Рішення № 140229426, 24.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.09.2026Справа № 910/6680/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Невечери С.А., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "В.Х.М."

про стягнення 402130,34 грн

представники учасників процесу:

від позивача: Стороженко К.М.

від відповідача: не з`явився

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Київська міська рада звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "В.Х.М." про стягнення 402130,34 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою, площею 0,3480 га, кадастровий номер 8000000000:62:206:0065, що розміщена на просп.Шухевича Романа, 1-Д у Деснянському районі міста Києва за період з 07.11.2022 по 30.04.2026.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безоплатно використовував земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:62:206:0065 без правовстановлюючих документів на неї, у зв`язку із чим, позивач заявив до стягнення з відповідача 402130,34 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 07.11.2022 по 30.04.2026.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Ухвалою від 08.06.2026 Господарський суд міста Києва залишив вказану позовну заяву без руху.

09.06.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою від 10.06.2026 Господарський суд міста Києва прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 910/6680/26, розгляд справи постановив здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначив підготовче засідання у справі на 02.07.2026.

01.07.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про продовження процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву до 16.07.2026.

У підготовчому засіданні 02.07.2026 суд постановив ухвалу, якою задовольнив клопотання відповідача про продовження процесуального строку для подання відзиву, продовжив відповідачу процесуальний строк для подання відзиву до 16.07.2026, відклав підготовче засідання у справі 06.08.2026.

15.07.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

22.07.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні 06.08.2026 суд постановив протокольну ухвалу про долучення до матеріалів справи відзиву, відповіді на відзив, продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 10.09.2026.

04.09.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

У підготовчому засіданні 10.09.2026 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 24.09.2026.

У судовому засіданні 24.09.2026 представник позивача надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 24.09.2026 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні 24.09.2026 суд, у порядку ст.240 Господарського процесуального кодексу України, проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Позиція позивача.

Позивач є власником земельної ділянки площею 0,3480 га з кадастровим номером 8000000000:62:206:0065, місце розташування - проспект Романа Шухевича, 1-Д у Деснянському районі м. Києва

Згідно із інформаційною довідкою від 25.05.2026 № 478648560 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за відповідачем зареєстровано право власності на нежитлову будівлю (літера П) - загальною площею 905,7 кв. м, яка знаходиться на спірній земельній ділянці.

Позивач зазначає, що починаючи з 07.11.2022 ТОВ "В.Х.М." безоплатно використовує земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:62:206:0065 без правовстановлюючих документів на неї, що призвело до недоотримання коштів за оренду земельної ділянки.

За розрахунком позивача сума безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 07.11.2022 по 30.04.2026 становить 402130,34 грн.

Наведене стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача 402130,34 грн - безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування цією земельною ділянкою відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України.

У відповіді на відзив позивач, зокрема зазначив, що є власником спірної земельної ділянки в силу законодавства та розташування її в межах міста Києва. Правовий висновок щодо належності земельних ділянок в межах міста відповідній міській раді навіть за відсутності державної реєстрації права власності на земельну ділянку, сформовано у постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20.

Саме по собі посилання відповідача на існування інших земельних ділянок за цією ж адресою не спростовує факту використання спірної ділянки. Також позивач зазначив, що згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2026 у справі № 910/8607/25 відповідача зобов`язано усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою шляхом демонтажу розташованих на ній нежитлової будівлі загальною площею 905,7 кв. м, пандусів, сходів до будівлі, а також металевих і дерев`яних споруд.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 27.07.2023 у справі № 918/779/22 витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку (вартість земельної ділянки), а інформація (дані), визначена у цьому витязі, є обов`язковою під час проведення розрахунку (визначення) орендної плати, суми, яку мав отримати власник земельної ділянки за звичайних умов.

Закінчення строку дії витягу жодним чином не впливає на достовірність зафіксованих у ньому відомостей.

Позивач зазначив, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 2025, 2026 рік визначалась на підставі витягів із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, за 2022, 2023, 2024 роки розраховувалась з врахуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель на відповідний рік.

Для застосування статті 1212 ЦК України не є обов`язковим встановлення сформованості земельної ділянки як об`єкта оренди, визначення її меж, кадастрового номера, внесення інформації до Державного земельного кадастру.

Нездійснення державної реєстрації речового права на сформовану земельну ділянку за органом місцевого самоврядування у відповідності до положень статті 79-1 ЗК України не є підставою для звільнення набувача права власності на будівлю або споруду від обов`язку сплачувати за фактичне користування земельною, а тому доцільно стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності за період з 07.11.2022 до 30.04.2026.

Позиція відповідача

Заперечення відповідача проти позову обґрунтовані таким:

- позивач - Київська міська рада, не є власником чи користувачем спірної земельної ділянки, тож не має і не може мати будь-якого майнового інтересу, пов`язаного з її використанням;

- як вбачається із Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, станом на 15 липня 2026 у Державному земельному кадастрі, так само як і в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, немає відомостей про позивача, як про власника, володільця чи користувача земельної ділянки;

- в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б достеменно підтверджували та доводили, що будівля розташована у межах цієї, а не будь-якої іншої, земельної ділянки;

- сумнівним є визначення площі, категорії земель і цільового призначення земельної ділянки, які використовувались при розрахунку заборгованості, з урахуванням того, що витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 05 лютого 2025 р. №НВ-1400148912025, яким визначені ці ознаки, є неналежним і недопустимим доказом, оскільки строк його дії складає лише три місяці з дати формування;

- уповноважений державний орган, що безпосередньо веде облік нарахувань і заборгованості з плати за землю, спростував існування будь-якої заборгованості відповідача, пов`язаної із спірною земельною ділянкою;

- відповідача вимагається стягнути кошти за використання земельної ділянки, площа якої більше як у три рази перевищує фактичну повну площу будівлі, що свідчить про безпідставність і незаконність такої вимоги;

- позивач визначає розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2022, 2023 та 2024 рр. не на підставі витягів з технічної документації, чинних на відповідний період, а розрахунковим шляхом, послідовним діленням показника, зазначеного у витягу від 23 квітня 2025 р. №НВ-8000031262025 (4 177 400,15 грн), на щорічні коефіцієнти індексації, що є необґрунтованим;

- сам позивач у позовній заяві зазначає, що державна реєстрація земельної ділянки проведена лише 13 лютого 2024, тобто до 13 лютого 2024 земельна ділянка як окремий об`єкт цивільних прав взагалі не існувала, а відтак не могла перебувати у фактичному користуванні будь-якої особи у розумінні ч. 1 ст. 1212 ЦК України та не могла зумовлювати виникнення в відповідача обов`язку вносити плату за таке користування.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Згідно із інформаційною довідкою від 25.05.2026 № 478648560 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за відповідачем зареєстровано право власності на нежитлову будівлю (літера П) - загальною площею 905,7 кв. м, яка знаходиться за адресою м. Київ, проспект Шухевича Романа, буд 1-Д, дата державної реєстрації права власності - 07.11.2022.

Позивач зазначає, що вказаний об`єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:62:206:0065, власником якої є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради.

Згідно із витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ- 1400148912025 від 05.02.2025 земельна ділянка площею 0.3480 га, кадастровий номер 8000000000:62:206:0065 по проспекту Романа Шухевича у Деснянському районі м. Києва зареєстрована 13.02.2024; земельна ділянка належить до земель водного фонду з видом цільового призначення - 10.04 Для експлуатації та догляду за гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами і каналами.

Право власності на земельну ділянку за Київською міською радою не зареєстровано.

Згідно з витягом № НВ-8000031262025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 23.04.2025, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:206:0065становить 4177400,15 грн.

Згідно з витягом № НВ-9964565192026 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 05.05.2026, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:206:0065становить 4511664,14 грн

Головне управління ДПС у м. Києві листом від 08.05.2026 № 12592/5/26-15-04-15-13 повідомило, що станом на 06.05.2026 ТОВ "В.Х.М." не сплачувало плату за землю з 07.11.2022 по 06.05.2026.

Позивач в позові зазначає, що в період із 07.11.2022 до 30.04.2026 ТОВ "В.Х.М." не сплачував орендну плату за користування земельною ділянкою у повному обсязі, використовував вказану земельну ділянку без правовстановлюючих документів на неї, що є підставою для стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, що за період з 07.11.2022 до 30.04.2026 становить 402130,34 грн на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

За розрахунком позивача сума безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 07.11.2022 по 30.04.2026 становить 402130,34 грн та розраховується наступним чином:

з 07.11.2022 по 31.12.2022 3085940,15*3%/365*55 днів = 13 950,14 грн;

з 01.01.2023 по 31.12.2023 3548831,17*3%/365*365 днів = 106 464,94 грн;

з 01.01.2024 по 31.12.2024 3729821,56*3%/366*366 днів = 111 894,65 грн;

з 01.01.2025 по 31.12.2025 4177400,15*3%/365*365 днів = 125 322,00 грн;

з 01.01.2026 по 30.04.2026 4511664,14*3%/365*120 днів = 44 498,61 грн.

З урахуванням викладеного, позивач просить стягнути з відповідача 402130,34 грн безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою в судовому порядку.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

За умовами частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною першою статті 93 і статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 Земельного кодексу України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

При цьому законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Водночас згідно зі статтями 122 - 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату - платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Водночас Земельний кодекс України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 22/207/15 та № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17 та у постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема, у постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 Верховний Суд зазначив, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, насамперед, з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави

Згідно із інформаційною довідкою від 25.05.2026 № 478648560 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за відповідачем зареєстровано право власності на нежитлову будівлю (літера П) - загальною площею 905,7 кв. м, яка знаходиться за адресою м. Київ, проспект Шухевича Романа, буд 1-Д, дата державної реєстрації права власності - 07.11.2022.Вказана обставина визнається обома сторонами.

Земельна ділянка площею 0.3480 га, кадастровий номер 8000000000:62:206:0065 по проспекту Романа Шухевича у Деснянському районі м. Києва зареєстрована 13.02.2024.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б достеменно підтверджували та доводили, що будівля розташована у межах цієї, а не будь-якої іншої, земельної ділянки.

Суд відхиляє вказані доводи відповідача, з огляду на таке.

За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, як письмові, речові та електронні докази.

Відповідно до статті 79 ГГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зазначений стандарт доказування підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначаючи про те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б достеменно підтверджували та доводили, що будівля розташована у межах спірної, а не будь-якої іншої земельної ділянки, відповідач не був позбавлений права та можливості надати суду докази в підтвердження вказаного, а саме докази, які б достеменно підтверджували, що належне відповідачу нерухоме майно знаходиться на іншій земельній ділянці.

Однак, відповідачем не надано доказів того, що нерухоме майно, власником якого він, є знаходиться на іншій земельній ділянці, ніж на земельна ділянка площею 0.3480 га, кадастровий номер 8000000000:62:206:0065.

В свою чергу як зазначив позивач та підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень, у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/8607/25 за позовом Керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Х.М.» про усунення перешкод у користуванні майном шляхом скасування рішення державного реєстратора та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 у № 910/8607/25 суд ухвалив усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного та водного фонду з кадастровим номером 8000000000:62:206:0065 шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Х.М.» повернути Київській міській раді земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:62:206:0065, з приведенням її у придатний для використання стан шляхом демонтажу (знесення) розташованих на ній нежитлової будівлі загальною площею 905,7 кв.м., пандусів та сходів до будівлі, металевих та дерев`яних споруд.

Враховуючи вищевикладене, на переконання суду більш вірогідним є той факт, що нерухоме майно загальною площею 905,7 кв. м за адресою м. Київ, проспект Шухевича Романа, буд 1-Д знаходися саме на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:62:206:0065.

Щодо заперечень відповідача по те, що спірна земельна ділянка була зареєстрована лише 13.02.2024, а тому до 13.02.2024 не існувала як окремий об`єкт цивільних прав та не могла зумовлювати виникнення в відповідача обов`язку вносити плату за таке користування, то суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно із частинами першої, третьої - четвертої та дев`ятої статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій, сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №922/1646/20, від 04.03.2021 у справі №922/3463/19, від 07.09.2022 у справі №925/1081/20 та від 20.09.2022 у справі № 925/1082/20.

Як встановив суд, спірна земельна ділянка зареєстрована 13.02.2024, тобто є сформованою з 13.02.2024.

На виконання вимог суд позивач не надав доказів на підтвердження площі, меж, цільового призначення, нормативно грошової оцінки земельної ділянки до 13.02.2024, тобто до її реєстрації.

Крім того, з наданого самим позивачем листа КП "Київський інститут земельних відносин" від 27.08.2026 вих № 057/01-7362 вбачається, що 27.01.2022 у Державному земельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:62:206:0050. За результатами доопрацювання технічної документації, з урахуванням зауважень Департаменту земельних ресурсів, фактичного використання території до відомостей про земельну ділянку 8000000000:62:206:0050 було внесено зміни, а також сформовано земельну ділянку 8000000000:62:206:0065. Таким чином, у період з 07.11.2022 до 12.02.2024 земельна ділянка 8000000000:62:206:0065 як окремий об`єкт не була сформована та зареєстрована в Державному земельному кадастрі. Її площа, цільове призначення та межі були визначені під час доопрацювання технічної документації із землеустрою та набули статусу відомостей Державного земельного кадастру з 13.02.2024.

З урахуванням викладеного, суд погоджується з доводами відповідача в цій частині та зазначає, що неправомірним у даному випадку є нарахування та стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за період з 07.11.2022 по 12.02.2024, тобто до моменту реєстрації спірної земельної ділянки.

Аналогічна позиція судів попередній інстанцій підтримана Верховним Судом у постановах від 27.09.2022 у справ № 922/423/19, від 24.06.2026 у справі № 909/1000/24.

Щодо заперечень відповідача про те, що позивач - Київська міська рада, не є власником чи користувачем спірної земельної ділянки, тож не має і не може мати будь-якого майнового інтересу, пов`язаного з її використанням, то суд відхиляє вказані доводи з огляду на таке.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у справі №922/2060/20 дійшов висновку, що правом власності на спірну земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, міськрада наділена в силу закону, зокрема з уведенням 01.01.2002 у дію нового ЗК України. При цьому за змістом пунктів 1, 3, 7, 9 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.09.2012 № 5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" державну реєстрацію речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності об`єктивно не можна було здійснити раніше, ніж із часу розмежування земель державної та комунальної власності, тобто до 01.01.2013.

Водночас відсутність державної реєстрації речового права на спірну земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на обставини виникнення та наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку.

Крім того, Верховний суд у постанові від 10.10.2022 у справі № 922/1336/21 вирішуючи питання щодо наявності підстав для застосування положень статті 1212 ЦК України у спорі про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою за відсутності державної реєстрації речового права на таку сформовану земельну ділянку за органом місцевого самоврядування у відповідності до положень частини дев`ятої статті 79-1 Земельного кодексу України зазначив, що у разі користування сформованою земельною ділянкою комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору, власник такої земельної ділянки може захистити своє право на компенсацію йому недоотриманої орендної плати у порядку статті 1212 ЦК України безвідносно до (незалежно від) здійснення державної реєстрації речового права на сформовану земельну ділянку за органом місцевого самоврядування у відповідності до положень частини дев`ятої статті 79-1 ЗК України.

Враховуючи вищевикладене, суд відхиляє доводи відповідача в цій частині та зазначає, що позивач має право на компенсацію йому недоотриманої від відповідача орендної плати в порядку статті 1212 ЦК України починаючи з 13.02.2024.

Щодо заперечень відповідача в частині площі земельної ділянки, яка перевищує площу нерухомого майна, то суд зазначає таке.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру № НВ-1400148912025 від 05.02.2025, земельній ділянці площею 0.3480 га по проспекту Романа Шухевича у Деснянському районі м. Києва присвоєно кадастровий номер 8000000000:62:206:0065 та відомості про неї зареєстровано у Державному земельному кадастрі 13.02.2024.

Тобто земельна ділянка, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, належний відповідачу, та за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти у виді орендної плати, сформована з 13.02.2024 (визначено її площу і межі), їй присвоєно кадастровий номер, відомості про неї внесено до Державного земельного кадастру.

Отже, спір у цій справі стосується сформованої земельної ділянки, а тому сумніви щодо її розміру у період з 13.02.2024 по 30.04.2026 у суду відсутні.

Отже, розмір земельної ділянки, якою користується відповідач, у період з 13.02.2024 по 30.04.2026 , доведений, обґрунтований і підтверджений достатніми доказами. Аналогічна позиція наведена у постановах Верхового Суду від 10.10.2022 у справі №922/1336/21, від 03.03.2026 у справі № 910/4227/25.

Крім цього, Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наводив такий правовий висновок: у разі користування сформованою земельною ділянкою комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору власник такої земельної ділянки може захистити своє право на компенсацію йому недоотриманої орендної плати у порядку статті 1212 ЦК України (пункт 27 постанови Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №910/8770/19, пункт 7.10 постанови Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20).

Щодо розміру позовних вимог, то суд зазначає таке.

Відповідно до п. 284.1 статті 284 Податкового кодексу України Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Відповідно до пунктів 289.1. статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель" за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з положеннями частини третьої статті 23 цього Закону витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Таким чином, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу, який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Отже, технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель", є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.

При цьому, власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Відтак технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об`єкта цивільних прав.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 27.07.2023 у справі № 918/779/22 витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку (вартість земельної ділянки), а інформація (дані), визначена у цьому витязі, є обов`язковою під час проведення розрахунку (визначення) орендної плати, суми, яку мав отримати власник земельної ділянки за звичайних умов.

У постанові від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 року в справі № 320/5877/17 (пункт 71).

Правова позиція, що належним доказом розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути витяг, довідка або технічна документація з нормативної грошової оцінки, викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20.

Обґрунтованість розрахунку заявлених до стягнення безпідставно збережених коштів у період з 13.02.2024 по 30.04.2026 підтверджується наявним у матеріалах справи Витягом № НВ-8000031262025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 23.04.2025, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:206:0065становить 4177400,15 грн та витягом № НВ-9964565192026 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 05.05.2026, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:206:0065 становить 4511664,14 грн.

Крім того, відповідно до п. 289.2 ст. 289 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель міститься на офіційному сайті Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, де вказано, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у розрізі років становить: 2024 рік - 1,12 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь).

Враховуючи вищевикладене, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 2024 рік з врахуванням вищезазначених положень законодавства становила: 3729821,56 грн (4177400,15/1,12).

При цьому, суд враховує, що Верховний Суд у постановах від 07.04.2026 у справі № 910/809/25, від 29.04.2026 у справі № 910/4800/25 підтримав застосований судами попередніх інстанцій аналогічний підхід до визначення нормативно грошової оцінки земельних ділянок за попередні роки.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що позивач належним чином обґрунтував розміри нормативної грошової оцінки земельної ділянки у період з 13.02.2024 по 30.04.2026, а заперечення відповідача у цій частині суд вважає необґрунтованими.

Як встановив суд вище, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:62:206:0065 належить до земель з видом цільового призначення - 10.04 Для експлуатації та догляду за гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами і каналами.

Судом встановлено, що ставка орендної плати визначається позивачем у такому порядку: за період за період 07.11.2022 - 31.12.2022 відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» від 09.12.2021 № 3704/3745; 01.01.2023 - 31.12.2023 - відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2023 рік» від 08.12.2022 № 5828/5869; за період 01.01.2024-31.12.2024 - відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2024 рік» від 14.12.2023 № 7531/7572; 01.01.2025 - 31.12.2025 - відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2025 рік» від 05.12.2024 № 426/1023; 01.01.2026 - 30.04.2026 - відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2026 рік» від 18.12.2025 № 313/10780, де визначені розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки).

Так, до земель з видом цільового призначення - 10.04 Для експлуатації та догляду за гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами і каналами застосовується ставка орендної плати - 3%.

Позивач здійснює розрахунок безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0.3480 га, кадастровий номер 8000000000:62:206:0065 наступним чином:

з 07.11.2022 по 31.12.2022 3085940,15*3%/365*55 днів = 13 950,14 грн;

з 01.01.2023 по 31.12.2023 3548831,17*3%/365*365 днів = 106 464,94 грн;

з 01.01.2024 по 31.12.2024 3729821,56*3%/366*366 днів = 111 894,65 грн;

з 01.01.2025 по 31.12.2025 4177400,15*3%/365*365 днів = 125 322,00 грн;

з 01.01.2026 по 30.04.2026 4511664,14*3%/365*120 днів = 44 498,61 грн.

З розрахунку вбачається, що всього за період з 07.11.2022 по 30.04.2026 розмір оплати, яку мав здійснити відповідач становить 402130,34 грн.

В той же час, як зазначив суд вище, нарахування безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у період з 07.11.2022 по 12.02.2024 є неправомірним, оскільки земельна ділянка не була сформована, а в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували площу, цільове призначення та нормативно грошову оцінку земельної ділянки у цей період.

Правомірним у даному випадку є нарахування безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у період з 13.02.2024 по 30.04.2026.

За перерахунком суду сума безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0.3480 га, кадастровий номер 8000000000:62:206:0065 у період з 13.02.2024 по 30.04.2026 становить 268569,16 грн, зокрема:

з 13.02.2024 по 31.12.2024 3729821,56*3%/366*323 днів = 98748,55 грн;

з 01.01.2025 по 31.12.2025 4177400,15*3%/365*365 днів = 125 322,00 грн;

з 01.01.2026 по 30.04.2026 4511664,14*3%/365*120 днів = 44 498,61 грн.

Враховуючи вище встановлені обставини, приписи ст.74, 76, 77-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, оскільки на спірній земельній ділянці площею 0.3480 га, кадастровий номер 8000000000:62:206:0065 знаходиться належне відповідачу на праві власності майно: нежитлова будівля (літера П) - загальною площею 905,7 кв. м та ТОВ "В.Х.М." у період з 13.02.2024 по 30.04.2026 користувався вказаною земельною ділянкою без достатніх на те правових підстав, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 268569,16 грн. В іншій частині позовних вимог суд відмовляє.

При цьому, щодо посилань відповідача на лист ДПС як на доказ відсутності заборгованості, то суд відхиляє вказані твердження як необґрунтовані, оскільки, по-перше, правовідносини між сторонами є не податковими, а цивільно-правовими, по-друге, лист ДПС лише підтверджує, що відповідач не подавав податкових декларації та відповідно не сплачував податку за землю.

ВИСНОВКИ СУДУ

З урахуванням встановлених обставин, відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "В.Х.М.", а саме в частині стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою у сумі 268569,16 грн за період з 13.02.2024 по 30.04.2026.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судовий збір відповідно до ст.129 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 231, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "В.Х.М." (02224, м. Київ, пр. Шухевича Романа, буд.1-Д, ідентифікаційний код 44694481) на користь Київської міської ради (01001, м.Київ, вул.Хрещатик, буд. 36, ідентифікаційний код 22883141) безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою у сумі 268569,16 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 3222,83 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 01.10.2026.

Суддя С.О. Турчин