Ухвала суду № 14024910, 01.03.2011, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2011 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області у складі:

Головуючого судді: Демянчук С.В.

суддів: Собіни І.М., Мельника Ю.П.

при секретарі: Приходько Л.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою державного територіально-галузевого обєднанням "Львівська залізниця" на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 01 грудня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_1 до відокремленого підрозділу "Локомотивне депо Здолбунів" державного територіально-галузевого об"єднання "Львівська залізниця" про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів ,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 01 грудня 2010 року позов ОСОБА_1 до відокремленого підрозділу "Локомотивне депо Здолбунів" державного територіально-галузевого обєднання "Львівська залізниця" про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу задоволено.

Поновлено ОСОБА_1 на посаду помічника машиніста тепловоза відокремленого підрозділу «Локомотивне депо Здолбунів»державного територіально-галузевого обєднання «Львівська залізниця».

Стягнуто з відповідача відокремленого підрозділу «Локомотивне депо Здолбунів»державного територіально-галузевого обєднання «Львівська залізниця»на користь позивача ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, що становить 24793,80 грн..

Стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 17 грн. та на користь УДК у Здолбунівському районі (р/р 31214259700171, ЗКПО 22586360 в ГУДК м. Рівне МФО 833017) 37 грн. за ІТЗ розгляду даної цивільної справи.

Не погодившись з вказаним рішенням суду державне територіально-галузеве обєднання "Львівська залізниця" подало апеляційну скаргу. Вважає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, висновки суду не

___________

Справа № 22-506/2011 Головуючий в 1 інстанції: Мичка І.М.

Категорія: 19, 52, 53 Доповідач: Демянчук С.В.

відповідають дійсним обставинам справи, які суд вважав встановленими, не повно зясовані судом усі обставини, що мають значення для справи, а її розгляд здійснено судом з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Вказує, що суд першої інстанції не врахував положення ч. 1 ст. 11 та ст. 213 ЦПК України, а саме суд не розглянув спір на підставі зібраних доказів, не виконав всі вимоги цивільного судочинства, ухвалив рішення від 01 грудня 2010 року не на основі повного і всебічного зясування обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень та мають значення для справи.

Зазначає, що задовольняючи позовні вимоги у даній справі, суд першої інстанції не зясував норму права, яка була порушена адміністрацією депо при звільненні позивача по угоді сторін, що призвело до неправильного застосування судом для вирішення спору ст. 235 КЗпП України, яка не регулює спірні правовідносини.

Крім того, судом першої інстанції не враховано положень ч. 1 ст. 36 КЗпП України, п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів»та ст. 212 ЦПК України, а саме не дав оцінку зібраним доказам досягнення домовленості між адміністрацією депо та позивачем про звільнення останнього за угодою сторін з 29 травня 2010 року, не зазначив в оскаржуваному рішенні докази, на підставі яких суд вирішив даний спір, а також мотиви не прийняття доказів Залізниці, на які вона покликалась в своїх письмових запереченнях на позов.

Також вказує, що відсутність в рішенні суду по даній справі обгрунтованого розрахунку суми заробітку за час вимушеного прогулу свідчить про прийняття судом такого рішення з порушенням п. 11 Постанови Пеленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 та ст. 215 ЦПК України.

Тому просили скасувати рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 01 грудня 2010 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

В поданих на апеляційну скаргу запереченнях ОСОБА_1 вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та безпідставність доводів апеляційної скарги, яку просить відхилити, а рішення залишити без змін.

В судовому засіданні апеляційного суду представник державного територіально-галузевого обєднанням "Львівська залізниця" підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі.

ОСОБА_1 апеляційну скаргу не визнав, вважає висновки суду першої інстанції правильними. Просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до наказу від 18 січня 2010 року № 11/ОС про прийняття на роботу, ОСОБА_1 був прийнятий на посаду помічника машиніста тепловоза по переводу з Рівненської дистанції колії до відокремленого підрозділу «Локомотивне депо Здолбунів»державного територіально-галузевого обєднання "Львівська залізниця". Відповідно до наказу № 111/ОС від 28 травня 2010 року ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України.

ОСОБА_1, покликаючись на обставини при яких була написана ним заява про звільнення за угодою сторін, вважає, що звільнення проведено незаконно, оскільки заява написана під тиском адміністрації відповідача в лінійному відділі міліції м. Рівне о 21 годині 28 травня 20010 року

Постановляючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до відокремленого підрозділу "Локомотивне депо Здолбунів" державного територіально-галузевого об"єднання "Львівська залізниця" про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив зі встановлених обставин того, що мало місце порушення трудових прав позивача, які підлягають судовому захисту.

При цьому суд виходив з достовірно встановлених обставин того, що заява про звільнення була написана позивачем в Рівненському лінійному відділі міліції близько 21 години під час проведення слідчих дій відносно крадіжки. Приводом звільнення була крадіжка дизпалива з потягу на якому працював позивач помічником машиніста, і , який відповідно до матеріалів кримінальної справи був непричетний до скоєння злочину. Встановлені обставини суд розцінив як відсутність волевиявлення позивача для звільнення з роботи за угодою сторін. Окрім того, обставину звернення позивача до адміністрації роботодавця на наступний офіційний робочий день відповідача з заявою про відклик попередньо написаної заяви про звільнення, суд вважав свідченням попереднього тиску адміністрації для написання заяви про звільнення.

На підтвердження такого висновку в рішенні наведені відповідні мотиви та докази з якими погоджується апеляційний суд, оскільки такі висновки суду ґрунтуються на вимогах чинного трудового законодавства та відповідає встановленим обставинам справ.

При цьому колегія суддів виходить з сукупності обставин при яких відбулося звільнення. Так, заява була написана не по місцю знаходження адміністрації , та не в робочий час адміністрації локомативного депо. Беззаперечно встановлено, що заява написана біля 21 години 28 травня під час проведення слідчих дій по кримінальні справі по факту крадіжки до якої позивач не причетний. В наступний робочий день адміністрації позивач написав заяву про відкликання оспорюваної заяви.

Про упередженість адміністрації відповідача та незаконність звільнення свідчить і той факт, що наказ про звільнення позивача за № 111/ос від 28.05.2010 року було складено 29.05.2010 року / а.с. 37/. Окрім того позивач з наказом ознайомлений 28.05.2010 року. Ці обставини підтверджують доводи позивача про те, що відповідач провів його звільнення поспішно, під тиском, склавши наказ про звільнення заднім числом.

Виходячи з засад ст.212 ЦПК України, та оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням , що грунтується на всебічному , повному, об"єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що встановлені обставини при яких була написана позивачем заява про звільнення не відповідала дійсному його волевиявленню ОСОБА_1

З урахуванням вірно встановлених фактичних даних та відповідних ним правовідносин, судова колегія вважає оскаржуване рішення суду правильним по суті та ухваленим з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до норм процесуального права передбачається, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності; в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких належних та, заслуговуючих на увагу доказів, які б спростовували висновки суду, апелянт суду не надав.

Належними і допустимими доказами в передбаченому законом порядку, відповідач висновки суду не спростув.

Безпідставними є посилання апелянта на те, що судом не враховано тих обставин, що позивач написав заяву щоб уникнути кримінальної відповідальності, оскільки будь- яких доказів того, що ОСОБА_1, вважав себе винним в крадіжці чи був до неї причетний не втановлено.

Окрім того не погоджується колегія суддів і з доводами апелянта про те, що суд не зробив обгрунтованого розрахунку суми заробітку за час вимушеного прогулу. На пропозицію апеляційного суду спростувати визначений розмір стягнутого середнього заробітку чи надати свій розрахунок представник апелянта зазначив про відсутність у нього таких доказів. Таким чином, зазначені доводи є голослівними та висновків суду не спростовують.

Поскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, та, враховуючи, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, правильно встановив дійсні обставини справи, з'ясував характер взаємовідносин сторін, постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, та зважаючи, що не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, ЦПК України, колегія суддів , -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу державного територіально-галузевого обєднанням "Львівська залізниця" відхилити.

Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 01 грудня 2010 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

Головуючий суддя: Демянчук С.В.

Судді : Собіна І.М.

Мельник Ю.П.