Рішення № 140229445, 10.08.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2026 р. м. Київ Справа № 911/670/26

Суддя О.В. Конюх, при секретарі судового засідання Лівандовському О.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Зараз-5», с. Чайки Києво-Святошинського району Київської області,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛК-Транс», м. Київ,

про стягнення 159 370,82 грн.,

за участі представників:

від позивача: Коваль В.Р., в порядку самопредставництва;

від відповідача: Демський А.Л., у порядку самопредставництва;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Зараз-5», с. Чайки Київської області (далі по тексту ТОВ «УК «Зараз-5») через систему «Електронний суд» 10.03.2026 звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛК-Транс», м. Київ (далі по тексту ТОВ «ЛК-Транс») в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії в загальній сумі 159 370,82 грн., яка складається із:

112 363,35 грн. основного боргу за надані послуги з постачання теплової енергії за період з 01.01.2025 по 02.02.2026,

6258,96 грн. інфляційного збільшення, відповідно до ст. 625 ЦК України за період з січня 2025 року по грудень 2025 року,

37 653,68 грн. пені за період з 01.01.2025 по 02.02.2026 на підставі пункту 44 індивідуального договору приєднання №2/29-Б про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2023;

3094,83 грн. 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України за період з 01.01.2025 по 02.02.2026,

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати у вигляді оплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 3328,00 грн.

Позов обґрунтований тим, що між позивачем та відповідачем був укладений індивідуальний договір приєднання №2/29 від 01.11.2023 про надання послуги з постачання теплової енергії.

Позивач твердить, що у період листопад 2024 року березень 2025 року відповідачу було надано послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 112 363,35 грн. В свою чергу, відповідач, свій обов`язок щодо оплати вартості отриманої теплової енергії не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

У зв`язку з простроченням грошового зобов`язання з оплати вартості теплової енергії позивач нараховує та просить суд стягнути з відповідача пеню, проценти річних та інфляційні втрати.

Відповідно до ч.3 ст. 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18, за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Суд встановив, що джерелом спірних правовідносин між позивачем і відповідачем є індивідуальний договір приєднання №2/29 від 01.11.2023 про надання послуги з постачання теплової енергії. Приміщення, в яке постачалась теплова енергія, знаходиться за адресою Київська область, Бучанський район, с. Чайки, вул. Валерія Лобановського, буд. 29. Відтак, справа підсудна Господарському суду Київської області за правилами виключної підсудності.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.03.2026 відкрито провадження у справі №911/670/26 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Цією ж ухвалою суд зобов`язав позивача подати суду у строк 15 днів з дати отримання цієї ухвали докази направлення або вручення споживачу рахунків на оплату спожитої послуги (п.32 Індивідуального договору №2/29 від 01.11.2023) (п.3 ч.1 ст. 177 ГПК України).

Також, суд зобов`язав відповідача подати суду у строк 15 днів з дати отримання цієї ухвали докази оплати теплової енергії за період листопад 2024 року березень 2025 року (ч. 2 ст. 74 ГПК України).

23.03.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач твердить, що фактично послуга з постачання теплової енергії до орендованого відповідачем приміщення не надається, оскільки приміщення не обладнане системою опалення; відсутні радіатори, теплоносій до приміщення не подається, труби системи опалення та гарячого водопостачання заізольовані; відсутнє споживання теплової енергії, в такому стані відповідач отримав приміщення від власника за договором оренди. Також відповідач твердить, що у приміщенні відсутні теплолічильники, у зв`язку з чим відповідач 29.10.2024 звертався до позивача з листом про надання згоди на встановлення теплолічильника, однак відповіді не отримав.

Відповідач посилається на позицію постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №712/8916/17 та твердить, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Відповідач твердить, що не відмовляється сплачувати послуги з централізованого опалення місць загального користування, неодноразово звертався до позивача з листами про необхідність зробити перерахунок за опалювальний сезон 2024-2025 років, однак відповіді не отримав.

30.03.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, у якому позивач просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Позивач твердить, що відповідач є користувачем нежитлового приміщення №2 у будинку №29, який не обладнаний індивідуальним вузлом обліку, та у порядку пункту 6 частини 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є споживачем послуг з постачання теплової енергії та зобов`язаний оплачувати її своєчасно та у повному обсязі.

Пунктом 39 Індивідуального договору приєднання №2/29 про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2023 було передбачено порядок відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП у спосіб звернення до органу місцевого самоврядування; повідомлення виконавця послуги та виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем про рішення щодо відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП із наданням витягу з протоколу засідання комісії та копії проекту відокремлення (відключення).

Після відокремлення передбачалося складення Акту про відокремлення (відключення) від мереж ЦО та ГВП, після підписання якого виконавець послуги повідомляє власника про перегляд умов або розірвання договору про надання послуги.

Позивач твердить, що до початку дії Порядку відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.07.2019 №169 (далі Порядок №169), відключення окремих приміщень в багатоквартирному будинку взагалі не допускалося.

Позивач твердить про відсутність доказів дотримання відповідачем порядку відключення об`єкту від мереж (систем) централізованого опалення та постачання гарячої води.

03.04.2026 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач просить суд витребувати від позивача проєктну та технічну документацію системи централізованого опалення і гарячого водопостачання щодо приміщення у будинку №29 по вул. Валерія Лобановського, в с. Чайки Бучанського району Київської області.

Крім того, відповідач просить призначити у справі №911/670/26 судову будівельно-технічну експертизу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.05.2026 постановлено розгляд справи №911/670/26 здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання та розгляд клопотань ТОВ «ЛК-Транс» про витребування доказів та про призначення у справі судової експертизи призначено на 08.06.2026.

Цією ж ухвалою суд запропонував позивачу подати суду пояснення або заперечення щодо поданих відповідачем клопотань; запропонував сторонам подати суду пропозиції щодо виду експертизи, кола питань, які можуть бути поставлені на вирішення судових експертів, а також щодо судового експерта та/або експертної установи, якій може бути доручена експертиза у справі у разі її призначення.

26.05.2026 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява №3, у якій відповідач просить суд призначити у справі будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручити Київському НДІ судових експертиз Міністерства юстиції України.

04.06.2026 через систему «Електронний суд» представник позивача подала заперечення на клопотання про призначення експертизи, у якому твердить, що з початку експлуатації будинок було підключено до централізованої системи теплопостачання, що підтверджує зокрема витяг з проектної документації та акт приймання-передачі приміщення в оренду, доданий до відзиву. Позивач, посилаючись на позицію постанов Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №490/11619/15-ц та від 18.06.2020 у справі №643/133/17, твердить, що самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання.

08.06.2026 від відповідача до суду надійшли додаткові пояснення від 05.06.2026, у яких відповідач твердить, що до предмету доказування належить не лише наявність або відсутність окремих елементів внутрішньої системи опалення, а насамперед факт існування діючого технологічного підключення спірного приміщення до системи централізованого теплопостачання, можливість фактичного отримання теплової енергії та обґрунтованість здійснених позивачем нарахувань.

У судовому засіданні 08.06.2026, суд, протокольною ухвалою, залишив без задоволення клопотання відповідача про витребування доказів з мотивів, детально викладених в ухвалі від 30.06.2026.

У судовому засіданні 08.06.2026 суд відклав розгляд клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи (в редакції заяви від 26.05.2026), зазначивши про те, що експертиза, у разі її призначення судом, має бути виконуваною, питання, які мають бути поставлені перед експертом, мають бути спрямовані на встановлення обставин виключно в межах предмету доказування. Також суд звернув увагу на необхідність обрання експертної установи або судового експерта з меншим завантаженням. Суд оголосив перерву у підготовчому судовому засіданні до 30.06.2026, про що повідомив присутніх представників обох сторін особисто під розпис.

23.06.2026 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява, у якій відповідач просить суд призначити у справі судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручити Київському НДІ судових експертиз Міністерства юстиції України.

26.06.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшли заперечення на клопотання (заяву) від 23.06.2026 про призначення будівельно-технічної експертизи.

Позивач твердить, що Декларація про готовність об`єкта до експлуатації від 19.12.2012, витяг з Договору участі у будівництві від 18.09.2013 першого набувача прав на приміщення №2 у будинку по вул. В.Лобановського 29 свідчать про те, що спірне приміщення з моменту початку його експлуатації було обладнане централізованим опаленням. За висновком Верховного Суду самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання, отже, за твердженням позивача, призначення у справі судової експертизи не є необхідним, оскільки єдиним результатом, який буде досягнуто її призначенням це затягування строків розгляду справи.

29.06.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтоване перебуванням юрисконсульта відповідача у службовому відрядженні.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.06.2026 клопотання представника відповідача ТОВ «ЛК-Транс» про витребування доказів (викладене у запереченнях на відповідь на відзив від 03.04.2026 в редакції додаткових пояснень від 05.06.2026) залишено без задоволення. Клопотання представника відповідача ТОВ «ЛК-Транс» про призначення у справі будівельно-технічної експертизи (викладене у запереченнях на відповідь на відзив у редакції заяв від 26.05.2026 та від 23.06.2026) залишено без задоволення. Підготовче провадження закрито, призначено справу №911/670/26 до судового розгляду по суті на 20.07.2026.

10.07.2026 через систему «Електронний суд» представник позивача подала додаткові пояснення у справі.

17.07.2026 через систему «Електронний суд» представник відповідача подав додаткові пояснення у справі.

17.07.2026 через систему «Електронний суд» представник позивача подала додаткові пояснення у справі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.07.2026 у судовому засіданні з розгляду справи по суті оголошено перерву до 10.08.2026.

У судове засідання з розгляду справи по суті 10.08.2026 з`явились представники обох сторін.

Розглянувши позов ТОВ «УК «Зараз-5» до ТОВ «ЛК-Транс» про стягнення 159 370,82 грн., всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, господарський суд

УСТАНОВИВ:

01.05.2023 між ТОВ «Стат-Груп» (орендодавець) та ТОВ «ЛК-Транс» був укладений договір оренди нерухомого майна №01.05-2023, за яким ТОВ «ЛК-Транс» прийняло у строкове платне користування нерухоме майно, а саме нежитлове приміщення загальною площею 274,6 кв.м, що знаходиться в будівлі за адресою Київська область, Бучанський район, село Чайки, вул. Валерія Лобановського, буд. 29, приміщення 2. Строк оренди визначено до 31.03.2026.

09.07.2021 Розпорядженням Київської обласної державної адміністрації №424 «Про видачу ліцензії на право провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії, постачання теплової енергії та транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами на території Київської області» прийнято рішення видати ТОВ «УК «Зараз-5» ліцензії на право провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії; на право провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії; на право провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами.

Статтею 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Приписами статті 13 вказаного Закону встановлено, що договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Договір про надання комунальних послуг укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

У разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Матеріали справи не містять доказів прийняття співвласниками багатоквартирного будинку за адресою Київська обл., Бучанський район, с. Чайки, вул. Валерія Лобановського, буд. 29 рішення про вибір моделі договірних відносин, а також не містять доказів укладення договорів з виконавцем відповідної комунальної послуги.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

01.11.2023 між ТОВ «УК «Зараз-5» (виконавець) та ТОВ «ЛК-Транс» (споживач) був укладений індивідуальний договір №2/29 про надання послуги з постачання теплової енергії (далі Договір), за умовами якого:

- виконавець зобов`язується надати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послуги в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та складається з:

обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо;

частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку;

обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення (п.4);

- обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 №315 (далі Методика розподілу) (п.10);

- зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії здійснюється виконавцем щомісяця (п.16);

- споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з

плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ від 21.08.2019 №830 та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання, та

плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного КМ України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті Борщагівської сільської ради та/або на офіційному веб-сайті виконавця (п.29);

- розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць (п.31);

- виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за 10 днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів (п.32);

- споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п.33);

- у разі несвоєчасного здійснення платежів зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,1 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100% загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу (п.44);

- цей договір набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення його на офіційному веб-сайті виконавця, або з моменту акцептування його споживачем, якщо таке акцептування здійснилося рішення, і діє протягом одного року з дати набрання договором чинності. Сторони домовилися, що в розумінні п.3 ст. 631 Цивільного кодексу України, умови даного договору застосовується до відносин між ними, що виникли з 01.11.2021 (п.50);

- якщо за один місяць до закінчення строку дії цього Договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від Договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (п.51).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору у період листопад 2024 року - березень 2025 року позивач надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 112 363,35 грн., для оплати яких виставлено відповідні рахунки-фактури, а саме

№СФ-000124 від 30.11.2024 на суму 17 226,47 грн.,

№СФ-000133 від 31.12.2024 на суму 24 747,95 грн.,

№СФ-000022 від 31.01.2025 на суму 24 277,92 грн.,

№СФ-000063 від 28.20.2025 на суму 24 467,32 грн.,

№СФ-000091 від 31.03.2025 на суму 20 643,68 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, орендоване відповідачем приміщення не обладнане індивідуальним вузлом обліку теплової енергії, у зв`язку з чим, розрахунок обсягу спожитої відповідачем теплової енергії у спірний період визначався розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг.

При цьому, як уже було встановлено судом, орендоване відповідачем приміщення знаходиться у багатоквартирному будинку №29. Подання теплоносія до вказаного багатоквартирного будинку здійснюється від теплових мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання), які є внутрішньобудинковим комплексом трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення споживачів житлового будинку.

Постачання теплової енергії до вказаного будинку підтверджується долученими до матеріалів справи звітами №64-68 про використання теплової енергії будинком №29 за листопад 2024 року - березень 2025 року.

Належне відповідачу приміщення є невід`ємною частиною житлового багатоквартирного будинку №29, опалення до приміщень здійснюється від транзитних трубопроводів житлового будинку і є невід`ємною частиною системи опалення вказаного будинку, що свідчить про те, що відповідач фактично отримував теплову енергію в належному йому приміщенні.

Відповідач твердить про те, що фактично послуга з постачання теплової енергії до орендованого відповідачем приміщення не надається, оскільки приміщення не обладнане системою опалення; відсутні радіатори, теплоносій до приміщення не подається, труби системи опалення та гарячого водопостачання заізольовані; відсутнє споживання теплової енергії.

На підтвердження вказаного відповідач надав акт обстеження від 16.10.2020 щодо відсутності підключення до системи централізованого опалення, підписаний представниками ТОВ «ЛК-Транс», власника приміщення та управляючої компанії ТОВ «Зараз-2», в якому встановлено, що у спірному приміщенні відсутні опалювальні прилади та інші елементи внутрішньої системи централізованого опалення, через які могла б здійснюватися подача теплової енергії; приміщення не підключене до внутрішньобудинкової системи централізованого теплопостачання; трубопроводи системи опалення, які проходять через приміщення є транзитними та ізольованими, не використовуються для опалення, технічна можливість отримання послуг з централізованого опалення відсутня, оскільки приміщення фактично не приєднане до системи теплопостачання будинку.

Суд відхиляє вказані доводи з огляду на таке.

До матеріалів справи додано копію Декларації від 19.12.2012 №КС14312509 про готовність об`єкта до експлуатації (Житловий комплекс «Чайка-2», Перша черга будівництва, ІІІ пусковий комплекс, 249-квартирний житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями у перший поверх, нежитловими та технічними приміщеннями на технічному поверсі по вул. В.Лобановського, 29), у пункті 12 якої наведено перелік інженерного обладнання об`єкта холодне та гаряче водопостачання, водовідведення, ліфт, сміттєпровід, опалення централізоване.

У додатку №1 до Договору участі у будівництві №29/1/1/2/Н щодо об`єкту (Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. В.Лобановського, буд.29, приміщення №2) вказано характеристики об`єкта, серед яких розведення від магістральних стояків внутрішньоквартирних систем опалення із встановленням стальних приладів опалення (згідно проекту). За Актом прийому передачі до Договору про участь у будівництві №29/1/1/2/Н забудовник та замовник засвідчили передачу об`єкта замовнику та виконання у повному обсязі зобов`язань забудовника перед замовником.

Із Договору оренди нерухомого майна №01.05-2023 від 01.05.2023 вбачається, що відповідач ТОВ «ЛК-Транс» отримав від орендодавця ТОВ «Старт-Груп» в оренду нежитлове приміщення площею 274,6 кв.м. у будівлі с. Чайки, вул. В.Лобановського буд. 29, приміщення 2 на строк до 31.03.2026.

Не відповідає дійсності посилання відповідача на те, що ним в оренду отримано приміщення без можливості споживання теплової енергії. Зокрема, в Акті приймання-передачі приміщення від 01.05.2023 до Договору оренди нерухомого майна №01.05-2023 від 01.05.2023 вказано, що у приміщенні, яке передається, наявне опалення централізоване.

Крім того, відповідач уклав з позивачем індивідуальний договір на постачання теплової енергії, що виглядало б суперечливим та не послідовним у разі відокремлення приміщення від мереж ЦО ще до укладення договору оренди.

Також суд звертає увагу на здійснені відповідачем оплати спожитої теплової енергії у попередні періоди, а саме листопад 2023 року березень 2024 року, що підтверджується відповідними копіями платіжних інструкцій, долучених до матеріалів справи. До того ж, у вказаний період між відповідачем та позивачем були підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за послугу з постачання теплової енергії до спірного приміщення.

Таким чином, наданий відповідачем акт обстеження від 16.10.2020 не підтверджує встановлені у ньому обставини у спірний період.

Пунктом 39 Індивідуального договору приєднання передбачено право споживача відключитися від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) відповідно до порядку відключення споживачів від системи централізованого опалення та постачання гарячої води, затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.07.2019 №169 (Порядок №169).

Вказаним Наказом передбачено порядок відключення як власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків від ЦО та/або ГВП (розділ ІІ Порядку №169), так і порядок відокремлення (відключення) власників квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків від ЦО та ГВП (розділ ІІІ Порядку №169).

Порядок відокремлення квартир та нежитлових приміщень передбачає таке:

1. Власники квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, приєднаного до ЦО та ГВП, мають право відокремити (відключити) свою квартиру чи нежитлове приміщення від ЦО та ГВП у разі, якщо на день набрання чинності Законом України «Про житлово-комунальні послуги» не менше як половина квартир та нежитлових приміщень цього будинку відокремлена (відключена) від ЦО та ГВП, та влаштувати систему індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні.

2. Інформація про перелік багатоквартирних будинків, у яких не менше ніж половина квартир та нежитлових приміщень відокремлена (відключена) від ЦО та ГВП, розміщується на офіційних веб-сайтах органів місцевого самоврядування, виконавців відповідних комунальних послуг.

3. Для відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП власник квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку звертається до органу місцевого самоврядування з письмовою заявою в довільній формі із зазначенням причини відокремлення (відключення) та подає інформацію про намір влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) такої квартири чи нежитлового приміщення.

4. Заява про відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку від ЦО та ГВП передається на розгляд Комісії.

5. Комісія на найближчому засіданні розглядає заяву про відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП за участю заявника або його уповноваженого представника.

6. Комісія надає заявникові рекомендації щодо можливих варіантів влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні та щодо збору вихідних даних і технічних умов для виготовлення відповідної проєктної документації. Витяг із протоколу Комісії з результатами розгляду звернення надається заявникові протягом десяти робочих днів.

7. Для відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення власник забезпечує розроблення проєкту відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП, який виготовляється відповідно до державних будівельних норм і правил та має забезпечити ізоляцію транзитних стояків, а також, у разі потреби, перенесення транзитних стояків.

За потреби, власник забезпечує виготовлення проєкту встановлення системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні, виготовленого відповідно до державних будівельних норм і правил.8. Відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП здійснюється у міжопалювальний період не пізніше ніж 01 жовтня у спосіб, що не перешкоджає постачанню теплової енергії та гарячої води до інших квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, приєднаних до ЦО та ГВП.

Усі витрати, пов`язані з відокремленням (відключенням) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП, здійснюються за рахунок власника.

9. Виконання робіт із відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП здійснюється виконавцем робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання або постачання гарячої води чи іншим залученим власником суб`єктом господарювання, які у випадках, передбачених законодавством, мають ліцензію на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, з обов`язковим переліком робіт із монтажу внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання.

10. Для виконання робіт із відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП власник квартири чи нежитлового приміщення повідомляє виконавця відповідної комунальної послуги та виконавців робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання та постачання гарячої води про своє рішення щодо відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП шляхом подання письмової заяви в довільній формі, у якій зазначається наявність підстави для такого рішення згідно із Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

До заяви додається копія витягу з протоколу засідання Комісії про розгляд питання щодо відокремлення (відключення) такої квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП, а також копія проєкту такого відокремлення (відключення).

11. Виконавці робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання та постачання гарячої води письмово повідомляють власника про дату і час здійснення заходів із підготовки відповідної мережі до відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення власника (спускання води з системи чи її частини тощо). Ця дата має бути не раніше ніж 15 календарних днів і не пізніше ніж 30 календарних днів від дати надсилання такого повідомлення власнику.

Якщо повідомлення від виконавців робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання та постачання гарячої води надійшло власнику після 01 жовтня, дата відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП квартири чи нежитлового приміщення власника переноситься на наступний міжопалювальний період.

12. У разі виконання робіт із відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП іншим залученим власником суб`єктом господарювання, який у випадках, передбачених законодавством, має ліцензію на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, з обов`язковим переліком робіт з монтажу внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання, власник квартири чи нежитлового приміщення письмово повідомляє виконавця послуг з постачання теплової енергії, виконавця послуг з постачання гарячої води, виконавців робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання та постачання гарячої води - про дату і час виконання робіт з відокремлення (відключення) не пізніше ніж за 15 календарних днів до дня виконання таких робіт. Неприбуття представників виконавців відповідних комунальних послуг та виконавців робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання та постачання гарячої води за умови їх повідомлення не може бути підставою для відмови у виконанні робіт із відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП.

13. Після завершення робіт із відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП складається акт про відокремлення (відключення) квартири / нежитлового приміщення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води (додаток 3) - по одному примірнику для власника, представника виконавця комунальної послуги з постачання теплової енергії, представника виконавця комунальної послуги з постачання гарячої води, виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води, а також для іншого суб`єкта господарювання у разі залучення його власником для виконання робіт з відокремлення (відключення) відповідно до пункту 9 цього розділу.

Такий акт підписується присутніми під час відокремлення (відключення) власником квартири чи нежитлового приміщення і представником виконавця комунальної послуги з постачання теплової енергії, представником виконавця комунальної послуги з постачання гарячої води, представником виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, представником виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води, а також іншим суб`єктом господарювання у разі залучення його власником для виконання робіт з відокремлення (відключення) відповідно до пункту 9 цього розділу.

Після підписання акта виконавець відповідної комунальної послуги повідомляє власника про перегляд умов або розірвання договору про надання послуги.

Суд встановив, що матеріали справи не місять належних доказів дотримання споживачем (користувачем приміщення) порядку відокремлення від системи ЦО та/або ГВП, визначеного індивідуальним договором №2/29 від 01.11.2023 та Порядком №169.

Поданий Акт обстеження від 16.10.2020 не є Актом про відокремлення (відключення) квартири / нежитлового приміщення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води за формою, наведеною у Додатку 3, складений у неналежному складі, не за результатами виконання передбачених наведеним Порядком послідовності дій, та не підписаний представником виконавця комунальної послуги з постачання теплової енергії, представником виконавця комунальної послуги з постачання гарячої води, виконавцем робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання та виконавцем робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води.

Верховний Суд послідовно дотримується позиції про те, що самовільне відключення від мережі централізованого опалення не є підставою для припинення нарахування платежів теплопостачальною організацією (постанови від 18.06.2020 у справі № 643/133/17, від 11.11.2015 в справі № 6-1192цс15 та інші).

З огляду на викладене, позивач правомірно розраховує вартість спожитої відповідачем теплової енергії у спірному приміщенні.

Суд ретельно дослідив здійснені позивачем нарахування та розрахунки обсягу спожитої теплової енергії безпосередньо приміщенням відповідача та встановив, що розрахунок позивача здійснено арифметично вірно, відповідно до встановлених в Методиці №315 правил та формул.

Згідно з частинами 32, 33 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії (далі Привила №830) плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства. У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду) та умовно-постійної частини тарифу (протягом року).

Плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається з:

- плати за послугу, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

- плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України;

- плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.

Плата за послугу, абонентське обслуговування та плата за обслуговування, поточний ремонт внутрішньобудинкової системи теплопостачання багатоквартирного будинку вноситься споживачем виконавцю щомісяця однієї сумою в порядку та розмірах, визначених договором.

Суд встановив, що розрахунок плати за спожиту теплову енергії здійснений відповідно до площі спірного приміщення та згідно з тарифом, встановленим рішенням Виконкому Борщагівської сільської ради №727 від 05.11.2024 та із застосування відповідних коефіцієнтів у зв`язку із збільшенням вартості газу, про що щомісячно повідомлялось на офіційному сайті ТОВ «Зараз-5».

Пунктом 33 Індивідуального договору встановлено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Відповідно до ч.5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Суд встановив, що строк оплати спожитої теплової енергії

у листопаді 2024 року сплив 20.12.2024, а з 21.12.2024 настало прострочення;

у грудні 2024 року сплив 20.01.2025, а з 21.01.2025 настало прострочення;

у січні 2025 року сплив 20.02.2025, а з 21.02.2025 настало прострочення;

у лютому 2025 року сплив 20.03.2025, а з 21.03.2025 настало прострочення;

у березні 2025 року сплив 21.04.2025, а з 22.04.2025 настало прострочення.

Частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

ТОВ «Лк-Транс» доказів оплати спожитої теплової енергії у спірному періоді або доказів відключення спірного приміщення від системи централізованого опалення відповідно до Порядку №169 до матеріалів справи не подав, у зв`язку з чим, вимога позивача про стягнення з відповідача 112 363,34 грн. вартості спожитої теплової енергії є документально підтверджена, законна та така, яку слід задовольнити повністю.

У зв`язку з простроченням грошового зобов`язання з оплати вартості спожитої теплової енергії позивач нараховує та просить суд стягнути з відповідача 37 653,68 грн. пені, нарахованої за період з 01.01.2025 по 02.02.2026.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (Рішення Конституційного Суду України 09.02.1999 №1-рп/99).

Протягом частини нарахування пені за спірним періодом діяли норми Господарського кодексу України, а тому під час такого нарахування позивач мав враховувати положення ГК України.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Пунктом 44 Договору передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,1 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100% загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послуги.

Суд звертає увагу, що конструкція «за кожен день прострочення», встановлена в п. 5.4 Договору є порядком нарахування пені, а не строком. Відповідно до висновків, викладених у постанові ВП ВС від 16.10.2024 у справі №911/952/22, застосування в тексті господарського договору формулювання «за кожен день прострочення» не можна вважати встановленням іншого, ніж визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України строку нарахування пені.

Крім того, відповідно до ч. 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Преамбула Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» визначає, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб`єктів переказу грошей через платіжні системи.

Таким чином договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», який є спеціальним з питань регулювання відносин щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, і має пріоритетне застосування щодо зазначених правовідносин сторін у справі.

В зазначеному законі прямо вказано про те, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, а відповідно до абзацу другого частини 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

За таких обставин, у даному випадку пеня має бути розрахована за шість місяців та виходячи із подвійної облікової ставки НБУ (яка є меншою від ставки пені 0,1%, передбаченої договором).

З огляду на вимоги частин 1 та 2 статті 2, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд, здійснивши власний розрахунок пені, не виходячи при цьому за межі граничного строку нарахування пені, а також періодів, заявлених позивачем,

Період споживанняСтрок оплатиБорг, грн.Період прострочення в межах заявленогоПеня, грн.листопад 2420.12.2417 226,4701.01.25-23.06.252462,68грудень 2420.01.2524 747,9503.02.25-21.07.253508,78січень 2520.02.2524 277,9203.03.25-21.08.253541,25лютий 2520.03.2525 467,3201.04.25-02.02.266659,18березень 2521.04.2520 643,6801.05.25-02.02.264871,91ВСЬОГО 21 043,80

встановив, що вірно розрахований розмір належної до стягнення з відповідача на користь позивача пені за заявлений період становить 21 043,80 грн., у зв`язку з чим, вказана вимога має бути задоволена частково.

Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строків давності на звернення до суду із вимогою про стягнення пені, суд зазначає таке.

Суд зазначає, що позовна давність є строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Вона обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 ЦК України та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (стаття 256, частина перша статті 260, частина третя статті 267 ЦК України).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Якщо ж суд встановить, що право або охоронюваний законом інтерес позивача дійсно порушено, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору (сторона спірних правовідносин за конкретною позовною вимогою), суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за неповажності причин її пропущення, наведених позивачем (постанови Великої Палати Верхового Суду від 22.08.2018 у справі №369/6892/15-ц, від 31.10.2018 у справі №367/6105/16-ц, від 07.11.2018 у справі №575/476/16-ц, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (пункт 73), від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц (пункт 80), від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 61), №522/2201/15-ц (пункт 62) та №522/2110/15-ц (пункт 61), від 07.08.2019 у справі №2004/1979/12 (пункт 71), від 18.12.2019 у справі №522/1029/18 (пункт 134), від 16.06.2020 у справі №372/266/15-ц (пункт 51), від 07.07.2020 у справі N 712/8916/17-ц (пункт 28), 29.06.2021 у справі №904/3405/19 (пункт 57), від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (пункт 129)).

Частиною 2 ст. 258 ЦК України передбачено, що спеціальна позовна давність в один рік встановлена зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (пункт 1).

Разом із тим, відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

03.06.2025 було офіційно опубліковано Закон України «Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 №4434-ІХ, яким виключено пункт 19, отже скасовано зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану. Зазначена норма набула чинності з 04.09.2025.

Отже, оскільки прострочення виконання грошового зобов`язання та відповідне нарахування пені було здійснене під час воєнного стану, строк позовної давності був зупинений, надалі річний строк позовної давності за вимогою позивача про стягнення пені розпочав перебіг 04.09.2025 і станом на дату подання позовної заяви (позовна заява сформована у системі «Електронний суд» 10.03.2026) не сплив.

Також, відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач нараховує та просить суд стягнути з відповідача 3094,83 грн. 3% річних, нарахованих за період з 01.01.2025 по 02.02.2026 та 6258,96 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з січня по грудень 2025 року,

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому проценти річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України.

Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Суд, здійснивши власний розрахунок процентів річних та інфляційних втрат, не виходячи при цьому за межі періодів, заявлених позивачем,

Період споживанняСтрок оплатиБорг, грн.Період прострочення в межах заявленого3%, грн.Інфляційні втрати, грнлистопад 2420.12.2417 226,4701.01.25-02.02.26563,52січень - грудень 25 1371,15грудень 2420.01.2524 747,9503.02.25-02.02.26742,44лютий-грудень 25 1653,02січень 2520.02.2524 277,9203.03.25-02.02.26672,47березень грудень 25 1416,07лютий 2520.03.2525 467,3201.04.25-02.02.26644,71квітень грудень 25 1087,13березень 2521.04.2520 643,6801.05.25-02.02.26471,69травень грудень 25 731,59ВСЬОГО 3094,836258,96

встановив, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача на користь позивача процентів річних за заявлений період становить 3094,83 грн., вірно розрахований розмір інфляційних втрат становить 6258,96 грн., у зв`язку з чим вказані вимоги слід задовольнити повністю.

Решта доводів учасників справи та всі подані відповідно до процесуального закону докази судом уважно досліджені та розглянуті та не спростовують вказаного висновку суду. У справі «Руїз Торіха проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд задовольняє позов ТОВ «УК «Зараз-5» частково та ухвалює рішення про стягнення з ТОВ «ЛК-Транс» 112 363,34 грн. основного боргу, 21 043,80 грн. пені, 3094,83 грн. процентів річних та 6258,96 інфляційних втрат.

Звертаючись до суду з позовом, позивач за платіжною інструкцією №79 від 09.03.2026 сплатив судовий збір у розмірі 3328,00 грн. (1,5% від ціни позову).

Разом із тим, враховуючи, що позовна заява була подана через систему «Електронний суд», судовий збір мав розраховуватись із застосуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 згідно з ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та за відповідною ставкою прожиткового мінімуму встановленого законом на 1 січня календарного року і підлягав оплаті у мінімально встановленому розмірі 2662,40 грн.

Оскільки спір у справі виник у результаті неправильних дій відповідача, що призвело до необхідності позивачу звертатися до суду та нести додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до свого права, передбаченого ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору у мінімальному законом встановленому розмірі у сумі 2662,40 грн. повністю.

Суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права вирішити питання повернення надміру сплаченого судового збору у спосіб звернення до суду з відповідним клопотанням відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «ЗАРАЗ-5» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛК-Транс» (04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 12, ідентифікаційний код 37470510)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «ЗАРАЗ-5» (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. В.Лобановського, буд. 23, ідентифікаційний код 43239181)

112 363,34 грн. (сто дванадцять тисяч триста шістдесят три гривні тридцять чотири копійки) основного боргу,

21 043,80 грн. (двадцять одну тисячу сорок три гривні вісімдесят копійок) пені,

3094,83 грн. (три тисячі дев`яносто чотири гривні вісімдесят три копійки) процентів річних,

6258,96 грн. (шість тисяч двісті п`ятдесят вісім гривень дев`яносто шість копійок) інфляційних втрат,

2662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 01.10.2026.

Суддя О.В. Конюх