Рішення № 140230321, 28.09.2026, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58601, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року Справа № 926/2762/26

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Ніколаєва Михайла Ілліча,

секретар судового засідання Голіней Я.І.

представники сторін:

прокурор: Кацап-Бацала Ю.М.

позивача: Озерова А.О.

відповідача: не з`явився

розглянув матеріали справи

за позовом Керівника окружної прокуратури м. Чернівці в інтересах держави в собі Чернівецької міської ради

до відповідача Фізичної особи-підприємця Бартюка Василя Васильовича

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу тимчасової споруди

І. Стислий виклад позицій сторін по суті позовних вимог.

Окружна прокуратура міста Чернівці звернулася до Господарського суду Чернівецької області в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Бартюка Василя Васильовича про усунення перешкод Чернівецькій міській раді у користуванні частиною земельної ділянки комунальної власності за кадастровим номером 7310136300:09:002:0030, яка розташована по вул. Головна, 246-Р у м. Чернівці Чернівецького району Чернівецької області, шляхом демонтажу, за власний рахунок, тимчасової споруди (альтанки) загальною площею 29,7 кв.м.

Позов обґрунтований тим, що Окружною прокуратурою міста Чернівці здійснюється процесуальне керівництво в кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024266010000268 від 22.10.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 Кримінального кодексу України.

Досудове розслідування розпочато на підставі листа Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради №24/01-08/1-3936/2181 від 15.10.2024, відповідно до якого суб`єкти господарювання незаконно встановили тимчасові споруди на самовільно зайнятих земельних ділянках комунальної власності Чернівецької міської територіальної громади.

Відповідно до інформації Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради від 08.07.2025 за №24/01-08/1-2053/1345 власником тимчасової споруди по вул. Головна, 246-Р у м. Чернівці є Бартюк Василь Васильович.

Тимчасова споруда розміщена на земельній ділянці комунальної власності Чернівецької міської територіальної громади, дозвільні документи на встановлення даної тимчасової споруди Департаментом не надавались.

Комісією з демонтажу самовільних (незаконно встановлених) споруд на території громади 26.09.2025 прийнято рішення про демонтаж літнього торгового майданчика за вказаною вище адресою.

З інформації Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради за №24/01-08/1-1395/718 від 17.04.2026 встановлено, що тимчасова споруда не демонтована. У вказаній інформації також зазначено, що демонтаж тимчасової споруди планується виконати після проведення тендеру в системі Prozorro (травень 2026) та підписання відповідного договору з підрядною організацією.

Однак, згідно відповіді Департаменту урбаністики та архітектури за №24/01-08/1-2200/1111 від 08.06.2026 встановлено, що тимчасова споруда на даний не демонтована, у зв`язку із чим прокурор звернувся до суду з позовною заявою.

Відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі та просив надати йому час для добровільного виконання рішення суду до 31.05.2027.

ІІ. Рух справи у суді

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2026 позовну заяву передано на розгляд судді Ніколаєву М.І.

Ухвалою від 08.07.2026 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 30.07.2026.

У судових засіданнях 30.07.2026 та 09.09.2026 суд оголошував перерви.

09.09.2026 від відповідача надійшла заява про поновлення строку на подання відзиву та відзив на позов.

23.09.2026 від прокуратури надійшла заява про зміну предмету позову шляхом викладення пункту 2 позовної заяви в наступній редакції: «Фізичній особі-підприємцю Бартюку Василю Васильовичу ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) усунути перешкоди Чернівецькій міській раді (58002, площа Центральна, 1, м. Чернівці, Чернівецький район, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 36068147) у користуванні земельною ділянкою комунальної власності загальною площею 29,7 кв. м., шляхом демонтажу, за власний рахунок, тимчасової споруди (альтанки), яка знаходиться по вул. Головна, 246-Р, м. Чернівці, поблизу земельних ділянок за кадастровими номерами 7310136300:09:002:0030 та 7310136300:09:002:0029».

Подана заява обґрунтована тим, що у ході розгляду справи виникла необхідність уточнення способу захисту порушеного права та відповідного формулювання позовної вимоги. При цьому фактичні обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а також підстави позову залишаються незмінними.

Зокрема, відповідно до матеріалів справи фізичною особою-підприємцем Бартюком Василем Васильовичем без відповідних дозвільних документів самовільно розміщено тимчасову споруду (альтанку) загальною площею 29,7 кв. м. по вул. Головна, 246-Р, у м. Чернівці, поблизу земельних ділянок з кадастровими номерами 7310136300:09:002:0030 та 7310136300:09:002:0029. Департаментом урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради дозвільні документи на встановлення зазначеної тимчасової споруди не надавалися.

25.09.2026 від відповідача надійшла заява про визнання позову та встановлення строку для добровільного виконання рішення суду.

У вищевказаній заяві відповідач повідомив суд, що позовні вимоги визнає в повному обсязі та не заперечує проти демонтажу зазначеної тимчасової споруди.

Відповідач має намір самостійно та за власний рахунок здійснити демонтаж альтанки, без необхідності вжиття до нього заходів примусового виконання, проте демонтаж в осінньо-зимовий період ускладнений у зв`язку з несприятливими погодними умовами.

Відповідач просить суд у разі задоволення позову встановити йому строк для добровільного виконання рішення суду шляхом демонтажу зазначеної тимчасової споруди до 31.05.2027 включно.

Розглянувши у судовому засіданні 28.09.2026 заяву прокурора про зміну предмету позову суд встановив, що подана заява відповідає вимогам ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, не призводить до одночасної зміни предмету та підстав позову, тож задоволена судом.

Присутні у судовому засіданні 28.09.2026 прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Відповідач у підготовче судове засідання не з`явився, проте позов визнав.

Згідно ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ст. 191 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст.233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду (повне або скорочене) проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим кодексом.

За результатами підготовчого засідання, враховуючи визнання позову відповідачем, суд ухвалив рішення про задоволення позову.

III. Фактичні обставини справи, встановлені судом

Згідно наявного в матеріалах справи припису про усунення порушень законодавства у сфері благоустрою від 13.10.2023 № 389 та протоколу про адміністративне правопорушення від 13.10.2023 №002504 ОСОБА_1 за незаконне розміщення тимчасової споруди по АДРЕСА_2 , адміністративною комісією при виконавчому комітеті Чернівецької міської ради притягнуто до адміністративної відповідальності згідно статті 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Листом від 29.11.2023 Чагорська сільська рада повідомила начальника Управління порядку та контролю за благоустроєм Чернівецької міської ради, що на громадянина ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на суму 340 грн.

На звернення Бартюка В.В. від 16.10.2023 Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради повідомив, що працівниками департаменту здійснений виїзд за адресою м.Чернівці, вул. Головна 246-Р, за результатами якого встановлено, що літній торговий майданчик розміщено самовільно та з порушенням вимог Правил благоустрою населених пунктів Чернівецької міської територіальної громади.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 15.12.2023 №1589 ОСОБА_1 за незаконне розміщення тимчасової споруди адміністративною комісією при виконавчому комітеті Чернівецької міської ради повторно притягнуто до адміністративної відповідальності згідно статті 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Листом від 16.01.2024 Чагорська сільська рада повідомила начальника Управління порядку та контролю за благоустроєм Чернівецької міської ради, що на громадянина ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на суму 340 грн.

У межах проведення судової будівельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні № 42024266010000268 судовим експертом Чернівецького НДЕКЦ МВС 23.05.2025 проведений натурний огляд тимчасової споруди, розміщеної на земельній ділянці з кадастровим номером 7310136300:09:002:0030 по вул. Головна, 246-Р у м. Чернівці, під час якого встановлено, що об`єкт, частково розташований на зазначеній земельній ділянці (вул. Головна, 246-Р, м. Чернівці, являє собою закрите приміщення із загальними зовнішніми габаритними параметрами 5,40 м*5,50 м, загальною висотою 2,57 м, (2,15 м по підлозі). Об`єкт встановлений на земельній ділянці, без попереднього влаштування фундаменту. Матеріал каркасу дерев`яний брус, матеріал обшивки стін ОСБ плита, частково дерев`яні дошки, перекриття по дерев`яних балках, покрівля із металочерепиці, підлоги дерев`яні, стеля дерев`яні дошки, вікна та двері металопластикові.

Відповідно до висновку експерта Чернівецького НДЕКЦ МВС від 19.06.2025 №СЕ-19/126-25/5733-БТ об`єкт (результат виконання робіт), частково розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 7310136300:09:002:0030 (вул. Головна, 246-Р, м. Чернівці, Чернівецький район, Чернівецька область)» за конструктивними та експлуатаційними особливостями являється тимчасовою спорудою торгівельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності».

Об`єкт, частково розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 7310136300:09:002:0030 (вул. Головна, 246-Р, м. Чернівці, Чернівецький район, Чернівецька область) не є нерухомим майном, а враховуючи наведені у дослідницькій частині цього висновку умови є тимчасовою спорудою.

Відповідно до інформації Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради від 08.07.2025 за №24/01-08/1-2053/1345 власником тимчасової споруди по вул. Головна, 246-Р у м. Чернівці є Бартюк Василь Васильович. Тимчасова споруда розміщена на земельній ділянці комунальної власності Чернівецької міської територіальної громади, дозвільні документи на встановлення даної тимчасової споруди Департаментом не надавались.

26.09.2025 комісією з демонтажу самовільних (незаконно встановлених) споруд на території громади прийнято рішення про демонтаж літнього торгового майданчика по вул. Головна, 246-Р у м. Чернівці.

Згідно інформації Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради за №24/01-08/1-1395/718 від 17.04.2026 тимчасова споруда не демонтована. Демонтаж тимчасової споруди планується виконати після проведення тендеру в системі Prozorro (травень 2026) та підписання відповідного договору з підрядною організацією.

У листі №24/01-08/1-2200/1111 від 08.06.2026 Департамент урбаністики та архітектури зазначив, що тимчасова споруда не демонтована.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державна реєстрація Бартюка Василя Васильовича як фізичної особи-підприємця проведена 21.02.2017, а основним видом економічної діяльності зазначено 45.20 «Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів», а також серед інших зазначено 56.10 «Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування».

Оскільки фізичною особою-підприємцем Бартюком В.В. самовільно розміщено (без дозвільних документів) тимчасову споруду (альтанку) загальною площею 29,7 кв.м. для проведення підприємницької діяльності на земельній ділянці комунальної власності, що належить Чернівецькій міській раді, чим здійснено перешкоди позивачу у реалізації права користування вищевказаною ділянкою, прокурор звернувся з даним позовом до суду.

IV. Позиція суду

Щодо наявності підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави

Пунктом 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду, прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої).

Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено такі правові висновки:

"Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджування порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (п. 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18).

Верховний Суд, при розгляді справи № 916/932/17 (постанова від 14.05.2019) прийшов до висновку, що прокурор не обмежений можливістю захисту лише держави, а законом прямо передбачено обов`язок здійснення представництва органів місцевого самоврядування.

Представництво прокурором інтересів держави в особі уповноваженого органу, в тому числі органу місцевого самоврядування, здійснюється згідно із вимогами Конституції України та Закону України Про прокуратуру, а тому не потребує погодження у будь-якій формі від відповідного органу державної влади або місцевого самоврядування для реалізації вказаної конституційної функції (зокрема й шляхом делегування повноважень).

Пред`являючи позов в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Чернівецької міської ради, прокурор виходить з того, що порушення інтересів держави у даному випадку полягає у правомірності використання нерухомого майна комунальної та державної власності, повноти сплати коштів за користування даним майном, а також своєчасності повернення орендарем майна у випадку закінчення терміну дії договору оренди.

З матеріалів справи вбачається, що зверненню прокурора з даним позовом передувало відповідне листування з Чернівецькою міською радою.

Зокрема, листом від 20.01.2025 Чернівецька окружна прокуратура звернулася до Чернівецької міської ради з проханням у строк до 31.01.2025 надати до окружної прокуратури інформацію щодо вжитих заходів стосовно усунення Бартюком В.В. порушень.

У відповідь на вищевказаний лист 07.02.2025 Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради повідомив Чернівецьку окружну прокуратуру, що стосовно Бартюка В.В. вжито заходи адміністративного впливу та йому вказано на необхідність демонтажу зазначеного об`єкта.

25.07.2026 Чернівецька окружна прокуратура звернулася до Чернівецької міської ради з проханням у строк до 31.07.2025 надати інформацію чи вживатимуться заходи щодо поновлення прав Чернівецької міської територіальної громади в особі Чернівецької міської ради, зокрема у судовому порядку, з метою усунення перешкод у реалізації права користування земельною ділянкою комунальної власності.

У відповідь на вищевказаний лист 01.08.2025 Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради повідомив Чернівецьку окружну прокуратуру, що демонтаж літнього торгівельного майданчика за адресою вул. Головна 246-Р в м. Чернівці планується винести на розгляд Комісії з демонтажу самовільних (незаконно встановлених) споруд на території громади у вересні поточного року.

06.04.2026 Чернівецька окружна прокуратура звернулася до Чернівецької міської ради з проханням у строк до 17.04.2026 надати інформацію про вжиті заходи щодо усунення порушень ФОП Бартюком В.В. чинного законодавства, у тому числі у судовому порядку.

Листом від 20.04.2026 Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради повідомив Чернівецьку окружну прокуратуру, що демонтаж тимчасової споруди планується виконати після проведення тендеру в системі Prozorro (травень 2026) та підписання відповідного договору з підрядною організацією.

01.06.2026 Чернівецька окружна прокуратура звернулася до Чернівецької міської ради з проханням у строк до 09.06.2026 надати інформацію щодо вжиття заходів представницького характеру щодо усунення Бартюком В.В. порушень чинного законодавства та повідомити чи притягувався Бартюк В.В. до адміністративної відповідальності.

Листом від 20.04.2026 Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради повідомив Чернівецьку окружну прокуратуру, що здійснення робіт з демонтажу літнього торгового майданчика планується після укладення договору з підрядною організацією. Інформація щодо повторного притягнення Бартюка В.В. до адміністративної відповідальності в департаменті відсутня.

01.06.2026 Чернівецька окружна прокуратура звернулася до Чернівецької міської ради в якому повідомила, що нею підготовлено проєкт позовної заяви до Господарського суду Чернівецької області в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради до ФОП Бартюка В.В. про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу тимчасової споруди.

Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Доказів оскарження підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Чернівецької міської ради суду не надано.

Таким чином, прокурором при зверненні з позовною заявою у даній справі доведено бездіяльність органу місцевого самоврядування та дотримано порядок звернення з позовною заявою, передбачений статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

Щодо суті позовних вимог

Частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України унормовано, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (пункт б частини 3 статті 152 Земельного кодексу України).

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118, 123, 124 Земельного кодексу України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Суд встановив, що Чернівецькою міською радою рішення про відведення земельної ділянки по вул. Головна, 246-Р у м. Чернівці у користування чи у власність відповідачу не приймалося.

За незаконне розміщення тимчасової споруди адміністративною комісією при виконавчому комітеті Чернівецької міської ради Бартюка В.В. було притягнуто до адміністративної відповідальності згідно статті 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення (протокол про адміністративне правопорушення від 13.10.2023 №002504, припис про усунення порушень законодавства у сфері благоустрою від 13.10.2023 № 389, протокол про адміністративне правопорушення від 15.12.2023 №1589).

26.09.2025 комісією з демонтажу самовільних (незаконно встановлених) споруд на території громади прийнято рішення про демонтаж літнього торгового майданчика за адресою: м. Чернівці, вул. Головна 246-Р.

Відповідно до висновку експерта від 19.06.2025 №СЕ-19/126-25/5733-БТ на земельній ділянці з кадастровим номером 7310136300:09:002:0030 (вул. Головна, 246-Р, м. Чернівці, Чернівецький район, Чернівецька область) частково розташований об`єкт, який не є нерухомим майном та є тимчасовою спорудою. Даний являє собою закрите приміщення із загальними зовнішніми габаритними параметрами 5,40 м*5,50 м, загальною висотою 2,57 м, (2,15 м по підлозі). Об`єкт встановлений на земельній ділянці, без попереднього влаштування фундаменту. Матеріал каркасу дерев`яний брус, матеріал обшивки стін ОСБ плита, частково дерев`яні дошки, перекриття по дерев`яних балках, покрівля із металочерепиці, підлоги дерев`яні, стеля дерев`яні дошки, вікна та двері металопластикові

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно із статтею 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти та нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної форми власності, у тому числі, на умовах оренди (підпункт 14.1.73, пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до абзацу першого пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Суд встановив, що відповідач за фактично зайняту частину земельної ділянки кошти не сплачував.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Докази реєстрації права власності чи користування земельною ділянкою по вул. Головна 246-Р у м. Чернівці за ФОП Бартюком В.В. суду не надано.

Самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними (статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель").

Статтею 212 Земельного кодексу України унормовано, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Згідно зі статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до положень статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 Цивільного кодексу України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним (постанови Верховного Суду від 18.02.2019 у справі № 308/5988/17-ц, від 20.03.2019 у справі № 202/3 520/16-ц.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на нерухомі речі підлягає державній реєстрації (частина 1 статті 182 Цивільного кодексу України).

Відповідно до інформації Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради від 08.07.2025 за №24/01-08/1-2053/1345 власником тимчасової споруди по вул. Головна, 246-Р у м. Чернівці є Бартюк Василь Васильович.

Дана обставина відповідачем не заперечується.

Отже, суд встановив, що зведена відповідачем тимчасова споруда розміщена на земельній ділянці комунальної власності Чернівецької міської територіальної громади, дозвільні документи на встановлення даної тимчасової споруди відповідачу не надавались.

Частиною 2 статті 331 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Аналіз положень статті 331 Цивільного кодексу України у системному зв`язку з нормами статей 177-179, 182 цього Кодексу, частини 3 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації.

Самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 04.12.2013 № 6-130цс13, від 30.09.2015 у справі № 6-286цс15).

У пункті 45 постанови від 23.06.2020 у справі 680/214/16-ц Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.09.2021 у справі № 359/5719/17 зазначила, що особа не набуває права власності на об`єкт самочинного будівництва (пункт 148).

За змістом частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту (будівельного паспорта); або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Частиною 2 статті 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено заборону на виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Заборонена експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію (частина 8 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Відсутність дозволу на будівництво (повідомлення про початок виконання будівельних робіт), проекту чи будівельного паспорта (схеми намірів забудови) або порушення умов, передбачених у цих документах, зумовлює визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України.

Головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього як на об`єкт нерухомості (частина 2 статті 376 Цивільного кодексу України).

Подібні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 12.04.2023 у справі № 511/2303/19.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі №910/2861/18.

Викладені у позовній заяві факти та обставини свідчать про порушення земельного законодавства шляхом самовільного захоплення земельної ділянки та розташування на ній самочинно збудованої будівлі тимчасової споруди за адресою: м. Чернівці, вул. Головна 246-Р, чим створено перешкоди власнику у раціональному та ефективному використанні земельної ділянки відповідно до її призначення та відповідно до встановленої законом мети, нівелює можливість подальшого використання цих земель з метою задоволення потреб та інтересів територіальної громади.

Повернення земельної ділянки у тому стані, який є на теперішній час, не призведе до поновлення порушених інтересів держави у повному обсязі, оскільки наявна на земельній ділянці самочинна забудова беззаперечно створюватиме перешкоди власнику при подальшій реалізації правомочностей щодо цієї земельної ділянки.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340.

Знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі у цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином, і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі.

Поряд із цим, власник, чиї права порушено, може скористатися не будь-яким, а саме ефективним способом захисту, оскільки вирішення вимог про знесення самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою (в тому числі, визнання правочинів недійсними). Розгляд позовних вимог про знесення об`єкту самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника земельної ділянки, зокрема, про визнання правочинів недійсними, припинення права володіння тощо.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі №916/1174/22 зроблено висновок, що "за обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 Цивільного кодексу України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.

Оскільки положення статті 376 Цивільного кодексу України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за особою - власником земельної ділянки у будь-який інший спосіб, окрім визначеного цією статтею (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за власником земельної ділянки), також не змінює правовий режим самочинного будівництва. За вказаних обставин особа - власник земельної ділянки не набуває право власності на самочинно побудоване нерухоме майно.

При цьому, установивши, що самочинна забудова здійснена на земельній ділянці, яка не була відведена особі для цієї мети, суди з урахуванням практики застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинні з`ясувати: чи заперечує власник земельної ділянки проти визнання права власності на таку забудову за особою, що її здійснила; чи не порушує така забудова права на земельну ділянку інших осіб, чиї права порушено такою забудовою, а в разі зведення забудови на наданій земельній ділянці - чи не здійснено таку забудову з відхиленням від проєкту або будівельних норм і правил.

У цьому аспекті Верховним Судом у постанові від 29.01.2020 № 822/2149/18 наголошено, що за змістом частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, у інших випадках самочинного будівництва, зокрема, якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, стаття 376 Цивільного кодексу України не ставить можливість знесення об`єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.

Натомість правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина 4 статті 376 Цивільного кодексу України).

Суд встановив, що Чернівецькою міською радою не приймались рішення щодо надання у власність/користування ФОП Бартюку В.В. земельної ділянки за адресою вул. Головна 146-Р у м. Чернівці, містобудівні умови та обмеження забудови даної ділянки не надавались, дозвільні документи на виконання будівельних робіт в матеріалах справи відсутні.

З огляду на викладене суд погоджується з прокурором, що найбільш ефективним способом захисту та реального поновлення порушених інтересів держави усунення перешкод власнику у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом знесення самочинного будівництва.

Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України права володіння, користування та розпорядження своїм майном належать власникові.

Згідно із нормою статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (статті 321 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (частина 3 цієї статті).

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки (стаття 212 Земельного кодексу України).

Вказане підтверджується постановою Верховного Суду від 20.07.2021 у справі №914/2200/20, в якій зазначено, що на підставі положень частин 2, 3 статті 152 Земельного кодексу України, за якими власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, зокрема, відновленням стану земельної ділянки, який існував до порушення права, статті 212 Земельного кодексу України, якою передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними, визнавши доведеними позивачем та не спростованими відповідачем обставини наявності у позивача права комунальної власності на спірну земельну ділянку, самовільне зайняття відповідачем цієї земельної ділянки шляхом встановлення огорожі за відсутності будь-яких, в тому числі договірних, підстав для цього, Верховний Суд визнав обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що позов про зобов`язання відповідача звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу огорожі підлягає задоволенню.

Верховний Суд наголошує, що в силу вимог частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України в спірних земельних правовідносинах у співвідношенні із загальним законом (частина 4 стаття 376 Цивільного кодексу України) спеціальним законом є ЗК України, імперативна норма частини 2 статті 212 якого підлягає пріоритетному застосуванню до спірних правовідносин, пов`язаних із встановленням суб`єктного складу осіб, зобов`язаних повернути власнику землі самовільно зайняті земельні ділянки, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, а в іншій частині, не врегульованій Земельним кодексом України, можуть застосовуватися норми Цивільного кодексу України, зокрема, статті 376 цього Кодексу.

Адже, на відміну від положень частини 4 статті 376 Цивільного кодексу України, які обмежують коло осіб, зобов`язаних знести об`єкт самочинного будівництва, їх забудовником (колишнім або теперішнім), норма частини 2 статті 212 Земельного кодексу України суттєво розширює суб`єктний склад зобов`язаних осіб за рахунок громадян і юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки, та до яких вочевидь можна віднести осіб, які придбали об`єкт самочинного будівництва в забудовника та зареєстрували право власності на такий об`єкт.

Схожий за змістом висновок щодо пріоритетного застосування до подібних правовідносин (в частині вирішення питання обрання ефективного способу захисту прав позивача) положень частини 2 статті 212 Земельного кодексу України як спеціальної норми права викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.10.2023 у справі №915/1416/21 (за участю Міськради як позивача за аналогічним позовом), від якого колегія суддів не вбачає жодних підстав відступати.

Власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні своєю власністю, зокрема земельною ділянкою, шляхом відновлення її до попереднього стану, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24.02.2020 у справі №458/1046/15, висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц.

За змістом статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до Висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 391 Цивільного кодексу України, викладених у попередніх постановах та уточнених у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц зайняття земельної ділянки особою, за якою не зареєстроване право власності на таке майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. У таких випадках підлягає застосуванню стаття 391 Цивільного кодексу України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов). Зайняття земельних ділянок, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Суд виснує, що Чернівецька міська рада, як власник земельної ділянки, має право вимагати від фізичної особи-підприємця Бартюка Василя Васильовича усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою комунальної власності загальною площею 29,7 кв. м., шляхом демонтажу, за власний рахунок, тимчасової споруди (альтанки), яка знаходиться по вул. Головна, 246-Р, м. Чернівці, поблизу земельних ділянок за кадастровими номерами 7310136300:09:002:0030 та 7310136300:09:002:0029.

Щодо прохання відповідача встановити йому строк для добровільного виконання рішення суду суд зазначає, що норми ГПК України не надають суду можливості встановлювати такий строк.

Натомість, суд роз`яснює відповідачу, що він не позбавлений права в порядку ст. 331 ГПК України звернутися з заявою про відстрочення виконання рішення суду.

V. Розподіл судових витрат.

Частиною 1 статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Суд зазначає, що частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Як вбачається із матеріалів справи, прокурор при зверненні з позовною заявою через систему «Електронний суд» сплатив судовий збір у розмірі 2662, 40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1124 від 26.06.2026 року.

Враховуючи визнання позову, судовий збір у розмірі 1331,20 грн слід покласти на відповідача.

Частиною 3 ст.7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З огляду на визнання відповідачем позову, суд вважає за необхідне повернути Чернівецькій обласній прокуратурі з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись статтями 2, 12, 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Фізичній особі-підприємцю Бартюку Василю Васильовичу ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) усунути перешкоди Чернівецькій міській раді (58002, площа Центральна, 1, м. Чернівці, Чернівецький район, Чернівецька область, код 36068147) у користуванні земельною ділянкою комунальної власності загальною площею 29,7 кв. м. шляхом демонтажу, за власний рахунок, тимчасової споруди (альтанки), яка знаходиться по вул. Головна, 246-Р, м. Чернівці, поблизу земельних ділянок з кадастровими номерами 7310136300:09:002:0030 та 7310136300:09:002:0029.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бартюка Василя Васильовича ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Чернівецької обласної прокуратури (58001, м. Чернівці, вул. Кордуби, 21-А, код 02910120) 1331,20 грн судового збору.

4. Повернути Чернівецькій обласній прокуратурі (58001, м. Чернівці, вул. Кордуби, 21-А, код 02910120) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Повний текст рішення складено та підписано 01.10.2026.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/

Суддя М.І. Ніколаєв