Рішення № 140230144, 28.09.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2291/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Чабан А.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "ОРТОПЕДСЕРВІС", м. Вінниця до Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства, м. Харків про стягнення 715 067,93 грн за участю представників:

позивача Костишена В.Л.,

відповідача не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "ОРТОПЕДСЕРВІС" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства (відповідач), в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у загальному розмірі 715 067,93 грн, що складається з 600 964,30 грн - інфляційних втрат, 114103,63 грн - 3% річних, які нараховані на стягнуту заборгованість за рішенням суду у справі №922/2506/21 від 15.09.2021, яке набрало законної сили.

Також, позивач просить зазначити в судовому рішенні:

- про нарахування 3% річних на суму основного боргу у розмірі 810 426,65 грн, починаючи з 23.06.2026 року до виконання рішення суду за такою формулою: (СОБ х 3 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де: СОБ сума основного боргу, 3% річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році; стягнути відповідну суму нарахованих відсотків з Харківського казенного експериментального протезноортопедичного підприємства (код за ЄДРПОУ 03187743) на користь Приватного підприємства "Ортопедсервіс" (код за ЄДРПОУ 33685087);

- роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання судового рішення, що у випадку часткової сплати Харківським казенним експериментальним протезно-ортопедичним підприємством (код за ЄДРПОУ 03187743) суми основного боргу, нарахування 3% річних повинно здійснюватися на залишок заборгованості.

- судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що станом на день подання позовної заяви рішення Господарського суду Харківської області від 15.09.2021 у справі № 922/2506/21 залишається не виконаним, а основна заборгованість у розмірі 810426,65 грн не сплаченою, відтак у зв`язку з триваючим простроченням виконання грошового зобов`язання у позивача виникло право на стягнення з Відповідача інфляційних втрат та 3% річних у загальному розмірі 715 067,93 грн.

Як встановлено судом, сторони мають зареєстровані електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу постановлено розглядати в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін; призначено підготовче засідання на 20 липня 2026 року о 12:15; учасникам справи встановлено строк на подання заяв по суті справи.

У підготовчому засіданні 20.07.2026, судом, було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу засідання про відкладення підготовчого засідання на 17 серпня 2026 року об 11:30.

У підготовчому засіданні 17.08.2026, судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу засідання про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті на 31 серпня 2026 року о 12:30.

27.08.2026 позивачем подано до суду заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду (вх. №21072), в якій останній просить суд під час ухвалення рішення у даній справі зобов`язати Харківське казенне експериментальне протезно-ортопедичне підприємство (код за ЄДРПОУ 03187743) в особі його керівника Радькова Сергія Васильовича подати до Господарського суду Харківської області у строк, визначений судом, звіт про виконання рішення суду у цій справі.

У судовому засіданні 31.08.2026, судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про відкладення розгляду справи по суті на 28 вересня 2026 року о 12:00.

В призначене 28.09.2026 судове засідання з`явився представник позивача, який позов підтримав з підстав та мотивів, наведених у ньому, і просив суд його задовольнити в повному обсязі.

Відповідач - Харківське казенне експериментальне протезно-ортопедичне підприємство правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив. Про місце, дату та час судових засідань відповідач повідомлявся судом належним чином, про що свідчать довідки про доставку електронного листа (ухвал суду) до електронного кабінету відповідача в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі не надання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Згідно ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, заяв та клопотань від останнього не надходило, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Крім того, у даному випадку судом враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Після судових дебатів суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та повідомив, що рішення буде проголошено в цьому судовому засіданні. Після перерви суд проголосив скорочене судове рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд установив такі обставини.

26 січня 2018 року між Приватним підприємством "Ортопедсервіс" (надалі Продавець, Позивач) та Харківським казенним експериментальним протезно ортопедичним підприємством (надалі - Покупець, Відповідач) було укладено Договір №01/2018 (надалі - Договір), за умовами якого Продавець відповідно до заявок Покупця зобов`язався передати у власність Покупця протезно-ортопедичні напівфабрикати (далі - товар), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість товару за цінами, у строки, кількості, якості та номенклатурі згідно з виставленими рахунками, накладними тощо.

Відповідно до Договору його сума визначається із суми вартості товару, фактично придбаного або поставленого за всіма видатковими накладними, разом узятими за період дії цього Договору.

Ціна одиниці товару та ціна кожної окремої партії визначається на підставі рахунків чи накладних, підпис в накладних та оплата рахунків свідчить про погодження сторонами ціни.

Згідно з умовами Договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у готівковому та безготівковому порядку за домовленістю сторін.

Відповідно до Договору перехід права власності на товар від Продавця до Покупця відбувається в момент прийому-передачі товару за накладною.

На виконання умов Договору Позивачем було поставлено Відповідачу Товар на загальну суму 3 455 374,47 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими накладними.

Відповідач, порушуючи умови Договору, не здійснив у повному обсязі оплату за поставлений товар за Договором №01/2018 від 26.01.2018, унаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 810 426,65 грн.

Між сторонами підписано Акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року, яким підтверджено наявність заборгованості Відповідача у розмірі 810 426,66 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням Покупцем умов Договору в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар, ПП "Ортопедсервіс" було подано позовну заяву до Господарського суду Харківської області.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 15 вересня 2021 року у справі №922/2506/21 з Харківського казенного експериментального протезно ортопедичного підприємства (код за ЄДРПОУ 03187743) на користь Приватного підприємства "Ортопедсервіс" (код за ЄДРПОУ 33685087) стягнуто 810 426,65 грн основного боргу, 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 12 156,40 грн витрат по сплаті судового збору.

Отже, вказаним судовим рішенням встановлено наявність основної заборгованості Відповідача перед Позивачем у розмірі 810 426,65 грн, строк оплати якої настав.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На виконання рішення Господарського суду Харківської області від 15 вересня 2021 року у справі №922/2506/21, 13.10.2021 року видано наказ про стягнення з Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства на користь Приватного підприємства "Ортопедсервіс" визначених судом сум грошових коштів, який перебуває на виконанні у Старшого державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Кравченко Тетяни Миколаївни. (Постанова про відкриття виконавчого провадження від 14.07.2022 року, ВП № 69420424).

Станом на день подання позовної заяви Відповідач не сплатив суму основного боргу, а судове рішення у справі №922/2506/21 Відповідачем не виконане, у зв`язку з чим у Позивача виникло право на стягнення з боржника інфляційних втрат та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України.

Позивач зазначає, що оскільки рішенням Господарського суду Харківської області від 15 вересня 2021 року у справі №922/2506/21 встановлено наявність основної заборгованості Відповідача перед Позивачем у розмірі 810 426,65 грн, строк оплати якої настав, відтак вважає за можливе стягувати з Відповідача інфляційні втрати та 3% річних за період з 13.10.2021 року (дня набрання рішенням законної сили) по день написання позовної заяви - 22.06.2026 року, що складають:

- 600 964,30 грн - інфляційні втрати;

- 114 103,63 - 3% річних.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 цього Кодексу).

Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових рішень про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 ЦК України.

Так за ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року, з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Верховний Суд України у постанові від 12 квітня 2017 року по справі №3-1462гс16 зазначив, що порушення відповідачем строків розрахунків за отриманий товар, що встановлені договором поставки, є підставою для нарахування платежів, передбачених ст. 625 ЦК України, а наявність форс-мажору не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Верховний Суд України підкреслив, що платежі, встановлені ст.625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Також Верховний Суд України відмітив, що ст.617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а ст.625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

Отже, Верховний Суд України розв`язуючи спір застосовує принцип права щодо пріоритету спеціальної норми над загальною.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі №3-1195гс16.

14 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №924/532/19 досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних, де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення Позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок Позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми 3% річних, інфляційних та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного Позивачем періоду часу, протягом якого, на думку Позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного Позивачем максимального розміру заборгованості. Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 27.05.2019 по справі №910/20107/17, від 21.05.2019 по справі №916/2889/13, від 16.04.2019 по справам №922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі №910/1389/18, від 14.02.2019 по справі №922/1019/18, від 22.01.2019 по справі №905/305/18, від 21.05.2018 по справі №904/10198/15, від 02.03.2018 по справі №927/467/17.

В свою чергу Відповідач контррозрахунку 3% річних та інфляційних втрат суду не надав.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши наданий Позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив, що даний розрахунок здійснено у відповідності вимог чинного законодавства і є арифметично вірними в межах заявлених позовних вимог, а відтак позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 114 103,63 грн за період з 13.10.2021 по 22.06.2026 підлягають задоволенню.

Водночас, суд не може обмежитися лише перевіркою наявності розрахунку позивача. Суд забов`язаний здійснити власну перевірку правильності нарахувань та, у разі їх помилковості, самостійно визначити коректну суму боргу, що підлягає стягненню.

Так, перевіривши розрахунок нарахування інфляційної індексації, суд встановив, що сума інфляційних втрат за період з 13.10.2021 по 22.06.2026 складає 599 552,91 грн.

Позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у сумі 600 964,30 грн.

Відтак, позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат за період з 13.10.2021 по 22.06.2026 підлягають задоволенню частково у сумі 599 552,91 грн.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У п.26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Згідно з вимогами частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, а саме: у загальному розмірі 713 656,54 грн, що складається з 599 552,91 грн - інфляційних втрат, 114103,63 грн - 3% річних.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов частково, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у розмірі 8563,88 грн.

Також, Позивачем у позовній заяві було заявлено клопотання в порядку ч. 10 ст. 238 ГПК, а саме:

- зазначити в судовому рішенні про нарахування 3% річних на суму основного боргу у розмірі 810 426,65 грн, починаючи з 23.06.2026 року до виконання рішення суду за такою формулою: (СОБ х 3 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де: СОБ сума основного боргу, 3% річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році; стягнути відповідну суму нарахованих відсотків з Харківського казенного експериментального протезно ортопедичного підприємства (код за ЄДРПОУ 03187743) на користь Приватного підприємства "Ортопедсервіс" (код за ЄДРПОУ 33685087);

- роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання судового рішення, що у випадку часткової сплати Харківським казенним експериментальним протезно-ортопедичним підприємством (код за ЄДРПОУ 03187743) суми основного боргу, нарахування 3% річних повинно здійснюватися на залишок заборгованості.

Згідно з ч.10 ст.238 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Частиною 1 статті 2 ГПК України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до приписів статті 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Потрібно враховувати, що в абзац другий частини десятої статті 238 ГПК України містить вказівки не суду, який ухвалює рішення, а органу, який виконуватиме судове рішення та здійснюватиме остаточний розрахунок відсотків чи пені, нарахованих судом на підставі абзацу першого частини десятої статті 238 ГПК України.

До того ж згадані норми процесуального права дають суду певний розсуд у вирішенні питання щодо задоволення або ж відмови в задоволенні відповідного клопотання Позивача про продовження нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, оскільки визначають не обов`язок суду зазначити в рішенні про таке нарахування, а можливість. Таке правило поведінки для суду, як «суд, приймаючи рішення …, може зазначити…», прямо передбачено у частині десятій статті 238 ГПК України.

Відповідно суд на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, як-от: майнового стану Відповідача, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності, вирішує питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частини десятої статті 238 ГПК України.

Можливість нарахування пені або відсотків до моменту виконання рішення суду нерозривно пов`язана із безпосереднім їх застосуванням у рішенні суду (розглядом та задоволенням таких вимог). Тобто якщо суд в рішенні по суті спору не стягував пеню або ж відсотки, то не може бути зазначено й про нарахування відсотків або пені до моменту виконання цього рішення суду.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що нарахування пені або відсотків у порядку частини десятої статті 238 ГПК України ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є й підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання грошового зобов`язання. Тобто це ті самі відсотки чи пеня, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов`язання не виконується. Зазначені правові норми не визначають якоїсь іншої особливої правової природи відсотків чи пені, які нараховуються до моменту виконання судового рішення.

Тож правила наведених норм процесуального права можна застосовувати для продовження на майбутнє нарахування будь-яких відсотків (як за правомірне користування чужими грошовими коштами, так і за неправомірне користування ними) або пені, які розраховуються за методикою, що враховує фактор часу, що передбачені законодавством або договором і які суд вирішив стягнути з боржника на користь кредитора за невиконання певного зобов`язання.

Відтак передбачені частиною другою статті 625 ЦК України 3% річних охоплюються приписами частини десятої статті 238 ГПК України, якщо Позивач заявив позовну вимогу про стягнення 3% річних за порушення виконання грошового зобов`язання, а суд задовольнив цю вимогу.

За приписами частини 11, 12 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Враховуючи наявність у Відповідача боргу та заявлене Позивачем клопотання, суд дійшов висновку про можливість зазначення в цьому рішенні про нарахування 3% річних органом (особою) на суму залишку основного боргу, що здійснює примусове виконання рішення, до моменту виконання рішення згідно ч.10 ст.238 ГПК України, за формулою:

сума 3% річних = С х 3% х Д : К : 100, де:

С - сума залишку боргу (станом на день прийняття цього рішення сума залишку основного боргу складає 810 426,65 грн);

Д - кількість днів прострочення;

К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість, за кожен повний день прострочення, починаючи з 23.06.2026 і до моменту виконання цього рішення.

Водночас суд зазначає, що нарахування 3% річних здійснюється виключно на суму основного боргу, а не на суму основного боргу з урахуванням уже нарахованих 3% річних та індексу інфляції.

Щодо заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду (вх. №21072 від 27.08.2026), суд зазначає таке.

Позивач просить суд під час ухвалення рішення у даній справі зобов`язати відповідача - Харківське казенне експериментальне протезно-ортопедичне підприємство (код за ЄДРПОУ 03187743) в особі його керівника Радькова Сергія Васильовича подати до Господарського суду Харківської області у строк, визначений судом, звіт про виконання рішення суду у цій справі, посилаючись на положення частини п`ятої статті 345-1 Господарського процесуального кодексу України.

Харківське казенне експериментальне протезно-ортопедичне підприємство є суб`єктом заснованим на державній власності та належить до сфери управління Міністерства соціальної політики України.

Відповідно до ч. 5 ст. 345-1 ГПК України, якщо відповідачем є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, суб`єкт господарювання державного або комунального сектору економіки, суд під час ухвалення рішення суду за письмовою заявою позивача може зобов`язати такого відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання такого рішення незалежно від характеру спору.

Перебіг строку для подання звіту починається з дня набрання законної сили рішенням суду. Такий звіт розглядається за правилами статей 345-3 і 345-4 цього Кодексу.

Заява, передбачена абзацом першим цієї частини, може бути подана не пізніше завершення судових дебатів, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ч. 2, ч. 3 ст. 345-2 ГПК України, за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання боржником відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Відповідно до ч. 4 ст. 345-2 ГПК України, суд може зобов`язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення особисто керівника боржника, якщо боржник є юридичною особою.

Отже, наведена норма ч. 5 ст. 345-1 ГПК України визначає суб`єктів, щодо яких може бути застосований відповідний процесуальний механізм, та встановлює процесуальну можливість суду під час ухвалення рішення зобов`язати такого відповідача подати звіт про його виконання. При цьому законодавець використав формулювання «може зобов`язати», а тому встановлення судового контролю у зазначеній формі не є безумовним наслідком подання відповідної заяви та належності відповідача до визначеної законом категорії суб`єктів.

Таким чином, вирішення питання про застосування частини п`ятої статті 345-1 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та здійснюється з урахуванням конкретних обставин справи, предмета спору, змісту рішення, яке підлягатиме виконанню, а також наявності об`єктивної необхідності у застосуванні саме такого способу судового контролю.

Суд враховує, що відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання, а контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Аналогічне положення закріплене у статті 18 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Водночас обов`язковість судового рішення сама по собі не означає необхідності встановлення судового контролю у кожній справі та щодо кожного відповідача. Застосування передбаченого частиною п`ятою статті 345-1 ГПК України заходу є окремим процесуальним питанням, яке вирішується судом залежно від обставин конкретної справи.

Посилання позивача на невиконання рішення Господарського суду Харківської області від 15 вересня 2021 року у справі № 922/2506/21 суд бере до уваги. Разом з тим предметом розгляду у цій справі є вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох відсотків річних, нарахованих у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання. Отже, обставини виконання іншого судового рішення, хоча й можуть характеризувати попередні правовідносини сторін, самі по собі не є безумовною підставою для встановлення судового контролю за виконанням рішення, яке ухвалюється у цій справі.

Крім того, із заяви позивача не вбачається обставин, які б свідчили про те, що без встановлення судового контролю у порядку частини п`ятої статті 345-1 ГПК України виконання рішення у цій справі буде неможливим або істотно ускладненим.

Саме по собі припущення позивача про можливість невиконання відповідачем майбутнього судового рішення, зроблене з огляду на невиконання попереднього судового рішення, не є достатнім для висновку про необхідність застосування судового контролю, оскільки такий контроль не має характеру санкції за невиконання інших судових рішень та не може ґрунтуватися виключно на припущенні щодо майбутньої поведінки відповідача.

При цьому суд звертає увагу, що відмова у встановленні судового контролю під час ухвалення рішення не звільняє відповідача від обов`язку виконати судове рішення після набрання ним законної сили та не позбавляє позивача передбачених законом способів захисту у випадку його невиконання.

Суд також враховує, що Господарським процесуальним кодексом України передбачено окремий механізм судового контролю у випадку фактичного невиконання судового рішення. Зокрема, частиною четвертою статті 345-1 ГПК України встановлено, що у разі, якщо боржником, який не виконує судове рішення, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, суб`єкт господарювання державного або комунального сектору економіки, суд за письмовою заявою стягувача та за умови відкриття виконавчого провадження зобов`язує такого боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення незалежно від характеру спору.

Отже, законодавець передбачив як можливість превентивного встановлення судового контролю під час ухвалення рішення (частина п`ята статті 345-1 ГПК України), так і окремий механізм контролю у разі фактичного невиконання рішення після відкриття виконавчого провадження (частина четверта статті 345-1 ГПК України).

Таким чином, з огляду на характер заявлених у цій справі вимог, зміст судового рішення у даній справі та відсутність встановлених судом обставин, які б на цій стадії об`єктивно зумовлювали необхідність застосування превентивного судового контролю, а наведені позивачем обставини щодо невиконання рішення в іншій справі не є достатньою підставою для його встановлення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду.

За таких обставин у задоволенні заяви Приватного підприємства "ОРТОПЕДСЕРВІС" про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду на підставі частини п`ятої статті 345-1 Господарського процесуального кодексу України слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241, 345-1, 345-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства (код ЄДРПОУ 03187743; адреса: 61052, Харківська обл., місто Харків, вул. Велика Панасівська, будинок 112) на користь Приватного підприємства "ОРТОПЕДСЕРВІС" (код ЄДРПОУ 33685087; адреса: 21015, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул. Героїв Нацгвардії, будинок 8, квартира 112) заборгованість у загальній сумі 713 656,54 грн, з яких: 599 552,91 грн - інфляційних втрат, 114103,63 грн - 3% річних, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 8 563,88 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В частині позовних вимог шодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 1411,39 грн - відмовити.

5. Клопотання Приватного підприємства "ОРТОПЕДСЕРВІС", що викладене у позовній заяві, про зазначення в судовому рішенні про нарахування 3% річних на суму основного боргу у розмірі 810 426,65 грн, починаючи з 23.06.2026 року до виконання рішення суду - задовольнити.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, органом (особою), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, здійснювати нараховування 3% річних на суму залишку основного боргу за правилами, визначеними у рішенні, за кожен повний день прострочення, починаючи з 23.06.2026 і до моменту виконання цього рішення та стягнути з Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства (код ЄДРПОУ 03187743; адреса: 61052, Харківська обл., місто Харків, вул. Велика Панасівська, будинок 112) на користь Приватного підприємства "ОРТОПЕДСЕРВІС" (код ЄДРПОУ 33685087; адреса: 21015, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул. Героїв Нацгвардії, будинок 8, квартира 112) суму нарахованих 3% річних.

6. У задоволенні заяви Приватного підприємства "ОРТОПЕДСЕРВІС" про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду (вх. №21072 від 27.08.2026) - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

Позивач: Приватне підприємство "ОРТОПЕДСЕРВІС" (код ЄДРПОУ 33685087; адреса: 21015, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул. Героїв Нацгвардії, будинок 8, квартира 112).

Відповідач: Харківське казенне експериментальне протезно-ортопедичне підприємство (код ЄДРПОУ 03187743; адреса: 61052, Харківська обл., місто Харків, вул. Велика Панасівська, будинок 112).

Повне рішення складено "01" жовтня 2026 р.

СуддяА.М. Буракова