Рішення № 140234048, 01.10.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

код ЄДРПОУ: 02896762

___________________

Провадження 2/760/5430/26

В справі 760/21318/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

І. Вступна частина

01 жовтня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Коробенка С.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Завод 410 ЦА» про стягнення заборгованості із заробітної плати та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

ІІ. Описова частина

01.08.2025 ОСОБА_1 (далі - Позивачка) звернулася до Солом`янського районного суду м. Києва з позовною заявою до Державного підприємства «Завод 410 ЦА» (далі - Відповідач, ДП «Завод 410 ЦА») про стягнення заборгованості по заробітній платі, а ціну позову Позивачка визначила в сумі 26.294,66 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивачка зазначає, що з 12.09.1988 по 08.06.2022 вона перебувала у трудових відносинах з Відповідачем та працювала на посаді дефектоскопіста з ультразвукового контролю 6-го розряду. 08.06.2022 її звільнено з роботи за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України згідно з наказом № 188/о від 07.06.2022.

Позивачка вказує, що при звільненні з нею не було проведено повного розрахунку із заробітної плати. Станом на день звернення до суду заборгованість Відповідача перед нею становить 21.167,20 грн, що, як зазначено в позові, підтверджується довідкою щодо заборгованості по заробітній платі вих. № 1.4-1384 від 07.08.2023 та довідкою про доходи № 118 від 02.08.2023.

Крім того, Позивачка зазначає, що відповідно до останніх двох місяців нарахування заробітної плати її середньоденна заробітна плата становила 115,15 грн (оклад за листопад 2022 року - 0,00 грн та оклад за грудень 2022 року - 2.533,35 грн, поділені на 22 робочі дні за цей період).

Посилаючись на Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України, Позивачка вказує, що коефіцієнт компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату розраховується на підставі індексу інфляції за період затримки виплати та визначається множенням місячних індексів інфляції за період невиплати доходу, а сума компенсації обчислюється як добуток нарахованої, але не виплаченої заробітної плати (після утримання податків) і коефіцієнта компенсації, поділений на 100.

За розрахунком Позивачки сума компенсації становить: (21.167,20 ? 142,10) / 100 = 30.078,59 грн. Як зазначено в примітці до розрахунку, дані приросту індексу інфляції взято за 35 місяців у період з червня 2022 року по червень 2025 року. Позивачка просить стягнути з Відповідача компенсацію в сумі 30.078,59 грн.

Також у позовній заяві Позивачка посилається на ст.ст. 32, 56, 62 Конституції України щодо права на відшкодування (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення прав, свобод та законних інтересів, та на положення ст. 43 Конституції України щодо права на своєчасне одержання винагороди за працю.

04.08.2025 автоматизованим розподілом судової справи між суддями головуючим у справі визначено суддю Коробенка С.В.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 05.08.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати без повідомлення (виклику) учасників справи, Відповідачу визначено строк для подання відзиву - 15 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

07.04.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника Відповідача - Матвеєва М.Є. надійшов відзив на позовну заяву.

Представник Відповідача вважає, що позовна заява підлягає залишенню без руху відповідно до ст. 185 ЦПК України у зв`язку з наявними недоліками її форми та змісту згідно зі ст. 175 ЦПК України.

Щодо вимоги про стягнення компенсації представник Відповідача вказує, що відповідно до ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та п. 4 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, компенсація обчислюється окремо за кожний місяць нарахованого, але не виплаченого доходу, тоді як Позивачка застосувала єдиний приріст індексу споживчих цін 142,10 % за 35 місяців з червня 2022 року по червень 2025 року, що не відповідає вимогам законодавства.

Крім того, на думку представника Відповідача, вимоги зазначеного Закону не застосовуються до правовідносин, на які Позивачка посилається як на підставу позову, оскільки вони застосовуються лише за період перебування сторін у трудових правовідносинах.

З урахуванням наведеного представник Відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

ІІІ. Мотивувальна частина

Щодо доводів Відповідача про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 11 ст. 187 ЦПК України, якщо після відкриття провадження у справі суддя встановить, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, він постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Разом з тим, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб (ч. 1 ст. 2 ЦПК України). Вимоги до змісту позовної заяви мають на меті забезпечити належну ідентифікацію учасників справи, визначеність предмета та підстав позову, а також можливість для відповідача реалізувати своє право на захист. Залишення позовної заяви без руху є виправданим лише тоді, коли виявлені недоліки фактично перешкоджають розгляду справи.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на неприпустимості надмірного формалізму, коли особливо суворе тлумачення процесуальних норм позбавляє заявника права на доступ до суду (рішення у справі «Белеш та інші проти Чеської Республіки» (Bмleљ and Others v. the Czech Republic), заява № 47273/99, від 12.11.2002). Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Щодо відсутності у позовній заяві ідентифікаційних даних Позивачки суд зазначає, що до позовної заяви додано копії паспорта громадянина України та облікової картки платника податків Позивачки, реєстраційний номер облікової картки платника податків Позивачки міститься в доданій до позову довідці про доходи № 118 від 02.08.2023, виданій самим Відповідачем, і зазначений представником Відповідача у вступній частині відзиву. Адреса місця проживання Позивачки у позовній заяві зазначена, а відсутність поштового індексу не перешкодила Відповідачу направити Позивачці копію відзиву, що підтверджується доданим до відзиву списком згрупованих поштових відправлень. Отже, Позивачку як учасника справи належним чином ідентифіковано.

Щодо невизначеності позовних вимог суд виходить з того, що зміст позовних вимог визначається з урахуванням позовної заяви в цілому, а не лише її заключної частини. Позовну заяву Позивачки названо «про стягнення заборгованості по заробітній платі», ціну позову визначено в сумі 26.294,66 грн, яка відповідає сумі нарахованої, але не виплаченої Позивачці заробітної плати згідно з довідкою Відповідача вих. № 1.4-1384 від 07.08.2023; фактичною підставою позову є саме невиплата Позивачці заробітної плати при звільненні, а на підтвердження розміру заборгованості до позову додано довідки Відповідача. Водночас у позові окремо сформульовано вимогу про стягнення компенсації в сумі 30.078,59 грн. Саме як позов про стягнення заборгованості по заробітній платі позов Позивачки визначено в ухвалі про відкриття провадження у справі, і саме так його сприйняв Відповідач, який у відзиві навів заперечення як щодо стягнення основного боргу, так і щодо стягнення компенсації. Тому суд вважає, що Позивачкою заявлено дві вимоги - про стягнення заборгованості із заробітної плати та про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, і зміст цих вимог дозволяє суду вирішити спір по суті.

Відсутність у позовній заяві підтвердження Позивачки про те, що нею не подано іншого позову до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, є формальним недоліком, який з урахуванням стадії розгляду справи та відсутності будь-яких відомостей про наявність такого позову не перешкоджає вирішенню спору по суті. Відповідач не стверджує, що такий позов існує, і не надав відповідних доказів.

За таких обставин суд не вбачає підстав для залишення позовної заяви без руху, оскільки зазначені Відповідачем недоліки або не підтверджуються матеріалами справи, або не є такими, що перешкоджають розгляду справи, а залишення позовної заяви без руху більш ніж через рік після відкриття провадження у справі на підставі таких недоліків свідчило б про надмірний формалізм та порушувало б право Позивачки на доступ до суду і розгляд справи упродовж розумного строку.

Обставини, встановлені судом

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив такі обставини.

Наказом ДП «Завод 410 ЦА» № 188/о від 07.06.2022 ОСОБА_1 , дефектоскопіста з ультразвукового контролю Центральної заводської лабораторії, звільнено 08.06.2022 за угодою сторін згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП України з виплатою компенсації за невикористану відпустку за період з 01.09.2021 по день звільнення.

Згідно з довідкою ДП «Завод 410 ЦА» щодо заборгованості по заробітній платі вих. № 1.4-1384 від 07.08.2023 на день звільнення ОСОБА_1 нараховано, але не виплачено заробітну плату в сумі 26.294,66 грн, у тому числі утримання із заробітної плати в сумі 5.127,46 грн; сума заборгованості по заробітній платі до виплати становить 21.167,20 грн.

Згідно з довідкою про доходи № 118 від 02.08.2023, виданою ДП «Завод 410 ЦА», ОСОБА_1 нараховано дохід: за лютий 2022 року - 10.784,34 грн (утримання - 2.102,95 грн, до виплати - 8.681,39 грн); за березень 2022 року - 6.140,87 грн (утримання - 1.197,47 грн, до виплати - 4.943,40 грн); за червень 2022 року - 6.836,10 грн (утримання - 1.333,04 грн, до виплати - 5.503,06 грн); за грудень 2022 року - 2.533,35 грн (утримання - 494,00 грн, до виплати - 2.039,35 грн); за квітень, травень, липень - листопад 2022 року нарахування відсутні. Усього нараховано 26.294,66 грн, утримано 5.127,46 грн, до виплати - 21.167,20 грн.

Доказів виплати Позивачці зазначених сум Відповідач суду не надав, факт наявності заборгованості та її розмір у відзиві не заперечував.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості із заробітної плати

Відповідно до ч. 4 ст. 43 Конституції України кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Частиною сьомою цієї статті визначено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний в день звільнення провести з працівником розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Наявність заборгованості із заробітної плати перед Позивачкою та її розмір підтверджуються довідками, виданими самим Відповідачем, і Відповідачем не спростовані. Доказів проведення з Позивачкою повного розрахунку при звільненні або на час розгляду справи Відповідач не надав. Тому вимога Позивачки про стягнення заборгованості із заробітної плати є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Визначаючи суму, яка підлягає стягненню, суд враховує, що в постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 523/14396/19 (провадження № 61-10657св20) зроблено висновок, що суд, стягуючи заробітну плату, визначає її суму без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, а утримання таких платежів здійснюється роботодавцем як податковим агентом під час фактичної виплати.

Отже, з Відповідача на користь Позивачки підлягає стягненню заборгованість із заробітної плати в розмірі 26.294,66 грн, що відповідає ціні позову, без утримання податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню під час виплати.

Щодо вимоги про стягнення компенсації втрати частини доходів

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III (далі - Закон № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до ст. 2 Закону № 2050-III компенсація втрати частини доходів провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема заробітну плату (грошове забезпечення).

Статтею 3 Закону № 2050-III встановлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Пунктом 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159), визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.

Доводи Відповідача про те, що Закон № 2050-III застосовується лише за період перебування сторін у трудових правовідносинах, суд відхиляє як такі, що не ґрунтуються на нормах закону. Ні Закон № 2050-III, ні Порядок № 159 не пов`язують право на компенсацію з тим, чи перебуває громадянин у трудових відносинах на час виплати. Умовами компенсації є нарахування доходу, який не має разового характеру, та затримка його виплати на один і більше календарних місяців. Заробітна плата, нарахована Позивачці за періоди її роботи, є саме таким доходом, а припинення трудового договору не звільняє роботодавця від обов`язку виплатити її, а отже, і від передбаченої законом компенсації за порушення строків її виплати.

Такий підхід узгоджується з практикою Верховного Суду, який у постанові від 15.07.2020 у справі № 263/14209/17 (провадження № 61-41922св18) погодився з висновком суду першої інстанції про стягнення на користь звільненого працівника, з яким не було проведено розрахунку при звільненні, як заборгованості із заробітної плати, так і компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати.

Водночас суд погоджується з доводами Відповідача про те, що розрахунок компенсації, наведений Позивачкою, не відповідає вимогам ст. 3 Закону № 2050-III та п. 4 Порядку № 159. Позивачка застосувала до всієї суми заборгованості один показник - 142,10, використавши його як приріст індексу споживчих цін, без розподілу заборгованості за місяцями, за які нараховано дохід, і без визначення окремого періоду невиплати для кожного такого місяця.

Разом з тим неправильність наведеного позивачем розрахунку не є підставою для відмови у задоволенні вимоги, право на яку встановлено судом. Суд самостійно здійснює розрахунок компенсації відповідно до вимог закону, в межах заявлених вимог.

Визначаючи межі вимоги, суд виходить з того, що відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог. Позивачка просила стягнути компенсацію за період з червня 2022 року по червень 2025 року, тому суд здійснює розрахунок компенсації за цей період.

При розрахунку суд застосовує індекси споживчих цін (до попереднього місяця), оприлюднені Державною службою статистики України, суми нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за відповідні місяці після утримання податків і обов`язкових платежів згідно з довідкою про доходи № 118 від 02.08.2023, а також не включає до розрахунку індекс споживчих цін місяця, за який нараховано дохід.

Таким чином, сума компенсації становить:

- за лютий 2022 року (сума до виплати - 8.681,39 грн): індекс споживчих цін за період з червня 2022 року по червень 2025 року включно - 139,3 %, приріст - 39,3 %; компенсація - 8.681,39 ? 39,3 / 100 = 3.411,79 грн;

- за березень 2022 року (сума до виплати - 4.943,40 грн): індекс споживчих цін за період з червня 2022 року по червень 2025 року включно - 139,3 %, приріст - 39,3 %; компенсація - 4.943,40 ? 39,3 / 100 = 1.942,76 грн;

- за червень 2022 року (сума до виплати - 5.503,06 грн): індекс споживчих цін за період з липня 2022 року по червень 2025 року включно - 135,1 %, приріст - 35,1 %; компенсація - 5.503,06 ? 35,1 / 100 = 1.931,57 грн;

- за грудень 2022 року (сума до виплати - 2.039,35 грн): індекс споживчих цін за період з січня 2023 року по червень 2025 року включно - 125,3 %, приріст - 25,3 %; компенсація - 2.039,35 ? 25,3 / 100 = 515,96 грн.

Загальна сума компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з червня 2022 року по червень 2025 року становить 7.802,08 грн (3.411,79 + 1.942,76 + 1.931,57 + 515,96).

Суд звертає увагу, що відповідно до п. 6 Порядку № 159 компенсації не підлягає лише своєчасно не отриманий з вини громадянина дохід. Доказів того, що заробітна плата не була отримана Позивачкою з її вини, Відповідач суду не надав.

Отже, вимога Позивачки про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати підлягає частковому задоволенню - у сумі 7.802,08 грн, а в решті цієї вимоги (в сумі 22.276,51 грн) слід відмовити.

Щодо негайного виконання рішення

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць. Тому рішення в частині стягнення заробітної плати в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Визначаючи розмір платежу за один місяць, суд виходить з того, що заборгованість Відповідача перед Позивачкою складається із заробітної плати, нарахованої за окремі місяці 2022 року, та бере за основу заробітну плату, нараховану Позивачці за лютий 2022 року згідно з довідкою про доходи № 118 від 02.08.2023, у розмірі 10.784,34 грн.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» Позивачка звільнена від сплати судового збору у справах про стягнення заробітної плати.

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави.

Позивачкою заявлено майнові вимоги на загальну суму 56.373,25 грн (26.294,66 грн + 30.078,59 грн). Відповідно до пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2025 становив 3.028,00 грн, тож судовий збір, який підлягав би сплаті, становить 1.211,20 грн.

Позовні вимоги задоволено на суму 34.096,74 грн (26.294,66 грн + 7.802,08 грн), що становить 60,48 % від заявлених вимог. Отже, з Відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 732,58 грн (1.211,20 грн ? 34.096,74 / 56.373,25).

ІV. Резолютивна частина

Керуючись ст.ст. 47, 116 Кодексу законів про працю України, ст. 34 Закону України «Про оплату праці», ст.ст. 1-4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354, 430 ЦПК України, суд вирішив:

1. Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Завод 410 ЦА» про стягнення заборгованості із заробітної плати та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Завод 410 ЦА» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати в розмірі 26.294,66 грн (двадцять шість тисяч двісті дев`яносто чотири гривні 66 копійок) без урахування податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню під час виплати.

Стягнути з Державного підприємства «Завод 410 ЦА» на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з червня 2022 року по червень 2025 року в розмірі 7.802,08 грн (сім тисяч вісімсот дві гривні 08 копійок) без урахування податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню під час виплати.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

2. Стягнути з Державного підприємства «Завод 410 ЦА» в дохід держави судовий збір у розмірі 732,58 грн (сімсот тридцять дві гривні 58 копійок).

3. Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць у розмірі 10.784,34 грн (десять тисяч сімсот вісімдесят чотири гривні 34 копійки).

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Оскільки справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Позивачка: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Державне підприємство «Завод 410 ЦА», місцезнаходження: 03151, м. Київ, просп. Повітряних Сил, 94, код ЄДРПОУ 01128297.

Суддя: