Рішення № 140251660, 01.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 рокуСправа №160/17456/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи "Солонянська виправна колонія(№21)" (ЄДРПОУ 08562921) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

22.06.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи "Солонянська виправна колонія (№21)", у якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Солонянська виправна колонія №21» щодо обчислення та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 15.04.2022 року по 26.05.2026 року, а також виплачених за вказаний період: одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2026, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2026, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки за 2022-2026 роки та премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" станом на 01.01.2026 року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;

- зобов`язати Державну установу «Солонянська виправна колонія №21» (код ЄДРПОУ 08562921) здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату за період з 15.04.2022 по 26.05.2026 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення у 2022-2026, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2022-2026 роках, компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки за 2022-2026 роки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року у розмірі 2481 грн., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року у розмірі 2684 грн., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01 січня 2024 року у розмірі 3028 грн., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01 січня 2025 року у розмірі 3028 грн., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01 січня 2026 року у розмірі 3328 грн. на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Солонянська виправна колонія №21» щодо нездійснення ОСОБА_1 за період з 15.04.2022 по 31.05.2022 року нарахування та виплати додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн. відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»;

- зобов`язати Державну установу «Солонянська виправна колонія №21» (код ЄДРПОУ 08562921) здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату додаткової винагороди за період з 15.04.2022 по 31.05.2022 року в розмірі 30 000,00 грн. відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», з урахуванням виплачених - 12 795,48 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив службу у відповідача. 26.05.2026 року був звільнений відповідно до п.6 ч. 1 ст. 77 ЗУ Про національну поліцію, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби. Вважає, що відповідачем протиправно не було належним чином обчислено та виплачено йому грошове забезпечення за спірний період, а також похідні від його розміру виплати, виходячи з належного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законами України про Державний бюджет України на відповідні роки. Крім того, позивач зазначає про невиплату йому додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, за період з 15.04.2022 по 31.05.2022 року, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом. З урахуванням обставин викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Ухвалою від 29 червня 2026 року суд відкрив провадження у справі №160/17456/26 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Відповідач на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, 08.07.2026 надіслав до суду письмовий відзив на адміністративний позов в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що при обчислені посадового окладу позивача та окладів за військовим званням відповідач діяв у відповідності до норм діючого законодавства, застосовуючи прожитковий мінімум для працездатних осіб установлений на 01 січня 2018 року. Підстав для перерахунку не має. Порушень прав позивача не було.

Згідно з ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) проходив службу у Державній установі "Солонянська виправна колонія(№21)" (ЄДРПОУ 08562921) у період з 15.04.2022 по 26.05.2026, що підтверджується записами у трудовій книжці.

01.06.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою в якій просив здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 15.04.2022 по 26.05.2026.

11.06.2026 за вих. № 21/10-Ю-11 відповідач надав лист-відмову у здійсненні перерахунку.

Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, що і стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, а також доводам відповідача у відзиві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела прав.

Відповідно до частини першої статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави і справою всього Українського народу. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

За змістом частини першої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання, структуру та порядок проходження служби визначає Закон України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України».

Відповідно до статті 14 цього Закону до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та інші працівники кримінально-виконавчої служби.

Порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України визначаються законодавством України, у тому числі постановами Кабінету Міністрів України та нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, а також додаткові види грошового забезпечення. Пунктом 2 цієї постанови визначено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Водночас пунктом 4 Постанови №704 у первісній редакції було передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями осіб рядового і начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 до пункту 4 Постанови №704 було внесено зміни, відповідно до яких як розрахункову величину було визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року.

Разом з тим рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 пункт 6 Постанови №103, яким було внесено відповідні зміни до пункту 4 Постанови №704, визнано протиправним та скасовано.

Наслідком скасування зазначеного положення є відновлення дії пункту 4 Постанови №704 у редакції, яка передбачала визначення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року.

Зазначений правовий підхід неодноразово застосовувався Верховним Судом.

Так, у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 Верховний Суд, розглядаючи спір щодо перерахунку грошового забезпечення, виходив із того, що після скасування змін, внесених Постановою №103, правове регулювання передбачає застосування при визначенні посадового окладу та окладу за спеціальним званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року. Верховний Суд при цьому окремо наголосив на необхідності розмежування правового регулювання різних періодів та застосування до них законодавства, чинного на відповідний час.

Аналогічний правовий підхід викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.03.2025 у справі №400/6254/24, де зазначено, що після скасування змін, внесених Постановою №103, діє редакція пункту 4 Постанови №704, відповідно до якої для визначення посадових окладів та окладів за спеціальними званнями застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня календарного року, а не величина, встановлена станом на 01 січня 2018 року.

Таким чином, посилання відповідача на те, що при обчисленні посадового окладу позивача та окладу за спеціальним званням правомірно застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01.01.2018, не ґрунтується на чинному нормативно-правовому регулюванні спірних правовідносин.

З огляду на те, що позивач проходив службу у відповідача у період з 15.04.2022 по 26.05.2026, суд при вирішенні спору має розмежувати правове регулювання, яке діяло у різні періоди проходження позивачем служби.

До 20.05.2023 пункт 4 Постанови №704 діяв у редакції, яка передбачала визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальними званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Як встановлено судом, у період з 15.04.2022 по 20.05.2023 відповідач мав здійснювати нарахування грошового забезпечення позивача із застосуванням відповідного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня відповідного календарного року.

За період з 15.04.2022 по 31.12.2022 під час визначення розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням підлягав застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2481 грн, встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік».

За період з 01.01.2023 по 20.05.2023 підлягав застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2684 грн, встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік».

При цьому суд враховує, що 20.05.2023 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, якою пункт 4 Постанови №704 викладено у новій редакції та встановлено інший порядок визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальними званнями.

Отже, з 20.05.2023 правове регулювання спірних правовідносин змінилося, у зв`язку з чим правові підстави для застосування до періоду після 20.05.2023 висновків щодо розрахункової величини, яка діяла до набрання чинності Постановою №481, підлягають оцінці окремо.

Посадовий оклад та оклад за спеціальним званням є основними складовими грошового забезпечення особи рядового і начальницького складу. Від їх розміру залежить розмір інших складових грошового забезпечення, якщо відповідно до законодавства такі виплати визначаються у процентному співвідношенні до посадового окладу, окладу за спеціальним званням або їх сукупності.

Таким чином, неправильне визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним званням призводить до неправильного визначення розміру інших складових грошового забезпечення, які обчислюються із зазначених величин.

Якщо у період з 15.04.2022 по 19.05.2023 відповідач здійснював нарахування грошового забезпечення позивача виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого станом на 01.01.2018, такі нарахування не відповідали пункту 4 Постанови №704 у редакції, чинній у відповідний період, оскільки після скасування відповідних положень Постанови №103 підлягав застосуванню розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений законом на 01 січня відповідного календарного року.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що у період з 15.04.2022 по 20.05.2023 грошове забезпечення позивача обчислювалося із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірах, установлених законами України про Державний бюджет України на відповідні роки.

Посилання відповідача на застосування при нарахуванні грошового забезпечення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 не спростовує встановлених судом обставин та не свідчить про правомірність таких нарахувань за період до 20.05.2023.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок доведення правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності.

За таких обставин суд доходить висновку про протиправність бездіяльності відповідача, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу належного розміру грошового забезпечення за період з 15.04.2022 по 20.05.2023 із застосуванням відповідного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня відповідного календарного року.

Щодо похідних виплат суд зазначає, що у разі якщо їх розмір відповідно до законодавства визначався з урахуванням посадового окладу та/або окладу за спеціальним званням, неправильне визначення зазначених базових складових грошового забезпечення впливає і на розмір таких виплат.

У зв`язку з цим відповідач зобов`язаний здійснити перерахунок відповідних виплат за період, у якому при їх обчисленні використовувалися неправильні розміри посадового окладу та окладу за спеціальним званням, з урахуванням фактично виплачених сум та порядку обчислення кожного виду виплати, встановленого законодавством.

Водночас суд не вбачає правових підстав для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення за період з 20.05.2023 по 26.05.2026 у межах заявленого способу захисту, оскільки з 20.05.2023 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України №481, якою змінено пункт 4 Постанови №704 та правове регулювання порядку визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальними званнями.

Таким чином, позовні вимоги в частині перерахунку грошового забезпечення за період з 15.04.2022 по 20.05.2023 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо періоду з 20.05.2023 по 26.05.2026, суд виходить із того, що зазначений період охоплюється іншим правовим регулюванням, яке набрало чинності 20.05.2023, а тому правові висновки, зроблені судом щодо періоду до цієї дати, автоматично не поширюються на подальший період.

Щодо вимоги про перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні відпустки та премій, суд зазначає, що такі виплати підлягають перерахунку лише у тій частині, в якій відповідно до законодавства їх розмір визначався із застосуванням посадового окладу та/або окладу за спеціальним званням, розмір яких підлягає перерахунку за цим рішенням.

Щодо додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, суд зазначає, що право на її отримання залежить від наявності визначених цією постановою умов та відповідної редакції нормативного регулювання у конкретний період.

Суд зауважує, що проходження позивачем служби у Державній кримінально-виконавчій службі України не є достатньою підставою для автоматичного нарахування додаткової винагороди у заявленому розмірі за весь період.

За відсутності належних доказів на підтвердження виконання позивачем усіх умов, необхідних для отримання зазначеної винагороди у заявленому розмірі, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно достатті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з цим позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відтак питання щодо розподілу витрат на сплату судового збору судом не розглядається. Інші судові витрати позивачем не заявлено.

Керуючись ст. 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи "Солонянська виправна колонія(№21)" (ЄДРПОУ 08562921) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної установи «Солонянська виправна колонія (№21)» щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у період з 15 квітня 2022 року по 20 травня 2023 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, для визначення розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням.

Зобов`язати Державну установу «Солонянська виправна колонія (№21)» здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 15 квітня 2022 року по 20 травня 2023 року, визначивши розміри посадового окладу та окладу за спеціальним званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Державну установу «Солонянська виправна колонія (№21)» здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 інших належних виплат грошового забезпечення за період з 15 квітня 2022 року по 20 травня 2023 року, розмір яких залежить від розміру посадового окладу та/або окладу за спеціальним званням, з урахуванням проведеного перерахунку та раніше виплачених сум, у тому числі відповідних доплат, надбавок, премій, допомоги для оздоровлення та допомоги для вирішення соціально-побутових питань у разі їх нарахування та виплати позивачу за зазначений період.

Зобов`язати Державну установу «Солонянська виправна колонія (№21)» здійснити перерахунок та виплату компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, пов`язаної з проведенням перерахунку грошового забезпечення за період з 15 квітня 2022 року по 20 травня 2023 року, відповідно до законодавства.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Судові витрати у справі не стягуються.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук