Ухвала суду № 140251696, 28.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

28 вересня 2026 рокуСправа №160/30262/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Єфанова О.В., перевіривши позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

Відповідно до пунктів 3 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 4, п. 5, п. 8 ч.5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону №160-IX у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

Позивач в обґрунтуванні позову зазначає про наявність підстав для стягнення відповідача безпідставно виплачені кошти в сумі 117419,35 гривень.

Проте, як вбачається з наказу №2604 від 23.03.2026, сума відшкодування складає 11719,35 грн.

Крім того, позивачем необґрунтовано та не надано доказів відмови відповідача від її відшкодування завданої шкоди, що унеможливлює підтвердити наявність підстав для звернення позивача до суду із даним позовом.

Також, вищевказаною статтею передбачено відшкодування шкоди в судовому порядку щодо осіб, які звільнені зі служби.

Проте, відповідних доказів не надано.

Також, згідно п.6.3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №2604 від 23.03.2026 - Начальнику адміністративної групи штабу військової частини НОМЕР_2 направити копії матеріалів службового розслідування для прийняття рішення про притягнення до матеріальної відповідальності: Командиру військової частини НОМЕР_3 для утримання на користь держави з солдата ОСОБА_2 безпідставно та недобросовісно набутої виплати додаткової винагороди із розрахунку 50000 гривень з вересня 2023 року по травень 2025 року в сумі 11719,35 грн.

Тобто, позивачем визначено спосіб відшкодування шкоди.

Також, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №2604 від 23.03.2026 визначено, що військова частина НОМЕР_3 вчиняти дії щодо утримання з відповідача недобросовісно набутої виплати додаткової винагороди із розрахунку 50000 гривень з вересня 2023 року по травень 2025 року в сумі 11719,35 грн.

Таким чином, позивачу необхідно вказати норму законодавства, яка передбачає одночасне застосування відшкодування шкоди шляхом стягнення з грошового забезпечення та шляхом звернення до суду.

Правова оцінка зазначеному питанню надана Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13.02.2019 у справі № 636/93/14-ц, від 05.12.2018 у справі № 11-892апп18 та від 12.12.2018 у справі № 14-481цс18. Зміст висновку суду касаційної інстанції полягає у наступному: "спір за позовом військової частини до військовослужбовця (у тому числі звільненого зі служби) підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такий, що пов`язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби".

Отже, з огляду на те, що відшкодування шкоди за даним позовом пов`язано із зобов`язанням, яке виникло під час проходження особою (відповідачем) публічної служби, до спірних правовідносин застосуванню підлягає саме місячний строк звернення до суду, встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Саме такий висновок зроблено Верховним Судом і в ухвалі від 29.05.2020 у справі № 620/2818/19.

При цьому, як слідує зі змісту позовної заяви, про порушення своїх прав позивач дізнався за результатами проведення службового розслідування, на підставі якого винесено відповідний наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №2604 від 23.03.2026.

Проте, з позовною заявою позивач звернувся 22.09.2026 року, тобто з пропуском строку звернення до суду.

Військова частина НОМЕР_1 в позовній заяві просила відстрочити сплату судового збору та обгрунтовує свою вимогу тим, що військова частина НОМЕР_1 є бюджетною установою та утримується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України. На теперішній час військова частина виконує бойові (спеціальні) завдання із забезпечення оборони держави в умовах правового режиму воєнного стану.

Кошторисом військової частини не передбачено окремих видатків на сплату судового збору за подання апеляційних скарг, а здійснення перерозподілу бюджетних асигнувань потребує додаткових погоджень та часу.

суддя зазначає, що згідно ч. 1 ст. 8 Закону України Про судовий збір враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З указаного вбачається, що заявник не є суб`єктом, на якого розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення його сплати.

Крім того, слід зазначити, що сплата судового збору відстрочується до винесення рішення по справі, тобто позовна заява буде залишена без розгляду у випадку несплати судового збору.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору.

Згідно частин 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

На підставі наведеного, керуючись статтями 161, 169, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів - залишити без руху.

Встановити позивачу термін для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня отримання копії цієї ухвали та усунути недоліки позовної заяви, а саме:

надати суду докази сплати судового збору, сплаченого за наступними реквізитами: Отримувач: ГУК у Дн-кiй обл/Чечел.р/ 22030101; код ЄДРПОУ (отримувача): 37988155; Рахунок: UA368999980313141206084004632 за кодом бюджетної класифікації доходів: 22030101; Банк: Казначейство України (ЕАП); МФО 899998; призначення платежу судовий збір за позовом _____ (ПІБ чи назва установи, організації позивача);

визначитись з сумою відшкодування;

надати суду докази вручення повідомлення особи про добровільне відшкодування шкоди та/або відмови від такого відшкодування;

надати, за наявності, наказ про звільнення відповідача;

вказати норму законодавства, яка передбачає одночасне застосування відшкодування шкоди шляхом стягнення з грошового забезпечення та шляхом звернення до суду;

вказати норму законодавства, яка передбачає одночасне застосування відшкодування шкоди шляхом стягнення з грошового забезпечення військовою частиною НОМЕР_3 та шляхом звернення до суду військовою частиною НОМЕР_1 ;

надати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду та доказів в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення.

Недоліки, що стосуються оформлення позовної заяви мають бути усунуті шляхом подання позовної заяви для суду та копії для відповідача.

У випадку направлення документів на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху поштою, направити відповідне повідомлення на електронну пошту суду з відповідними підтверджуючими документами.

Попередити позивача про наслідки невиконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені частиною четвертою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Відповідно до частини другої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено оскарження ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Суддя О.В. Єфанова