Ухвала суду № 140249716, 01.10.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/13867/26

н/п 2/953/6803/26

УХВАЛА

про передачу справи за підсудністю

"01" жовтня 2026 р. м.Харків

Київський районний суд м.Харкова у складі: судді Лисиченко С.М., вивчивши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» звернувся до Київського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.09.2026 справу передано для розгляду головуючій судді С.М. Лисиченко.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, суд прийшов до висновку про необхідність передачі позовної заяви за підсудністю з наступних підстав.

Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист. Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), а також практики Європейського суду з прав людини, які, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як роз`яснив Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України», суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п.1 ст.6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначається правилами підвідомчості та підсудності.

Відповідно до ч. 1 ст.8 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Під підсудністю у цивільному процесуальному праві розуміють інститут (тобто сукупність правових норм), який регулює віднесення справ, які підлягають розгляду судами цивільної юрисдикції, до відання конкретного суду судової системи України для розгляду по першій інстанції. Тобто, визначити підсудність цивільної справи означає встановити компетентний, належний суд у цій справі.

Згідно зі ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст.23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.

Згідно ч.1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Позивачем у поданій до суду позовній заяві зазначено адресу місця проживання відповідача: АДРЕСА_1 .

Разом із цим, відповідно до інформації з Єдиного адресного реєстру АДРЕСА_2 відсутній.

Відповідно до вимог ч.6,8 ст.187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.

Згідно з даними, які містяться у Відповіді №3387445 від 30.09.2026 щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , має чинну довідку внутрішньо переміщеної особи, місце перебування зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 , що знаходиться поза межами територіальної юрисдикції Київського району м.Харкова.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи є адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, визначених частиною першою цієї статті.

Згідно з частиною першою статті 4 зазначеного Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, яка діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Питання реєстрації місця проживання внутрішньо переміщеної особи врегульовано статтею 5 цього Закону.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» встановлено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Таким чином, з урахуванням положень спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце її проживання на період наявності відповідного статусу.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 серпня 2024 року у справі № 607/5535/22, провадження № 61-17499св23, зазначено, що Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» є спеціальним законом щодо статусу внутрішньо переміщених осіб та підлягає застосуванню під час вирішення відповідних процесуальних питань.

Також у постанові від 29 липня 2019 року у справі № 409/2636/17 Верховний Суд звернув увагу на необхідність урахування імперативних положень зазначеного спеціального Закону, відповідно до статті 5 якого довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує її місце проживання на період наявності передбачених законом підстав.

Отже, з наведених правових висновків Верховного Суду вбачається, що під час вирішення питання про територіальну підсудність справи підлягають врахуванню відомості про місце проживання (перебування) особи, зазначені у чинній довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Отже, правові висновки Верховного Суду, наведені у постановах від 29 липня 2019 року у справі № 409/2636/17 та від 14 серпня 2024 року у справі № 607/5535/22, підлягають врахуванню під час вирішення питання про територіальну підсудність цієї справи.

Правила підсудності справ у цивільному судочинстві можуть визначатися лише процесуальним законом. У разі, якщо судом не буде вжито заходів щодо передачі цивільної справи за підсудністю, як наслідок, справа буде розглядатись неповноважним судом.

Відповідно до ч.9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому ст. 31 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

За таких обставин, відповідно до ст. 31 ЦПК України, дану позовну заяву необхідно передати за підсудністю до Слобідського районного суду м.Харкова за місцем перебування відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст. 19, 23, 27, 28, 31, 187, 258, 260 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Цивільну справу № 953/13867/26 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - передати за підсудністю до Слобідського районного суду м.Харкова.

Копію ухвали направити позивачу для відома.

Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою ЦПК України підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 31 ЦПК України, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційні подаються учасниками справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/.

Суддя - С.М. Лисиченко