1 від 05.05.2025 року органом соціального захисту проведено перевірку відомостей електронної бази АСОПД. За результатами такої перевірки встановлено, що стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , здійснювалися такі соціальні виплати:

з 03.04.1998 року по 28.02.2007 року - соціальна пенсія в ПФУ на ОСОБА_2 як на дитину з інвалідністю з 03.04.1998 року;

з 03.11.2004 року по 30.04.2005 року - компенсація за надання соціальних послуг на дитину з інвалідністю;

з 01.01.2007 року по 30.06.2015 року - державна допомога на дитину з інвалідністю;

з 01.03.2014 року по 30.06.2015 року - допомога на догляд за особою з інвалідністю/дитиною з інвалідністю.

Таким чином, відповідно до наведених відомостей органу соціального захисту, виплата соціальної пенсії на ОСОБА_2 як на дитину з інвалідністю здійснювалася починаючи з 03.04.1998 року. На зазначену дату ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , виповнилося 2 роки 1 місяць, тобто відповідні обставини мали місце задовго до досягнення ним шестирічного віку.

Крім того, матеріали справи містять довідку ЛКК № 13/1 від 11.04.2025 року, видану КНП «Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування Костянтинівської міської ради». У довідці безпосередньо зазначено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , «приведено до інвалідності настало до 6-ти річного віку», та наведено дату встановлення інвалідності - 03.04.1998 року. У документі також зазначено діагноз, зокрема дитячий церебральний параліч зі стійкими важкими руховими порушеннями (G80.0).

Отже, наявні у справі документи відображають послідовну хронологію документального підтвердження стану здоров`я ОСОБА_2 : 03.04.1998 року - дата, з якої за даними органу соціального захисту він обліковувався як дитина з інвалідністю та на нього виплачувалася соціальна пенсія; 28.05.2002 року, 11.05.2007 року та 27.04.2012 року - оформлення відповідних медичних висновків; у подальшому - огляд МСЕК та оформлення довідки серії 10 ААВ № 432174; 04.09.2014 року - оформлення висновку про необхідність постійного стороннього догляду; 12.09.2014 року -ухвалення судового рішення про визнання ОСОБА_2 недієздатним та призначення позивача його опікуном; 11.04.2025 року - видача довідки ЛКК № 13/1, у якій зазначено про настання інвалідності до шестирічного віку.

Зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 судом також установлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 19 років у м. Костянтинівка Донецької області, про що 18.06.2015 року складено актовий запис № 952.

Надалі, після досягнення 50-річного віку, ОСОБА_1 звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення їй дострокової пенсії за віком як матері особи з інвалідністю з дитинства.

Як убачається безпосередньо з рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідну заяву зареєстровано 10.04.2026 року. На момент звернення позивачу було 50 років 10 місяців 26 днів. Пенсійним органом також визначено загальний страховий стаж позивача - 19 років 4 місяці 17 днів, тобто понад передбачені законом 15 років.

Заяву позивача за принципом екстериторіальності передано на розгляд Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Обставини екстериторіального розгляду заяви також викладені у позовній заяві.

За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення від 20.04.2026 року № 262140015813 «Про відмову у призначенні пенсії».

Із цього рішення вбачається, що пенсійний орган не заперечував ані досягнення ОСОБА_1 необхідного віку, ані наявності в неї необхідного страхового стажу. Підставою для відмови визначено саме недостатність, на переконання органу ПФУ, документального підтвердження часу настання інвалідності у її сина.

Так, у рішенні від 20.04.2026 року № 262140015813 зазначено, що до заяви про призначення пенсії було надано медичний висновок № 1240 від 28.05.2002 року щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Оскільки на дату видачі цього медичного висновку дитині вже виповнилося більше шести років, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області вказало на необхідність подання висновку лікарсько-консультаційної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, та/або висновку МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою вісімнадцятирічного віку (висновку про час настання інвалідності).

У зв`язку з відсутністю, за оцінкою пенсійного органу, необхідних документів ГУ ПФУ в Дніпропетровській області вирішило відмовити ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV.

Водночас із матеріалів справи вбачається, що позивач посилається не лише на медичний висновок від 28.05.2002 року № 1240, який зазначений у спірному рішенні пенсійного органу, а й на сукупність інших документів, зокрема довідку ЛКК № 13/1 від 11.04.2025 року, довідку до акта огляду МСЕК серії 10 ААВ № 432174, медичні висновки, рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12.09.2014 року та лист Управління соціального захисту та ветеранської політики Костянтинівської міської ради від 08.05.2025 року № 01-20-1037-11, яким за даними електронної бази підтверджено виплату соціальної пенсії на ОСОБА_2 як на дитину з інвалідністю саме з 03.04.1998 року. Перелік цих документів наведений також у позовній заяві.

Не погодившись із рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом, вважаючи відмову у призначенні пенсії протиправною та такою, що порушує його право на пенсійне забезпечення.

Надаючи оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, які мають значення для вирішення справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи під час здійснення своїх повноважень зобов`язані діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Суд зазначає, що відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується системою загальнообов`язкового державного соціального страхування за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Таким чином, реалізація органами Пенсійного фонду України своїх повноважень щодо призначення пенсій не може здійснюватися довільно, а має ґрунтуватися на вимогах законодавства, із забезпеченням належного балансу між публічними інтересами та правом особи на пенсійне забезпечення.

Спір у цій справі виник у зв`язку з відмовою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у призначенні позивачу дострокової пенсії за віком як матері особи з інвалідністю з дитинства. Відтак визначальним для правильного вирішення спору є встановлення того, чи підтверджують наявні у справі документи, що син позивача мав інвалідність або медичні показання для визнання його дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, а також визначення належного способу відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на призначення дострокової пенсії за віком мають, зокрема, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до шестирічного віку, - після досягнення віку 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому особами з інвалідністю з дитинства вважаються також діти з інвалідністю віком до 18 років.

Отже, для набуття матір`ю особи з інвалідністю з дитинства права на дострокову пенсію необхідна сукупність передбачених законом юридичних фактів: досягнення матір`ю 50-річного віку; наявність не менше 15 років страхового стажу; виховання дитини до шестирічного віку; а також наявність у дитини інвалідності або відповідних медичних показань у період до досягнення нею шестирічного віку.

Саме питання про останню із зазначених умов стало підставою для прийняття відповідачем спірного рішення.

З матеріалів справи судом установлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , а тому на момент звернення із заявою про призначення пенсії досягла 50-річного віку.

Син позивача - ОСОБА_2 - народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження, у якому ОСОБА_1 зазначена його матір`ю.

При цьому зі спірного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.04.2026 року №262140015813 убачається, що станом на дату звернення вік позивача становив 50 років 10 місяців 26 днів, а загальний страховий стаж - 19 років 4 місяці 17 днів. Отже, відповідність позивача віковому критерію та вимозі щодо наявності щонайменше 15 років страхового стажу відповідачем фактично не заперечувалася.

Процедура подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону №1058-IV урегульована Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1.

Пунктом 2.18 розділу ІІ Порядку №22-1 передбачено, що визнання особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю засвідчується, зокрема, випискою з акта огляду МСЕК, медичним висновком закладу охорони здоров`я, посвідченням одержувача допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення шестирічного віку або особою з інвалідністю з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультативної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою вісімнадцятирічного віку. Саме на ці положення посилається позивач у позовній заяві.

При вирішенні питання про застосування наведених норм суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 15.05.2019 року у справі №330/2181/16-а. Велика Палата не відступила від правового висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27.05.2014 року у справі №21-133а14, відповідно до якого для вирішення питання про право матері на дострокову пенсію визначальним є не формальна дата встановлення дитині інвалідності, а момент настання медичних показань для встановлення такої інвалідності.

Велика Палата Верховного Суду також виходила з того, що якщо дитину визнано дитиною з інвалідністю після досягнення шестирічного віку, право матері на відповідну дострокову пенсію може бути підтверджене висновком лікарсько-консультативної комісії про наявність медичних показань для визнання дитини дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку.

Таким чином, дата оформлення конкретного медичного документа після досягнення дитиною шестирічного віку сама по собі не виключає права матері на дострокову пенсію, якщо належними документами підтверджено, що відповідні медичні показання існували до досягнення дитиною шестирічного віку.

Застосовуючи наведені висновки до встановлених обставин цієї справи, суд зазначає таке.

У рішенні від 20.04.2026 року №262140015813 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виходило з того, що до заяви було надано медичний висновок №1240 від 28.05.2002 року на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Оскільки станом на дату оформлення зазначеного висновку дитині було більше шести років, пенсійний орган зазначив про відсутність висновку ЛКК про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до шестирічного віку, та/або висновку МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення вісімнадцятирічного віку. Саме з цієї підстави позивачу відмовлено у призначенні пенсії.

Проте такий висновок відповідача не узгоджується із сукупністю доказів, наявних у матеріалах справи.

Так, листом Управління соціального захисту та ветеранської політики Костянтинівської міської ради від 08.05.2025 року №01-20-1037-11 за результатами перевірки електронної бази АСОПД підтверджено, що на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 03.04.1998 року по 28.02.2007 року виплачувалася соціальна пенсія як на дитину з інвалідністю з 03.04.1998 року. У подальшому щодо нього здійснювалися й інші соціальні виплати, пов`язані з інвалідністю.

Таким чином, документальні відомості державного органу свідчать про те, що відповідний статус ОСОБА_2 обліковувався державними органами починаючи з 03.04.1998 року.

Оскільки ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 03.04.1998 року йому було лише 2 роки 1 місяць, тобто ця дата безумовно передує досягненню ним шестирічного віку.

Більше того, матеріали справи містять довідку ЛКК №13/1 від 11.04.2025 року, видану КНП «Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування Костянтинівської міської ради», зі змісту якої вбачається, що стосовно ОСОБА_2 зазначено настання інвалідності до шестирічного віку, а датою встановлення інвалідності зазначено 03.04.1998 року.

Наведені відомості не є ізольованими, а узгоджуються з іншими доказами.

Матеріали справи містять медичний висновок №1240 від 28.05.2002 року, медичні висновки від 11.05.2007 року та 27.04.2012 року, які документують подальший стан ОСОБА_2 як дитини з інвалідністю з дитинства.

Довідка до акта огляду МСЕК серії 10 ААВ №432174 також містить відомості щодо інвалідності ОСОБА_2 та причини інвалідності, пов`язаної з дитинством.

У подальшому висновком лікарської комісії медичного закладу від 04.09.2014 року підтверджено необхідність постійного стороннього догляду за ОСОБА_2 .

Крім того, рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12.09.2014 року у справі №233/1801/14-ц, яке набрало законної сили 23.09.2014 року, ОСОБА_2 визнано недієздатним та призначено його матір - ОСОБА_1 - опікуном.

Суд зауважує, що кожен із наведених документів має власне функціональне призначення та не всі вони окремо є документами, передбаченими пунктом 2.18 Порядку №22-1 для встановлення часу настання інвалідності. Водночас у цій справі вирішальне значення має наявність довідки ЛКК №13/1 від 11.04.2025 року, яка безпосередньо стосується настання інвалідності до шестирічного віку, а наведені інші документи узгоджуються з нею та підтверджують послідовність медичного і соціального статусу ОСОБА_2 .

За таких обставин суд доходить висновку, що матеріалами справи підтверджено наявність у ОСОБА_2 інвалідності/відповідних медичних показань у період до досягнення шестирічного віку, а тому висновок ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про відсутність належного документального підтвердження відповідної обставини не відповідає фактичним обставинам справи.

При цьому суд враховує, що Верховний Суд у своїй офіційно оприлюдненій практиці окремо відносить постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі №330/2181/16-а до практики щодо права матері дитини з інвалідністю на призначення дострокової пенсії за віком.

Отже, формальне зосередження пенсійного органу виключно на медичному висновку від 28.05.2002 року №1240 без належної оцінки документів, які підтверджують виникнення відповідного стану до шестирічного віку, призвело до неправильного вирішення заяви позивача.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; добросовісно, розсудливо та пропорційно.

Оскільки рішення від 20.04.2026 року №262140015813 ґрунтується на висновку про відсутність підтвердження настання інвалідності/медичних показань до досягнення ОСОБА_2 шестирічного віку, тоді як матеріали справи містять докази протилежного, суд доходить висновку, що таке рішення не відповідає критерію обґрунтованості, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо способу відновлення порушеного права.

Разом із тим суд не вбачає достатніх правових підстав для задоволення позовної вимоги в обраній позивачем редакції про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити та виплачувати ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком починаючи з 10.04.2026 року.

Суд ураховує, що заява позивача була розглянута за принципом екстериторіальності саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яке й прийняло оскаржуване рішення від 20.04.2026 року №262140015813. Обставини екстериторіального розгляду прямо зазначені у матеріалах справи.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Якщо ж для прийняття рішення необхідне здійснення суб`єктом владних повноважень відповідної перевірки чи оцінки обставин, належним способом судового захисту є зобов`язання вирішити питання з урахуванням правової оцінки суду.

У цій справі предметом судового контролю є законність конкретної підстави, покладеної пенсійним органом в основу рішення про відмову, а саме відсутність належного підтвердження настання інвалідності до досягнення дитиною шестирічного віку.

Судом установлено помилковість саме цієї підстави.

Водночас адміністративний суд не повинен підміняти собою орган Пенсійного фонду при здійсненні всього комплексу повноважень щодо призначення пенсії, у тому числі щодо остаточної перевірки пенсійної справи, визначення дати виникнення права на виплату та здійснення необхідних розрахунків, якщо такі питання не були предметом повного адміністративного розгляду внаслідок відмови з конкретної підстави.

За таких обставин ефективним способом захисту порушеного права позивача є скасування рішення від 20.04.2026 року №262140015813 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення дострокової пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

При повторному розгляді відповідач не вправі повторно відмовити позивачу з тієї самої підстави - відсутності підтвердження того, що інвалідність або відповідні медичні показання у ОСОБА_2 мали місце до досягнення ним шестирічного віку, оскільки зазначена обставина досліджена судом та їй надано правову оцінку в цьому рішенні.

При цьому суд звертає увагу відповідача, що довідка ЛКК №13/1 від 11.04.2025 року повинна оцінюватися у взаємозв`язку з листом Управління соціального захисту та ветеранської політики Костянтинівської міської ради від 08.05.2025 року №01-20-1037-11, відповідно до якого соціальна пенсія на ОСОБА_2 як на дитину з інвалідністю виплачувалася з 03.04.1998 року, а також з іншими медичними документами, наявними у матеріалах справи.

Суд також враховує, що згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів особи від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Тому обрання судом способу захисту у вигляді зобов`язання повторно розглянути заяву замість безпосереднього зобов`язання призначити та виплачувати пенсію відповідає характеру встановленого порушення, не позбавляє позивача можливості реалізувати право на пенсійне забезпечення та водночас забезпечує дотримання установленої законом процедури прийняття рішення пенсійним органом.

Окремо суд зазначає, що після прийняття рішення за результатами опрацювання заяви за принципом екстериторіальності електронна пенсійна справа передається територіальному органу Пенсійного фонду України за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії, що також необхідно врахувати при визначенні суб`єкта, на якого покладається обов`язок повторного розгляду заяви. Відповідний механізм викладено у матеріалах позову з посиланням на пункти 4.2 та 4.10 Порядку №22-1.

Таким чином, оцінюючи наявні у справі докази в їх сукупності та взаємному зв`язку, суд доходить висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області при прийнятті рішення від 20.04.2026 року №262140015813 не було належним чином ураховано документи, які підтверджують настання інвалідності/наявність відповідних медичних показань у сина позивача до досягнення ним шестирічного віку.

Установлені судом обставини узгоджуються із правовим підходом Великої Палати Верховного Суду у справі №330/2181/16-а, згідно з яким визначальним для вирішення питання про право матері на дострокову пенсію є не формальна дата встановлення інвалідності, а час виникнення відповідних медичних показань, а у разі встановлення інвалідності після досягнення шестирічного віку така обставина може бути підтверджена відповідним висновком ЛКК.

За наведених обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом:

визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.04.2026 року №262140015813 про відмову ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком;

зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.04.2026 року про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, та з урахуванням установленої судом обставини щодо підтвердження настання інвалідності/наявності відповідних медичних показань у ОСОБА_2 до досягнення ним шестирічного віку.

У задоволенні позовної вимоги про безпосереднє зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити та виплачувати ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком з 10.04.2026 року - відмовити.

Саме такий спосіб захисту відповідає вимогам статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо забезпечення ефективного засобу юридичного захисту, а також завданню адміністративного судочинства, визначеному статтею 2 КАС України, оскільки забезпечує реальне поновлення порушеного права особи без втручання суду у виключну компетенцію органу Пенсійного фонду України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1064,96 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1064,96 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.04.2026 року № 262140015813 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.04.2026 року про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків та правової оцінки, наданих судом у цьому рішенні.

В задоволенні решти заявлених позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1064,96 грн. (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник