Рішення № 140237337, 01.10.2026, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/3250/26

Провадження № 2-а/459/33/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Отчак Н.Я.

з участю секретаря Савіцької Б. Б.

представника позивачки Цимбалюка А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі,

В С Т А Н О В И В :

12.08.2026 представник позивача адвокат Цимбалюк А.С., звернувся до суду з позовом до відповідача у якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7652531 від 01.08.2026 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в розмірі 340 грн. 00 коп. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та провадження у справі за ч. 1 ст. 122 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в діях позивачки події і складу адміністративного правопорушення. Судові витрати, а саме судовий збір та витрати на правову допомогу покласти на відповідача.

Адміністративний позов обґрунтовує тим, що позивач, ОСОБА_1 , керуючи належним їй автомобілем VOLKSWAGEN TIGUAN (державний номерний знак НОМЕР_1 ), рухалася по автомобільній дорозі М07 Київ-Ковель-Ягодин. На 488 км вказаної автодороги, біля стаціонарного посту поліції транспортний засіб позивача було зупинено Інспектором поліції Савінчуком О.Г. Інспектором було зазначено, що позивач при виїзді з території АЗС "WOG" нібито здійснила перетин вузької суцільної лінії розмітки 1.1. На заперечення позивача щодо відсутності факту вчинення правопорушення саме її автомобілем, Інспектор запропонував пройти до приміщення стаціонарного посту для перегляду відеозапису з камери спостереження, встановленої на будівлі посту. Під час перегляду відеозапису на моніторі з`ясувалося, що відеофіксація велася з камери, розташованої на значній відстані від місця виїзду з АЗС "WOG". На даному відеозаписі присутній лише загальний силует автотранспортного засобу неконкретизованого кольору та марки. Державні номерні знаки автомобіля, що виїжджав з АЗС, на даному відеозаписі взагалі відсутні та нерозпізнавані через значну віддаленість та недостатню якість камери. Більше того, відеозапис не містить безперервної фіксації руху цього об`єкта від місця виїзду з АЗС "WOG", через смугу розвороту та аж до моменту зупинки Інспектором автомобіля позивача. Позивач вказувала Інспектору на відсутність будь-яких належних та допустимих доказів, у тому числі відсутність ідентифікованого номерного знаку її ТЗ на відео, однак Інспектор проігнорував зазначені обставини та виніс оскаржувану постанову серії EHA № 7652531 від 01.08.2026. Тому вважає, що право позивача на ознайомлення з належними доказами вчинення адміністративного правопорушення не було реалізоване Інспектором поліції. Замість надання чіткої фіксації маневру конкретного автомобіля з розпізнаваним номерним знаком, позивачу було продемонстровано відеозапис загального плану з камери спостереження, на якому неможливо встановити ані номерний знак, ані особу водія. Про факт ненадання належних доказів позивач особисто зазначила у графі 8 та 9 оскаржуваної постанови. Також наголошує на тому, що Інспектор виніс оскаржувану постанову без належної підготовки до розгляду справи та без всебічного, повного і об`єктивного дослідження належних доказів. В свою чергу це свідчить про винесення постанови з порушенням вимог ст. ст. 278, 279 КУпАП. Разом з тим, Інспектор виніс оскаржувану постанову без своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. Звертає увагу суду, що єдиним доказом, вказаним у пункті 7 оскаржуваної постанови, є «Відео 475427». Проте даний відеозапис не є належним та допустимим доказом у розумінні ст. ст. 73, 74 КАС України та ст. 251 КУпАП з огляду на наступне. Окрім цього, зазначає, що візуальне спостереження Інспектора «власними очима» без підтвердження належним та чітким відеозаписом із розпізнавальними знаками ТЗ не може вважатися беззаперечним доказом вини Позивача. У зв`язку з наведеним просить позов задовольнити.

13.08.2026 судом відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 29.09.2026, з повідомленням сторін.

19.08.2026 представник відповідача Любохинець І.С., подав відзив на позовну заяву, в якому просив у позові відмовити повністю у зв`язку з його безпідставністю. При цьому зазначив, що доводи позивача, як підстави для скасування оскаржуваної постанови, зводяться до того, що на думку позивача вчинене позивачем адміністративне правопорушення не підтверджене належними доказами, які б доводили факт порушення. Разом з тим, доданий до постанови відеозапис із портативного відеореєстратора 475427 відтворює, обставини, що передували винесенню оскаржуваної постанови зокрема, спілкування поліцейського із позивачем, та подальший розгляд справи щодо позивача. Даний відеозапис є безперервним, послідовним та цілком відтворює всі обставини справи. На відеозаписі зафіксовано, як поліцейський зупинивши транспортний засіб позивача, представившись, запитує у позивача: «Пані водій, ви ж воговської заправки щойно виїхали?», на що позивач відповіла - «Так». У подальшому поліцейським було роз`яснено позивачці суть її порушення, однак при цьому позивачка жодним чином не заперечувала, факту вчиненого порушення. Також, ознайомивши позивача із передбаченими ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України правами, поліцейський пред`явив, для ознайомлення докази порушення позивачкою ПДР України. В якості доказу поліцейським було представлено відеозапис із камери зовнішнього відеоспостереження, що встановлена на дорожній станції патрульної поліції. На вказаному записі зафіксовано транспортний засіб водій якого здійснює виїзд із прилеглої території автозаправної станції, чим порушує вимогу дорожньої розмітки, у подальшому т.з. наближається до дорожньої станції патрульної поліції, до його зупиняє поліцейський, при цьому, після зупинки т.з. на відеозаписі проглядається номерний знак автомобіля, можливо візуально розрізнити його марку та модель. При цьому, поліцейський візуально спостерігав порушення позивачем ПДР України, та відповідно зреагував на дане правопорушення, одразу зупинивши т. з. VOLKSWAGEN TIGUAN реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , водієм якого була позивач. Пред`явлений відеозапис, та пояснення позивачки, які були надані нею безпосередньо після зупинки, були оцінені поліцейським як такі, що у повній мірі доводить вину у вчиненні адміністративного правопорушення. Невизнання обставин, зазначених у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП, є способом уникнення адміністративної відповідальності, що прямо не заборонено законом. Таким чином, факт правопорушення, вчиненого позивачем підтверджується: постановою у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7652531 від 01.08.2026, винесеною службовою особою в межах своїх повноважень; відеозаписом з технічного приладу із портативного відео реєстратора 475427 інспектора Савінчука Олександра Григоровича; відеозаписом із камери зовнішнього відеоспостереження, що встановлена на дорожній станції патрульної поліції; фотознімками з місця вчинення правопорушення. Також вважає, що заявлені до відшкодування позивачем витрати на професійну правничу допомогу є не співмірними із складністю цієї справи, наданий адвокатом обсягом послуг, не відповідає критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру, відповідно вони не підлягають задоволенню.

25.09.2026 представником позивачки подано відповідь на відзив, у якому зазначив, що доводи, викладені у відзиві, є необґрунтованими, такими, що спростовуються фактичними обставинами справи та наявними доказами. Щодо наданих відповідачам доказів, то такі не фіксують моменту виїзду позивачки з АЗС "WOG". Відеозапис з портативного відеореєстратора № 475427 відображає лише зупинку транспортного засобу біля дорожньої станції патрульної поліції та подальше спілкування поліцейського з позивачем. Обставин, які б свідчили про перетин розмітки, цей запис не містить. Також, відеозапис з камери зовнішнього відеоспостереження не дає змоги ідентифікувати транспортний засіб. Сам Відповідач у відзиві зазначає, що номерний знак автомобіля, його марку та модель можна розрізнити лише після зупинки транспортного засобу. Отже, на ділянці дороги, де нібито відбувся перетин розмітки, ідентифікувати автомобіль неможливо: на записі відсутні номерні знаки та індивідуальні ознаки транспортного засобу, а також відсутня безперервна фіксація руху одного і того ж автомобіля від виїзду з АЗС до місця зупинки. Відповідач також посилається на те, що на запитання поліцейського Позивач підтвердила, що виїхала з АЗС «WOG». Проте виїзд з прилеглої території АЗС сам по собі не є правопорушенням, а визнання особою цього факту не доводить перетину нею вузької суцільної лінії розмітки 1.1. Також, відповідач зазначає, що з фотознімків можливо відтворити дорожню обстановку, яка була на момент вчинення правопорушення. Проте додані до відзиву фотознімки не мають жодної прив`язки до місцевості: вони не містять відомостей про місце зйомки та не відображають розташування виїзду з АЗС «WOG» відносно дорожньої розмітки 1.1. Жоден із фотознімків не показує місця перетину розмітки 1.1 на траєкторії руху транспортного засобу при виїзді з АЗС. Фотознімки відображають лише загальний вигляд ділянки дороги і не підтверджують ані дорожньої обстановки на момент події, ані факту перетину розмітки автомобілем позивача. У підсумку зазначає, що відповідачем не надано належних, допустимих і достатніх доказів, які б підтверджували вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

29.09.2026 у судовому засіданні представник позивачки вимоги, що викладені у позовній заяві підтримав і просив їх задовольнити.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив, заяв чи клопотань щодо розгляду справи не подавав, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч 3. ст. 243 КАС України, було відкладено ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше п`яти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, а саме на 01 жовтня 2026 року о 16 год. 00 хв.

Заслухавши доводи представника позивача, дослідивши та оцінивши докази у даній справі, суд вважає, що слід постановити судове рішення про таке.

Судом встановлено, що на а/д М07 Київ-Ковель-Ягодин 488 км інспектором 5 роти 1 батальйону Відділу організації несення служби в м. Ковель УПП у Волинській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Савінчуком Олександром Григоровичем було винесено постанову серії EHA № 7652531 від 01.08.2026 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. 00 коп. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Згідно з фабулою постанови: «01.08.2026 о 20:22:41 дорога АД М07 Київ- Ковель-Ягодин 488км водій керуючи т/з виїжджаючи з АЗС WOG перетнула вузьку суцільну лінію порушивши вимогу дорожньої розмітки 1.1 Вузька суцільна лінія та здійснив її перетин не пов`язаний із об`їздом нерухомої перешкоди, чим порушив п.8.5.1.ПДР - Порушення вимог горизонтальної дорожньої розмітки», чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Законом України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання (п.8. ч.1 ст. 23 цього Закону).

За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до п.2 розділу 4 інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України 07.11.2015р. №1395, зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати ст.283 КУпАП.

Обов`язок доказування правомірності складання постанови про адміністративне правопорушення, наявності в діях особи складу правопорушення покладено законом на відповідача. Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Також, ч. 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Правилами Дорожнього Руху(ПДР) України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюється єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, ПДР та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п. п. 1.1 - 1.5 ПДР України ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР України, встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно вічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п. 8.1 ПДР України, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Відповідно до п. 8.5 ПДР України Дорожня розмітка поділяється на горизонтальну та вертикальну і використовується окремо або разом з дорожніми знаками, вимоги яких вона підкреслює або уточнює.

Відповідно до п. 8.5.1 ПДР України Горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 1 розділу 34 цих Правил.

Відповідно до п. 1.1 розділу 34 ПДР України 1.1 (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в`їзд заборонено; позначає межі місць стоянки транспортних засобів і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей.

Згідно вищенаведених норм, перетин водієм суцільної лінії дорожньої горизонтальної розмітки є забороненим.

Частиною 1 ст. 122 КУпАП встановлено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягне за собою накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Таким чином, вирішуючи питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачу слід довести протиправність правопорушення (проступку), зокрема об`єктивну сторону інкримінованого йому правопорушення.

При цьому, доведеність вини позивача підлягає доказуванню шляхом збирання та перевірки доказів, передбачених ст. 251 КпАП України. За правилами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Так, на підтвердження вчинення позивачем правопорушення відповідач надав відеозапис з портативного відеореєстратора № 475427 та відеозапис з камери зовнішнього відеоспостереження, встановленої на дорожній станції патрульної поліції.

Разом з тим, жоден із цих відеозаписів не фіксує моменту виїзду автомобіля позивача з прилеглої території АЗС «WOG», траєкторії його подальшого руху та самого факту перетину горизонтальної дорожньої розмітки 1.1.

Відеозапис з портативного відеореєстратора № 475427 відображає лише зупинку транспортного засобу біля дорожньої станції патрульної поліції та подальше спілкування поліцейського з позивачем. Обставин, які б свідчили про перетин розмітки, цей запис не містить.

Відеозапис з камери зовнішнього відеоспостереження не дає змоги ідентифікувати транспортний засіб. На даному відеозаписі присутній лише загальний силует автотранспортного засобу неконкретизованого кольору та марки. Державні номерні знаки автомобіля, що виїжджав з АЗС, на даному відеозаписі взагалі відсутні та нерозпізнавані через значну віддаленість та недостатню якість камери. Більше того, відеозапис не містить безперервної фіксації руху цього об`єкта від місця виїзду з АЗС "WOG", через смугу розвороту та аж до моменту зупинки Інспектором автомобіля ОСОБА_1 . Отже, на ділянці дороги, де нібито відбувся перетин розмітки, ідентифікувати автомобіль неможливо: на записі відсутні номерні знаки та індивідуальні ознаки транспортного засобу, а також відсутня безперервна фіксація руху одного і того ж автомобіля від виїзду з АЗС до місця зупинки.

Відповідач також посилається на те, що на запитання поліцейського Гром С.М. підтвердила, що виїхала з АЗС «WOG». Проте виїзд з прилеглої території АЗС сам по собі не є правопорушенням, а визнання особою цього факту не доводить перетину нею вузької суцільної лінії розмітки 1.1. Окрім цього, в подальшому Гром С.М. заперечила щодо виїзду із АЗС «WOG», яка розташована неподалік від місця зупинки.

Таким чином, з відеозаписів, наданих у якості доказів, не вбачається фіксації порушення ПДР України позивачкою, що свідчить про відсутність будь-яких доказів, отриманих в порядку, визначеному чинним законодавством України, щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Окрім цього, з долучених до відзиву фотознімків не можливо відтворити дорожню обстановку, яка була на момент вчинення правопорушення, оскільки такі не мають жодної прив`язки до місцевості: вони не містять відомостей про місце зйомки та не відображають розташування виїзду з АЗС «WOG» відносно дорожньої розмітки 1.1.

На жодному із фотознімків не зафіксовано місце перетину розмітки 1.1 та траєкторії руху транспортного засобу Гром С.М. при виїзді з АЗС. Фотознімки відображають лише загальний вигляд ділянки дороги і не підтверджують ані дорожньої обстановки на момент події, ані факту перетину розмітки автомобілем Позивача.

Відтак, поданий відповідачем відзив на позовну заяву жодним чином не спростовує обставини, на які посилається позивач у позовній заяві. В основу постанови покладено припущення, що не підтверджується доказами, які б зафіксували саме факт вчинення порушення ПДР України позивачем.

Візуальне спостереження Інспектора «власними очима» без підтвердження належним та чітким відеозаписом із розпізнавальними знаками ТЗ не може вважатися беззаперечним доказом вини Позивача.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283 і 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В ній повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказані мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.

У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на належні технічні засоби, які чітко зафіксували сам факт правопорушення конкретним автомобілем із відображенням номерних знаків, надана відповідачем фіксація не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права викладений у постановах Верховного Суду від 30.05.2018 р. (справа № 337/3389/16-а), від 31.01.2019 р. (справа 464/2309/17), від 13.02.2020 р. (№ 524/9716/16-а).

Згідно зі ст. 252 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган(посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Суд наголошує, що оглянутий в судовому засіданні відеозапис не відображає відомостей про вчинення позивачем правопорушення, а лише містять процесуальну послідовність винесення оскаржуваної постанови та не має відношення до предмета доказування у справі, тобто не є належними доказами у справі.

Єдиним доказом вчинення ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення, є сама оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення. Однак, зазначена постанова є предметом спору між сторонами та не може розглядатися, як доказ, за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова за своєю правовою природою є рішенням суб`єкта владних повноважень, який виконував функції нагляду та контролю за безпекою дорожнього руху, щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 7652531 від 01.08.2026 слід скасувати та закрити провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у сумі 665,60 грн.

Окрім того, позивач у позові просив вирішити питання щодо витрат на правову допомогу.

При цьому, суд не вирішує питання про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки представником позивача у судовому засіданні зазначено, що відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, докази понесення витрат на правову допомогу будуть подань протягом п`яти днів після винесення рішення судом.

Керуючись ст.ст. 6,2, 90, 139, 243-246, 250, 255, 286, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646, 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3), про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7652531 від 01.08.2026 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в розмірі 340 грн. 00 коп. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а провадження у справі закрити.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665,60 грн.

На рішення може бути подана апеляційна ск арга до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя: Н. Я. Отчак