Рішення № 140238777, 01.10.2026, Старовижівський районний суд Волинської області

Справа № 168/673/26

Провадження № 2/168/466/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 року Старовижівський районний суд Волинської області в складі

головуючого-судді Хаврони О.Й.,

з участю: секретаря Островерхої Т.С.,

розглянувши в селищі Стара Вижівка в залі суду у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

17.08.2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (далі ТОВ «ФК «Ейс») через систему «Електронний суд» звернулося з позовом у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за Кредитним договором № 427369511 від 27.12.2019 у розмірі 11815 грн. та судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.12.2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №427369511 на суму 5000 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора. Згідно з умовами кредитного договору, первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачу грошові кошти у сумі 8000 грн. шляхом перерахування через банк-провайдер. 28.11.2018 року між первісним кредитором та ТОВ «Таліон плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 427369511. 05.08.2020 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01. 05.06.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та Позивачем укладено Договір факторингу № 05/06/25-Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Таким чином до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 16560 грн. Всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки позивача, ні на рахунки попереднього кредитора. З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Крім того позивач вимог про стягнення штрафних санкцій не заявляє, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 11815 грн., які останній просить стягнути з відповідача та стягнути судові витрати.

Ухвалою судді від 27.08.2026 року провадження у справі відкрито та розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, у позові просить проводити розгляд справи за його відсутності, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи відповідно до положень ч.8 ст.128 ЦПК України був належним чином повідомлений, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав.

Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось у зв`язку з неявкою всіх учасників справи (ч.2 ст.247 ЦПК).

Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов до такого висновку.

Судом встановлено, що 27.12.2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 427369511. Цей договір укладений у вигляді електронного документа, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію» (а.с. 10-11).

Відповідно до п.1.1 договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму 5000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно п.1.4. цього договору.

Відповідно до п.1.2, 1.3 договору строк дії договору починається з моменту його укладення та становить 30 днів. Кредит надається строком на 30 днів.

П.1.4 договору встановлено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 0,01 процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом (далі - «Процентна ставка»), починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту, визначеного в п.1.3. цього договору.

Крім того п.4.2, 4.3 договору сторони погодили, що у випадку користування позичальником кредитом понад строк, встановлений п.1.3 договору або додатковими угодами між сторонами зобов`язання позичальника за цим договором продовжуються на весь період фактичного користування кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п. 1.4 цього договору процентна ставка менша ніж 1,70 (одна ціла сім десятих) відсотків від суми кредиту за кожен день користування кредитом, то правила нарахування процентів за процентною ставкою визначеною п.1.4 - 1.5 договору скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, а саме 1,70 (одна ціла сім десятих) за кожен день користування кредитом, починаючи з дати укладення договору і до дня повного повернення кредиту. Таким чином зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 1,70 розповсюджуються на весь період фактичного користування кредитом з моменту укладення цього договору, при умові врахування в таких зобов`язаннях суми процентів, які були фактично сплачені позичальником до моменту завершення строку, встановленого п.1.3 договору.

Відповідно до п.4.4 договору проценти, нараховані згідно п. 4.2, 4.3 Договору після закінчення строку кредиту, визначеного в п.1.3. цього договору, є процентами що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами, в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України.

Крім того в п.4.5 договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та товариством в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Як вбачається з довідки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало свої зобов`язання за договором та перерахувало на картку № 5168-74XX-XXXX-9543 кредитні кошти в сумі 5000 грн (а.с. 78), що також узгоджується з випискою по рахунку ОСОБА_1 за 27.12.2019 року, наданою АТ КБ «ПриватБанк» на запит суду (а.с. 100). Також з наданої АТ КБ «ПриватБанк» інформації вбачається, що картка № НОМЕР_1 , що відповідає цій масці картки, емітована саме на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 99).

28.11.2018 року між первісним кредитором та ТОВ «Таліон плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (з додатковими угодами №19 від 28.11.2019 року, №26 від 31.12.2020 року, №27 від 31.12.2021 року, №31 від 31.12.2022 та №32 від 31.12.2023 року якими продовжено строк дії договору до 31.12.2024 року) відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 427369511. Первісний кредитор та ТОВ «Таліон плюс» на виконання договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № 73 від 07.04.2020 року, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у реєстрі прав вимоги (а.с. 31-45).

05.08.2020 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01. ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» на виконання договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № 2 від 04.11.2020 року до договору факторингу, за яким від ТОВ «Таліон плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №427369511 у розмірі зазначеному у реєстрі прав вимоги (а.с. 47-53).

05.06.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та позивачем укладено договір факторингу № 05/06/25-Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до Реєстру Боржників № Б\Н від 05.06.2025 року за договором факторингу від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 15560 грн. (а.с. 55-62).

Таким чином ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №427369511 від 27.12.2019 року в розмірі 16560 грн.

Згідно ч. 1 ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст.6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 207 ЦК України (в редакції на час укладення договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Вищевказаний договір був укладений з дотриманням вимог щодо укладення електронних правочинів, передбачених ч.ч. 1-3 ст. 207, ч. 1 ст. 1054, ч. 1 ст. 1055 ЦК України, ст.ст. 11,12 Закону України «Про електронну комерцію», який містить усю інформацію та умови, що є необхідними для даного виду договорів, складений в передбаченій законом формі, підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором 4VP66C9Q.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема, повинен достроково повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Також, відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1078, ч. 1 ст. 1082 ЦК України (в редакції на час укладення договорів) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ст.514, ч.1 ст.1084 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконав, у зв`язку з чим за кредитним договором виникла заборгованість в загальному розмірі 16560 грн., в тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 5000 грн., заборгованість за процентами у розмірі 6815 грн. та заборгованість за пенею/штрафами у розмірі 4745 грн.

Заборгованість за сумою кредиту узгоджується з умовами договору, а тому підлягає стягненню у повному обсязі 5000 грн.

Вимог щодо стягнення штрафних санкцій в позовній заяві позивач не заявляв.

Щодо стягнення заборгованості за процентами у розмірі 6815 грн., суд враховує умови кредитного договору №427369511 від 27.12.2019 року.

Як зазначалось вище, ОСОБА_1 наданий кредит в сумі 5000 грн. строком на 30 днів, із сплатою 0,01% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, що в загальному за 30 днів становить 15 грн. Вказаний розмір процентів та період узгоджується з умовами Договору №427369511 від 27.12.2019 року та розрахунком заборгованості. В матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 ініціював продовження строку договору шляхом укладення сторонами додаткових договорів про внесення зміни та/або доповнень до договору в частині продовження строку повернення позики (термін платежу).

Водночас, як вбачається із розрахунку заборгованості, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» після закінчення строку кредитування, продовжував нараховувати проценти за процентною ставкою 1,70% за кожен день користування кредитом.

При цьому, відповідно до умов кредитного договору, вказані нарахування є процентами за користування грошовими коштами у розумінні ч.2 статті 625 ЦК України (п.4.4).

Тобто кредитодавець фактично ототожнив відсотки за користування кредитними коштами з процентами, які підлягають сплаті боржником за прострочення виконання зобов`язання, що суперечить вимогам чинного законодавства.

У п. 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12-ц викладено правовий висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16 в п. 95-108 вказано щодо нарахування процентів на підставі ст.625 ЦК України, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак, якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч.1 ст.1048 ЦК України і охоронна норма ч.2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).

У ст. 627 ЦК України зазначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини, враховуючи правову природу останніх.

З наведеного слідує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом обмежене умовами самого кредитного договору, у даному випадку, нарахування відсотків могло відбуватись лише за період з 27.12.2019 року по 26.01.2020 року.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що сторона позивача просить суд стягнути з відповідача заборгованість, яка складається з заборгованості по кредиту та з заборгованості по несплаченим процентам за користування кредитом. Вимог про стягнення з відповідача грошових коштів за прострочення виконання зобов`язань, встановлені охоронною нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України, позовна заява не містить.

Отже нараховані за межами строку кредитування проценти не є процентами за користування кредитом, а згідно п. 4.4 кредитного договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України, а отже позов в цій частині не підлягає задоволенню.

Враховуючи, що строк кредитування був погоджений сторонами до 26.01.2020 року, доказів того, що позичальник ініціював продовження строку, а також зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять, а відтак розмір процентів підлягає перерахуванню.

Таким чином, розмір процентів відповідно до умов договору за період з 27.12.2019 року по 26.01.2020 року (відповідно до погодженого сторонами графіка розрахунків) складає 15 грн.

З огляду на наведене, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитом після 26.01.2020 року, тобто поза межами строку кредитування.

З урахуванням викладеного вище загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача за договором №427369511 становить 5015 грн. (5000 грн. тіло кредиту + 15 грн. проценти).

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно зі ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надані: договір про надання правничої допомоги №20/01/26-01 від 20.01.2026 року, додаткову угоду №25770955849 до Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20.01.2026 року, акт прийому-передачі наданих послуг від 25.06.2026 року. Загальна вартість послуг складає 7000 грн.

Відповідач відповідно до положень ч.5 ст.137 ЦПК України клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не заявляв, співмірності цих витрат наданим позивачу адвокатом послугам не спростовував.

Таким чином, з урахуванням того, що позов задоволений частково (42,45%), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір в розмірі 1130,18 грн. (2662,40 грн. * 42,45% = 1130,18 грн.) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2971,50 грн. (7000 грн * 42,45%= 2971,50 грн).

Керуючись ст.ст. 12, 19, 76-81, 137, 141, 247, 263, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, стст. 3, 6, 207, 263, 512-514, 526, 625, 626-628, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, суд

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №427369511 від 27.12.2019 року у розмірі 5015 (п`ять тисяч п`ятнадцять) грн.

У решті позову відмовився.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" 1130 (одну тисячу сто тридцять) грн. 18 коп. судового збору та 2971 (дві тисячі дев`ятсот сімдесят одну) грн. 50 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС", адреса місця знаходження: вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб.13, м. Київ, код ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне рішення суду складене 01.10.2026 року.

Суддя О. Й. Хаврона