Рішення № 140234015, 30.09.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

код ЄДРПОУ: 02896762

_______________

Провадження 2/760/2267/26

В справі 760/13334/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

І. Вступна частина

30 вересня 2026 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Коробенка С.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

ІІ. Описова частина

16 травня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі Позивач, ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до Солом`янського районного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі Відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 40.739,11 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач посилається на те, що Відповідач уклав з Акціонерним товариством «ОТП Банк» (далі АТ «ОТП Банк», первісний кредитор) кредитний договір № 2019589233_CARD, який за правовою природою є змішаним договором, що містить елементи кредитного договору та договору про надання банківських послуг (кредитування, видача та обслуговування міжнародних платіжних карток), у межах якого було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 .

Позивач зазначає, що 13 жовтня 2023 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 13/10/23 (далі Договір факторингу), відповідно до пункту 1.1 якого первісний кредитор передає, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає право грошової вимоги, що належить АТ «ОТП Банк», і стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між АТ «ОТП Банк» і боржниками, в розмірі портфеля заборгованості; за пунктом 1.3 Договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» одержує право (замість АТ «ОТП Банк») вимагати від боржників належного виконання всіх зобов`язань за кредитними договорами. Згідно з пунктом 6.2.3 Договору факторингу право вимоги переходить до ТОВ «ФК «ЄАПБ» з моменту підписання сторонами цього договору, а згідно з пунктом 6.2.4 відступлення права вимоги здійснюється без згоди боржників.

За твердженням Позивача, відповідно до Реєстру боржників № 2 до Договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача за картковим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим у межах кредитного договору № 2019589233_CARD, у сумі 40.739,11 грн, з яких: 24.300,00 грн загальна сума боргу за тілом кредиту; 16.439,11 грн загальна сума боргу за відсотками; 0,00 грн загальна сума боргу за комісією.

Позивач стверджує, що Відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит у строки, передбачені кредитним договором, а після відступлення права вимоги не здійснив жодного платежу ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора. З моменту отримання права вимоги, тобто з 13.10.2023, Позивач, за його твердженням, жодних штрафних санкцій не нараховував. Посилаючись на статтю 1082 ЦК України та на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15, Позивач зазначає, що неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту.

Позивач просить стягнути з Відповідача заборгованість у розмірі 40.739,11 грн та понесені судові витрати, а розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження.

До позовної заяви додано, зокрема, копію кредитного договору з додатками, розрахунок заборгованості за картковим рахунком, копію витягу з Договору факторингу № 13/10/23 від 13.10.2023, витяг з Реєстру боржників № 2 Додатку № 1 до Договору факторингу, а також документи щодо правового статусу Позивача та первісного кредитора і повноважень представника Позивача. За подання позовної заяви Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3.028,00 грн.

16 травня 2025 року автоматизованим протоколом розподілу судових справ між суддями головуючим у справі визначено суддю Коробенка С.В.

20 травня 2025 року до суду надійшла відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру щодо зареєстрованого місця проживання Відповідача.

Ухвалою суду від 20 травня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, Відповідачеві визначено строк на подання відзиву 15 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

15 січня 2026 року до суду надійшла заява Відповідача від 14 січня 2026 року про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву до 30.01.2026. Заяву мотивовано тим, що 14 січня 2026 року Відповідач звернувся до АТ «ОТП Банк» із заявою про надання виписок за банківськими рахунками № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 , відкритими для обслуговування кредитного договору, за період з 14.07.2018 по 13.10.2023, оскільки такі виписки необхідні йому для підтвердження сплати коштів за кредитним договором та підготовки відзиву. Відповідач також звертає увагу на те, що згідно з Додатком № 1 до кредитного договору погашення заборгованості мало здійснюватися саме на зазначені рахунки.

Відзиву на позов Відповідач не подав, будь-яких доказів до суду не надіслав. Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, а також клопотань про витребування доказів від учасників справи не надходило.

ІІІ. Мотивувальна частина

Щодо клопотання Відповідача

Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Вирішуючи заяву Відповідача про продовження строку для подання відзиву, суд враховує, що дата, до якої Відповідач просив продовжити цей строк (30.01.2026), на час ухвалення рішення минула понад вісім місяців тому. Протягом усього цього часу Відповідач мав реальну можливість подати відзив, докази або клопотання про їх витребування, однак цим не скористався. Отже, мета заяви забезпечити Відповідачеві час, достатній для отримання виписок і підготовки заперечень, фактично досягнута, а його право на подання відзиву не було обмежене. За таких обставин питання про продовження строку втратило практичне значення і не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Згідно з частиною п`ятою статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Водночас ненадання Відповідачем відзиву не звільняє Позивача від обов`язку довести обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Щодо обов`язку доказування

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України). Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (частина сьома статті 81 ЦПК України).

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними, а їх сукупність достатньою для встановлення відповідних обставин (статті 7780 ЦПК України). Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина друга статті 89 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц зазначила, що принцип змагальності не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона; таку обставину треба доказувати так, щоб реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Певна обставина не може вважатися доведеною лише тому, що інша сторона її не спростувала (концепція негативного доказу).

Щодо укладення кредитного договору та його умов

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

З матеріалів справи вбачається, що 14 липня 2018 року між АТ «ОТП Банк» та Відповідачем укладено Кредитний договір № 2019589233, розділом 1 якого передбачено надання Відповідачеві кредиту в загальному розмірі 5.576,83 грн (на придбання товару, на сплату додаткових послуг банку та на страхування) з датою остаточного повернення кредиту 14 березня 2019 року шляхом сплати ануїтетних платежів відповідно до графіка платежів.

Розділ 2 цього самого документа Заява-анкета про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» № 2019589233_CARD від 14.07.2018 (далі Заява-анкета) містить волевиявлення Відповідача на відкриття поточного (карткового) рахунку та отримання електронного платіжного засобу (тип картки MC GOLD, валюта рахунку гривня, номер карткового рахунку НОМЕР_4 ), а також на обслуговування кредитної лінії. Згідно із Заявою-анкетою за користування кредитом банк нараховує проценти на підставі процентної ставки, розмір якої визначається Тарифами Банку та Інформаційним листком, що є невід`ємною частиною та додатком до договору; на дату укладення Заяви-анкети процентна ставка становила 5 відсотків на місяць; інші умови кредитування (зобов`язання по кредитній лінії) визначено в Інформаційному листку.

Згідно з Паспортом споживчого кредиту кредитна лінія надавалася з лімітом 2.500,00 грн (з можливістю збільшення відповідно до кредитного договору) строком на 36 місяців (з правом пролонгації). У Додатку № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 2019589233 від 14 липня 2018 року визначено реквізити для погашення заборгованості: за кредитом рахунок АТ «ОТП Банк» № 29094900900000, за кредитною лінією поповнення власного рахунку Відповідача № НОМЕР_3 .

Інформаційного листка, Тарифів Банку, Правил кредитування, а також будь-яких документів про встановлення чи зміну кредитного ліміту Позивач до матеріалів справи не долучив.

Отже, факт укладення між АТ «ОТП Банк» та Відповідачем кредитного договору, яким, зокрема, передбачено обслуговування кредитної лінії, підтверджується наявними у справі доказами. Проте сам по собі договір визначає лише умови, на яких кредит може бути наданий, і не підтверджує ні факту отримання Відповідачем кредитних коштів у межах кредитної лінії, ні їх розміру, ні розміру неповернутої заборгованості.

Щодо переходу права вимоги до Позивача

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (частина перша статті 517 ЦК України).

Із зазначених норм випливає, що новий кредитор не може набути більше прав, ніж мав первісний кредитор. Тому для задоволення позову нового кредитора про стягнення заборгованості необхідно встановити не лише факт відступлення права вимоги, а й наявність та розмір заборгованості боржника перед первісним кредитором на момент такого відступлення. Реєстр боржників, складений первісним кредитором і фактором між собою без участі боржника, фіксує обсяг вимоги, яку сторони договору факторингу вважають переданою, однак сам по собі не підтверджує, що боржник дійсно отримав кредитні кошти у відповідному розмірі та не повернув їх.

З огляду на викладений нижче висновок суду про недоведеність розміру заборгованості суд не вбачає необхідності надавати окрему оцінку доказам переходу права вимоги до Позивача, оскільки навіть за умови доведеності цього факту позовні вимоги не можуть бути задоволені.

Щодо заборгованості за тілом кредиту

Позивач заявив до стягнення заборгованість за тілом кредиту в розмірі 24.300,00 грн за картковим рахунком № НОМЕР_1 .

На підтвердження розміру цієї заборгованості Позивач надав лише складений ним самим розрахунок заборгованості за період з 13.10.2023 по 31.03.2025. Розрахунок складається з 19 рядків: у першому з них (за датою 13.10.2023, кредитор АТ «ОТП Банк») відображено заборгованість у розмірі 40.739,11 грн, з яких 24.300,00 грн тіло кредиту та 16.439,11 грн проценти, а в наступних 18 рядках (станом на останній день кожного місяця з жовтня 2023 року по березень 2025 року) ці самі суми повторюються без змін за нульових показників сплати.

Таким чином, розрахунок не містить жодних відомостей про те, коли і в якому розмірі Відповідачеві надавалися кредитні кошти, які видаткові операції він здійснював, які суми вносив на погашення, коли виникла прострочена заборгованість, за які періоди, на яку суму та за якою ставкою нараховано проценти. Фактично він відтворює суму, зазначену в реєстрі боржників, і не дає змоги перевірити, з чого вона складається.

Верховний Суд у постанові від 09 серпня 2023 року у справі № 266/4900/21 зазначив, що розрахунок заборгованості за своєю суттю не є доказом (зокрема письмовим) у розумінні статей 76, 95 ЦПК України, а є результатом арифметичних дій, здійснених стороною, тоді як саме виписки за рахунками позичальника можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором і слугувати підтвердженням правильності таких арифметичних дій.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), а також Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 дійшли висновку, що виписка за картковим рахунком може бути належним доказом заборгованості за тілом кредиту, яка досліджується судом у сукупності з іншими доказами.

Виписки за картковим рахунком чи рахунком кредитної лінії Відповідача, як і будь-яких інших первинних документів, які б підтверджували надання Відповідачеві кредитних коштів, їх розмір та рух, Позивач не надав. Не надано й доказів збільшення кредитного ліміту понад 2.500,00 грн, хоча заявлена до стягнення сума тіла кредиту (24.300,00 грн) майже в десять разів перевищує ліміт, визначений Паспортом споживчого кредиту.

Крім того, картковий рахунок № НОМЕР_1 , за яким Позивач просить стягнути заборгованість, у Кредитному договорі, Заяві-анкеті, Паспорті споживчого кредиту та Додатку № 1 не згадується: у Заяві-анкеті зазначено картковий рахунок № НОМЕР_4 , а в Додатку № 1 як рахунок для погашення заборгованості за кредитною лінією рахунок № НОМЕР_3 . Цієї розбіжності Позивач не пояснив і доказів того, що рахунок № НОМЕР_1 відкрито Відповідачеві на підставі саме цього договору, не надав.

Заявлена заборгованість не може бути віднесена й до кредиту, наданого за розділом 1 Кредитного договору, оскільки такий кредит мав інший розмір (5.576,83 грн), інший строк і порядок повернення, а Позивач прямо визначив предметом позову заборгованість за картковим рахунком.

Як новий кредитор, Позивач мав право на отримання від первісного кредитора документів, які засвідчують права, що передаються (частина перша статті 517 ЦК України), а також не був позбавлений можливості заявити клопотання про витребування доказів у порядку статті 84 ЦПК України. Однак ні первинних документів, ні такого клопотання суду не подано. Суд, у свою чергу, не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи (частина сьома статті 81 ЦПК України).

Суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19), про те, що, визначаючи розмір заборгованості, суд зобов`язаний дослідити та перевірити поданий стороною розрахунок, оцінити його в сукупності з іншими доказами, а в разі незгоди навести в рішенні свій розрахунок. Проте виконання такого обов`язку передбачає наявність у справі доказів, на підставі яких власний розрахунок може бути здійснений. У цій справі матеріали не містять жодних вихідних даних (сум і дат видачі кредитних коштів, операцій за рахунком, сплачених сум, періодів прострочення), що унеможливлює здійснення судом власного розрахунку.

За таких обставин суд доходить висновку, що Позивач не довів ні факту отримання Відповідачем кредитних коштів у межах кредитної лінії, ні наявності та розміру заборгованості за тілом кредиту в сумі 24.300,00 грн, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо заборгованості за процентами

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, яка застосовується до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Вимога про стягнення процентів є похідною від вимоги про стягнення тіла кредиту, оскільки проценти нараховуються на суму фактично наданих і неповернутих кредитних коштів. Оскільки розмір тіла кредиту не доведено, не може вважатися доведеним і розмір нарахованих на нього процентів.

Крім того, розрахунок Позивача не містить відомостей ні про періоди нарахування процентів у сумі 16.439,11 грн, ні про застосовану процентну ставку, а Тарифи Банку та Інформаційний листок, якими відповідно до Заяви-анкети визначається розмір процентної ставки, до матеріалів справи не долучено. Відповідно до Паспорта споживчого кредиту кредитна лінія надавалася строком на 36 місяців, тобто до 14 липня 2021 року, доказів її пролонгації Позивач не надав. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 дійшла висновку, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. За відсутності відомостей про періоди нарахування суд позбавлений можливості перевірити, чи нараховано заявлені проценти в межах строку кредитування.

Суд зауважує, що висновок про відмову в стягненні процентів ґрунтується не на оцінці справедливості договірних умов щодо їх розміру, а на недоведеності Позивачем самого факту та розміру нарахування процентів. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) виснував, що за відсутності відповідних позовних вимог споживача суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом. У цій справі суд розмір процентів не зменшує, а констатує, що Позивач не надав доказів, з яких можна було б встановити їх нарахування.

З огляду на викладене вимога про стягнення заборгованості за процентами в розмірі 16.439,11 грн задоволенню не підлягає.

Таким чином, у задоволенні позову ТОВ «ФК «ЄАПБ» слід відмовити повністю у зв`язку з недоведеністю позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, сплачений Позивачем судовий збір у розмірі 3.028,00 грн відшкодуванню за рахунок Відповідача не підлягає. Про понесення інших судових витрат учасники справи не заявляли.

ІV. Резолютивна частина

Керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 512, 514, 517, 526, 1048, 1054, 1077 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 13, 7681, 84, 89, 127, 141, 178, 258259, 263265, 268, 273, 274279, 352, 354 ЦПК України, суд вирішив:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на Позивача.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ: 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 .

Суддя: