Рішення № 140234023, 29.09.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/12286/25 2-а/760/166/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Ішуніної Л. М.,

за участю секретаря судового засідання Мазур В. С.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення серії 4АВ № 05166927 від 11 березня 2024 року, серії 4АВ № 07495771 від 24 вересня 2024 року, серії 4АВ № 07826185 від 09 жовтня 2024 року, серії 5АВ № 09847154 від 04 квітня 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просила: скасувати постанову № 4АВ/5166927 від 11 березня 2024 року, винесену Департаментом патрульної поліції щодо неї як власника транспортного засобу Toyota Avensis, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; скасувати постанову № 4АВ/7495771 від 24 вересня 2024 року, винесену Департаментом патрульної поліції щодо неї як власника транспортного засобу Toyota Avensis, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; скасувати постанову № 4АВ/7826185 від 09 жовтня 2024 року, винесену Департаментом патрульної поліції щодо неї як власника транспортного засобу Toyota Avensis, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; скасувати постанову № 5АВ/9847154 від 04 квітня 2025 року, винесену Департаментом патрульної поліції щодо неї як власника транспортного засобу Toyota Avensis, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Свої вимоги мотивує тим, що вона є власником транспортного засобу Toyota Avensis, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

У період з березня 2024 року по квітень 2025 року щодо неї як власника зазначеного транспортного засобу Департаментом патрульної поліції винесено чотири постанови у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі технічними засобами фото- і відеофіксації, а саме: постанову № 4АВ/5166927 від 11 березня 2024 року, постанову № 4AB/7495771 від 24 вересня 2024 року, постанову № 4AB/7826185 від 09 жовтня 2024 року та постанову № 5AB/9847154 від 04 квітня 2025. Усі постанови винесені за перевищення встановленої швидкості руху, виявлене відповідними технічними засобами.

Позивач зазначає, що в жодну із зазначених дат вона не керувала транспортним засобом і не була його фактичним водієм. Керування автомобілем у відповідні дати здійснювала інша особа - ОСОБА_2 , який користується транспортним засобом на законних підставах, а саме, за довіреністю та тимчасовим реєстраційним талоном. Крім того, ОСОБА_2 надано письмові пояснення щодо фактичного керування транспортним засобом у конкретні дати вчинення зафіксованих порушень.

З урахуванням наведених обставин, позивач вважає, що наявні підстави для застосування частини другої статті 14-1 КУпАП, згідно з якою власник (співвласник) транспортного засобу звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, якщо доведе, що на момент вчинення правопорушення керування транспортним засобом здійснювала інша особа.

При цьому, позивач зауважила, що штрафи за оскаржуваними постановами нею сплачено добровільно та вимог щодо їх повернення вона не заявляє. Метою звернення до суду є виключно захист порушеного права та недопущення безпідставного покладення на неї адміністративної відповідальності як на власника транспортного засобу, яка особисто не вчиняла інкримінованих порушень, а також встановлення належного суб`єкта відповідальності.

Також, позивач повідомила, що з метою запобігання подальшому необґрунтованому притягненню її до адміністративної відповідальності як власника транспортного засобу нею внесено до електронного кабінету водія МВС України відомості про належного користувача транспортного засобу - ОСОБА_2 .

У зв`язку з вищевикладеним, позивач звернулася до суду з указаним позовом та просила його задовольнити, з огляду на те, що вона не є суб`єктом вчинених правопорушень.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 травня 2025 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено головуючого суддю Ішуніну Л. М.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 12 травня 2025 року вищевказану позовну заяву було повернуто позивачу.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 12 травня 2025 року скасовано та справу направлено для продовження розгляду.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 12 лютого 2026 року вищевказану позовну заяву було залишено без руху.

26 лютого 2026 року, на виконання зазначеної ухвали, позивачем надано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин пропуску звернення до адміністративного суду, разом з тим позивачем не надано копії (оригінали) оскаржуваних постанов.

02 березня 2026 року хвалою Солом`янського районного суду міста Києва було продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви та виконання ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 12 лютого 2026 року у справі № 760/12286/25.

06 квітня 2026 року позивачем надано до суду копії оскаржуваних постанов.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 08 квітня 2026 року за вищевказаним позовом позивачу поновлено строк на звернення до суду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

16 квітня 2026 року до суду надійшов відзив Департаменту патрульної поліції, в якому представник заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що твердження позивача є хибними, а вимоги - безпідставними та необґрунтованими, з огляду на таке.

Чинним законодавством передбачено спеціальний адміністративний порядок звільнення власника транспортного засобу від відповідальності за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, а саме порядок, встановлений статтею 279-3 КУпАП та Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженою наказом МВС № 13 від 13 січня 2020 року.

Відповідно до зазначених норм, особа, яка фактично керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, звільняє власника від відповідальності лише за умови, що ця особа протягом 20 календарних днів з дня вчинення правопорушення або з дня набрання відповідною постановою законної сили особисто звернулася із заявою до уповноваженого органу (підрозділу) Національної поліції, який виніс постанову, або в письмовій формі з ідентифікацією за документом, що посвідчує особу, або через електронний кабінет водія на офіційному вебсайті МВС із накладенням кваліфікованого електронного підпису, визнала факт учинення нею правопорушення, надала згоду на притягнення її до відповідальності та додала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.

Розгляд такої заяви здійснюється уповноваженим поліцейським у визначений строк (не пізніше десяти робочих днів), і лише за результатами такого розгляду, у разі відповідності заяви встановленим вимогам та підтвердження сплати штрафу заявником, до постанови вносяться зміни щодо визначення належним суб`єктом відповідальності особи, яка фактично керувала транспортним засобом.

Представник відповідача зазначає, що визначений вище законодавством порядок є вичерпним та обов`язковим, а звернення до суду з позовом про скасування постанов не може підміняти собою цю спеціальну адміністративну процедуру, яка передбачає особисте звернення саме фактичного водія (а не власника транспортного засобу) у визначений строк.

Крім того, вказує, що на відповідача не покладається обов`язок витребовувати додаткові дані від заявників чи роз`яснювати їм порядок ідентифікації особи, оскільки відповідна інформація щодо порядку подання заяви та ідентифікації заявника перебуває у публічному доступі на офіційному сайті: https://bdr.mvs.gov.ua/faq.

З огляду на викладене, сторона відповідача вважає, що позивачем (та особою, яка фактично керувала транспортним засобом) не було дотримано встановленого законом порядку та строків звернення із заявою про визнання факту правопорушення і зміну суб`єкта відповідальності, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог про скасування оскаржуваних постанов відсутні.

17 квітня 2026 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій вона зазначає, що відзив містить лише загальне твердження про безпідставність, хибність та необґрунтованість позовних вимог, проте не містить належного спростування конкретних обставин, викладених у позовній заяві. Зокрема, предметом спору є скасування чотирьох постанов, винесених щодо неї як власника транспортного засобу Toyota Avensis, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , оскільки фактичне керування автомобілем у спірні дати здійснювала інша особа - ОСОБА_2 . При цьому, вимог про повернення сплачених штрафів чи стягнення коштів позивачем не заявлено, а предметом спору є саме правомірність покладення адміністративної відповідальності на неналежну особу.

Щодо посилань відповідача на статтю 279-3 КУпАП, то позивач вказує, що зазначене фактично не спростовує позову по суті, а лише описує позасудовий адміністративний механізм, за яким особа, яка фактично керувала транспортним засобом, могла б бути врахована уповноваженим органом поза судом. Наголошує, що передбачена статтею 279-3 КУпАП адміністративна процедура не є виключним способом захисту права та не усуває права особи на звернення до суду, з огляду на гарантії частин першої, другої статті 55 та вимоги частини другої статті 19 Конституції України. На її переконання, нереалізація фактичним водієм позасудового порядку в повному обсязі сама по собі не позбавляє позивача права на судовий захист і не звільняє суд від обов`язку перевірити правомірність винесення оскаржуваних постанов саме щодо неї.

Крім того, позивач вказує, що наведені відповідачем положення відомчої Інструкції регулюють лише внутрішній порядок дій поліцейського під час розгляду відповідної заяви та порядок унесення змін до постанови в позасудовому порядку, проте не визначають меж права особи на судовий захист і не можуть звужувати це право порівняно із законом. Посилаючись на частину другу статті 8 Конституції України щодо найвищої юридичної сили Конституції, а також на частину другу статті 19 та частини першу, другу статті 55 Конституції України, позивач зауважила, що відомча Інструкція не може бути самостійною та достатньою підставою для повного відхилення позову.

При цьому, позивач наголошує, що предметом спору є не дотримання відомчої процедури як самоцілі, а правомірність винесення постанов саме щодо неї як власника транспортного засобу за наявності доказів фактичного керування автомобілем іншою особою, а нереалізація адміністративного порядку сама по собі не звільняє відповідача від обов`язку довести правомірність своїх рішень та заперечень відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України.

Що стосується доводів відповідача про відсутність обов`язку витребувати додаткові дані чи роз`яснювати порядок ідентифікації, то позивач вказала, що вони не стосуються предмету спору, оскільки нею не заявлялися вимоги про визнання протиправною відсутності консультацій з боку відповідача, надання роз`яснень чи зобов`язання відповідача прийняти заяву в адміністративному порядку. Натомість, на її думку, цей аргумент підтверджує, що відповідач підміняє предмет судового спору описом позасудового адміністративного механізму, замість спростування позовних вимог по суті.

Окрім того, позивач звертає увагу, що відповідач до відзиву не додав жодного доказу на спростування факту користування транспортним засобом іншою особою, недостовірності наданих позивачем доказів або на підтвердження правомірності залишення відповідальності саме за позивачем, а тому не виконав покладеного на нього статтею 77 КАС України обов`язку доказування правомірності оскаржуваних рішень.

Враховуючи вищевикладене, позивач наполягала на задоволенні позову.

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, особи, які беруть участь у справі не викликались та відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України, якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом установлено, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу Toyota Avensis реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

29 вересня 2023 року позивач довіреністю, посвідченою приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луцях Т. М. та зареєстрованого в реєстрі за № 203, уповноважила її представника Гюрова І. І. представляти її інтереси перед усіма третіми особами, у тому числі, але не обмежуючись, органах УМВС України, в Управлінні карного розшуку, Управлінні превентивної діяльності ГУНП, будь-яких його територіальних відділах, Головному та територіальних управліннях Національної поліції, його відокремлених підрозділах, будь-яких інших органах Національної поліції, в Управлінні патрульної служби ГУНП, будь-яких Сервісних центрах МВС, СТО, АЗС, будь-яких страхових компаніях, органах прикордонної служби та митного контролю та інших підприємствах, установах та організаціях, незалежно від їх форм власності, з питань експлуатації та обслуговування, а також розпоряджатися (продати, обмінювати, проходити техогляд, зняти з обліку/перереєструвати у відповідному органі реєстрації, в тому числі у будь-якому територіальному сервісному центрі Регіонального сервісного центра МВС у будь-якій області, здавати в оренду, страхувати, за ціною та на умовах на свій розсуд), належним їй на підставі Свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3 , вид. ТСЦ 5150, автомобілем загальний легковий - загальний універсал-В марки: ТОYOTA, Модель AVENSIS, 2006 року випуску, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_4 , об`єм двигуна 2231, тип пального D, реєстраційний номер НОМЕР_5 , зареєстрованим там же 17 квітня 2019 року, дата першої реєстрації 17 квітня 2019 року.

На підставі вказаної довіреності на ім`я ОСОБА_2 було видано тимчасовий реєстраційний талон серії НОМЕР_6 на транспортний засіб Toyota Avensis реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення серії 4АВ № 05166927 від 11 березня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, ОСОБА_1 , 10 березня 2024 року о 16-58 год., керуючи транспортним засобом Toyota Avensis реєстраційний номер НОМЕР_2 , по дорозі «М05 Київ-Одеса 294+260», перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 24 км/год, чим порушила пункт 12.9 б) Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за частиною першою статті 122 КУпАП.

Дані зафіксовано в автоматичному режимі за допомогою технічного засобу Каскад, 026-1219 з номером свідоцтва про повірку технічного засобу 22- 01/29869 зі строком терміну дії до 07 грудня 2024 року.

Відповідно до частини першої статті 122 КУпАП позивача притягнуто до адміністративної відповідальності й накладено штраф у розмірі 340 грн.

З відомостей кабінету водія позивача вбачається, що штраф було погашено 11 березня 2024 року.

Згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення серії 4АВ № 07495771 від 24 вересня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, ОСОБА_1 , 23 вересня 2024 року о 21-09 год., за адресою: м. Одеса, пр-т Небесної Сотні, 4, керуючи транспортним засобом Toyota Avensis реєстраційний номер НОМЕР_2 , перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 56 км/год, чим порушила пункт 12.9 б) Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за частиною четвертою статті 122 КУпАП.

Дані зафіксовано в автоматичному режимі за допомогою технічного засобу Каскад, 159-1220 з номером свідоцтва про повірку технічного засобу 22- 01/31760 зі строком терміну дії до 13 вересня 2025 року.

Відповідно до частини четвертої статті 122 КУпАП позивача притягнуто до адміністративної відповідальності й накладено штраф у розмірі 1 700 грн.

З відомостей кабінету водія позивача вбачається, що штраф було погашено 02 жовтня 2024 року.

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення серії 4АВ № 07826185 від 09 жовтня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, ОСОБА_1 , 09 жовтня 2024 року о 19-38 год., керуючи транспортним засобом Toyota Avensis реєстраційний номер НОМЕР_2 , по дорозі «М-28 Одеса-Южне 20+980», перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 43 км/год, чим порушила пункт 12.9 б) Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за частиною першою статті 122 КУпАП.

Дані зафіксовано в автоматичному режимі за допомогою технічного засобу Vega Smart Speed Dual Band, 2010000598 з номером свідоцтва про повірку технічного засобу № UA.TR.001 22 054-24 зі строком терміну дії до 19 квітня 2025 року.

Відповідно до частини першої статті 122 КУпАП позивача притягнуто до адміністративної відповідальності й накладено штраф у розмірі 340 грн.

З відомостей кабінету водія позивача вбачається, що штраф було погашено 11 жовтня 2024 року.

Згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення серії 5АВ № 09847154 від 04 квітня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, ОСОБА_1 , 04 квітня 2025 року о 06-28 год., керуючи транспортним засобом Toyota Avensis реєстраційний номер НОМЕР_2 , по дорозі «М15 Одеса-Рені 39+423», перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 35 км/год, чим порушила пункт 12.9 б) Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за частиною першою статті 122 КУпАП.

Дані зафіксовано в автоматичному режимі за допомогою технічного засобу Каскад, 128-1120 з номером свідоцтва про повірку технічного засобу 22- 01/33269 зі строком терміну дії до 30 січня 2026 року.

Відповідно до частини 1 статті 122 КУпАП позивача притягнуто до адміністративної відповідальності й накладено штраф у розмірі 340 грн.

З відомостей кабінету водія позивача вбачається, що штраф було погашено 05 квітня 2025 року.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями).

Згідно з пунктом 1.1 Правил дорожнього руху ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на цих правилах.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Згідно з підпунктом «б» пункту 12.9 ПДР водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил.

Приписами пункту 12.4 ПДР закріплено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Відповідно до частини першої статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більше як на двадцять кілометрів на годину, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною четвертою статті 122 КУпАП визначено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з приміткою до статті 122 КУпАП суб`єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - четвертою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб`єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).

Відповідно до статті 14-1 КУпАП до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.

За наявності обставин, які свідчать про вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, іншою особою, власник (співвласник) транспортного засобу може протягом десяти днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу повідомити про відповідні обставини (транспортний засіб знаходився у володінні чи користуванні іншої особи, вибув з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб тощо) орган (посадову особу), що виніс постанову про накладення адміністративного стягнення. На період з`ясування та перевірки цих обставин виконання постанови про накладення адміністративного стягнення зупиняється до моменту встановлення особи, яка вчинила це правопорушення.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010, ухваленим у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтю 14-1 КУпАП визнано неконституційною.

У зв`язку з вищевикладеним, було прийнято Закон України № 596-VIII від 14 липня 2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху», яким КУпАП було доповнено статтею 14-2, що встановила новий, процесуально визначений механізм притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі.

Частиною першою статті 14-2 КУпАП передбачено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), у випадках, передбачених статтею 279-3 цього Кодексу.

Нормами статті 279-3 КУпАП регламентовано порядок звільнення відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису).

Так, відповідно до статті 279-3 КУпАП відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили: ця особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу; особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.

Аналогічна норма закріплена в розділі III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС №13 від 13 січня 2020 року.

Відтак, відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, є альтернативною, тобто така покладається або на власника транспортного засобу, або на користувачів такого майна виключно за умови, якщо особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності.

Аналогічна позиція міститься у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2026 року у справі № 361/14569/25.

Відповідно до статті 279-1 КУпАП у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі, посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.

Позивачем визнаються та матеріалами справи підтверджуються обставини, встановлені відповідачем з приводу того, що транспортний засіб Toyota Avensis реєстраційний номер НОМЕР_2 , перебуває у власності ОСОБА_1 .

За запитом посадових осіб уповноважених підрозділів Національної поліції у письмовій або електронній формі (у тому числі за умови ідентифікації цих посадових осіб за допомогою електронного цифрового підпису) відповідні органи (підрозділи) Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України зобов`язані надавати відомості про належного користувача транспортного засобу, фізичну особу, керівника юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, особу, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи, з обов`язковим дотриманням Закону України "Про захист персональних даних".

Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

З системного аналізу зазначених норм слідує, що статусу відповідальної особи може набути і належний користувач транспортного засобу, якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу.

Для набуття статусу відповідальної особи належним користувачем, необхідна наявність двох обов`язкових умов:

- підтвердження того, що особа дійсно є належним користувачем даного транспортного засобу;

- внесення відомостей до Єдиного державного реєстру транспортних засобів про належного користувача відповідного транспортного засобу.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Положеннями статей 245, 251, 252, 280 цього ж Кодексу передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Правовими положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Зокрема, тягар доведення факту керування автомобілем іншою особою в кожен конкретний день вчинення адміністративного правовпорушення лежить на позивачеві.

Так, матеріали справи свідчать, що оскаржувані постанови винесені відповідачем на підставі інформаційних файлів та метаданих до них за результатами автоматичної фіксації подій з ознаками адміністративного правопорушення, отриманих в електронному вигляді із системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі, як це передбачено пунктом 2 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 13 січня 2020 року № 13.

Разом з тим, позивачем додано до позову письмові пояснення ОСОБА_2 від 01 травня 2025 року, надані ним для долучення до позову, в яких останній зазначив, що саме він здійснював фактичне керування транспортним засобом Toyota Avensis реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент вчинення порушення Правил дорожнього руху, за результатами яких було винесено оскаржувані постанови. Повідомив, що у дні вчинення адміністративних правопорушень власник транспортного засобу за кермом не перебував, не був пасажиром та жодним чином не брав участі у вчиненні відповідних порушень Правил дорожнього руху.

Проте, судом такі пояснення оцінюються критично, оскільки складені вже після вчинення всіх чотирьох правопорушень і безпосередньо напередодні звернення позивача до суду, є узагальненими та не містять деталізованих, об`єктивно перевірних обставин (маршруту, мети поїздки, супутніх документів), а також не підтверджені жодним незалежним доказом (записами GPS/навігаторів, дорожніми/подорожніми листами, чеками з АЗС, даними мобільного оператора, показаннями свідків).

Що стосується довіреності від 29 вересня 2023 року та тимчасового реєстраційного талону, то вони підтверджують лише право ОСОБА_2 користуватися транспортним засобом, а не факт його керування транспортним засобом у кожен із чотирьох конкретних моментів вчинення правопорушень.

Крім того, сам по собі факт передачі позивачем зазначеного автомобіля іншій особі фактично не звільняє її від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, оскільки, як вже було зазначено вище, таке звільнення можливе лише тільки після вчинення обов`язкових дій, які передбачені положеннями статей 14-2, 279-3 КУпАП.

У матеріалах справи відсутні докази того, що щодо кожної з чотирьох оскаржуваних постанов ОСОБА_2 звернувся у встановлений статтею 279- 3 КУпАП 20-денний строк із заявою про визнання факту правопорушення, надання згоди на його притягнення до адміністративної відповідальності та сплатив штраф самостійно від свого імені. При цьому, усі чотири штрафи були оплачені самою позивачем особисто через власний кабінет водія, невідкладно після винесення постанов, без жодної спроби скористатися процедурою, передбаченою статтею 279-3 КУпАП, що повторювалося чотири рази протягом 13 місяців.

Внесення відомостей про належного користувача до електронного кабінету водія відбулося вже після всіх чотирьох подій і саме по собі є заходом на майбутнє, а не доказом обставин минулих порушень.

Частиною другою сттатті 291 КУпАП передбачено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або під час її виконання у випадках, передбачених частиною першою статті 300-1 цього Кодексу.

У відповідності до частини першої статті 300-1 КУпАП у разі сплати відповідальною особою, зазначеною у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або громадянином (резидентом) України, який ввіз на територію України транспортний засіб, зареєстрований за межами України, 50 відсотків розміру штрафу за постановою про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), до вручення такої постанови або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили така постанова вважається виконаною.

Постанова про накладення адміністративного стягнення за порушення зупинки, стоянки та паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), також вважається виконаною у разі сплати штрафу за повідомленням про притягнення до адміністративної відповідальності, залишеним уповноваженою посадовою особою на місці вчинення правопорушення на лобовому склі транспортного засобу, у тому числі шляхом сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом десяти днів з дня вчинення відповідного правопорушення.

З огляду на приписи частини другої статті 291 КУпАП оскаржувані позивачем постанови набрали законної сили у зв`язку зі сплатою штрафу добровільному порядку протягом 10-ти днів з дня вчинення правопорушення.

Враховуючи викладене вище та вимоги статті 279-3 КУпАП підстави для внесення змін до оскаржуваних постанов щодо суб`єкта вчинення адміністративних правопорушень у відповідача були відсутні.

За встановлених у справі обставин, наявних доказів в їх сукупності, суд дійшов висновку, що оскаржувані позивачем постанови відповідають вимогам КУпАП, винесені на підставі та в межах повноважень наданих поліцейському патрульної поліції, при розгляді справи та винесенні постанов про притягнення до адміністративної відповідальності позивача відповідачем були належним чином оцінені всі зібрані по справі докази, зокрема, досліджені фото- та відеодокази, дотримані вимоги статей 251, 254, 256, 280 КУпАП, правильно визначено статтю, якою нормою закону передбачено відповідальність за вчинення такого правопорушення та застосовано стягнення в межах санкцій частин першої, четвертої статті 122 КУпАП.

Водночас, позивачем не доведено належними доказами факт керування транспортним засобом, шо зареєстрований за нею на праві власності, іншою особою в кожен конкретний момент вчинення адміністративних правопорушень, а також наявності обставин, які можуть слугувати підставою для звільнення її від відповідальності у порядку статті 279- 3 КУпАП, тому підстави для скасування оскаржуваних постанов відсутні.

Згідно із частиною третьою статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на викладене, оцінюючи в сукупності всі зібрані по справі докази, що оскаржувані постанови є законними і обґрунтованими, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтею 14-2, 122, 279-1, 279-3 КУпАП, статтями 5-7, 9, 72, 77, 90, 229, 241-247, 250, 262, 286, 293, 295 КАС України

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення серії 4АВ № 05166927 від 11 березня 2024 року, серії 4АВ № 07495771 від 24 вересня 2024 року, серії 4АВ № 07826185 від 09 жовтня 2024 року, серії 5АВ № 09847154 від 04 квітня 2025 року залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л. М. Ішуніна