Ухвала суду № 140233974, 09.09.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №755/18435/20 6/760/596/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Сердюк Наталія Володимирівна,

за участю секретаря судовогозасідання Гержової С.О.,

заявника - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Нестерової К.Ю.,

розглянувши заяву Департаменту соціальної та ветеранської політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання виконавчого документа від 13 березня 2026 року у справі № 755/18435/20 таким, що не підлягає виконанню, стягувач - ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИЛА:

До Солом`янського районного суду міста Києва надійшла заява Департаменту соціальної та ветеранської політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання виконавчого документа від 13 березня 2026 року у справі № 755/18435/20 таким, що не підлягає виконанню, стягувач - ОСОБА_1 .

В обґрунтування заяви представником Департаменту соціальної та ветеранської політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зазначено, що рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 14.02.2023 у справі № 755/18435/20 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту «соціальної служби» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) позов задоволено частково. Зобов`язано Департамент розглянути питання щодо створення служби по перевезенню лежачих хворих на безоплатній основі та вирішено стягнути з нього за рахунок коштів бюджету Київської міської ради на користь позивача 10 000 грн моральної шкоди. В подальшому, постановою Київського апеляційного суду від 12.09.2023 рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 14.02.2023 в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди змінено, шляхом викладення, його резолютивної частини в редакції цієї постанови, а за результатами розгляду касаційної скарги Верховним Судом, ухвалою від 11.09.2024 касаційне провадження закрито. Департамент соціальної та ветеранської політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) виконав рішення суду, розглянув питання щодо створення служби по перевезенню лежачих хворих на безоплатній основі, оформивши адміністративним актом від 24.01.2024 № 051-1622. ОСОБА_1 за результатом прийнятого адміністративного акту не скористався правом на його оскарження. 20.05.2026 засобами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - «Електронний суд» Департамент отримав документи виконавчого провадження, за якими вбачається, що державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихін Сергій Володимирович відкрив виконавче провадження за виконавчим листом від 13.03.2026. Бажаючи скористатись правом добровільного виконання з метою недопущення подальших витрат за результатами здійснення виконавчого провадження Департамент негайно забезпечив відновлення порушеного права ОСОБА_1 у відповідності до рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 14.02.2023 та постанови Київського апеляційного суду від 12.09.2023. Відтак, Департаментом виконано рішення суду, видано адміністративний акт від 24.01.2024 № 051-1622. У зв`язку з чим, представник Департаменту соціальної та ветеранської політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) просить визнати виконавчий лист від 13.03.2026 по справі № 755/18435/20 таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду міста Києва від 01 липня 2026 року прийнято до розгляду заяву Департаменту соціальної та ветеранської політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання виконавчого документа від 13 березня 2026 року у справі № 755/18435/20 таким, що не підлягає виконанню, призначено судове засідання для розгляду заяви.

Стягувачем ОСОБА_1 подано заперечення на заяву Департаменту про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у справі № 755/18435/20. В обґрунтування заперечення ОСОБА_1 зазначено, що він заперечує проти задоволення заяви Департаменту соціальної політики про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, та вважає її необґрунтованою. На думку стягувача, сам по собі факт складення Департаментом документа від 24.01.2024 № 051-1622, який містить лише загальний аналіз законодавства та існуючої системи транспортних послуг, не свідчить про реальний і предметний розгляд питання щодо створення служби перевезення лежачих хворих на безоплатній основі, як того вимагає рішення суду. Зазначений документ не містить чітко сформульованого мотивованого результату такого розгляду, а лише констатує прогалини в нормативному регулюванні та посилається на інші органи, що є повторенням доводів, яким уже була надана оцінка під час розгляду справи по суті. Посилання Департаменту на те, що стягувач не оскаржив цей документ, є безпідставним, оскільки неоскарження акта боржника не створює презумпції виконання судового рішення і не звільняє боржника від обов`язку довести матеріально-правові підстави для припинення зобов`язання за частиною другою статті 432 ЦПК України. Боржник не надав жодних матеріалів, які б підтверджували проведення реальних внутрішніх чи міжвідомчих заходів для вирішення поставленого судом питання, а тому підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, відсутні.

Представник Департаменту соціальної та ветеранської політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Нестерова К.Ю. в судовому засідання заяву про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, підтримала, просила її задовольнити, суду пояснила, що рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 14 лютого 2023 року у справі № 755/18435/20 в частині створення служби по перевезенню лежачих хворих на безоплатній основі виконано, про що свідчить рішення Департаменту соціальної та ветеранської політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 24.01.2024 № 051-1622.

В судовому засіданні стягувач ОСОБА_1 заперечував проти заяви боржника, пояснив, що рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 14 лютого 2023 року у справі № 755/18435/20 виконано не було, жодних коштів на його рахунок від Департаменту соціальної та ветеранської політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на виконання рішення суду не надходило. Щодо питання створення служби по перевезенню лежачих хворих на безоплатній основі, ним отримано рішення від 24.01.2024 № 051-1622, але таке рішення містить лише загальний аналіз законодавства та опис існуючої системи транспортних послуг, натомість реального предметного розгляду питання щодо створення служби перевезення лежачих хворих здійснено не було, рішення є лише формальною відмовою та не свідчить про реальне виконання судового рішення.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та доводи заяви і заперечень, суд дійшов наступного висновку.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 14 лютого 2023 року у справі № 755/18435/20 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зокрема, зобов`язано Департамент соціальної служби виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розглянути питання щодо створення служби з перевезення лежачих хворих на безоплатній основі. Крім того, рішенням суду було вирішено питання про відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди.

Постановою Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 14 лютого 2023 року в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди змінено та викладено відповідну частину резолютивної частини рішення в редакції: стягнути з місцевого бюджету Територіальної громади м. Києва (Київської міської ради) на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 14 лютого 2023 року у справі № 755/18435/20 набрало законної сили 12 вересня 2023 року.

25 грудня 2023 року Солом`янським районним судом міста Києва видано виконавчий лист щодо стягнення з місцевого бюджету Територіальної громади м. Києва на користь ОСОБА_1 10 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Зазначений виконавчий документ перебуває на виконанні в Головному управлінні Державної казначейської служби України у м. Києві.

Разом із тим 13 березня 2026 року судом видано окремий виконавчий лист щодо виконання іншої частини судового рішення - зобов`язання Департаменту соціальної служби виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розглянути питання щодо створення служби з перевезення лежачих хворих на безоплатній основі.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 20 травня 2026 року відкрито виконавче провадження № 81037661 з примусового виконання зазначеного виконавчого листа.

Отже, предметом розгляду цієї заяви є виключно виконавчий лист від 13 березня 2026 року в частині зобов`язання Департаменту розглянути питання щодо створення служби з перевезення лежачих хворих на безоплатній основі. Питання щодо фактичного виконання постанови Київського апеляційного суду в частині стягнення 10 000 грн моральної шкоди не є предметом цієї заяви та не впливає на вирішення питання про наявність передбачених статтею 432 ЦПК України підстав для визнання виконавчого листа від 13 березня 2026 року таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно зі статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

За змістом частин першої та другої статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Таким чином, однією з матеріально-правових підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є припинення обов`язку боржника внаслідок його добровільного виконання.

У такому випадку предметом перевірки суду є не формальна наявність документа, складеного боржником після ухвалення судового рішення, а встановлення того, чи вчинено боржником саме ту дію, обов`язок вчинити яку визначено судовим рішенням та виданим на його виконання виконавчим документом.

При цьому суд враховує, що рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 14 лютого 2023 року на Департамент не було покладено обов`язку створити службу з перевезення лежачих хворих на безоплатній основі. Судовим рішенням Департамент зобов`язано саме розглянути питання щодо створення такої служби.

Відтак у межах розгляду заяви за статтею 432 ЦПК України суд не вправі змінювати зміст судового рішення, розширювати встановлений ним обов`язок боржника або вимагати від Департаменту безпосереднього створення відповідної служби.

Разом із тим для висновку про припинення обов`язку внаслідок його добровільного виконання суд повинен установити, що поставлене судовим рішенням питання було фактично розглянуто боржником та за результатами такого розгляду сформульовано відповідний результат.

На підтвердження виконання рішення суду Департамент посилається на документ від 24 січня 2024 року № 051-1622.

Зі змісту зазначеного документа вбачається, що Департамент повідомив ОСОБА_1 про зміну свого найменування, навів положення законодавства щодо основних завдань Департаменту, забезпечення осіб з інвалідністю допоміжними засобами реабілітації, реалізації міської цільової програми «Турбота. Назустріч киянам», а також нормативного регулювання надання соціальних послуг. У документі також зазначено, що Класифікатором соціальних послуг передбачена послуга з перевезення осіб із числа маломобільних груп населення спеціальним транспортним засобом, водночас послуга з перевезення осіб, які повністю втратили рухову активність, до соціальних послуг не віднесена.

Дослідивши зміст листа-відповіді Департаменту соціальної політики (Департаменту соціальної та ветеранської політики) від 24 січня 2024 року № 051-1622 як доказ на підтвердження добровільного виконання судового рішення, суд критично оцінює його та вважає, що цей документ не може свідчити про виконання покладеного на боржника обов`язку.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Сама по собі назва або форма документа не є доказом виконання судового рішення, оскільки вирішальним критерієм є його зміст у співвідношенні з резолютивною та мотивувальною частинами рішення суду.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 14 лютого 2023 року (з урахуванням постанови Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року) Департамент було зобов`язано розглянути питання щодо створення служби по перевезенню лежачих хворих на безоплатній основі. Цей обов`язок суду ґрунтувався на встановленому у справі факті порушення прав позивача як особи з інвалідністю першої групи з ураженням опорно-рухового апарату (лежачого хворого) через повну відсутність у місті Києві умов для його пересування та транспортування.

Зіставляючи зміст документа від 24 січня 2024 року № 051-1622 із судовим рішенням, суд зазначає, що замість вирішення поставленого судом питання щодо створення відповідної служби в місті Києві, Департамент обмежився загальним інформуванням про чинне законодавство, перерахуванням завдань Департаменту, посиланням на міську цільову програму «Турбота. Назустріч киянам» та цитуванням Класифікатора соціальних послуг, затвердженого наказом Мінсоцполітики. У документі зазначено, що послуга з перевезення осіб, які втратили рухову активність (лежачі хворі, V група рухової активності), не віднесена до соціальних послуг, що таке перевезення потребує спеціально обладнаного транспорту (ноші-каталки, фіксатори тощо) і може здійснюватися спеціалізованою медичною транспортною організацією, яка не перебуває у віданні Департаменту.

Посилання заявника на лист-відповідь від 24 січня 2024 року № 051-1622 як на доказ виконання рішення не свідчить про реальне вирішення поставленого судом питання, а зводиться до констатації обмеженості повноважень та відсутності необхідних умов, що не може вважатися належним виконанням судового рішення у розумінні норм цивільного процесуального законодавства. Констатація боржником прогалин у нормативному регулюванні, відсутності державного стандарту чи віднесення перевезення до компетенції інших установ не є результатом розгляду питання про створення служби, а свідчить про відмову у виконанні завдань, покладених судовим рішенням.

Суд не підміняє собою орган місцевого самоврядування і не вимагає обов`язкового проведення певних нарад, міжвідомчих погоджень чи дотримання формальних процедур, не передбачених законом. Проте для констатації виконання обов`язку «розглянути питання» зміст документа має відображати предметний аналіз потреби громади, наявних фінансових чи організаційних ресурсів міста та прийняття обґрунтованого рішення за наслідками такого аналізу (створити, ініціювати створення перед Київською міською радою, розробити відповідний механізм тощо). Натомість зміст листа № 051-1622 зводиться до констатації неможливості та небажання вирішувати це питання у зв`язку з відомчою розмежованістю.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження та примусового виконання судових рішень.

Пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено закінчення виконавчого провадження у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Таким чином, правове значення має виконання судового рішення саме у тому обсязі та у спосіб, які визначені судовим рішенням і виданим на його виконання виконавчим документом.

Суд також враховує, що виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, а остаточне судове рішення не може залишатися невиконаним.

Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece, рішення від 19 березня 1997 року) зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Отже, для застосування частини другої статті 432 ЦПК України суд повинен мати достатні підстави для висновку про те, що визначений виконавчим документом обов`язок дійсно припинився.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Оскільки Департамент посилається на добровільне виконання судового рішення як на матеріально-правову підставу для припинення свого обов`язку за статтею 432 ЦПК України, саме на нього покладається обов`язок належними та допустимими доказами підтвердити факт вчинення саме тих дій, які були визначені судовим рішенням.

Проте, дослідивши зміст документа від 24 січня 2024 року № 051-1622, суд зазначає, що наведені положення документа не є результатом предметного розгляду поставленого судом питання, а фактично відтворюють позицію боржника, якій уже була надана оцінка під час розгляду справи по суті. Констатація прогалин у нормативному регулюванні не доводить виконання обов`язку щодо розгляду питання про створення служби, що виключає можливість визнання такого документа актом добровільного виконання судового рішення у розумінні статті 432 ЦПК України.

Посилання заявника на те, що ОСОБА_1 не оскаржив документ від 24 січня 2024 року № 051-1622, також не свідчить про наявність передбачених частиною другою статті 432 ЦПК України підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, оскільки предметом розгляду цієї заяви є встановлення факту припинення обов`язку боржника, зокрема внаслідок його добровільного виконання, а не перевірка правомірності документа № 051-1622.

Разом із цим, у межах розгляду заяви за статтею 432 ЦПК України суд перевіряє виключно факт припинення обов`язку боржника внаслідок виконання судового рішення, а не вирішує самостійний спір про законність чи правомірність акта суб`єкта владних повноважень.

Неоскарження стягувачем документа № 051-1622 саме по собі не створює презумпції виконання судового рішення і не звільняє боржника від обов`язку довести реальне вчинення присудженої дії.

За таких обставин, оскільки заявником не доведено належними доказами фактичного виконання судового рішення в оскаржуваній частині, передбачені частиною другою статті 432 ЦПК України підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відсутні.

Керуючись статтями 18, 260, 261, 353, 354, 431, 432 ЦПК України, статтею 129-1 Конституції України, Законом України «Про виконавче провадження», суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Департаменту соціальної та ветеранської політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання виконавчого документа від 13 березня 2026 року у справі № 755/18435/20 таким, що не підлягає виконанню, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду питання без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у випадках та порядку, передбачених ЦПК України.

Суддя Н.В. Сердюк