Рішення № 140251840, 30.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокуСправа №160/18278/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

29.06.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 29.06.2026 року через систему Електронний суд позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №104650021502 від 11.06.2026 року щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2. ч.2 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );

- зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до п.2. ч.2 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з врахуванням до пільгового стажу роботи періодів по Списку №2 з 02.01.2013 року по 30.08.2024 року, починаючи з 04.06.2026 року;

- встановити судовий контроль у формі надання звіту Головним УПФУ в Дніпропетровській області щодо виконання рішення суду.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягнувши відповідного пенсійного віку, 04.06.2026 року звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», надавши разом із заявою документи на підтвердження страхового та пільгового стажу. За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення №104650021502 від 11.06.2026 року про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Підставою для відмови зазначено відсутність у позивача необхідного пільгового стажу роботи за Списком №2. При цьому відповідачем визначено страховий стаж позивача тривалістю 32 роки 00 місяців 28 днів, тоді як пільговий стаж за Списком №2 визначено як 0 років 0 місяців 0 днів. Позивач із таким рішенням не погоджується та вважає його протиправним, оскільки, на її переконання, надані до органу Пенсійного фонду України документи у своїй сукупності належним чином підтверджують наявність у неї спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Так, позивач зазначає, що відповідно до записів №№16-26 трудової книжки НОМЕР_2 від 01.09.1987 року вона з 01.02.2011 року працювала у Клінічній лікарні «Феофанія» Державного управління справами на посаді молодшої медичної сестри центру гастроентерології та гематології. З 02.01.2013 року позивача переведено на посаду молодшої медичної сестри з догляду за хворими відділу ПЕТ-КТ відділення променевої діагностики Всеукраїнського центру радіохірургії, з 15.04.2013 року - на посаду молодшої медичної сестри з догляду за хворими відділу симулятора відділення променевої терапії, а з 01.02.2014 року - на посаду молодшої медичної сестри з догляду за хворими відділу прискорювачів відділення променевої терапії. 15.08.2025 року позивача звільнено за угодою сторін на підставі наказу №289к від 04.08.2025 року. Крім того, у трудовій книжці містяться відомості про проведення атестації робочого місця позивача. Зокрема, 27.02.2017 року та 25.02.2022 року робоче місце було атестовано із підтвердженням права на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2. На підтвердження спеціального стажу позивач також посилається на уточнюючу довідку Клінічної лікарні «Феофанія» Державного управління справами №01-09/02/1942/24 від 30.08.2024 року, згідно з якою вона працювала повний робочий день у зазначеному закладі та у період з 02.01.2013 року по 14.04.2013 року виконувала роботи, пов`язані з дією прямого та розсіяного іонізуючого випромінювання та отриманням променевого навантаження за рахунок зовнішнього опромінення, працюючи молодшою медичною сестрою з догляду за хворими відділу ПЕТ-КТ відділення променевої діагностики Всеукраїнського центру радіохірургії. Вказана робота, як зазначено у довідці, передбачена розділом XXIV Списку №2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року №36. У період з 15.04.2013 року по 31.01.2014 року позивач виконувала відповідні роботи на посаді молодшої медичної сестри з догляду за хворими відділу симулятора відділення променевої терапії Всеукраїнського центру радіохірургії, які також, згідно з уточнюючою довідкою, віднесено до розділу XXIV Списку №2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року №36. У період з 01.02.2014 року по 30.08.2024 року позивач працювала молодшою медичною сестрою з догляду за хворими відділу прискорювачів відділення променевої терапії Всеукраїнського центру радіохірургії, виконуючи роботи, пов`язані з дією прямого та розсіяного іонізуючого випромінювання та отриманням променевого навантаження за рахунок зовнішнього опромінення. У довідці зазначено, що відповідна робота передбачена розділом XXIV Списку №2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 року №461. Загальна тривалість зазначеного в довідці спеціального стажу за період з 02.01.2013 року по 30.08.2024 року визначена роботодавцем у 11 років 07 місяців 29 днів. Позивач наголошує, що зазначена уточнююча довідка видана на підставі первинних документів, зокрема наказів по особовому складу, особових карток форми П-2, відомостей про заробітну плату та наказів про атестацію робочих місць. На підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення нею також надано наказ №17 від 29.02.2012 року, наказ №18 від 27.02.2017 року та наказ №19 від 25.02.2022 року про результати атестації робочих місць за умовами праці, якими відповідним професіям та посадам підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2. Таким чином, на переконання позивача, її пільговий стаж за Списком №2 за період з 02.01.2013 року по 30.08.2024 року становить 11 років 07 місяців 29 днів, що перевищує необхідну для жінок тривалість спеціального стажу. При цьому позивач вказує, що має належним чином оформлену трудову книжку, уточнюючу довідку підприємства та документи про результати атестації робочих місць, які у сукупності підтверджують характер, умови та тривалість виконуваної роботи. Посилаючись на положення статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, а також Порядку застосування Списків №1 і №2, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383, позивач стверджує, що надані нею документи є достатніми для підтвердження спірного спеціального стажу. Також позивач зазначає, що орган Пенсійного фонду України у разі виникнення сумнівів щодо змісту або належного оформлення поданих документів мав можливість вимагати від підприємства їх дооформлення, витребувати додаткові документи та перевірити обґрунтованість їх видачі. Натомість, за твердженням позивача, відповідач не вчинив дій, спрямованих на отримання додаткових відомостей для перевірки та підтвердження її пільгового стажу. З огляду на те, що на дату звернення із заявою про призначення пенсії позивач досягла відповідного віку, її страховий стаж, за розрахунком самого відповідача, становив 32 роки 00 місяців 28 днів, а заявлений та підтверджений позивачем пільговий стаж за Списком №2 - 11 років 07 місяців 29 днів, позивач вважає, що нею виконано передбачені законодавством умови для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. У зв`язку з наведеним позивач вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №104650021502 від 11.06.2026 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а порушене право - відновленню шляхом зобов`язання відповідача призначити та виплатити їй пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 із зарахуванням до пільгового стажу періоду роботи з 02.01.2013 року по 30.08.2024 року, починаючи з 04.06.2026 року.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та 30.06.2026 року передана судді Пруднику С.В.

06.07.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.

30.09.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду даної справи на 30 днів.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , звернулася за реалізацією права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах у зв`язку з наявністю, на її переконання, необхідного страхового та спеціального стажу роботи за Списком №2. Відомості щодо особи позивача, дати її народження та реєстраційного номера облікової картки платника податків узгоджуються з документами, наявними в матеріалах справи, у тому числі заявою про призначення пенсії та відомостями Реєстру застрахованих осіб. заява признач заява признач

З матеріалів справи встановлено, що трудова діяльність позивача, яка має значення для вирішення питання щодо наявності права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, пов`язана, зокрема, з роботою у Клінічній лікарні «Феофанія» Державного управління справами (код ЄДРПОУ 05415792). Відомості про зазначеного роботодавця містяться також в індивідуальних відомостях про застраховану особу форми ОК-5, сформованих 04.06.2026 року.

Як убачається із трудової книжки НОМЕР_2 та інших кадрових документів, 01.02.2011 року на підставі наказу №К-27 від 26.01.2011 року ОСОБА_1 прийнята на роботу до Клінічної лікарні «Феофанія» Державного управління справами на посаду молодшої медичної сестри центру гастроентерології та гематології.

У подальшому, 02.01.2013 року, на підставі наказу №К-547 від 26.12.2012 року позивача переведено на посаду молодшої медичної сестри з догляду за хворими відділу ПЕТ-КТ відділення променевої діагностики Всеукраїнського центру радіохірургії.

15.04.2013 року на підставі наказу №К-165 від 07.04.2013 року ОСОБА_1 переведено на посаду молодшої медичної сестри з догляду за хворими відділу симулятора відділення променевої терапії Всеукраїнського центру радіохірургії.

Надалі, 01.02.2014 року, позивача переведено на посаду молодшої медичної сестри з догляду за хворими відділу прискорювачів відділення променевої терапії Всеукраїнського центру радіохірургії. Наведена послідовність трудової діяльності відображена у поданих позивачем документах та наведена у позовній заяві на підставі записів №№16-26 трудової книжки.

Матеріали справи містять довідку Клінічної лікарні «Феофанія» Державного управління справами №01-09/02/1942/24 від 30.08.2024 року про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії, видану ОСОБА_1 .

Відповідно до змісту зазначеної довідки позивач працювала повний робочий день у Клінічній лікарні «Феофанія» Державного управління справами та у період з 02.01.2013 року по 14.04.2013 року виконувала роботи, які підпадають під дію прямого та розсіяного іонізуючого випромінювання, отримуючи при цьому променеве навантаження за рахунок зовнішнього опромінення, на посаді молодшої медичної сестри з догляду за хворими відділу ПЕТ-КТ відділення променевої діагностики Всеукраїнського центру радіохірургії із застосуванням ПЕТ-технологій.

У довідці роботодавцем зазначено, що вказана робота передбачена Списком №2, розділом XXIV, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року №36.

У період з 15.04.2013 року по 31.01.2014 року ОСОБА_1 , згідно з тією ж довідкою, працювала повний робочий день молодшою медичною сестрою з догляду за хворими відділу симулятора відділення променевої терапії Всеукраїнського центру радіохірургії та виконувала роботи, які підпадають під дію прямого та розсіяного іонізуючого випромінювання, отримуючи променеве навантаження за рахунок зовнішнього опромінення. Роботодавцем цю роботу також віднесено до Списку №2, розділу XXIV, із посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року №36.

Крім того, у період з 01.02.2014 року по 30.08.2024 року позивач працювала повний робочий день молодшою медичною сестрою з догляду за хворими відділу прискорювачів відділення променевої терапії Всеукраїнського центру радіохірургії. Згідно з довідкою під час виконання зазначеної роботи позивач також підпадала під дію прямого та розсіяного іонізуючого випромінювання та отримувала променеве навантаження за рахунок зовнішнього опромінення. Роботодавцем зазначено, що відповідна робота передбачена Списком №2, розділом XXIV, із посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 року №461. Зазначені відомості містяться безпосередньо в уточнюючій довідці від 30.08.2024 року.

У цій же довідці Клінічною лікарнею «Феофанія» визначено загальну тривалість роботи позивача, яка віднесена роботодавцем до пільгового стажу за Списком №2, за період з 02.01.2013 року по 30.08.2024 року - 11 років 07 місяців 29 днів.

При цьому в довідці зазначено первинні документи, на підставі яких її видано, зокрема накази по особовому складу, особові картки форми П-2, відомості щодо заробітної плати та накази про результати атестації робочих місць.

Матеріали справи також містять особові картки працівника форми П-2, які відображають відомості про трудову діяльність ОСОБА_1 , структурні підрозділи, посади, переведення та інші кадрові відомості. Зокрема, у розділі «Призначення і переведення» особової картки відображені кадрові переміщення позивача у Клінічній лікарні «Феофанія». Картка

Судом також встановлено, що на підприємстві проводилася атестація робочих місць за умовами праці.

Так, матеріали справи містять наказ Клінічної лікарні «Феофанія» Державного управління справами №17 від 29.02.2012 року «Про результати атестації робочих місць за умовами праці». Зі змісту наказу вбачається, що за результатами проведеної атестації затверджено відповідний перелік робочих місць та посад працівників Клінічної лікарні «Феофанія», яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення та інші пільги. Наказом також передбачено внесення до трудових книжок працівників, робочі місця яких включені до відповідного переліку, запису про підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 та/або Списком №2.

Наступна атестація підтверджується наказом Клінічної лікарні «Феофанія» Державного управління справами №18 від 27.02.2017 року «Про результати атестації робочих місць за умовами праці». Цим наказом затверджено протокол №15 постійно діючої атестаційної комісії від 27.02.2017 року та перелік робочих місць і посад працівників Клінічної лікарні «Феофанія», яким за результатами атестації підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення та інші пільги. наказ атестація

Крім того, матеріали справи містять наказ №19 від 25.02.2022 року «Про результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільги та компенсації за умови праці», яким затверджено перелік робочих місць працівників, яким підтверджено право на пенсійне забезпечення за віком на пільгових умовах за Списками №1 та №2, а також передбачено облік зайнятості працівників на атестованих робочих місцях у шкідливих умовах праці.

Отже, надані позивачем документи відображають послідовне проведення роботодавцем атестації робочих місць у 2012, 2017 та 2022 роках, тобто протягом спірного періоду роботи позивача з 02.01.2013 року по 30.08.2024 року.

З матеріалів справи також убачається, що 15.08.2025 року на підставі наказу №289к від 04.08.2025 року ОСОБА_1 звільнено з Клінічної лікарні «Феофанія» за угодою сторін.

Таким чином, документи, подані позивачем на підтвердження спеціального характеру роботи, охоплюють заявлений нею період з 02.01.2013 року по 30.08.2024 року, а уточнюючою довідкою роботодавця тривалість такого періоду визначена у 11 років 07 місяців 29 днів.

04.06.2026 року ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії. Заявою позивач просила призначити їй пенсію за віком. На час звернення інший вид пенсії їй не призначався та, як зазначено у заяві, пенсію іншого виду вона не отримувала. заява признач

На дату звернення - 04.06.2026 року - вік позивача становив 56 років 1 місяць 23 дні.

Заява ОСОБА_1 про призначення пенсії за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

За результатами її розгляду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення №104650021502 від 11.06.2026 року про відмову у призначенні пенсії.

У зазначеному рішенні орган Пенсійного фонду України виходив із положень пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та зазначив, що пенсія за віком на пільгових умовах за Списком №2 призначається працівникам, які повний робочий день зайняті на роботах із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за відповідним Списком та за результатами атестації робочих місць, після досягнення встановленого законом віку і за наявності необхідного страхового та пільгового стажу. Рішення №104650021502 датоване 11.06.2026 року та стосується безпосередньо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка звернулася 04.06.2026 року.

Як зазначено у рішенні відповідача, страховий стаж ОСОБА_1 на момент звернення становив 32 роки 00 місяців 28 днів, водночас пільговий стаж за Списком №2 органом Пенсійного фонду України визначено як 0 років 0 місяців 0 днів.

У зв`язку з неврахуванням спеціального стажу за Списком №2 відповідач дійшов висновку про відсутність у ОСОБА_1 необхідного пільгового стажу та відмовив їй у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Саме незарахування до пільгового стажу періодів роботи у Клінічній лікарні «Феофанія» стало визначальною обставиною для прийняття спірного рішення.

Водночас матеріали, подані позивачем, містять відомості про її роботу повний робочий день у Клінічній лікарні «Феофанія» у періоди з 02.01.2013 року по 14.04.2013 року, з 15.04.2013 року по 31.01.2014 року та з 01.02.2014 року по 30.08.2024 року, про характер виконуваних робіт, пов`язаний із впливом прямого та розсіяного іонізуючого випромінювання, про відповідні професії та структурні підрозділи, а також про віднесення роботодавцем цих робіт до Списку №2. Уточнюючою довідкою роботодавця загальна тривалість таких періодів визначена як 11 років 07 місяців 29 днів.

Крім того, факт трудових відносин позивача із Клінічною лікарнею «Феофанія» кореспондується з даними Реєстру застрахованих осіб, в якому Клінічна лікарня «Феофанія» Державного управління справами (код ЄДРПОУ 05415792) зазначена серед страхувальників ОСОБА_1 .

Не погодившись із рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом, вважаючи відмову у призначенні пенсії протиправною та такою, що порушує його право на пенсійне забезпечення.

Надаючи оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, які мають значення для вирішення справи, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Виключно законами України визначаються форми і види пенсійного забезпечення, що передбачено пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку та виплати пенсій визначає Закон України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, та не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Водночас при вирішенні питання щодо права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у зразковій справі №360/3611/20.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 року у справі №360/3611/20 констатувала наявність колізії між положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 та положеннями Закону №1058-IV у частині віку, необхідного для набуття права на пенсію за віком на пільгових умовах. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необхідність застосування правового регулювання, яке є сприятливішим для особи.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду також послалася на раніше сформульований у постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а висновок, відповідно до якого у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи у національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосовувати підхід, який є найбільш сприятливим для особи.

Постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 року у справі №360/3611/20

Разом з тим у цій справі питання щодо досягнення позивачем необхідного пенсійного віку фактично не є спірним.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , а із заявою про призначення пенсії звернулася 04.06.2026 року, тобто у віці 56 років 1 місяць 23 дні. Відповідні відомості зазначені й у рішенні пенсійного органу. Заявою від 04.06.2026 року позивач просила призначити їй пенсію за віком.

При цьому відповідачем страховий стаж позивача визначено тривалістю 32 роки 00 місяців 28 днів, однак пільговий стаж за Списком №2 визначено як 0 років 00 місяців 00 днів.

Отже, визначальним для вирішення цієї справи є питання наявності правових підстав для зарахування до пільгового стажу за Списком №2 періоду роботи ОСОБА_1 з 02.01.2013 року по 30.08.2024 року.

Щодо підтвердження пільгового стажу позивача.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Аналогічне правило закріплене у пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі Порядок №637).

За приписами пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Верховний Суд у своїй практиці також виходить із того, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а у випадках, коли в ній відсутні відомості, необхідні для встановлення права на пільгову пенсію, спеціальний характер роботи може підтверджуватися уточнюючими довідками підприємств, установ та організацій. Такий підхід відображений, зокрема, в огляді практики Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

У матеріалах цієї справи наявна не лише трудова книжка позивача, але й довідка Клінічної лікарні «Феофанія» Державного управління справами №01-09/02/1942/24 від 30.08.2024 року, спеціально видана для підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії.

Зі змісту цієї довідки судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала повний робочий день:

з 02.01.2013 року по 14.04.2013 року - молодшою медичною сестрою з догляду за хворими відділу ПЕТ-КТ відділення променевої діагностики Всеукраїнського центру радіохірургії;

з 15.04.2013 року по 31.01.2014 року - молодшою медичною сестрою з догляду за хворими відділу симулятора відділення променевої терапії Всеукраїнського центру радіохірургії;

з 01.02.2014 року по 30.08.2024 року - молодшою медичною сестрою з догляду за хворими відділу прискорювачів відділення променевої терапії Всеукраїнського центру радіохірургії.

Роботодавцем у довідці безпосередньо зазначено, що у вказані періоди позивач виконувала роботи, які підпадають під дію прямого та розсіяного іонізуючого випромінювання, отримуючи променеве навантаження за рахунок зовнішнього опромінення.

Щодо періодів з 02.01.2013 року по 14.04.2013 року та з 15.04.2013 року по 31.01.2014 року роботодавцем зазначено Список №2, розділ XXIV, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року №36, а щодо періоду з 01.02.2014 року по 30.08.2024 року - Список №2, розділ XXIV, із посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 року №461.

Загальна тривалість зазначеного роботодавцем пільгового стажу за період з 02.01.2013 року по 30.08.2024 року становить 11 років 07 місяців 29 днів.

Суд звертає увагу, що довідка №01-09/02/1942/24 від 30.08.2024 року містить не лише загальне твердження про пільговий характер роботи, а конкретизує періоди роботи, структурні підрозділи, посади позивача, характер виконуваних робіт, відповідний Список та нормативні акти.

Крім того, у довідці зазначені документи, які стали підставою для її видачі, зокрема накази по особовому складу, особові картки форми П-2 та накази за результатами атестації робочих місць.

Тобто наведена довідка за своїм змістом спрямована саме на підтвердження тих обставин, які мають значення для визначення спеціального стажу працівника.

Відомості цієї довідки узгоджуються з особовими картками позивача та іншими кадровими документами, що містяться в матеріалах справи.

Факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах із Клінічною лікарнею «Феофанія» також підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу форми ОК-5, в яких серед страхувальників позивача зазначено Клінічну лікарню «Феофанія» Державного управління справами, код ЄДРПОУ 05415792.

Отже, відомості про трудову діяльність позивача не ґрунтуються на одному окремому документі, а підтверджуються сукупністю взаємоузгоджених доказів.

Щодо відповідності посад та робіт Списку №2.

Відповідно до Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, чинні у період роботи особи.

Верховний Суд у постанові від 23.09.2021 року у справі №227/4273/16-а зазначив, що однією з основних умов зарахування певного періоду роботи до пільгового стажу є включення відповідної посади або професії до Списків №1 чи №2, чинних у період виконання такої роботи.

У спірному випадку роботодавець в уточнюючій довідці безпосередньо визначив належність виконуваних позивачем робіт до розділу XXIV Списку №2 та зазначив нормативні акти, якими відповідні Списки затверджувалися у різні періоди роботи.

Будь-яких доказів того, що уточнююча довідка №01-09/02/1942/24 від 30.08.2024 року була відкликана роботодавцем, визнана недійсною, містить завідомо недостовірні відомості або не ґрунтується на документах підприємства, матеріали справи не містять.

Щодо проведення атестації робочих місць.

Після 21.08.1992 року однією з умов зарахування відповідного періоду роботи до пільгового стажу є підтвердження умов праці за результатами атестації робочого місця.

У справі, що розглядається, судом встановлено, що відповідні атестації роботодавцем фактично проводилися.

Так, наказом Клінічної лікарні «Феофанія» №17 від 29.02.2012 року затверджено результати атестації робочих місць за умовами праці та перелік робочих місць і посад працівників, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення.

Наказом Клінічної лікарні «Феофанія» №18 від 27.02.2017 року «Про результати атестації робочих місць за умовами праці» затверджено протокол №15 постійно діючої атестаційної комісії та перелік робочих місць і посад, працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення та інші пільги.

Наступна атестація підтверджується наказом №19 від 25.02.2022 року, яким затверджено перелік робочих місць працівників, яким підтверджено право на пенсійне забезпечення за віком на пільгових умовах за Списками №1 та №2.

Таким чином, у матеріалах справи наявні документи щодо проведення атестації робочих місць у 2012, 2017 та 2022 роках, які у своїй сукупності охоплюють заявлений позивачем період роботи.

Більше того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а сформулювала правовий висновок, відповідно до якого непроведення або несвоєчасне проведення роботодавцем атестації робочих місць не може позбавляти працівника права на зарахування відповідного періоду до пільгового стажу, оскільки обов`язок щодо проведення атестації покладений саме на роботодавця, тоді як працівник не має повноважень впливати на її проведення.

У цій справі, однак, судом встановлено навіть більше - атестації робочих місць роботодавцем фактично проводилися, а їх результати оформлені відповідними наказами.

Тому перекладення будь-яких можливих недоліків оформлення чи проведення атестації на позивача суперечило б наведеній правовій позиції Великої Палати Верховного Суду.

Щодо рішення відповідача №104650021502 від 11.06.2026 року.

За результатами розгляду заяви позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення №104650021502 від 11.06.2026 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Підставою для відмови фактично стала відсутність, за висновком пенсійного органу, необхідного пільгового стажу за Списком №2. Саме відповідач розглядав заяву позивача та прийняв спірний індивідуальний акт.

Водночас висновок відповідача про відсутність у позивача пільгового стажу не узгоджується із сукупністю досліджених судом доказів.

Зокрема, відповідачем не спростовано відомостей уточнюючої довідки роботодавця щодо роботи позивача повний робочий день, не спростовано зазначеного у ній характеру виконуваних робіт, не наведено належних доказів недостовірності кадрових документів та не спростовано документів щодо проведення атестації робочих місць.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті такі рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Крім того, відповідно до частини другої статті 77 КАС України у справах щодо протиправності рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Натомість матеріали справи свідчать, що документально підтверджений роботодавцем спеціальний стаж позивача тривалістю 11 років 07 місяців 29 днів відповідачем фактично визначено як нульовий.

За таких обставин суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №104650021502 від 11.06.2026 року не відповідає критерію обґрунтованості, встановленому частиною другою статті 2 КАС України, у зв`язку з чим є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо зарахування періоду з 02.01.2013 року по 30.08.2024 року до пільгового стажу.

Оцінюючи вимогу позивача про зарахування спірного періоду роботи, суд виходить із того, що в межах цієї справи встановлені всі фактичні обставини, необхідні для вирішення саме питання про належність відповідного періоду до пільгового стажу.

Так, встановлені:

характер роботи позивача;

конкретні посади та структурні підрозділи;

періоди виконання відповідної роботи;

зайнятість позивача повний робочий день;

вплив прямого та розсіяного іонізуючого випромінювання;

віднесення виконуваних робіт роботодавцем до Списку №2;

проведення атестації робочих місць;

загальна тривалість спеціального стажу - 11 років 07 місяців 29 днів.

Ці обставини підтверджені не лише трудовою книжкою, а й спеціальною уточнюючою довідкою роботодавця, особовими картками, наказами про атестацію робочих місць та відомостями персоніфікованого обліку.

При цьому Верховний Суд виходить із того, що умовою зарахування періоду роботи до пільгового стажу є фактичне виконання роботи за професією або посадою, передбаченою відповідним Списком, із дотриманням передбачених законодавством умов її підтвердження.

Отже, питання щодо зарахування спірного періоду не потребує здійснення Пенсійним фондом дискреційного вибору між кількома правомірними варіантами поведінки, оскільки за встановлених судом обставин відповідний період роботи підлягає зарахуванню до пільгового стажу.

Тому суд доходить висновку про необхідність зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 02.01.2013 року по 30.08.2024 року.

Такий спосіб захисту відповідає завданню адміністративного судочинства та виключає повторне виникнення спору між сторонами щодо обставини, яка вже повністю досліджена та встановлена судом.

Щодо вимоги про зобов`язання призначити та виплатити пенсію з 04.06.2026 року.

Водночас позовна вимога про зобов`язання відповідача безпосередньо призначити та виплатити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах з 04.06.2026 року задоволенню у заявленому способі не підлягає.

За змістом частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд може зобов`язати такого суб`єкта вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У цьому випадку судом остаточно вирішується питання щодо спірного пільгового стажу, проте після його зарахування орган Пенсійного фонду повинен здійснити повторний розгляд заяви позивача, врахувати визначений судом пільговий стаж, перевірити інші передбачені законодавством умови пенсійного забезпечення та за наслідками такого розгляду прийняти відповідне рішення.

Суд не повинен підміняти пенсійний орган у здійсненні тих розрахунків та адміністративних процедур, які відповідач не здійснив належним чином через помилковий висновок про відсутність у позивача пільгового стажу.

Водночас повторний розгляд заяви не означає надання відповідачу права повторно вирішувати вже встановлене судом питання про зарахування періоду з 02.01.2013 року по 30.08.2024 року до пільгового стажу за Списком №2. У цій частині висновок суду є обов`язковим для відповідача.

Отже, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.06.2026 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням зарахованого судом періоду пільгового стажу за Списком №2 з 02.01.2013 року по 30.08.2024 року та правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

При цьому під час повторного розгляду відповідач має врахувати правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 року у справі №360/3611/20 щодо застосування до осіб, які працювали на відповідних роботах до 01.04.2015 року, сприятливішого для особи правового регулювання пенсійного віку.

Суд окремо зазначає, що відповідно до наявних у матеріалах справи відомостей позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , а на дату звернення 04.06.2026 року вже досягла віку 56 років 1 місяць 23 дні, а тому питання про різницю між 50- та 55-річним пенсійним віком саме по собі не створює перешкоди для вирішення її заяви за умови наявності інших передбачених законом складових права на пенсію.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідач при прийнятті рішення №104650021502 від 11.06.2026 року не надав належної правової оцінки документам, якими підтверджено спеціальний характер роботи позивача, безпідставно не врахував період роботи з 02.01.2013 року по 30.08.2024 року до пільгового стажу за Списком №2 та, як наслідок, дійшов передчасного висновку про відсутність у позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

За встановлених обставин рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №104650021502 від 11.06.2026 року підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а порушене право позивача - відновленню шляхом зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №2 період роботи з 02.01.2013 року по 30.08.2024 року та повторно розглянути її заяву від 04.06.2026 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У частині вимоги про безпосереднє зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити пенсію за віком на пільгових умовах починаючи з 04.06.2026 року слід відмовити як у передчасній, оскільки після зарахування визначеного судом пільгового стажу питання призначення пенсії має бути повторно вирішене компетентним пенсійним органом з урахуванням правової оцінки суду.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подати звіт про виконання судового рішення суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, а контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною другою статті 14 КАС України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до частини першої статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Частиною другою цієї статті передбачено можливість здійснення такого контролю, зокрема, у порядку статей 382-382-3 КАС України. Вказане нормативне регулювання було запроваджено Законом України від 21.11.2024 року №4094-IX.

За приписами частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції та ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, судовий контроль є спеціальним процесуальним механізмом, спрямованим на забезпечення реального та належного виконання судового рішення.

Верховний Суд у постанові від 27.02.2020 року у справі №0640/3719/18 сформулював підхід, відповідно до якого підставою для застосування такого заходу судового контролю є наявність об`єктивних, підтверджених належними та допустимими доказами обставин, які дають підстави вважати, що без застосування судового контролю судове рішення може залишитися невиконаним або для його виконання особі доведеться докласти значних зусиль.

Подібний підхід відображався й у практиці Верховного Суду щодо застосування статей 382383 КАС України: механізми судового контролю спрямовані насамперед на забезпечення належного виконання судового рішення та реагування на обставини, пов`язані з його невиконанням або неналежним виконанням. Зокрема, відповідні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21.08.2019 року у справі №295/13613/16-а.

У цій справі на момент ухвалення рішення відсутні фактичні дані про ухилення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від виконання саме цього судового рішення, оскільки рішення лише ухвалюється, не набрало законної сили та, відповідно, строк і порядок його добровільного виконання відповідачем ще не реалізовувалися.

Також матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на майбутнє невиконання цього судового рішення, або інших конкретних обставин, які на момент його ухвалення давали б суду достатні підстави для висновку про те, що відповідач після набрання рішенням законної сили ухилятиметься від виконання покладених на нього обов`язків.

Сам по собі факт прийняття відповідачем рішення №104650021502 від 11.06.2026 року, яке суд за результатами розгляду цієї справи визнав протиправним та скасував, не є тотожним факту ухилення відповідача від виконання майбутнього судового рішення.

Так само незгода суб`єкта владних повноважень із позицією позивача під час вирішення питання про призначення пенсії та необхідність судового захисту порушеного права самі по собі не свідчать про те, що відповідач не виконуватиме рішення після набрання ним законної сили.

Суд враховує, що цим рішенням на відповідача покладаються конкретно визначені обов`язки: зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 02.01.2013 року по 30.08.2024 року та повторно розглянути її заяву від 04.06.2026 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду.

Зміст таких обов`язків є достатньо визначеним та не створює об`єктивних перешкод для виконання судового рішення після набрання ним законної сили.

При цьому обов`язковість судового рішення виникає безвідносно до того, чи встановив суд додатковий контроль за його виконанням. Не встановлення контролю у формі подання звіту не звільняє відповідача від безумовного обов`язку виконати рішення, що набрало законної сили.

Крім того, процесуальне законодавство передбачає механізми судового контролю і на стадії виконання судового рішення. Верховний Суд у постанові від 15.09.2026 року у справі №580/490/26 звернув увагу, що питання, які стосуються належності виконання вже покладеного судовим рішенням обов`язку, можуть вирішуватися за допомогою спеціальних механізмів, передбачених статтями 382, 383 КАС України.

Таким чином, у разі виникнення в подальшому обставин, які свідчитимуть про невиконання або неналежне виконання рішення суду, позивач не позбавлений права скористатися передбаченими КАС України процесуальними механізмами захисту на стадії виконання судового рішення.

За таких обставин, з огляду на відсутність на час вирішення справи належних та достатніх доказів, які б свідчили про реальний ризик невиконання відповідачем судового рішення після набрання ним законної сили, суд не вбачає достатніх підстав для встановлення судового контролю на цій стадії розгляду справи.

Отже, у задоволенні вимоги ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подати звіт про його виконання слід відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1064,96 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1064,96 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №104650021502 від 11.06.2026 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 02.01.2013 року по 30.08.2024 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.06.2026 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням зарахованого до пільгового стажу періоду роботи з 02.01.2013 року по 30.08.2024 року та правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

В задоволенні решти заявлених позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1064,96 грн. (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник