Рішення № 140229309, 01.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.10.2026Справа № 910/7947/26

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопрогресбуд" (Дніпропетровська область, м. Нікополь)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Димовент плюс" (м. Київ)

про стягнення 135 208,96 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники учасників судового процесу: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікопрогресбуд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Димовент плюс" про стягнення 135 208,96 грн, з яких: 95 389,44 грн попередньої оплати за непоставлений товар за договором поставки №78/02/25 від 13.05.2025, 26 844,75 грн пені, 9 091,10 грн інфляційних втрат та 3 883,67 грн, нарахованих у зв`язку з порушенням умов означеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2026 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяв і клопотань.

Означена ухвала була вручена відповідачу в його електронному кабінеті, тож про розгляд даної справи він повідомлений належним чином.

Проте відповідач у встановлений строк відзиву на позовну заяву не подав; будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду від відповідача не надходило.

Частиною 9 ст. 165 ГПК України передбачено, що в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи, проте правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. При цьому з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням воєнного стану на території України), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.05.2025 між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник), було укладено Договір поставки № 78/02/25 (далі - Договір), за умова п. 1.1 якого Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар, в кількості та за ціною, вказаними в підписаній Сторонами даного Договору Специфікації (Специфікаціях), яка (які0 являється (являються) невід`ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору загальна кількість товару: асортимент (сортамент, номенклатура); назва, одиниці вимру її вартість, строки оплати й строки поставки визначаються (узгоджуються) Сторонами в Специфікації (Специфікаціях), що є невід`ємною частиною даного Договору.

Згідно з п. 2.1 Договору поставка товару здійснюється згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів ІНКОТЕРМС (в редакції 2020 р.) та на умовах окремо визначених та узгоджених сторонами в Специфікації (Специфікаціях). У випадку якщо умови Специфікації не визначено строк поставки, товар має бути поставлений протягом 30 календарних днів, після внесення оплати/передоплати.

Кількість і асортимент поставленого товару повинні відповідати кількості і асортименту, вказаному сторонами в Специфікації, а також у супровідних документах. За якістю товар приймається у відповідності до сертифікату якості наданому постачальником та технічним умовам, що стосуються даного товару (п. 2.3 Договору).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.5 Договору, сума цього Договору, складається із суми вартостей товару, зазначених у відповідних специфікаціях на товар, що поставляється протягом всього строку дії даного договору. Розрахунки за цим Договором проводяться сторонами у національній валюті України (гривня) шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на поточний рахунок Постачальника відповідно до Специфікації або рахунків.

Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і скріплення їх печатками. Строк дії Договору закінчується 31.12.2026, але не раніше повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором, в тому числі гарантійних (п. 8.1 Договору).

13.05.2025 між сторонами до Договору було підписано Специфікацію № 1, відповідно до умов якої постачальник передає, а покупець приймає товар на загальну суму 228 535,62 грн з ПДВ. У п. 3 Специфікації визначено наступний порядок оплати товару: 100% передоплата від вартості товару зазначеного в даній специфікації. Строк поставки: протягом 21 календарного дня після сплати передоплати, відповідно до п. 3 Специфікації.

Як вказує позивач, постачальником 13.05.2025 було виставлено рахунок №384 на загальну суму 228 535, 62 грн, який покупець оплатив у повному обсязі, на підтвердження чого надає платіжну інструкцію №2251 від 20.06.2025.

Проте, відповідач 27.10.2025 здійснив лише часткову поставку замовленого товару на суму 133 146,18 грн, сума недопоставленого товару склала 95 389,44 грн.

04.05.2026 позивач звернувся до відповідача з претензією № 755 про повернення попередньої оплати, які відповідачем залишено без відповіді та задоволення, що і зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов`язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Згідно з ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦК України).

Можливість обрання варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

За ч. 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач звертався до відповідача з вимогою про повернення сплачених коштів, яку відповідачем залишено без відповіді та задоволення.

Доказів поставки позивачу товару за Договором матеріали справи не містять.

Водночас наданими до матеріалів справи доказами підтверджується сплата позивачем коштів відповідачу в розмірі 228 535,62 грн платіжним дорученням №384 від 13.05.2025, доказів здійснення будь-яких інших оплат за Договором суду не надано.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 95 389,44 грн є обґрунтованими, доведеними та не спростованими належним чином у встановленому законом порядку відповідачем, та підлягають задоволенню.

Крім суми попередньої оплати, позивачем нараховано та пред`явленого до стягнення з відповідача також 26 844,75 грн пені, 9 091,10 грн інфляційних втрат та 3 883,67 грн 3% річних.

Відповідно до п. 6.5. Договору, у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у даному Договорі та Специфікації (-ціях), останній, за письмовою вимогою Покупця, сплачує Покупцю пеню за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період такого прострочення, від суми не виконаного зобов`язання від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару, за кожен день прострочення.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Частиною 1 ст. 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки сум пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд встановив їх правильність та арифметичну вірність.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, доводів і тверджень позивача у встановленому законом порядку не спростував.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Твердження позивача відповідачем належними доказами не спростовані.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та не спростованими належним чином у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України понесені позивачем витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Димовент плюс" (01042,м. Київ, пров. Новопечерський, буд.19/3, корпус 3, офіс 2; ідентифікаційний код 45523865) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопрогресбуд" (53201, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Героїв Чорнобиля, 106; ідентифікаційний код 34124403) 95 389 (дев`яносто п`ять тисяч триста вісімдесят п`ять) грн 44 коп. попередньої оплати, 26 844 (двадцять шість тисяч вісімсот сорок чотири) грн 75 коп. пені, 9 091 (дев`ять тисяч дев`яносто одну) грн 10 коп. інфляційних втрат, 3 883 (три тисячі вісімсот вісімдесят три) грн 67 коп. 3% річних та 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко