Ухвала суду № 140249714, 01.10.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/7059/26

н/п 2/953/4244/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2026 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Дяченка О.М.,

за участю секретаря судового засідання Засєєвої С.О.,

позивача - ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - відповідач, ГУНП в Харківській області), у якому просить встановити факт вилучення майна у вигляді коробок, в які були поміщені предмети, вилучені у позивача під час обшуку в межах кримінального провадження №42021222040000017 від 15.04.2021, а також покласти судові витрати на відповідача.

На обґрунтування позову зазначено, що 02.12.2024 Київський районний суд м. Харкова задовольнив клопотання прокурора про закриття кримінального провадження №42021222040000017 від 15.04.2021, в межах якого у позивача було проведено обшук та вилучено майно. Позивач послався на протокол допиту свідка ОСОБА_3 від 13.09.2023, який міститься у матеріалах кримінального провадження, де на запитання про кількість коробок, у які були поміщені предмети, вилучені у ОСОБА_1 , свідок відповів, що пам`ятає про наявність більше двадцяти коробок.

Позивач вважає, що належні йому коробки були використані працівниками поліції як пакувальний матеріал для вилучених предметів, а після завершення кримінального провадження йому не повернуті. Із змісту позову вбачається, що встановлення заявленого факту позивач пов`язує з подальшим вирішенням питання про відшкодування вартості цього майна відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Позиція Відповідача

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову та просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

Відповідач послався, на те, що заявлена вимога фактично зводиться до встановлення окремої обставини доказового характеру для можливого подальшого спору про відшкодування шкоди і сама по собі не поновлює порушеного права позивача.

Крім того, відповідач заперечив доведеність вилучення коробок як самостійного майна. У відзиві зазначено, що відповідно до протоколу обшуку від 13.07.2021 коробки не внесені до переліку тимчасово вилученого майна; ОСОБА_1 та його захисник підписали протокол без зауважень щодо невнесення коробок до переліку вилученого майна. Відповідач також послався на те, що одна коробка від принтера була надана як пакувальна тара, а показання ОСОБА_3 , на думку відповідача, підтверджують використання коробок для пакування вилучених предметів, але не їх вилучення як окремих об`єктів майна.

У справі проведено підготовче судове засідання, підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду по суті. Під час розгляду справи суд безпосередньо дослідив надані сторонами докази, допитав свідка ОСОБА_3 та переглянув відеозапис проведення обшуку.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги та пояснив, що коробки, про які йдеться у позові, належали йому. За його поясненнями, це були, зокрема, коробки від системних блоків, які він зберігав після придбання техніки для можливого використання у разі необхідності її гарантійного ремонту. Позивач стверджував, що під час обшуку працівники поліції використали ці коробки для пакування вилученого у нього майна, після чого вони разом із поміщеними до них речами були винесені з приміщення та йому не повернуті. Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 повідомив про коробки, які використовувалися під час обшуку, однак їх конкретної кількості на час допиту не пам`ятав. Судом також було досліджено відеозапис проведення обшуку. З огляду на процесуальний висновок, наведений нижче, суд не надає остаточної оцінки цим відомостям щодо доведеності самого факту наявності, належності позивачу та вилучення коробок як окремого майна.

Надаючи оцінку встановленим обставинам та визначаючи належний процесуальний наслідок розгляду заявленої вимоги, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором, а у визначених законом випадках - у спосіб, який не суперечить закону.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу. Судовий захист повинен бути спрямований на реальне поновлення або захист відповідного права чи інтересу.

Відповідно до статей 76, 77, 81 ЦПК України доказами є дані, на підставі яких суд встановлює обставини, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, які мають значення для вирішення справи; належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

У матеріалах справи містяться протокол допиту ОСОБА_3 від 13.09.2023, протокол обшуку та відеозапис проведення обшуку; під час судового розгляду також допитано ОСОБА_3 та заслухано пояснення позивача. Зазначені докази й пояснення досліджені судом у межах, необхідних для визначення характеру заявленої вимоги та належного процесуального наслідку її пред`явлення. Водночас, з огляду на висновок про неможливість самостійного судового розгляду такої вимоги, суд не вирішує питання про доведеність чи недоведеність факту, який позивач просить встановити, та не формулює висновків щодо наявності, кількості, належності чи вилучення коробок як окремого майна.

Пояснення позивача про належність йому коробок, їх походження від системних блоків та зберігання для можливого гарантійного ремонту техніки є складовою його фактичної позиції у справі. Показання ОСОБА_3 , протокол його допиту, відеозапис обшуку та протокол обшуку також містять відомості, на які сторони посилаються на підтвердження або спростування заявленого факту. Однак оцінка достатності цих доказів для висновку про наявність коробок, їх належність ОСОБА_1 , конкретну кількість, фактичне вибуття з його володіння, перехід під контроль органу досудового розслідування та подальшу долю означала б вирішення по суті саме тієї фактичної обставини, яку позивач просить встановити як самостійний предмет цього позову. За встановленої судом процесуальної неможливості такого самостійного розгляду надання остаточної оцінки зазначеним доказам виходило б за межі питань, необхідних для постановлення цієї ухвали.

Наведене не перешкоджає дослідженню та оцінці відповідних обставин і доказів у разі їх входження до предмета доказування при розгляді належної матеріально-правової вимоги.

Визначальним для цієї справи є те, що позивач не заявив вимоги про повернення коробок, стягнення їх вартості чи відшкодування майнової шкоди. Предмет позову обмежений вимогою встановити факт вилучення коробок, а необхідність такого встановлення сам позивач обґрунтовує можливістю подальшого відшкодування їх вартості.

Отже, заявлений факт не є кінцевим матеріально-правовим результатом, якого прагне позивач, а становить одну з обставин, що може входити до предмета доказування в іншому спорі, спрямованому безпосередньо на захист майнового права.

Верховний Суд у постанові від 22.01.2026 у справі № 670/729/22 (провадження № 61-8280св24) сформулював правовий висновок, відповідно до якого вимоги про встановлення юридичних фактів, які по суті є підставами інших позовних вимог, не забезпечують самостійного захисту прав та інтересів. Дії суду зі встановлення таких фактів мають бути спрямовані на вирішення спору за належними матеріально-правовими вимогами; якщо встановлення факту необхідне для оцінки обґрунтованості іншої вимоги, такий факт має встановлюватися під час розгляду цієї вимоги.

У цій же постанові Верховний Суд зазначив, що приписи пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України охоплюють не лише позови, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, а й позови, які суди взагалі не можуть розглядати як самостійний предмет судового розгляду. У частині вимог про встановлення юридичних фактів Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій про відмову в позові та закрив провадження.

Наведений правовий підхід отримав подальше застосування у постанові Верховного Суду від 29.07.2026 у справі № 756/12781/23 (провадження № 61-227св26), у якій суд касаційної інстанції, пославшись, зокрема, на правовий висновок, викладений у постанові від 22.01.2026 у справі № 670/729/22, закрив провадження в частині самостійної позовної вимоги про встановлення факту, водночас іншу заявлену матеріально-правову вимогу вирішив по суті. Такий підхід підтверджує необхідність розмежування випадків вирішення судом належної матеріально-правової вимоги по суті та випадків, коли заявлена вимога зводиться до самостійного встановлення факту, який має значення для вирішення іншої матеріально-правової вимоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд ураховує, що у відзиві відповідач, посилаючись на практику щодо неналежного способу захисту, просив відмовити у задоволенні позову. Водночас визначення належного процесуального наслідку розгляду заявленої вимоги належить до повноважень суду та здійснюється відповідно до норм процесуального закону з урахуванням висновків Верховного Суду щодо їх застосування. Як убачається з наведених вище правових висновків Верховного Суду, необхідно розмежовувати вирішення по суті матеріально-правової вимоги та вирішення питання про можливість самостійного судового розгляду заявленої вимоги. Якщо вимога за своїм змістом спрямована виключно на встановлення факту, який може входити до предмета доказування при вирішенні іншої матеріально-правової вимоги, такий факт не підлягає встановленню як самостійний предмет позову, а провадження щодо такої вимоги підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Проведення підготовчого провадження та вчинення судом процесуальних дій під час розгляду справи по суті не усуває обов`язку суду застосувати передбачений законом процесуальний наслідок, якщо підстава для закриття провадження встановлена до ухвалення рішення по суті. Тому допит свідка та дослідження відеозапису самі по собі не є перешкодою для закриття провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Закриття провадження у цій справі не містить і не повинно тлумачитися як висновок суду ані про наявність чи відсутність коробок під час обшуку, ані про їх належність ОСОБА_1 , кількість, використання як пакування, фактичне вилучення, неповернення чи вартість. Суд також не робить у межах цієї ухвали висновку про достовірність або достатність пояснень позивача, показань ОСОБА_3 , протоколу його допиту, відеозапису обшуку чи інших доказів для встановлення зазначених обставин. У разі заявлення належної матеріально-правової вимоги ці обставини можуть входити до предмета доказування та мають оцінюватися судом у сукупності з усіма доказами, поданими учасниками відповідного спору.

Посилання позивача на Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не змінює наведеного висновку. У цій справі суд не вирішує питання про наявність у ОСОБА_1 передбачених цим Законом підстав для відшкодування, про обов`язок конкретного органу повернути майно чи компенсувати його вартість, оскільки відповідних матеріально-правових вимог позивач не заявив.

За таких обставин вимога про встановлення факту вилучення майна у вигляді коробок не може бути самостійним предметом судового розгляду, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Водночас у цьому випадку заявлена вимога про окреме встановлення доказового факту не віднесена до юрисдикції іншого суду; відповідні обставини можуть встановлюватися судом при вирішенні належної матеріально-правової вимоги.

Щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн суд зазначає, що з огляду на закриття провадження у справі та відсутність установлених процесуальним законом підстав для покладення цих витрат на відповідача вони розподілу на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 4, 5, 76-81, 89, 141, 255, 256, 258-261, 263, 353, 354 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у цивільній справі № 953/7059/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про встановлення факту, що має юридичне значення, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що закриття провадження у цій справі не позбавляє його права звернутися за судовим захистом із належною матеріально-правовою вимогою за наявності передбачених законом підстав, у межах розгляду якої обставини щодо наявності, належності, використання, вилучення, повернення або вартості відповідного майна підлягатимуть доказуванню та оцінці судом у сукупності з іншими доказами.

У стягненні з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у випадках та порядку, передбачених ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 261 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Харківській області, код ЄДРПОУ 40108599, місцезнаходження: м. Харків, вул. Жон Мироносиць, 5).

Повний текст ухвали складено 01.10.2026.

Суддя О.М. Дяченко