Ухвала суду № 140229632, 28.09.2026, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

УХВАЛА

28 вересня 2026 року м.Харків Справа № 12/121б

За заявою кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Довіра та гарантія, м. Київ

до боржника - Приватного підприємства Торговий будинок Корона, м. Луганськ

про банкрутство

Суддя Господарського суду Луганської області Яресько Б.В.

Представники сторін не прибули.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: банкрутство; ліквідаційна процедура.

Розглянувши матеріали справи, суд

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою від 17.12.2010 порушено провадження у справі про банкрутство боржника Приватного підприємства Торговий будинок Корона (далі ПП ТБ Корона), м.Луганськ.

Ухвалою від 17.01.2011 судом було визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора ПАТ Райффайзен Банк Аваль до боржника в сумі 1 210 934 грн 46 коп., введено процедуру розпорядження майном боржника ПП ТБ Корона та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Рачка Р.В., ліцензія серії АВ № 081092 від 03.07.2006.

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ПП ТБ Корона було надруковане в газеті Голос України від 05.02.2011 № 22 (5022).

Ухвалою від 04.04.2011 суд затвердив реєстр вимог кредиторів ПП ТБ Корона у складі вимог наступних кредиторів:

- ПАТ Райффайзен Банк Аваль в особі Луганської обласної дирекції в сумі 4 061 112 грн 29 коп., у тому числі: 4 595 грн 62 коп. вимоги забезпечені заставою (1 черга), 3 912 467 грн 42 коп. основного боргу (4 черга) та 144 049 грн 25 коп. штрафних санкцій (6 черга);

- ПАТ Кредитпромбанк в особі Луганської філії в сумі 433 237 грн 34 коп., у тому числі: 261 500 грн 00 коп. основного боргу (4 черга) та 171 737 грн 34 коп. штрафних санкцій (6 черга).

Постановою від 23.05.2011 судом визнано банкрутом боржника ПП ТБ Корона; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Рачка Р.В., ліцензія серії АВ № 081092 від 03.07.2006.

Згідно довідки від 28.04.2015 № 252 справа № 12/121б про банкрутство ПП ТБ Корона вважається втраченою, що зафіксовано Актом експертної комісії Господарського суду Луганської області від 03.04.2015 № 1 Про нестачу архівних справ (документів) внаслідок настання обставин непереборної сили проведенням антитерористичної операції (Указ Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України).

Господарським судом Харківської області передано довідку від 03.04.2015 про автоматичний розподіл справ між суддями справи № 12/121б про банкрутство ПП ТБ Корона.

За ухвалою від 08.06.2015 суд частково відновив втрачені матеріали справи № 12/121б про банкрутство ПП ТБ Корона.

За ухвалою від 06.03.2017 судом здійснено заміну кредитора:

- Публічне акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль його правонаступником Публічним акціонерним товариством Вектор Банк;

- Публічне акціонерне товариство Вектор Банк його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Довіра та гарантія.

Розпорядженням керівника апарату суду від 31.01.2019 № 57-р відповідно до ч. 9 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України призначено повторний автоматизований розподіл справи № 12/121б, у зв`язку із тим, що 17.01.2019 Вища рада правосуддя ухвалила звільнити у відставку суддю Палей О.С.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано для розгляду судді Віннікову С.В.

Ухвалою господарського суду від 15.10.2019, зокрема, усунуто арбітражного керуючого Рачка Р.В. від виконання обов`язків ліквідатора у справі № 12/121б про банкрутство ПП ТБ Корона; зобов`язано арбітражного керуючого Карелова Костянтина Юрійовича, кандидатура якого визначена автоматизованою системою з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого надати заяву про згоду на виконання повноважень ліквідатора у справі № 12/121б.

08.11.2019 від арбітражного керуючого Карелова Костянтина Юрійовича надійшла заява від 06.11.2019, в якій він надав згоду на призначення ліквідатором у справі № 12/121б. Зазначив, що судимості за вчинення корисливих злочинів та заборони суду займатися діяльністю арбітражного керуючого він не має; управління боржником раніше не здійснював; не є заінтересованою стороною стосовно боржника та кредиторів відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства; конфлікту інтересів не має; для виконання повноважень ліквідатора має достатню матеріально-технічну базу та організаційні можливості.

Ухвалою господарського суду від 02.08.2021 розгляд справи призначено у судовому засіданні на 15.11.2021.

Ухвалою суду від 15.11.2011 р. Заяву арбітражного керуючого Карелова Костянтина Юрійовича від 15.11.2021 р. № 209 про відсторонення арбітражного керуючого від виконання обов`язків ліквідатора у справі № 12/121б про банкрутство Приватного підприємства Торговий будинок Корона задоволено; припинено повноваження арбітражного керуючого Карелова Костянтина Юрійовича у якості ліквідатора банкрута у справі № 12/121б; зобов`язано членів комітету кредиторів у справі № 12/121б про банкрутство Приватного підприємства Торговий будинок Корона невідкладно провести засідання комітету кредиторів та подати суду клопотання про призначення ліквідатором погодженої комітетом кредиторів кандидатури арбітражного керуючого.

В зв`язку з відрахуванням судді Віннікова С.В. зі штату суддів Господарського суду Луганської області був здійснений автоматичний розподіл (повторний розподіл) справ про банкрутство між суддями, справа №12/121б за заявою кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Довіра та гарантія, м. Київ до боржника - Приватного підприємства Торговий будинок Корона, м. Луганськ, про банкрутство, була призначена судді Яресько Б.В.

Ухвалою суду від 06.04.2026 р. розгляд справи призначено на 28.09.2026 р.

28.09.2026 р. в судове засідання представники сторін не прибули.

Станом на 28.09.2026 р. вимоги ухвал Господарського суду Луганської області кредиторами не виконані, кандидатура арбітражного керуючого для призначення його ліквідатором у цій справі суду не надана.

Заяв від арбітражних керуючих про згоду на призначення ліквідатором у цій справі до суду не надходило.

Щодо повідомлення учасників справи про її розгляд.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою повідомлення про дату та час судових засідань, судом було направлено ухвали на адреси кредиторів, розміщено відповідне оголошення на офіційній сторінці Господарського суду Луганської області веб-порталу «Судова влада України».

За приписами ч.1 ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч.7 ст.120 ГПК України).

Згідно із частинами 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008р., сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Також суд зазначає, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи вищевикладене, судом було вжито всіх можливих заходів для належного повідомлення сторін у цій справі, а тому виходячи з принципу "презумпції обізнаності", суд приходить до висновку, що кредитори були належним чином повідомлені про розгляд справи.

Згідно з ст.2 Господарського процесуального кодексу України однією із засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи.

З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін та за наявними в ній матеріалами.

Провадження у справі № 12/121б про банкрутство Приватного підприємства Торговий будинок Корона перебуває на стадії ліквідації з 23.05.2011 р.

Не зважаючи на те, що процедура ліквідації банкрута - ПП Торговий будинок Корона в межах цієї справи триває вже майже 15 років, до теперішнього часу ця процедура є незавершеною.

Матеріали справи також не містять будь-яких пропозицій кредиторів у період після 15.11.2011 р. (з дати відсторонення арбітражного керуючого Карелова Костянтина Юрійовича від виконання повноважень ліквідатора по цій справі) щодо порядку здійснення подальшого провадження у цій справі про банкрутство, у тому числі щодо погодження кандидатури ліквідатора та визначення джерел оплати послуг ліквідатора.

Ліквідаційна процедура об`єктивно не здійснюється у зв`язку з перебуванням активів боржника на тимчасово окупованій території.

Правове регулювання провадження у справах про банкрутство здійснюється з урахуванням спеціального характеру таких правовідносин, їх строковості, конкурсної природи, необхідності дотримання балансу інтересів боржника та кредиторів, а також мети процедур банкрутства.

21.10.2019 введений в дію Кодекс України з процедур банкрутства. З дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 440 із наступними змінами); Постанову Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про банкрутство" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 441).

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Тобто, перехід від регулювання передбаченого Законом до регулювання передбаченого Кодексом здійснюється негайно (безпосередня дія як спосіб дії в часі нормативно-правових актів) шляхом здійснення подальшого розгляду справи про банкрутство відповідно до положень Кодексу. Частиною 1 ст.2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст.12 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.

Відповідно до преамбули КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Отже, одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.

Процедура банкрутства за своєю суттю є конкурсним процесом, основною метою якого, зокрема, є рівномірне і справедливе задоволення вимог всієї сукупності кредиторів неплатоспроможного боржника. Отже, одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є максимальне задоволення вимог кредиторів.

Водночас процедури банкрутства як за приписами Закону про банкрутство, так і КУзПБ, мають строковий характер.

У відповідності до приписів ст.58 КУзПБ строк ліквідаційної процедури, у якій боржник перебуває з 23.05.2011 р., не може перевищувати 12 місяців.

Так, ліквідаційна процедура у цій справі триває більше 15 років.

Ліквідація боржника це припинення існування суб`єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом. Ліквідаційна процедура, як стадія провадження у справі про банкрутство, є однією з найбільш ймовірних та прогнозованих процедур, які застосовуються до неплатоспроможного боржника та є механізмом виведення з ринку нерентабельних та неперспективних підприємств.

Частинами 1-3 ст.65 КУзПБ передбачено, що після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду (а в разі ліквідації страховика або кредитної спілки - також до Національного банку України) звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об`єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії документів, що підтверджують відчуження активів боржника під час ліквідаційної процедури (у тому числі протоколи про результати аукціону, договори купівлі-продажу, акти приймання-передачі майна, акти про придбання майна на аукціоні тощо); реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, що підтверджують погашення вимог кредиторів; довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню; для акціонерних товариств - розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій, видане Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; для емітентів боргових цінних паперів - звіт про результати погашення цінних паперів. Про час і місце судового засідання, в якому мають розглядатися звіт і ліквідаційний баланс, господарський суд повідомляє ліквідатора та кредиторів. Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти дій, спрямованих на виявлення та повернення активів боржника. Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки кредиторів постановляє ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу. Якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна або майно не виявлено чи відсутнє, господарський суд постановляє ухвалу про припинення юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали надсилається державному реєстратору для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи - банкрута, а також власнику майна. Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, він зобов`язаний окремо зазначити такі майнові активи у ліквідаційному балансі та подати до господарського суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна. Виявлення після закриття провадження у справі про банкрутство майна банкрута, достатнього для покриття витрат, пов`язаних з провадженням у справі, є підставою для поновлення господарським судом провадження у справі за клопотанням учасника справи. У разі якщо провадження у справі про банкрутство не було поновлено, таке майно банкрута за рішенням господарського суду переходить у власність відповідної територіальної громади або у державну власність, за умови що боржник є державним підприємством або господарським товариством, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі.

Отже, КУзПБ передбачена певна сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків, які додаються до звіту ліквідатора і є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури. Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення.

Суд зазначає, що процедура банкрутства є процесом, який характеризуються як специфічним складом учасників, кожен з яких вступаючи в провадження у справі наділяється особливими процесуальними правами та обов`язками, зумовленим характером відносин неплатоспроможності. Передусім це зумовлено особливістю провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників, стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Параграф 1 статті 6 Конвенції зобов`язує держави-учасниці організовувати правові системи таким чином, аби забезпечити відповідність судів її різноманітним вимогам. Сукупність порушень держави створює судову практику, що несумісна з Конвенцією (рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Боттацці проти Італії»)).

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику ЄСПЛ як джерело права.

Суд неодноразово встановлював порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, в яких порушувалися питання про тривалість провадження (рішення ЄСПЛ у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Смірнова проти України», у справі «Фрідлендер проти Франції»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ у справі «Красношапка проти України»).

ЄСПЛ у рішенні у справі «Сюрмелі проти Німеччини» визнав порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції тривалість судового провадження, яке продовжувалося у судах понад 16 років та відсутність ефективних засобів оскарження затяжного характеру триваючого розгляду цивільної справи в національному законодавстві Німеччини.

Близького за змістом висновку ЄСПЛ дійшов у рішенні у справі «Парінов проти України», в якому суд визнав тривалість провадження у справі про банкрутство понад дев`ять років такою, що не відповідала вимозі «розумного строку», а отже порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

Водночас на державні органи покладено обов`язок щодо дотримання принципу «належного урядування» і ті з них, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України»).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 10.12.2019 у справі № 906/1290/15 зазначила, що «відсутність предмета спору» в розумінні пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України означає припинення існування спірних правовідносин внаслідок певних обставин (оплати боргу, знищення предмета спору, скасування оспорюваного акту).

Подальше затягування процедури банкрутства по цій справі на стадії ліквідації з триваючим мораторієм на задоволення вимог кредиторів за відсутності реальної можливості завершення ліквідаційної процедури призведе лише до порушення прав кредиторів і боржника та матиме наслідком збільшення додаткових витрат, пов`язаних з провадженням у справі, а тому закриття провадження у даній справі господарський суд правильно вважав доцільним та обґрунтованим.

Статтями 28, 42, 48, 61, 73 цього Кодексу передбачено право кредиторів на звернення до суду із заявою про визнання недійсними правочинів боржника, звернення до господарського суду з клопотанням про призначення іншого арбітражного керуючого, звернення зі скаргою на дії (бездіяльність) ліквідатора, недійсним правочину, вчиненого з порушенням порядку підготовки та проведення аукціону.

Суд неодноразово зобов`язував членів комітету кредиторів банкрута провести засідання комітету кредиторів, на якому визначитися з новою кандидатурою арбітражного керуючого для виконання повноважень ліквідатора у цій справі, надати згоду визначеного арбітражного керуючого на виконання повноважень ліквідатора, свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого, заяву про те, що арбітражний керуючий не належить до осіб, зазначених в ст.28 Кодексу України з процедур банкрутства; подати суду клопотання про призначення ліквідатором погодженої комітетом кредиторів кандидатури арбітражного керуючого.

Учасники справи вимог ухвал суду не виконали і ліквідаційна процедура не проводилась через відсутність погодженої кредиторами кандидатури арбітражного керуючого для виконання обов`язків ліквідатора у справі.

Наведене свідчить, що члени комітету кредиторів участі у ліквідаційній процедурі майже не брали, вимог ухвал суду першої інстанції не виконували, комітет кредиторів не скликався і не проводився.

При цьому будь-яких заяв про відмову від своїх вимог до боржника кредиторами задля припинення своєї участі у процедурі банкрутства як учасниками провадження (сторони у справі) до суду не надходило.

Вказана пасивна поведінка кредиторів у справі, зокрема і ініціюючого кредитора, свідчить про відсутність у кредиторів зацікавленості у найефективнішому вирішенні справи та втрату інтересу до неї.

Як неодноразово зазначив Верховний Суд, участь кредитора у такому проваджені не може бути формальною. Будучи учасником провадження у справі про банкрутство кредитор наділений широким обсягом прав та повноважень, зокрема правом на звернення до суду в межах провадження у справі про банкрутство із заявою про визнання недійсними правочинів боржника, звернення зі скаргою на дії (бездіяльність) ліквідатора, визнання недійсним правочину, вчиненого з порушенням порядку підготовки та проведення аукціону, реалізуючи які він має діяти своєчасно та у належний спосіб.

Тобто під час здійснення провадження у справі про банкрутство кредитор в силу наявних у нього прав не може безумовно покладатися у здійсненні дій з оскарження правочинів чи інших дій направлених на виявлення, повернення майна банкрута, лише на ліквідатора. Як особа зацікавлена у задоволені наявних в нього грошових вимог до боржника у повному обсязі, кредитор має діяти розсудливо та проявляти уважність щодо стану своїх прав.

Згідно зі ст.7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Матеріали справи не містять доказів, які свідчать про наявність невирішених господарським судом спорів, які підлягали розгляду в межах цієї справи у порядку ст.7 КУзПБ.

Таким чином, провадження у цій справі багато років перебуває на стадії ліквідаційної процедури, яка об`єктивно не здійснюється у зв`язку з перебуванням активів боржника на тимчасово окупованій території, а також через відсутність погодженої комітетом кредиторів кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень ліквідатора у справі, що в свою чергу обумовлене систематичним ігноруванням кредиторами вимог ухвал суду.

У свою чергу неможливість завершення ліквідації боржника з наведених вище причин має своїм наслідком порушення принципу розгляду справи впродовж розумного строку, а також порушує права кредиторів, вимоги яких визнані судом та включені до реєстру, однак не можуть бути задоволені понад 22 роки з огляду на триваючу дію мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Зазначене свідчить про наявність фактичних та юридичних підстав для закриття провадження у справі про банкрутство на підставі приписів п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Правові позиції щодо закриття провадження у справі про банкрутство у зв`язку з об`єктивною неможливістю здійснити розгляд справи упродовж розумного строку та неможливістю досягнення легітимної мети Закону про банкрутство викладені в постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №906/1290/15, від 17.04.2024 у справі №5006/27/116б/2012, від 10.12.2024 у справі №5/119б, від 11.12.2024 у справі №22/20б/2011.

Вказані обставини в їх сукупності, а також відсутність у матеріалах справи відомостей про наявність у банкрута майна, за рахунок реалізації якого в ліквідаційній процедурі було б можливо задовольнити визнані судом вимоги кредиторів, унеможливлюють успішне завершення процедури банкрутства боржника та позбавляють можливості досягнення легітимної мети цієї процедури, що через призму судового контролю у цій категорії справ, не можуть бути залишені поза увагою господарського суду під час вирішення питання про закриття провадження у цій справі.

Процедура банкрутства щодо боржника переслідує не лише приватний, але й публічний інтерес.

Отже, однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.

Внаслідок тривалої відсутності погодженої кредиторами кандидатури ліквідатора банкрута, а також перебування на окупованій території майна банкрута, яке підлягає включенню до ліквідаційної маси, що унеможливлює вчинення щодо цього майна будь-яких дій, настала об`єктивна неможливість завершити ліквідаційну процедуру за правилами КУзПБ.

На переконання суду перебування боржника багато років в процедурі ліквідації без жодної реальної перспективи її завершення суперечить публічному інтересу.

Поряд із цим слід зауважити на тому, що факт закриття провадження у справі про банкрутство боржника з указаних вище підстав, у свою чергу, не є підставою для списання/прощення наявної у боржника заборгованості, не припиняє господарську діяльність боржника, не перешкоджає виконанню ним своїх наявних грошових зобов`язань, не позбавляє як фізичних, так і юридичних осіб на подальше ведення господарської діяльності із боржником та у разі порушення підприємством відповідних зобов`язань на судовий захист.

У разі, якщо після закриття провадження у справі буде виявлено майно банкрута, достатнє для покриття витрат, пов`язаних з провадженням у справі, суд за клопотанням учасника справи може поновити провадження у справі (абз 2 ч3 ст 65 КУзПБ).

З огляду на вищевикладене, суд вважає за можливе закрити провадження у цій справі про банкрутство; припинити дію мораторію на задоволення вимог кредиторів по цій справі.

Керуючись ст 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стст 1, 2, 3, 6, 12, 28, п.8ст41, ст48, п14 ч1 ст90, пп 1, 1-6, 2, 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, стст 233-235, 241, 255-257 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

1. Закрити провадження у справі №12/121б про банкрутство Приватного підприємства Торговий будинок Корона (код ЄДРПОУ 30231211).

2. Припинити дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою суду від 17.12.2010 р. у справі № 12/121б.

3. Державному реєстратору внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про закриття провадження у справі № 12/121б про банкрутство Приватного підприємства Торговий будинок Корона (код ЄДРПОУ 30231211).

4. Копію ухвали направити учасникам провадження у справі про банкрутство, державному органу з питань банкрутства, суб`єкту державної реєстрації для внесення відповідної інформації до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття (підписання) та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки передбачені ГПК України.

Ухвала підписана 30.09.2026 р.

Суддя Богдан ЯРЕСЬКО