Рішення № 140248469, 24.09.2026, Носівський районний суд Чернігівської області

Провадження номер 2-а/741/20/26

Єдиний унікальний номер 741/1141/26

РІШЕННЯ

іменем України

24 вересня 2026 року м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Крупини А.О.,

секретаря судового засідання Богдан Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу у за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, третя особа інспектор (м. Носівка) ВП № 4 Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області Іваницька Тетяна Володимирівна про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,

УСТАНОВИВ:

У липні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Носівського районного суду Чернігівської області з цим адміністративним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, 29 червня 2026 року позивачеві стало відомо, що відносно нього винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 7410341 від 20 червня 2026 року, відповідно до якої його ( ОСОБА_1 ) притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн.

Згідно з оскаржуваною постановою, він, нібито, керував транспортним засобом SPARK SP125C-1CF, не маючи права керувати такими транспортними засобами відповідної категорії «А», чим порушив п.2.1.А ПДР.

Не погоджуючись зі складеною відносно нього постановою та накладеним стягненням, позивач зазначає, що 20 червня 2026 року працівники поліції у зв`язку з викликом на лінію 102, прибули до його приватного домоволодіння (на подвір`я). У цей час позивач перебував удома у своєму подвір`ї, у цей же день він отримав травму, оскільки у зв`язку із запамороченням впав, а саме (розбив брову через падіння). Працівники поліції поцікавилися його станом здоров`я та запропонували відвезти його до лікарні чи викликати швидку допомогу, від чого позивач відмовився. Оскільки ніяких правопорушень не вчиняв, позивач не зрозумів, чому до нього приїхала поліція.

Після розмови поліцейські поїхали, не запитуючи ОСОБА_1 про будь-які документи та не повідомляючи про намір складати відносно нього будь-які постанови.

Про існування оскаржуваної постанови від 20 червня 2026 року позивач дізнався лише 29 червня 2026 року, отримавши дану постанову у відділку поліції. Справа на місці події не розглядалася. Поліцейська Іваницька Т.В. не запитувала позивача про транспортний засіб та про наявність у нього посвідчення водія відповідної категорії.

Уважав, що постанова була винесена заочно, з порушенням вимог ст. ст. 246, 251, 279, 280 КУпАП, що виключає склад адміністративного правопорушення, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Просив суд скасувати постанову серії ЕНА № 7410341 від 24 липня 2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, у виді штрафу в розмірі 3400 грн та стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою судді Носівського районного суду Чернігівської області Крупини А.О. від 10 липня 2026 року було відкрито позовне провадження в цій адміністративній справі та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Цією ж ухвалою установлено відповідачам строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

21 серпня 2026 року на адресу суду представником відповідача Головного управління Національної поліції в Чернігівській області Зеляк А.В. до суду було подано відзив на позовну заяву ОСОБА_2 , у якому він просив при ухваленні судового рішення врахувати обставини, викладені у відзиві на позовну заяву та відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Так, у ході вивчення відповідачем матеріалів було встановлено, що 20 червня 2026 року о 13:40 у с. Лихачів по вулиці Центральна нарядом поліції сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 4 (м. Носівка) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області за адресою проживання (вул. Центральна, 179) було виявлено транспортний засіб мопед «SPARK SP125C-1CF» під керуванням водія ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Позивач ОСОБА_1 на момент прибуття поліції перебував на території власного приватного домоволодіння, а транспортний засіб знаходився у нерухомому стані. Проте працівниками поліції на підставі виклику на лінію 102 щодо падіння з мопеда під час руху було оформлено матеріали правопорушення за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом відповідної категорії «А», чим водій порушив вимоги пункту 2.1.а Правил дорожнього руху України.

На місці виявлення було винесено постанову серії ЕНА № 7410341 від 20 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Під час розгляду матеріалів позивача було повідомлено про причини оформлення адміністративного матеріалу, надано беззаперечні, на думку інспектора, відеодокази скоєного правопорушення, роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП, в тому числі - порядок та строки оскарження винесеної відносно нього постанови про притягнення до адміністративної відповідальності під безперервний відеозапис із бодікамери № 968114, який долучений до матеріалів справи.

Представник відповідача зазначає, що зі змісту позовної заяви убачається, що правомірність своїх вимог та протиправність оскаржуваної постанови поліції позивач загалом обґрунтовує тим, що:

- Відсутній факт руху ТЗ: на момент прибуття працівників поліції транспортний засіб мопед SPARK SP125C-1CF знаходився у нерухомому стані на території його приватного домоволодіння (вул. Центральна, 179), а сам Позивач не перебував у статусі водія та не здійснював керування ним;

- травма отримана на подвір`ї: Позивач стверджує, що розбив брову та отримав садна на обличчі внаслідок випадкового падіння у власному дворі через раптове запаморочення, а не в результаті дорожньо-транспортної пригоди;

- наявність посвідчення водія: Позивач зазначає, що має діюче посвідчення водія з відповідною категорією (копію якого додає до позову) і надав би його на вимогу поліцейської, навіть попри те, що транспортним засобом не керував;

- «заочний» розгляд та процедурні порушення: Позивач наголошує, що справа на місці події фактично не розглядалася, права за ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України йому не роз`яснювалися, а про існування оскаржуваної постанови він дізнався лише 29 червня 2026 року, отримавши її копію у відділку поліції, що, на його думку, свідчить про винесення рішення заочно з порушенням вимог статей 246, 251, 279, 280 КУпАП.

Уважав такі доводи позивача є такими, що абсолютно не відповідають дійсності, повністю спростовуються наявною у матеріалах справи сукупністю доказів та матеріалами службової бодікамери № 968114, а також спрямовані виключно на спробу позивача ОСОБА_1 уникнути адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

У той же час, аналізуючи матеріали справи про адміністративне правопорушення у їх сукупності, представник ГУНП в Чернігівській області зазначав, що оскаржувана постанова серії ЕНА № 7410341 від 20 червня 2026 року є законною, обґрунтованою та винесеною у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а доводи позивача повністю спростовуються такими фактами:

1. Щодо беззаперечного доведення факту керування ТЗ та статусу «Водія».

Позивач стверджував, що не є суб`єктом правопорушення за ч. 2 ст. 126 КУпАП, оскільки на момент прибуття поліції транспортний засіб знаходився в нерухомому стані на території його приватного домоволодіння, а травму обличчя він, нібито, отримав у дворі через випадкове падіння від запаморочення. Вказане твердження є відвертою неправдою та повністю спростовується матеріалами справи:

- карткою первинного обліку 102 (ЄО № 288536506, зареєстровано в СО за № 3134 від 20 червня 2026 року): Наряд поліції СРПП ВП № 4 прибув за адресою проживання Позивача не за власною ініціативою, а на виконання офіційного виклику екстреної медичної допомоги (ЕМД), яка о 13:48 повідомила, що о 13:40 у с. Лихачів по вул. Центральній, 205 (на повороті на Хотинівку) водій мопеда впав під час руху та розбив голову. Оформлення матеріалів за адресою проживання (буд. 179) здійснювалося за «гарячими слідами» після переміщення водія та ТЗ з місця події;

- письмовими поясненнями свідка ОСОБА_3 (дружини позивача) від 20 червня 2026 року. Так, дружина позивача під протокол чітко засвідчила, що її чоловік ОСОБА_1 з 08:00 ранку вживав алкоголь (пиво), після чого особисто сів за кермо мопеда червоного кольору та поїхав до магазину. Надалі біля магазину вона виявила його з закривавленим обличчям поруч із перекинутим двоколісним ТЗ, на якому він приїхав. Показання дружини позивача повністю ліквідують версію про «падіння у дворі»;

- письмовими поясненнями свідків ОСОБА_4 (військовослужбовця ЗСУ) та ОСОБА_5 від 20 червня 2026 року. Незалежні очевидці події письмово підтвердили, що безпосередньо спостерігали факт руху ОСОБА_1 на мопеді SPARK по вулиці Центральній, момент його падіння на асфальт через сильне сп`яніння, отримання травми обличчя та подальше залишення ним місця аварії разом із мопедом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП та ст. 73-76 КАС України ці узгоджені між собою письмові докази беззаперечно доводять, що ОСОБА_1 здійснював рух на ТЗ, а отже, був повноцінним учасником дорожнього руху та водієм.

2. Щодо відсутності права керування та спростування наявності категорії «А».

Позивач зазначає, що має посвідчення водія та надав суду його копію. Проте наявність бланка посвідчення водія не означає наявності права керування конкретним видом транспорту:

- транспортний засіб SPARK SP125C-1CF відповідно до своїх технічних характеристик має об`єм двигуна 125 куб. см. Згідно з п. 2.13 ПДР України для керування таким ТЗ водій зобов`язаний мати відкриту категорію «А1» або «А»;

- на законну вимогу інспектора ОСОБА_6 пред`явити документи на місці події позивач відповів категоричною відмовою (порушення п. 2.4.а ПДР);

- у зв`язку з приховуванням документів водієм, інспектором поліції за допомогою планшетного пристрою було проведено онлайн-перевірку особи через інтегровану систему ІПНП «ЦУНАМІ» та Єдиний державний реєстр МВС України. Перевіркою було офіційно встановлено, що ОСОБА_1 ніколи не отримував та не має права керування ТЗ категорій «А» або «А1».

Наявність у позивача водійських прав інших категорій (наприклад, «В» для легкових автомобілів) категорично забороняє йому сідати за кермо 125-кубового мопеда/мотоцикла. Керування ТЗ особою, яка не має на це права, утворює закінчений склад правопорушення за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

3. Щодо дотримання процесуального порядку розгляду справи на місці події.

Твердження позивача про те, що розгляд справи відбувся «заочно», без його участі та з порушенням статей 251, 268, 280 КУпАП, повністю нівелюються матеріалами технічної фіксації:

- розгляд справи було проведено інспектором Іваницькою Т.В. 20.06.2026 року о 15:23 безпосередньо у присутності позивача за місцем його виявлення ( АДРЕСА_1 );

- позивачу було вголос роз`яснено його права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, а також оголошено суть вчиненого делікту в самому бланку постанови. Того ж дня суміжну постанову за ч. 6 ст. 121 КУпАП щодо позивача виніс напарник по екіпажу - інспектор Курочкін А.О. (серія ЕНА № 7410379), де ОСОБА_1 поводився аналогічно;

- увесь процес спілкування, винесення постанови, зачитування прав та неадекватна, відмовна поведінка позивача безперервно зафіксовані на службовий нагрудний відеореєстратор (бодікамеру № 968114).

У зв`язку з відмовою водія взяти копію документа на місці постанову серії ЕНА № 7410341 було офіційно надіслано йому засобами поштового зв`язку. Право позивача на захист та участь у процесі було повністю забезпечено поліцією, а його умисне самоусунення від підписання документів не є підставою для скасування законного штрафу.

Представником відповідача до відзиву додано відеозапис з нагрудної камери поліцейського, копію рапорту від 20 червня 2026 року про отримання заяви на лінію 102 про ДТП з травмованими (ЄО № 313), копію пояснення ОСОБА_3 (колишньої дружини позивача ОСОБА_1 ) від 20 червня 2026 року, копію пояснень віл 20 червня 2026 року очевидців ДТП ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Правом на подання своїх пояснень, міркувань та аргументів щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотивів позивач не скористався.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, 08 вересня 2026 року подав заяву, якою просив суд проводити розгляд справи № 741/1141/26 без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

У судове засідання представник Головного управління Національної поліції в Чернігівській області та третя особа інспектор (м. Носівка) ВП № 4 Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області Іваницька Т.В. не з`явилися. Представник відповідача у відзиві на позовну заяву просив суд слухати справу за його відсутності на підставі наявних у справі матеріалів.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь - яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті (ст. 257 КАС України).

Повно і всебічно дослідивши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Так, згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Судом установлено, що 20 червня 2026 року на лінію 102 надійшло повідомлення про те, що того дня о 13:48 за адресою Ніжинський район, с. Лихачів, вул. Центральна, ЕМД повідомила, що на повороті на Хотинівку чоловік впав з мопеду. У чоловіка травма голови. Більше інформації немає. Учасник події: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ця обставина підтверджується копією рапорту ВП № 4 (м. Носівка) Ніжинського РУП ГУ НП в Чернігівській області, виконання якого було доручено СОГ.

20 червня 2026 року поліцейським ВП № 4 (м. Носівка) Ніжинського РУП ГУ НП в Чернігівській області було відібрано наступні письмові пояснення від:

- ОСОБА_3 , колишньої дружини ОСОБА_1 , згідно з яким 20 червня 2026 року позивач з 8 год 00 хв. перебував біля її магазину, вживав спритні напої, вона його бачила з банкою пива, але він був не пішим ходом, а на мопеді червоного кольору, який номерний знак не знає; близько 13 год 40 хв. вона бачила, як по вул. Центральна у с. Хотинівка ведуть до колодязя вмитися, у нього права сторона була у крові, а на асфальті лежав мотоцикл, на якому він приїздив до магазину;

- ОСОБА_4 , який того дня бачив, що на обочині дороги у центрі села лежить невідомий чоловік років 53-55, а поруч лежав електроскутер, якої моделі він не знає. В останнього мався на обличчі розбитий вид, у якому стані той був він не знає;

- ОСОБА_5 , який повідомив, що, перебуваючи по вул. Центральній у с. Лихачів, на узбіччі дороги бачив невідомого чоловіка, на правій стороні обличчя якого було помітно пошкодження у виді саден, з ротової порожнини відчувався запах спритного, чоловіку на вигляд було 50-55 років, він не міг піднятися. Потім йому повідомили, що то ОСОБА_7 , з яким особисто він не знайомий.

20 червня 2026 року постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7410341, винесеної інспектором ВП № 4 (м. Носівка) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області, старшим лейтенантом ОСОБА_6 , ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 грн. Підставою для притягнення до відповідальності слугував висновок про порушення п. 2.1А ПДР - керування ТЗ особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що підставою для притягнення до адміністративної відповідальності слугувало те, що 20 червня 2026 року о 13:40:00 в с. Лихачів водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом SPARK SP125C-1CF, не маючи права керувати такими транспортними засобами відповідної категорії «А».

У графі 9 постанови зазначено, що від підпису у постанові про її отримання ОСОБА_1 відмовився.

З копії посвідчення водія серії НОМЕР_1 (у формі книги), виданого з розпізнавальним знаком "SU" (СРСР) 30 жовтня 1979 року на ім`я « ОСОБА_1 , 1962 » (мовою оригіналу), убачається, що останній має дозвіл на керування транспортними засобами категорії «А» - мотоцикли.

Канцелярією Носівського районного суду Чернігівської області було надано копію постанови цього суду від 02 вересня 2026 року у справі № 741/1072/26, якою провадження в справі про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 122-4, ст. 124, ч. 4 ст. 130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 за подіями 20 червня 2026 року о 13 год. 40 хв. в с. Лихачів, вул. Центральна, 205, було закрито, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Указана постанова набрала законної сили 15 вересня 2026 року.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 9 КУпАП установлено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядають органи Національної поліції.

За правилами ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення правил дорожнього руху, зокрема, частини другою статті 126.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Частиною 4 статті 258 КУпАП передбачено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулична-дорожній мережі.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України Про дорожній рух встановлюють Правила дорожнього руху (далі - ПДР), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, із змінами. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2.1.А ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Частина 2 статті 126 КУпАП передбачає, що керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до приписів ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до статті 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно п. 1.10 ПДР України водій це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортних засобом, тимчасовий талон на право керування транспортних засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Відповідно до ч. 2 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 340 від 08 травня 1993 року, із змінами, (далі Положення 340), особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.

Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами.

На території України діють національні і міжнародні посвідчення на право керування транспортними засобами, що відповідають Конвенції про дорожній рух.

Порядок видачі цих посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Положення 340 визначено, що транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на категорії.

Транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на категорії:

А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт;

А - мотоцикли, у тому числі з боковим причепом, та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом 50 куб. сантиметрів і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше.

Суд привертає увагу, що Положенням № 340 обов`язку обмінювати старі посвідчення водія з розпізнавальним знаком "SU" (СРСР) (паперовий бланк) на нове національне посвідчення водія, наприклад, у формі електронного відображення інформації, за встановленою формою, не встановлено.

Отже, чинне законодавство України прямо визнає дійсність посвідчень водія з розпізнавальним знаком "SU" (СРСР) та не містить імперативної норми, яка б зобов`язувала власників таких посвідчень здійснювати їх обов`язкову заміну на посвідчення водія національного зразка для цілей керування транспортними засобами на території України (за винятком випадків, коли особа переїжджає на постійне місце проживання, що регулюється окремим пунктом 30 Положення 340).

Не встановлення за результатами проведеної поліцейським онлайн-перевірки особи у інтегрованій системі ІПНП «ЦУНАМІ» та Єдиному державному реєстрі МВС України відомостей про наявність у позивача права керування транспортними засобами категорій «А» або «А1» не свідчить про відсутність у ОСОБА_1 права на керування транспортними засобами відповідних категорій, а лише підтверджує відсутність відповідних відомостей у вказаних електронних базах даних, що не спростовує дійсності наявного в особи посвідчення водія старого зразка.

Відповідач у справі не заперечує, що 30 жовтня 1979 року ОСОБА_1 отримав посвідчення водія серії НОМЕР_1 (у формі книги) з розпізнавальним знаком "SU" (СРСР), а також і того, що позивач міг керувати 20 червня 2026 року транспортним засобом іншої категорії, аніж «А» або «А1».

Отже, у суду відсутні сумніви в тому, що ОСОБА_1 30 жовтня 1979 року отримував посвідчення водія серії НОМЕР_1 , а, відтак, 20 червня 2026 року мав право керувати транспортним засобом категорії «А».

Окрім цього, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Так, з відеозапису з нагрудного відеореєстратора поліцейського, який додано відповідачем до відзиву на позовну заяву, початок запису 20 червня 2026 року, 14:19:58, убачається що поліцейські прямують за викликом на лінію 102 до с. Лихачів, де зустріли двох осіб, один з яких повідомляв на лінію 102 про ДТП у с. Лихачів за участі невідомого чоловіка, який упав з мопеду.

Таким чином, з огляду на черговість подій у часі поліцейські не могли зафіксувати факту керування позивачем 20 червня 2026 року о 13:40:00 в с. Лихачів транспортним засобом SPARK SP125C-1CF.

Наданий відеозапис не містить чітких та об`єктивних даних, які б беззаперечно підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, у зв`язку з чим не може бути визнаний належним та достатнім доказом на підтвердження цієї обставини.

Письмові пояснення осіб, отримані працівниками поліції, також підлягають оцінці судом не ізольовано, а у сукупності з іншими доказами. При цьому із пояснень ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , наведених у матеріалах справи, не вбачається достовірного встановлення ними особи водія транспортного засобу, оскільки зазначені особи описували невідомого їм чоловіка та безпосередньо не зазначали, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом у момент падіння. Тому такі пояснення не можуть без додаткового підтвердження вважатися достатніми для беззаперечного встановлення особи водія, зазначеного в оскаржуваній постанові.

Пояснення ОСОБА_3 щодо перебування позивача біля магазину та подальшого виявлення його біля транспортного засобу також не усувають зазначеної доказової прогалини, оскільки самі по собі не підтверджують усіх обставин, викладених у постанові, зокрема конкретного часу та обставин керування позивачем транспортним засобом.

Носівським районним судом 02 вересня 2026 року провадження у справі № 741/1072/26 про адміністративне правопорушення передбачені ст. 122-4, ст. 124, ч. 4 ст. 130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 за подіями 20 червня 2026 року о 13 год. 40 хв. в с. Лихачів, вул. Центральна, 205, було закрито, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Судом установлено, що матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження керування ОСОБА_1 транспортним засобом, порушення ним правил дорожнього руху, скоєння дорожньо-транспортної пригоди та пошкодження транспортного засобу.

Згідно з положеннями ч. 6 та 7 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Суд зазначає, що встановлені у справі № 741/1072/26 фактичні обставини щодо дій позивача підлягають врахуванню при оцінці доказів у їх сукупності. Зокрема, вони мають значення для перевірки доводів відповідача про те, що позивач саме 20 червня 2026 року керував транспортним засобом у місці та час, зазначених в оскаржуваній постанові.

Усупереч вимогам ст.77 КАС України суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин керування позивачем транспортним засобом без посвідчення водія та відповідно вчинення правопорушення за ч. 2 ст. 126 КУпАП, якими суб`єкт владних повноважень обґрунтовував правомірність прийнятого ним рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, сукупність наявних у справі доказів не дає можливості зробити достатньо обґрунтований висновок про те, що ОСОБА_1 саме у час та в місці, зазначених в оскаржуваній постанові, керував транспортним засобом SPARK SP125C-1CF. Наявність окремих непрямих відомостей про перебування позивача поблизу транспортного засобу та отримання ним тілесного ушкодження не може підміняти належне доказування факту керування.

Оскільки в діях ОСОБА_1 судом не встановлено наявності події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, що в розумінні п.1 ст.247 КУпАП є обов`язковою умовою притягнення до адміністративної відповідальності, позивач не може нести адміністративну відповідальність за порушення п.2.1.А ПДР України.

Оцінюючи матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівський області про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7410341 за ч. 2 ст. 126 КУпАП підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Положеннями ч.1 ст.139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судові витрати позивача у даній справі складають 665 грн. 60 коп. судового збору, сплата підтверджується квитанцією до платіжної інструкції № П3631906 від 30 червня 2026 року. Отже, витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 .

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.77, 139, 229, 244, 246, 262, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, третя особа інспектор (м. Носівка) ВП № 4 Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області Іваницька Тетяна Володимирівна про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7410341, винесену інспектором (м. Носівка) ВП № 4 Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області старшим лейтенантом поліції Іваницькою Тетяною Володимирівною про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн. скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. у рахунок відшкодування судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про сторони у справі:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 ;

відповідач: Головне управління Національної поліції в Чернігівській області, адреса місцезнаходження: 14000, м. Чернігів, проспект Перемоги, буд. 74, код згідно ЄДРПОУ 40108651;

третя особа: інспектор (м. Носівка) ВП № 4 Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області Іваницька Тетяна Володимирівна, адреса місцезнаходження: 17100, вул. Центральна буд. 15, м. Носівка Ніжинського району Чернігівської області.

Повне рішення складено 24 вересня 2026 року.

Суддя Анатолій КРУПИНА