Ухвала суду № 140230029, 29.09.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про вирішення заяви про відвід

29 вересня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/982/26

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Торчинюка В.Г., при секретарі судового засідання Гупалюк О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод мінеральної води "Маломидська" про відвід судді

у справі

за позовом Костопільської міської ради Рівненської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод мінеральної води "Маломидська"

про усунення перешкод у користуванні майном.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Красовський Анатолій Степанович (в залі суду);

Від відповідача: Миронець Руслан Петрович (в залі суду).

ВСТАНОВИВ:

12 серпня 2026 року Костопільська міська рада Рівненської областізвернулася до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод мінеральної води "Маломидська"про усунення перешкод у користуванні майном.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12 серпня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 918/982/26 за позовом Костопільської міської ради Рівненської області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод мінеральної води "Маломидська" про усунення перешкод у користуванні майном, розгляд справи визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження у змішаній (паперовій та електронній) формі, підготовче судове засідання призначено на 08 вересня 2026 року.

26 серпня 2026 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача надійшов в порядку ст. 165 ГПК України відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги заперечує у повному обсязі.

07 вересня 2026 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державну екологічну інспекцію Поліського округу. Крім того, відповідачем подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 08 вересня 2026 року в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод мінеральної води "Маломидська" про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державної екологічної інспекції Поліського округу відмовлено, закрито підготовче провадження по розгляду позовної заяви у справі № 918/982/26 за позовом Костопільської міської ради Рівненської області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод мінеральної води "Маломидська" про усунення перешкод у користуванні майном та призначено розгляд справи № 918/982/26 до судового розгляду по суті на 29 вересня 2026 року.

29 вересня 2026 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача надійшли наступні документи, а саме додаткові пояснення, заява про закриття провадження у справі та заява про відвід.

Розглянувши у судовому засіданні 29 вересня 2026 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод мінеральної води "Маломидська" (далі - заявник) про відвід судді, встановив наступне.

Вказана заява аргументована тим, що директор відповідача Вдовиченко В.В. у 2010- 2024 роках обіймав посаду начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області (далі - ТУ ДСА). Оскільки ТУ ДСА здійснювало організаційне та фінансове забезпечення діяльності суду, а суддя Торчинюк В.Г. є суддею та головою цього ж суду, заявник вказує на існування у минулому службових, організаційних та фінансово-управлінських взаємовідносин.

На думку відповідача, зазначені обставини викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності судді за п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України.

Згідно з ч. 3 ст. 39 ГПК України, якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Оскільки заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання (судове засідання призначено на 29 вересня 2026 року, а заява про відвід судді надійшла 29 вересня 2026 року), така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Згідно з положеннями ч. 8 ст. 39 ГПК України, суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

Відповідно до п.п. 3, 5, ч. 1 ст. 35 ГПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Пунктом 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: "Ніхто не може бути суддею у власній справі". Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Пунктами 80, 81 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" визначено, що навіть зовнішні ознаки мають певне значення для вирішення питання довіри, яке суди в демократичному суспільстві повинні вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.

У контексті об`єктивного критерію окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Для забезпечення існування неупередженості суду для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини необхідно виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо безсторонності суду (рішення Європейського суду з прав людини у справі Газета Україна-Центр проти України).

Розглянувши заяву відповідача про відвід судді Торчинюка В.Г., суд дійшов висновку, що дана заява є необґрунтованою та безпідставною. При цьому господарський суд керувався наступним.

Згідно з положеннями ст. 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

З огляду на викладене, безпідставними та декларативними є аргументи заявника про те, що дії суду є неупередженими.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст. 36 цього Кодексу.

За нормами ст. 38 ГПК України з підстав, зазначених у ст. ст. 35, 36 і 37 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. З підстав, зазначених у ст. ст. 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.

Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Веттштайн проти Швейцарії", "Мікаллеф проти Мальти", "ФеOverlap проти України") наявність безсторонності повинна визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв.

Суб`єктивний критерій бере до уваги особисті переконання та поведінку конкретного судді (суддя вважається безстороннім, поки не доведено протилежне).

У поданій заяві сам заявник прямо зазначає, що не стверджує про наявність особистої заінтересованості судді.

Об`єктивний критерій полягає у з`ясуванні, чи забезпечував суд достатні гарантії, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів з цього приводу.

При цьому вирішальним є те, чи можна вважати побоювання заявника об`єктивно обґрунтованими. Лише суб`єктивне побоювання учасника справи щодо упередженості судді не є достатнім підґрунтям для задоволення відводу.

ТУ ДСА України здійснює забезпечення діяльності судів як органів державної влади в межах суто публічно-правових та бюджетних повноважень (визначених Законом України "Про судоустрій і статус суддів").

Узагальнені адміністративні чи організаційні функції, які виконувалися посадовою особою ТУ ДСА стосовно суду як установи у минулих періодах (до 2024 року), не створюють приватного інтересу у процесуальній діяльності судді під час здійснення правосуддя у цивільно-правовому чи господарсько-правовому спорі.

Закон України "Про запобігання корупції" та рішення Ради суддів України (в тому числі № 75 від 04 листопада 2016 року та № 25 від 26 червня 2026 року) визначають конфлікт інтересів як наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові/процесуальні повноваження.

У даній справі предмет спору стосується усунення перешкод у користуванні майном (земельною ділянкою) між Костопільською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод мінеральної води "Маломидська".

Організаційні та фінансові відносини між ТУ ДСА та голови суду (судом) жодним чином не перетинаються з предметом даного спору.

Заявник жодним чином не аргументував потенційний конфлікт інтересів, крім того, навіть при наявності конфлікту інтересів, строк останнього відповідно до Закон України "Про запобігання корупції" сплив.

Суд наголошує, що сама по собі колишня робота керівника юридичної особи - відповідача на державній посаді в системі забезпечення судочинства не може слугувати безумовною та об`єктивною підставою для відводу судді, оскільки протилежне ствердження означало б неможливість здійснення правосуддя щодо широкого кола осіб за суто формальними ознаками.

Згідно з ч. 3 ст. 38 ГПК України, відвід повинен бути вказаний протягом двох днів з дня, коли заявник дізнався про наявність підстав для відводу, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Крім того, суд зазначає, що відповідач знав про склад суду у даній справі з 12 серпня 2026 року, тобто, з моменту порушення провадження у справі. Відповідач мав 2 місяці для звернення до суду з письмовою заявою про відвід, однак цим правом свідомо не скористався, а в судовому засіданні 29 вересня 2026 року жодним чином не обґрунтував поважність причин пропуску встановленого законом процесуального строку.

Слід також зазначити, що суддя, вирішуючи питання про відвід не може керуватися виключно бажаннями сторони змінити склад суду та заявами сторони про недовіру. Відповідно до положень статті 35, частини третьої статті 38, частини другої статті 39 ГПК України як відвід, так і самовідвід мають бути обґрунтованими, мати вагомі підстави. Така вимога спрямована на запобігання як прагненню сторони обрати сприятливий, бажаний для себе склад суду, так і безпідставному ухиленню судді від розгляду певних справ.

Обставини, на які посилається заявник, є гіпотетичними та ґрунтуються на суб`єктивних припущеннях відповідача щодо можливого впливу минулих адміністративних зв`язків на об`єктивність судді.

З огляду на викладене, аргументи та доводи заявника, що викладені у заяві про відвід судді Торчинюка В.Г. є необґрунтованими.

Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участь у конкретній справі. Підстави відводу судді - це обставини, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді конкретної справи. Ці обставини можуть бути суб`єктивного характеру і стосуватися особистих зв`язків судді з особами, які беруть участь у справі, або його особистої поведінки щодо розгляду справи, чи об`єктивного характеру і стосуватися процесуального статусу судді у справі, яка розглядалася раніше.

Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відвід повинен бути підтверджений фактичними обставинами та ґрунтуватись на певних конкретних доказах.

Отже, особа, яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи. Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Судовою практикою Європейського суду з прав людини встановлено, що у цієї вимоги (вимога щодо "незалежності") є два аспекти, суб`єктивний та об`єктивний.

Так, у рішенні у справі "Кііскінен проти Фінляндії" Європейський суд з прав людини наводить наступні стандарти.

По-перше, суд має бути суб`єктивно незалежним, тобто у жодного із членів трибуналу не має бути персональних упереджень або необ`єктивності. Персональна неупередженість презюмується, якщо немає доказів про протилежне. По-друге, трибунал має також бути неупередженим із об`єктивної точки зору, тобто ним мають надаватися достатні гарантії відсутності будь-яких обґрунтованих сумнівів у цьому відношенні (рішення у справі "Кііскінен проти Фінляндії").

Згідно із об`єктивним критерієм, особливо необхідно визначити, поза межами особистої поведінки суддів, чи немає підтверджених фактів, які могли б спричинити сумніви у неупередженості суддів (рішення у справах "Клейн та інші проти Нідерландів", "Агрокомплекс проти України").

Як видно з практики Європейського суду з прав людини існування безсторонності для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (рішення у справах "Фей проти Австрії", "Ветштайн проти Швейцарії").

Тобто, у кожній окремій справі необхідно з`ясовувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (рішення у справах "Пуллар проти Сполученого Королівства", "Газета "Україна-центр" проти України").

Суд проаналізувавши доводи наведені заявником у заяві про відвід судді, дійшов висновку про їх безпідставність, адже такі доводи ґрунтуються виключно на припущеннях заявника, підтвердження власних сумнівів у неупередженості та об`єктивності заявник не навів, а суд не встановив.

В той час, саме лише припущення не може бути покладено в основу будь-якого судового акта, в тому числі й прийнятого за результатами розгляду заяви про відвід судді.

Заявлений відвід судді від розгляду справи має ґрунтуватися не на особистих переконаннях заявника, а на доказовій базі.

Обґрунтованих обставин, які би свідчили про упередженість судді стосовно заявника, зацікавленість складу суду в певному рішенні у цій справі чи про необ`єктивне ставлення до сторін у справі заявник не навів, а суд не встановив.

Відтак, приймаючи до уваги те, що заява про відвід мотивована припущеннями відповідача, суд вважає її необґрунтованою, та відповідно до положень частини 5 статті 35 ГПК України такою що не може бути підставою для відводу.

Згідно з ч. 11 ст. 39 ГПК України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Суд наголошує, що суддя відправляючи правосуддя, самостійно, на власний розсуд визначає, які саме процесуальні дії слід учинити виходячи з конкретних обставин справи, ступеня підготовленості матеріалів самими сторонами, в тому числі вирішує заявлені сторонами клопотання та заяви.

У зв`язку з вищенаведеним, в задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 35, 39, 234, 235 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод мінеральної води "Маломидська" про відвід судді Торчинюка В.Г. визнати необґрунтованою, а в її задоволенні відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України - 29 вересня 2026 року з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua .

Суддя Вадим Торчинюк