Рішення № 140229950, 01.10.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2026 Справа № 917/1054/26

Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Енерго Трейд», 01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, б. 13, корп. Б, оф. 33, код ЄДРПОУ 38489035,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина-Агро», 37610, м. Полтавська область, Миргородський район, с. Остапівка, вул. Шевченка 43, код ЄДРПОУ 39362908,

про стягнення 31 480,16 грн,

Представники сторін: не викликались.

Суть спору:

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Енерго Трейд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина-Агро» про стягнення 31 480,16 грн, з яких 13 241,87 грн пеня за несвоєчасне виконання умов Договору поставки нафтопродуктів № 1803-3 СН від 18.03.2024 р., 3 135,59 грн інфляційні втрати, 1 288,60 грн 3 % річних, 13 814,10 грн курсова різниця.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 08.06.2026 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Аргументи учасників справи:

Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем була здійснена оплата товару з порушенням строків, визначених умовами Договору поставки нафтопродуктів № 1803-3 СН від 18.03.2024 р.

Відповідач у відзиві від 18.06.2026 р. (вх. № 8523 від 19.06.2026 р.) факт поставки позивачем 24.12.2025 року дизельного палива у кількості 7 574 кг визнає та водночас посилається на неналежну якість товару, зокрема, на те, що поставлений товар не відповідав встановленим вимогам для зимового дизельного палива.

Також у відзиві відповідач посилається на відсутність доказів існування заборгованості зі сплати суми курсової різниці, відсутність документів, що посвідчують обов`язок зі сплати курсової різниці.

24.06.2026 року позивач подав до суду відповідь на відзив від 24.06.2026 р. (вх. № 8772), у якій заперечив проти доводів відповідача, зазначаючи, що поведінка останнього є непослідовною, оскільки, з одного боку, він посилається на неналежну якість поставленого товару як на підставу для несплати його вартості, а з іншого боку фактично прийняв товар, здійснив його оплату та використав поставлене дизельне пальне у власній господарській діяльності, про що сам зазначає у відзиві на позовну заяву.

Позивач також звертає увагу, що якісні характеристики поставленого дизельного пального підтверджуються паспортами якості № 844 від 17.12.2025 р. та № 862 від 23.12.2025 р., наданими відповідачу під час поставки товару; згідно з п. 4.7. Договору факт невідповідності якості поставленого Товару повинен підтверджуватися відповідним актом Торгово-промислової палати України або висновком експерта незалежної експертної організації, погодженої Сторонами; відповідач не викликав представника позивача для участі в прийманні товару за якістю, не запросив експерта відповідної територіальної Торгово-промислової палати України або експерта незалежної організації погодженої Сторонами.

Крім того, позивачем зазначено, що формула, відповідно до якої позивачем здійснено розрахунок курсової різниці, детально визначена в 5.3.1 Договору.

У запереченні на відповідь на відзив, поданому 29.06.2026 р. (вх. № 8972), відповідач наголошував на факті поставки позивачем дизельного палива неналежної якості та просив відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Енерго Трейд» у даній справі в повному обсязі.

Також 06.07.2026 р. та 13.07.2026 р. сторонами було подано до суду додаткові пояснення у справі.

Інших заяв по суті спору до суду не надходило.

Виклад обставин справи, встановлених судом:

18.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс Енерго Трейд» (на даний час у зв`язку зі змінами до статутних документів Товариство з обмеженою відповідальністю «АТ Енерго Трейд») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Батьківщина-Агро» було укладено Договір поставки нафтопродуктів № 1803-3 СН (а. с. 13-19), відповідно до п. 2.1 якого Постачальник (ТОВ «АТ Енерго Трейд») зобов`язувався передати у власність Покупця (ТОВ «Батьківщина-Агро») нафтопродукти, а Покупець зобов`язувався прийняти ці нафтопродукти та повністю оплачувати їх ціну (вартість).

Відповідно до п. 2.2 Договору поставка (передача у власність) товару в рамках і на підставі договору здійснюється окремими партіями, відповідно до додаткових угод до договору, оформлених на підставі поданих покупцем Заявок.

Згідно з п. 2.3 Договору умови про кількість, асортимент, ціну (вартість), умови оплати та поставки окремої партії товару узгоджуються сторонами шляхом укладення (підписання) додаткових угод до договору. Зобов`язання сторін по поставці (передачі у власність) відповідної партії товару в рамках цього договору виникають з урахуванням положень п. 2.3 цього договору.

20.12.2025 року сторони уклали Додаткову угоду № 25/0008 до Договору поставки нафтопродуктів № 1803-3 СН від 18.03.2024 р. (а. с. 20), у якій узгодили, що позивач передає, а відповідач приймає та оплачує партію нафтопродуктів (Товар) на умовах DDP, а саме паливо дизельне ДП-3-Євро5-В0 у кількості 7,574 т загальною вартістю 448 380,77 грн (з ПДВ).

Також згідно з вказаною додатковою угодою Покупець зобов`язаний здійснити оплату в розмірі 100% загальної вартості Товару протягом 7 днів з моменту відвантаження (п. 5 угоди).

Пунктом 4.10 Договору № 1803-3 СН від 18.03.2024 р. визначено, що Постачальник вважається таким, що належно виконав свої зобов`язання щодо постачання Товару з моменту передачі Товару Покупцю (представнику покупця) або транспортній організації, в залежності від умов поставки, вказаних у відповідній Заявці покупця та/або Додатковій угоді до цього Договору. Факт передачі Товару підтверджується відповідними відмітками в накладній (залізничній або товарно-транспортній) та підписанням акту прийому-передачі та/або видаткової накладної. Датою поставки (передачі у власність) Товару (партії нафтопродуктів) вважається дата, вказана у видатковій накладній або в акті прийому-передачі Товару.

Сторонами було підписано видаткову накладну № 251224/017 від 24.12.2025 р. (а. с. 21), згідно з якою позивачем було поставлено відповідачу паливо дизельне ДП-3-Євро5-В0 у кількості 7,574 т загальною вартістю 448 380,77 грн з ПДВ.

Пунктами 5.1-5.2 Договору № 1803-3 СН від 18.03.2024 р. передбачено, що ціна (вартість) конкретної партії товару узгоджується сторонами у відповідних Додаткових угодах до цього Договору. Ціна на Товар, поставка (передача у власність) якого здійснюється відповідно до умов цього Договору, встановлюється в національній валюті України гривні.

Ціна (вартість) Товару є динамічною (рухомою), може бути формульною, а також може змінюватись Постачальником залежно від змін цін на ринку Товару, індексу інфляції, зміни тарифів на залізничні перевезення тощо.

При постачанні Товару на умовах відтермінування платежу Постачальником може бути застосовано вплив зміни курсу долара США до Гривні, що фіксується на момент закриття торгів УМВР, згідно даних інформаційно-дилінгової системи Ukrdealing, на дату, що передує даті постачання Товару та на дату, що передує даті здійснення платежу (п. 5.3 Договору).

Пунктом 5.3.1. Договору передбачено, що в разі, якщо на дату що передує даті здійснення платежу Покупцем в рахунок погашення заборгованості комерційний курс Долара США до Гривні збільшився більше ніж на 0,5% (нуль цілих п`ять десятих відсотків) відносно такого комерційного курсу Долара США до Гривні на дату що передує даті узгодження поставки Товару, вартість поставленого Товару, пропорційна сумі здійсненого платежу, перераховується Постачальником у відповідній пропорції до зміни курсу, включаючи суму податку на додану вартість. Підтвердженням курсу є дані сайту http://www.udinform.com.

Покупець розуміє та усвідомлює, що перерахунок оформляється відповідним актом: Акт про розрахунок курсових різниць, який складається самостійно та в односторонньому порядку Постачальником та який, на вимогу Покупця, може бути направлений до відома Покупцеві, або Актом коригування цін нафтопродуктів, який складається самостійно Постачальником, направляється Покупцю для двостороннього підписання.

Також, у п. 5.3.1 Договору зазначено, що остаточна вартість Товару (однієї партії) розраховується за відповідною формулою:

ОВП = ВП + Р,

де

ВП - вартість Товару з урахуванням ПДВ на дату проведення платежу;

Р - сума курсової різниці по одній партії Товару;

Р = ВП х ( К1 / К - 1),

де

К1 - курс продажу Долара США, зафіксований на момент закриття торгів УМВР, згідно даних інформаційно-дилінгової системи Ukrdealing: http://www.udinform.com/index.php? option=com_dealingquotation&task=forexukr&Itemid= 59, під заголовком Статистика, по позіції Закрытие /ASK, на дату що передує даті, встановленій на дату проведення відповідного платежу;

К - курс продажу Долара США зафіксованого на момент закриття торгів УМВР, згідно даних інформаційно-дилінгової системи Ukrdealing: http://www.udinform.com/index.php? option=com_dealingquotation&task=forexukr&Itemid= 59, під заголовком Статистика, по позіції Закрытие /ASK, встановленій на дату, що передує даті поставки Товару.

Пунктом 6.2 Договору № 1803-3 СН від 18.03.2024 р. визначено, що у випадку прострочення (порушення, невиконання, протермінування, несвоєчасного виконання) Покупцем строків (термінів) оплати Товару, визначених умовами цього Договору та додатковими угодами до нього, Покупець зобов`язаний сплатити на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (тобто у період впродовж якого існувала заборгованість), від суми грошової заборгованості за кожен день прострочення (порушення, невиконання, протермінування, несвоєчасного виконання).

Позивач вказує, що відповідач за отриманий товар розрахувався з порушенням встановлених строків, з огляду на що заявив до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина-Агро» 31 480,16 грн, з яких 13 241,87 грн пеня за несвоєчасне виконання умов Договору поставки нафтопродуктів № 1803-3 СН від 18.03.2024 р., 3 135,59 грн інфляційні втрати, 1 288,60 грн 3 % річних, 13 814,10 грн курсова різниця.

Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: Договір поставки нафтопродуктів № 1803-3 СН від 18.03.2024 р., додаткова угода № 25/0008 від 20.12.2025 р. до вказаного Договору, видаткова накладна № 251224/017 від 24.12.2025 р., платіжна інструкція № 5113 від 05.02.2026 р., виписка по рахунку ТОВ «АТ Енерго Трейд» та ін.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином та в повному обсязі виконав зобов`язання за Договором № 1803-3 СН від 18.03.2024 р. щодо передачі товару на суму 448 380,77 грн. Так, судом досліджено видаткову накладну № 251224/017 від 24.12.2025 р. та встановлено, що вона має всі необхідні реквізити, підписана сторонами та скріплена їхніми печатками, тож приймається судом у якості належного доказу виконання позивачем умов Договору № 1803-3 СН від 18.03.2024 р. на вищевказану суму.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як зазначено вище, у пункті 5 Додаткової угоди № 25/0008 від 20.12.2025 р. до Договору поставки нафтопродуктів № 1803-3 СН від 18.03.2024 р. сторони узгодили, що Покупець зобов`язаний здійснити оплату в розмірі 100% загальної вартості Товару протягом 7 днів з моменту відвантаження.

Однак, з платіжної інструкції № 5113 від 05.02.2026 р. та виписки по рахунку ТОВ «АТ Енерго Трейд» за період з 18.03.2024 р. по 14.05.2026 р., долучених до матеріалів справи (а. с. 22-25), вбачається, що відповідач здійснив оплату за Договором № 1803-3 СН від 18.03.2024 р. (з урахуванням наявної переплати ТОВ «Батьківщина-Агро» в сумі 439,82 грн) з порушенням встановлених у ньому строків.

При цьому відповідач стверджує, що позивач поставив ТОВ «Батьківщина-Агро» партію нафтопродуктів неналежної якості, а саме без дотримання вимог, передбачених для зимового дизельного палива.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

У пункті 4.5 Договору сторони передбачили, що приймання Товару за якістю має здійснюватися, зокрема, відповідно до вимог Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 271/121 від 04.06.2007 року (далі - Інструкція 271/121).

Згідно з Розділом 1 Інструкції № 271/121 вказана Інструкція встановлює єдиний порядок організації та проведення робіт, пов`язаних з контролюванням якості товарної нафти (далі - нафта) та нафтопродуктів під час їх приймання, зберігання, транспортування та відпуску. Дія Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України поширюється на всі групи, класи, типи і види нафти та типи, марки і види нафтопродуктів. Інструкція не поширюється на контролювання якості нафти під час її приймання до системи магістральних трубопроводів, подальшого транспортування системою магістральних нафтопроводів, здавання із системи магістральних нафтопроводів споживачам та перевантаження до інших видів транспорту, а також на контролювання якості під час виробництва нафтопродуктів.

Вимоги цієї Інструкції є обов`язковими для всіх підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності (далі - підприємства), які займаються хоча б одним із таких видів діяльності, як зберігання, транспортування та відпуск нафти і нафтопродуктів, а також органів виконавчої влади.

Відповідно до п.п. 6.1.7-6.1.8 Інструкції № 271/121 у разі встановлення невідповідності якості нафти та/або нафтопродукту вантажоодержувач зобов`язаний: забезпечити умови збереження нестандартних нафти та/або нафтопродуктів, які дають змогу запобігти погіршенню якості і можливості змішування з іншими однорідними продуктами; викликати для участі в прийманні нафти або нафтопродуктів і складанні двостороннього акта представника виробника (вантажовідправника, постачальника) телеграмою за формою N 13-НК.

У повідомленні про виклик має бути зазначено: група (клас, тип) і види нафти або найменування, марка та вид (у залежності від масової частки сірки) нафтопродукту, дата його відвантаження, номер транспортного документа і показники якості, за якими нафта та/або нафтопродукт не відповідають вимогам нормативного документа; дата і час, на який призначено приймання нестандартного продукту; кількість нестандартного продукту.

Повідомлення про виклик представника вантажовідправника має бути передано не пізніше 24 годин від моменту початку одержання нафти та/або нафтопродукту, якщо більшого терміну не обумовлено договором поставки (або іншим договором) (п. 6.1.9 Інструкції № 271/121).

У п. 4.5 Договору також передбачено, що при виявленні невідповідності Товару за якістю Покупець зобов`язаний викликати для участі в прийманні Товару представника Постачальника згідно з вимогами зазначеної в цьому пункті Договору Інструкції, з обов`язковою участю в прийманні експерта відповідної територіальної Торгово-промислової палати України або експерта незалежної організації погодженої Сторонами.

Згідно з п.п. 6.1.18, 6.1.19 Інструкції № 271/121 для визначення фактичної якості нафти та/або нафтопродукту здійснюється відбирання проб у відповідності до вимог ДСТУ 4488. Сукупні проби поділяються на три частини, що опечатуються або пломбуються і споряджаються етикетками з підписами осіб, які брали участь у їх відбиранні. Про відбирання проб складається акт за підписами всіх осіб, які брали у цьому участь. Перша (для випробувань в обсязі контрольних випробувань) і друга (арбітражна) проби направляються до акредитованої (атестованої) у встановленому порядку випробувальної лабораторії для випробувань на відповідність якості нафти та/або нафтопродукту вимогам нормативного документа, а третя (арбітражна) - залишається на підприємстві.

За даними результатів випробувань складається акт приймання продукції за якістю (у день завершення приймання) за формою N 14-НК, у якому має бути вказано: назва вантажоодержувача нафти та/або нафтопродукту і його місцезнаходження; номер і дата складання акта, місце приймання нафти та/або нафтопродукту, час початку і завершення приймання. У разі, коли приймання здійснено з порушенням термінів, в акті зазначається причина затримки і час її виникнення; прізвище, ім`я та по батькові осіб, які брали участь у прийманні нафти та/або нафтопродукту за якістю, місце їх роботи, посади, дата і номер довіреності (доручення) представника на приймання продукції за якістю, а також довідка про ознайомлення цих осіб з порядком приймання продукції, установленим цією Інструкцією; найменування і місцезнаходження вантажовідправника; дата і номер телеграми про виклик представника вантажовідправника; номер і дата договору про поставку нафти та/або нафтопродуктів, рахунку-фактури, транспортного документа (накладної, коносамента тощо) і паспорта якості; дата надходження нафти та/або нафтопродукту до станції призначення, час видачі вантажоодержувачу вантажу органом транспорту, час відкриття опломбованих транспортних засобів; номер і дата складання комерційного акта, якщо такий складено під час отримання нафти та/або нафтопродуктів від органів транспорту; умови зберігання нафти та/або нафтопродуктів на складі вантажоодержувача до складання акта; стан тари на момент огляду, стан зовнішнього маркування тари, а також кількість (маса) нестандартної продукції; за чиїми пломбами (ЗПП вантажовідправника чи транспортувальника) відвантажено й отримано нафту та/або нафтопродукти, їх справність, наявність відтисків, відповідність фактичних відтисків на пломбах відтискам, зазначеним у транспортних документах; відомості про відбирання проб нафти та/або нафтопродуктів, номер і дата акта відбирання проб і надання проб до відповідної випробувальної лабораторії на випробування; номер і назва нормативних документів, згідно з якими здійснювалось контролювання якості нафти та/або нафтопродуктів; висновки випробувальної лабораторії щодо можливості доведення до відповідної якості (виправлення) нафтопродукту або переведення його до іншої марки з посиланням на нормативний документ; інші відомості, які на думку осіб, що беруть участь у прийманні нафти та/або нафтопродуктів за якістю, необхідно зазначити в акті.

Відповідачем не надані суду докази виклику представника позивача для участі в прийманні Товару в порядку та строки, визначені Інструкцією № 271/121, так само як не надані докази складення акту приймання продукції за якістю за формою N 14-НК згідно з вимогами зазначеної Інструкції.

Водночас суд звертає увагу, що п. 4.7 Договору прямо передбачено, що факт невідповідності якості поставленого Товару повинен підтверджуватися відповідним актом Торгово-промислової палати України або висновком експерта незалежної експертної організації, погодженої Сторонами.

Відповідний акт Торгово-промислової палати України або висновок експерта щодо невідповідності переданого позивачем Товару умовам щодо його якості, визначеним Договором, до суду також не подано.

Крім того, відповідачем не були надані суду докази пред`явлення позивачу претензій щодо якості Товару в строк, визначений п. 4.13 Договору (впродовж 10 календарних днів від дати поставки Товару).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції).

Так, зокрема, у рішенні у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» Суд наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Таким чином, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас, цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Подібну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

Суд констатує, що твердження відповідача щодо неякісності Товару, поставленого позивачем на підставі Договору, не доведене посиланням на будь-які докази; відповідачем не було дотримано умов Договору щодо порядку встановлення факту поставки неякісного Товару, тому відповідні доводи відповідача відхиляються судом як необґрунтовані.

Крім того, у даному випадку суд дійшов висновку про необхідність врахування роз`яснень, викладених у постановах Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 р. у справі № 390/34/17, Великої Палати Верховного Суду 20.07.2022 р. у справі № 923/196/20, Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 р. у справі № 145/2047/16 та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.06.2025 р. у справі № 918/822/23(918/797/24) щодо такого стандарту поведінки, як добросовісність, та доктрини заборони суперечливої поведінки.

Так, згідно з вказаними висновками, добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно будь-які дії/бездіяльність усіх учасників цивільного обороту мають відповідати вказаним принципам.

Добросовісність є однією із основоположних засад цивільного законодавства. Принцип добросовісності передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

Дії учасників цивільних та корпоративних відносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

В праві України доктрина venire contre factum proprium (заборона суперечливої поведінки) проявляється, зокрема, у кваліфікації певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи, та базується ще на римській максимі «non cоncedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), в основі якої принцип добросовісності.

Поведінка є такою, що суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, якщо вона не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона правовідносин розумно покладалася на ці заяви чи попередню поведінку.

Отже, твердження відповідача про неякісність Товару, поставленого позивачем на підставі Договору № 1803-3 СН від 18.03.2024 р., суперечать його попередній поведінці, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «Батьківщина-Агро» було добровільно сплачено повну вартість товару, отриманого згідно з видатковою накладною № 251224/017 від 24.12.2025 р., а також використано вказаний товар у власній господарській діяльності.

Позивачем, зокрема, заявлено до стягнення з ТОВ «Батьківщина-Агро» 13 814,10 грн курсової різниці, розрахованої відповідно до п. 5.3.1 Договору поставки нафтопродуктів № 1803-3 СН від 18.03.2024 р.

Так, статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Ця норма кореспондується із приписами статті 524 ЦК України, згідно з якою зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Отже, положення чинного законодавства, хоч і передбачають обов`язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов`язань в іноземній валюті. Відтак коригування платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара США), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2020 у справі № 910/10191/17).

Як було встановлено судом, порядок визначення вартості Товару у випадку збільшення комерційного курсу долара США до гривні більше ніж на 0,5% на дату, що передає даті здійснення платежу, відносно такого комерційного курсу долара США до гривні на дату що передує даті узгодження поставки Товару, у відповідній пропорції до зміни курсу, прямо передбачений в п. 5.3.1 Договору, в якому також наведена формула здійснення відповідного перерахунку остаточної вартості товару з урахуванням курсової різниці.

Позивачем додано до позовної заяви Акт про розрахунок курсових різниць за прострочку оплати нафтопродуктів, згідно Договору поставки нафтопродуктів № 1803-3 СН від 18.03.2024 (а. с. 12), відповідно до якого сума курсової різниці складає 13 814,10 грн.

При цьому у пункті 5.3.1 Договору № 1803-3 СН від 18.03.2024 р. вказано, що Акт про розрахунок курсових різниць складається самостійно та в односторонньому порядку Постачальником та на вимогу Покупця може бути направлений до відома Покупцеві.

Докази звернення відповідача до позивача з вимогою про направлення Акту про розрахунок курсових різниць в матеріалах справи відсутні.

Як свідчить Акт про розрахунок курсових різниць за прострочку оплати нафтопродуктів, згідно Договору поставки нафтопродуктів № 1803-3 СН від 18.03.2024, здійснений позивачем розрахунок курсової різниці у розмірі 13 814,10 грн відповідає умовам, викладеним в п. 5.3.1 Договору, зокрема, він здійснений на підставі визначеної у вказаному пункті Договору формули та з використанням відомостей щодо курсу продажу долару США на відповідні дати інформаційно-дилінгової системи Ukrdealing, що містяться на сайті за посиланням http://www.udinform.com.

Відповідні відомості щодо курсу продажу долару США на відповідні дати визнаються судом загальновідомими відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про невідповідність здійсненого позивачем розрахунку курсової різниці умовам, визначеним в п. 5.3.1 Договору № 1803-3 СН від 18.03.2024 р.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення 13 814,10 грн курсової різниці визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Згідно з п. 6.2 Договору № 1803-3 СН від 18.03.2024 р. у випадку прострочення (порушення, невиконання, протермінування, несвоєчасного виконання) Покупцем строків (термінів) оплати Товару, визначених умовами цього Договору та додатковими угодами до нього, Покупець зобов`язаний сплатити на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (тобто у період впродовж якого існувала заборгованість), від суми грошової заборгованості за кожен день прострочення (порушення, невиконання, протермінування, несвоєчасного виконання).

Позивачем наведено розрахунок пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за Договором № 1803-3 СН від 18.03.2024 р. в розмірі 13 241,87 грн за період з 01.01.2026 р. по 04.02.2026 р. (а. с. 9).

Здійснивши перевірку вказаного розрахунку, суд прийшов до висновку, що зазначені вимоги відповідають вимогам чинного законодавства, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З посиланням на вказані нормативні положення, позивачем приведено розрахунок 3 % річних за прострочення оплати товарів, поставлених за Договором № 1803-3 СН від 18.03.2024 р., в розмірі 1 288,60 грн та інфляційних втрат в розмірі 3 135,59 грн (а. с. 10-11).

Здійснивши перевірку вказаного розрахунку, суд прийшов до висновку, що зазначені вимоги відповідають положенням чинного законодавства України, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

При цьому суд зауважує, що інфляційні втрати і курсова різниця у даному випадку не виключають одна одну, оскільки вартість зобов`язання визначена в гривнях, а сторони передбачили механізм її динамічного коригування залежно від зміни курсу долара США до гривні (тобто це формульна, змінна ціна). Динамічність ціни залежно від курсу долара США до гривні відбувається тоді, коли комерційний курс долара США збільшується на понад 0,5 %. У даному випадку курсова різниця підлягає стягненню не як санкція або наслідок порушення грошового зобов`язання, а як елемент договірної ціни товару, що прямо передбачено умовами договору поставки. Суд враховує, що курсова різниця входить до частини основної суми зобов`язання, сформованої відповідно до умов договору, а інфляційні втрати - це компенсація постачальнику за знецінення грошових коштів що він повинен був би вчасно отримати від покупця за період, коли коригування ціни не проводилося.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Енерго Трейд» у даній справі в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 3 328,00 грн.

Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина-Агро» (37610, м. Полтавська область, Миргородський район, с. Остапівка, вул. Шевченка 43, код ЄДРПОУ 39362908) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Енерго Трейд» (01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, б. 13, корп. Б, оф. 33, код ЄДРПОУ 38489035) 13 241,87 грн пеня, 3 135,59 грн інфляційні втрати, 1 288,60 грн 3 % річних, 13 814,10 грн курсова різниця, 3 328,00 грн судовий збір.

3. Видати наказ із набранням чинності цим рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 01.10.2026 р.

Суддя О.С. Мацко