Ухвала суду № 140231744, 01.10.2026, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/6704/26

Провадження № 2/489/3611/26

Ухвала

Іменем України

01 жовтня 2026 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді: Костюченка Г.С.,

за участю секретаря судового засідання: Савкової К.А.,

представника позивача Балабан Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування арешту

встановив

В липні 2026 позивач через свого представника адвоката Балабан Г.І. звернувся до суду із позовом, в якому просить суд:скасувати арешт, яким заборонено здійснення відносно квартири будь-яких угод пов`язаних з її відчуженням квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження 18597553, дата реєстрації: 16.01.2017 року, підстава обтяження: ухвала Ленінського райлонного суду м. Миколаєва від 29.12.2016 року, справа №489/6433/16-ц.

Скасувати арешт відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №18570655 вид обтяження: арешт нерухомого майна, суб`єкт обтяження: Ленінський районний суд м. Миколаєва.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , виданий Миколаївським міським відділом ДРАЦС у м. Миколаєві південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

ОСОБА_4 був цивільним чоловіком матері позивача з якою проживав тривалий час. Враховуючи дружні стосунки, останній склав заповіт 07 березня 2013 року, яким заповідав позивачу належну йому на праві власності частку квартири АДРЕСА_1 .

Даний заповіт був посвідчений приватним нотаріусом Коханенко О.Г. та зареєстровано в реєстрі за №188. Дана обставина підтверджується заповітом, який зберігається у позивача в оригіналі та витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі №33436753 від 07.03.2013 року.

Квартира, яку заповідав ОСОБА_4 позивачу по справі вибула з його володіння шахрайським шляхом.

У грудні 2016 року ОСОБА_4 звернувся з позовом, яким просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 15.04.2002 року, позивні вимоги були задоволені.

ОСОБА_4 звертався до суду з клопотанням про вжиття заходів забезпечення позовів шляхом накладання арештів на квартиру.

Клопотання було задоволено та 29.12.2016 року Інгульський (Ленінський) районний суд м. Миколаєва ухвалив: накласти арешт на квартиру за адресую АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності ОСОБА_4 , заборонивши здійснення відносно неї будь-яких угод пов`язаним з її відчуженням.

Відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №18597553 вид обтяження: арешт нерухомого майна на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві-власності ОСОБА_3 , заборонивши здійснення відносно неї будь-яких угод пов`язаних з відчуженням (купівля-продаж, міна, дарування, т.п.)

Відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №18570655 вид обтяження: арешт нерухомого майна, суб`єкт обтяження: Ленінський районний суд м. Миколаєва.

Після смерті спадкодавця ОСОБА_4 позивач звернувся до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Сірякової О.В. із заявою про прийняття спадщини, було заведено спадкову справу №20/2026. Позивач звернувся до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право власності в порядку спадкування після померлого ОСОБА_4 . Однак не отримав правоустановчий документ.

24.06.2026 року приватний нотаріус Сірякова О.В. надала позивачеві роз`яснення щодо оформлення спадщини, в якому зазначено, що відповідно до інформації Реєстру речових прав на нерухоме майно випливає, що в Реєстру речових прав на нерухоме майно є записи про 2 арешти: номери записів про обтяження 18597553 та 18570655.

В зв`язу з тим, що в Державному реєстрі речових прав наявні записи про власника, що відрізняється від спадкодавця та наявності арештів на нерухоме майно, рекомендую вчинити дії, щодо реєстрації права-власності за спадкодавцем та щодо припинення арештів на спадкове майно.

10.06.2026 року позивач отримав від приватного нотаріуса довідку, якою зазначено, що позивач є єдиним спадкоємцем який прийняв спадщину 10.06.2026 року.

Позивач, звернуся до Державного реєстратора та зареєстрував право-власності на квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом Державного реєстру речових прав № 484458029 від 03.07.2026

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про дату та час судового засідання повідомлялися належним чином, про причини неявки до суду не повідомили.

Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.

Згідно з відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 485880362 від 14.07.2026 ОСОБА_4 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , виданий Миколаївським міським відділом ДРАЦС у м. Миколаєві південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Позивач є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_4 .

Судом встановлено що відповідно до ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06.01.2017 у справі №489/5853/16-к (провадження1-кс/489/79/17) накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , належну на праві приватної власності ОСОБА_3 , з тимчасовим позбавленням можливості відчужувати та розпоряджатися нею, до скасування арешту майна у встановленому Кодексом порядку.

З відомостей з Державного реєстру речових прав (актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень) вбачається, що внесено запис про обтяження № 18570655 від 13.01.2017 у вигляді арешту нерухомого майна, що накладений на квартиру АДРЕСА_1 (документи, подані для державної реєстрації: ухвала Ленінського районного суду м. Миколаєва про арешт майна у справі № 1-кс/489/79/17 від 06.01.2017; підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:33431827 від 16.01.2017 10:54:07, ОСОБА_5 , Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Миколаївської області; відомості про суб`єктів обтяження: орган державної влади, особа, в інтересах якої встановлено обтяження Ленінський районний суд м.Миколаєва, код ЄДРПОУ 02892534.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд . Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України).

В ст. 391 ЦК України зазначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 344/12223/19 від 05.10.2022).

Згідно з ст. 1 Першого протоколу Європейської конвенції з прав людини (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), яку ратифіковано Україною 17.07.1997 та яка набрала чинності для України 11.09.1997, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до п.2 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03.06.2016 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (ч.1 ст. 19 ЦПК України).

В постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 2-3392/11 від 24.04.2019 зазначено, що суд одночас но з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові (частинна 4 статті 174 КПК України 2012 року). Отже, порядок скасування арешту майна, що накладений в межах кримінального провадження, встановлено статтею 174 КПК України 2012 року, і відповідно підлягає розгляду за правилами кримінального судочинства.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 727/2878/19 від 30.06.2020 спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за Кримінально-процесуальним кодексом України (далі - КПК України 1960 року) та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України 1960 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц) або КПК України 2012 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11). Залежно від суб`єктного складу учасників цього спору його слід розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства.

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06.07.2017 у справі №489/5853/16-к (провадження1-кс/489/79/17) накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , належну на праві приватної власності ОСОБА_3 , з тимчасовим позбавленням можливості відчужувати та розпоряджатися нею, до скасування арешту майна у встановленому Кодексом порядку.

Тобто, арешт на вище вказане нерухоме майно накладено в межах кримінального провадження.

Враховуючи вимоги чинного законодавства та практику Верховного Суду, питання про скасування арешту майна, який накладений в межах кримінального провадження (зокрема, після набрання чинності КПК України від 13.04.2012) підлягає розгляду за правилами кримінального судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку, що провадження у справі №489/6704/26 в частині позовних вимог про скасування арешту, накладеного Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06.07.2017 у справі №489/5853/16-к (провадження1-кс/489/79/17) підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Суд роз`яснює сторонам, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч.2 ст. 256 ЦПК України).

Враховуючи зазначене та керуючись ст. ст.4, 19, 255, 260 ЦПК України, суд

ухвалив

Закрити провадження у справі № 489/6704/26 (провадження 2/489/3611/26) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування арешту в частині позовних вимог про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06.01.2017 у справі №489/5853/16-к (провадження1-кс/489/79/17) на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому копія ухвали суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної копії ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складено 01.10.2026.

Суддя Г. С. Костюченко