Рішення № 140229047, 23.09.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 24/89/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2026 Справа № 908/1624/26

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, за участю секретаря судового засідання Коваль А.К., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/1624/26

за позовом: Акціонерного товариства ХАРКІВСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ТА ПРОЕКТНО-КОНСТРУКТОРСЬКИЙ ІНСТИТУТ ЕНЕРГОПРОЕКТ (просп. Героїв Харкова, буд. 10/12, м. Харків, 61005; ідентифікаційний код юридичної особи 14078902)

до відповідача: Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія ЕНЕРГОАТОМ (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі Філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія ЕНЕРГОАТОМ (вул. Промислова, 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71503; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 19355964)

про стягнення суми

представники:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства ХАРКІВСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ТА ПРОЕКТНО-КОНСТРУКТОРСЬКИЙ ІНСТИТУТ ЕНЕРГОПРОЕКТ до відповідача Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія ЕНЕРГОАТОМ в особі Філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія ЕНЕРГОАТОМ про стягнення з відповідача 19518,06 грн 3% річних та 75546,54 грн інфляційних нарахувань за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором № 11026/21/19-121-08-21-10754 від 05.10.2021.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 06.07.2026 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1624/24 та визначено до розгляду судді Азізбекян Т.А.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням господарського суду Запорізької області у справі № 908/2129/24, яке набуло законної сили, вирішено спір між позивачем та відповідачем за договором № 11026/21/19-121-08-21-10754 від 05.10.2021. На виконання рішення суду та постанови апеляційної інстанції 12.05.2025 видано відповідні накази. Зокрема, видано наказ щодо стягнення з АТ Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція на користь АТ ХАРКІВСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ТА ПРОЕКТНО-КОНСТРУКТОРСЬКИЙ ІНСТИТУТ ЕНЕРГОПРОЕКТ суму 470400,00 грн основного боргу, 34348,39 грн три проценти річних за період прострочення з 01.03.2022 по 05.08.2024 року, 163560,33 грн інфляційних втрат за загальний період березня 2022 року по червень 2024 року. До предмету спору у даній справі входять вимоги позивача щодо стягнення 19518, 06 грн 3 % річних за період прострочення відповідача з 06 серпня 2024 по день фактичного виконання грошового зобов`язання (враховуючи частково проведену оплату та порядок виконання через ВДВС) та 75546, 54 грн інфляції починаючи з липня 2024 року по день фактичного виконання грошового зобов`язання (враховуючи частково проведену оплату та порядок виконання через ВДВС).

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 07.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1624/26 за правилами спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 24/89/26. Судове засідання для розгляду справи призначено на 20.07.2026.

10.07.2024 через систему «Електронний суд» відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому погоджується з твердженням позивача щодо моменту фактичного виконання відповідачем рішення від 02.10.2024 по справі №908/2129/24 у складі зведеного виконавчого провадження №74403832, яким є саме в момент надходження коштів на відповідний рахунок виконавчої служби: 04.12.2025 та 27.01.2026 в розмірі 173 923 001,39 грн (п/і №7576 від 04.12.2025) та 169 211 251,20 грн (п/і №550 від 27.01.2026). Водночас, відповідач не погоджується з порядком розподілу позивачем стягнутих сум, зазначеним у позовній заяві з посиланням на ст. 534 ЦК України та, з розрахунком 3% річних та інфляційних втрат. Державний виконавець, діючи відповідно до вимог Закону «Про виконавче провадження», здійснює виконавчі дії з метою виконання судового рішення, зокрема, у справі № 908/2129/24 щодо сплати (по-перше) основного боргу в розмірі 470 400,00 грн, 34 348,39 грн 3% річних, 163 560,33 грн інфляційних втрат, 114 542,40 грн пені, 10 768,72 грн витрат зі сплати судового збору, 7000,00 грн витрат на правничу допомогу та 4 000,00 грн адвокатських витрат у визначеному порядку та черговості. Закон України «Про виконавче провадження» не містить норм стосовно черговості погашення вимог в порядку, який визначено позивачем. Таким чином, рішення від 02.10.2024 у справі №908/2129/24 Господарського суду Запорізької області виконано відповідачем (в частині основного боргу в розмірі 470 040,00 грн ) першим траншем в сумі 430 490,75 грн основного боргу - 04.12.2025, а погашенням залишку в сумі 39 909,25 грн основного боргу - 27.01.2026. Крім того, позивачем до періоду розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань включено 04.12.2024 - дата фактично виконання вказаного судового рішення. За розрахунком відповідача 3% річних складають 18 895,44 грн: з 06.08.2024 по 31.12.2024 - 5 702,12 грн; з 01.012025 по 03.12.2025 - 13 019,46 грн; з 05.12.2025 по 31.12.2025 - 88,57 грн; з 01.01.2026 по 26.01.2026 - 85,29 грн. Інфляційні нарахування складають 74 261,23 грн: з 06.08.2024 по 03.12.2025 - серпень 2024-листопад 2025 - на суму боргу 470 040,00 грн - 73 901,49 грн; з 05.12.2025 по 26.01.2026 - грудень 2025 - січень 2026 - на суму боргу 39 909,25 грн - 359,74 грн. Також наголошує, що неможливість вчасно сплатити кошти за спірним Договором викликана об`єктивними негативними чинниками, що, по-перше, не залежать від його волі, по-друге, доводить відсутність вини в діях відповідача.

11.07.2026 позивачем подано суду відповідь на відзив, в якій вказує на те, що отримавши часткову оплату першим траншем 430490,75 грн (розподілені виконавцем кошти, що сплачені відповідачем 04.12.2025 на рахунок ВДВС) позивачем були погашені: в першу чергу - 10768,72 грн судового збору, 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції; друга черга - 114542,40 грн пеня; у третю чергу - 294179,63 грн сума основного боргу. Залишок основного боргу в сумі 176220, 37 грн вважається погашеним 27.01.2026 (дата другого платежу відповідачем на рахунок ВДВС). Позивачем під час визначення черговості погашення враховані судові витрати (судовий збір та витрати на правничу допомогу) та пеня, стягнута судом на підставі договору. Після погашення першої та другої черги все інше було направлено на погашення основної суми боргу у третю чергу. Ані 3 % річних, ані інфляційні нарахування, стягнуті судом на підставі статті 625 ЦК України, не враховувалися позивачем, оскільки такі стягнення дійсно погашаються після погашення основної суми боргу. Стверджує, що позивачем у повній відповідності до вимог законодавства, із урахуванням статті 534 ЦК України, здійснено погашення вимог за грошовим зобов`язанням у відповідній черговості.

14.07.2026 відповідачем подано суду заперечення на відповідь на відзив, в яких стверджує, що в зв`язку з невірним застосуванням норм права, зокрема ст. 534 ЦК України, позивачем невірно здійснений розрахунок 3% річних та інфляційних втрат. Відповідач наполягає , що рішення Господарського суду Запорізької області від 02.10.2024 у справі №908/2129/244 виконано: 04.12.2025 в частині оплати суми 430 490,75 грн основного боргу (частина основного боргу від суми в розмірі 470 040,00 грн); 27.01.2026 в частині погашенням залишку основного боргу в сумі 39 909,25 грн.

В судовому засіданні 20.07.2026 оголошено протокольну перерву до 19.08.2026.

Ухвалами суду від 19.08.2026 задоволено заяву позивача та відповідача про участь в усіх судових засіданнях в режимі відеоконференції по справі № 908/1624/26.

Ухвалою суду від 19.08.2026 перенесено розгляд справи на 23.09.2026.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи неявку представників сторін, судовий процес 23.09.2026 ведеться без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Правова позиція позивача викладена у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечує, про що зазначив у відзиві на позовну заяву.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки судом належним чином виконано обов`язок та вжито заходи щодо повідомлення сторін про розгляд справи, неявка в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 23.09.2026 справу розглянуто, ухвалено рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.10.2024 у справі № 908/2129/24 позов задоволено. Стягнуто з АТ Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція на користь АТ ХАРКІВСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ТА ПРОЕКТНО-КОНСТРУКТОРСЬКИЙ ІНСТИТУТ ЕНЕРГОПРОЕКТ 470400,00 грн основного боргу, 34348,39 грн три проценти річних, 163560,33 грн інфляційних втрат, 229084,80 грн пені, 10768,72 грн витрат зі сплати судового збору, 7000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.04.2025 рішення Господарського суду Запорізької області від 02.10.2024 у справі № 908/2129/24 скасовано в частині стягнення пені. Ухвалено у цій частині нове рішення, яким стягнуто з АТ "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" на користь АТ "ХАРКІВСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ТА ПРОЕКТНО-КОНСТРУКТОРСЬКИЙ ІНСТИТУТ "ЕНЕРГОПРОЕКТ" 114 542, 40 грн пені. В решті вимог про стягнення пені відмовлено. В решті рішення Господарського суду Запорізької області від 02.10.2024 у справі № 908/2129/24 залишено без змін.

Вказаним рішенням суду, зокрема, встановлені наступні обставини:

05.10.2021 Акціонерним товариством "Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "ЕНЕРГОПРОЕКТ" (Підрядник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (нараз Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом") в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (Замовник) укладено Договір №11026/21/19-121-08-21-10754 виконання робіт (далі за текстом Договір), відповідно до умов якого Замовник доручив та взяв на себе обов`язок оплатити, а Підрядник прийняв на себе обов`язок виконання проектних робіт на тему: "Реконструкція. Технічне переоснащення. ВП Запорізька АЕС. м. Енергодар. Промислова 133. Енергоблок № 1. Заміна блоків і пристроїв детектування (БДМГ, УДЖГ, БДАБ, УДГБ та ін.) на сучасні. Коригування проектної документації" (п. 1.1. договору).

Відповідно до пункту 2.1 договору вартість робіт за цим договором складає 392000,00 грн, крім того ПДВ 78 400,00 грн, усього з урахуванням ПДВ 470 400,00 грн.

Відповідно до пункту 11.1 договору договір діє до 31.12.2022 року. Закінчення терміну дії договору не звільняє Сторони від виконання зобов`язань, що залишилися невиконаними.

Господарським судом встановлено неналежне виконання відповідачем обов`язків за договором в частині своєчасної оплати вартості виконаних робіт та наявності боргу у сумі 470400,00 грн.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором № 11026/21/19-121-08-21-10754 від 05.10.2021 позивач просив стягнути з відповідача на його користь 470 400,00 грн основного боргу; 34 348,39 грн - 3 % річних за період прострочення з 01 березня 2022 року по 05 серпня 2024 року; 163 560,33 грн інфляційні нарахування за період прострочення по червень 2024 року; 229 084,80 грн - пені за період прострочення з 01 березня 2022 року по 30 червня 2023 року.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, вищезгадані фактичні обставини, встановлені рішенням Господарського суду Запорізької області у справі № 908/2129/24, не підлягають доказуванню.

На виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 02.10.2024 з урахуванням постанови Центрального апеляційного господарського суду від 15.04.2025 № 908/2129/24, яке набрало законної сили 15.04.2025, видано накази від 12.05.2025.

Рішення від 02.10.2024 по справі №908/2129/24 Господарського суду Запорізької області було виконано відповідачем у примусовому порядку у зведеному виконавчому провадженні №74403832, відкритому Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, на підставі наказів, виданих Господарським судом Запорізької області від 12.05.2025 у справі №908/2129/24.

АТ «НАЕК «Енергоатом» на рахунок Шевченківського ВДВС у м. Києві КМУ МУЮ на погашення заборгованості за зведеним виконавчим провадженням № 74403832 були перераховані грошові кошти платіжними інструкціями № 7567 від 04.12.2025 (173923001,39 грн) та № 550 від 27.01.2026 (169211251,20 грн).

Головним державним виконавцем Шевченківського ВДВС у м. Києві КМУ МУЮ було здійснено розподіл стягнутих з боржника сум для задоволення вимог стягувачів за зведеним виконавчим провадженням № 74403832 та в подальшому перераховано на рахунок позивача платіжними інструкціями № 485, 583, 575 від 14.01.2026, платіжною інструкцією № 1280 від 21.01.2026, платіжними інструкціями № 1663, 1669, 1670 від 02.02.2026, усього на загальну суму 804619, 84 грн.

Згідно рішення у справі № 908/2129/24, що набули законної сили, з відповідача на користь позивача стягнуто 470400,00 грн основного боргу, 34348,39 грн три проценти річних, 163560,33 грн інфляційних втрат, 10768,72 грн судового збору, 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу (в суді першої інстанції), 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу (в суді апеляційної інстанції) та 114542, 40 грн. пені.

Отже, отримавши часткову оплату першим траншем 430490,75 грн (розподілені виконавцем кошти, що сплачені відповідачем 04.12.2025 року на рахунок ВДВС) позивачем були погашені:

1) в першу чергу - 10768,72 грн судового збору, 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції;

2) друга черга - 114542, 40 грн пеня;

3) у третю чергу - 294179,63 грн сума основного боргу (430490,75 10768,72 7000 4000-114542,40).

Залишок основного боргу в сумі 176220,37 грн (470400,00 294179,63) вважається погашеним 27.01.2026 року (дата другого платежу відповідачем на рахунок ВДВС).

Позивач стверджує, що оскільки перерахування АТ «НАЕК «Енергоатом» коштів на рахунок органу державної виконавчої служби в рамках зведеного виконавчого провадження № 74403832 (до якого були приєднані виконавчі провадження з примусового виконання рішення у справі № 908/2129/24) було здійснено двома траншами 04.12.2025 та 27.01.2026, а також зважаючи на положення ст. 534 ЦК України, зобов`язання відповідача з погашення заборгованості в сумі 470400, 00 грн, яка стягнута на користь позивача рішенням суду у справі № 908/2129/24, є фактично виконаним 04.12.2025 (частина основного боргу в сумі 294179, 63 грн) та 27.01.2026 (залишок основного боргу в сумі 176220, 37 грн.), коли кошти надійшли з рахунку боржника на відповідний рахунок органу ДВС.

Таким чином, предметом спору у даній справі є вимоги позивача щодо стягнення 19518,06 грн 3 % річних за загальний період з 06.08.2024 по 26.01.2026 та 75546,54 грн інфляційні нарахування липня 2024 року по січень 2026 року.

Приймаючи рішення у цій справі суд виходить з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Зобов`язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 Цивільного Кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 129-1 Конституції України, ст. 18 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, які вступили в законну силу, є обов`язковими до виконання на всій території України.

Аналогічна позиція викладена Європейським судом з прав людини в рішенні по справі Совтрансавто-Холдинг проти України, з посиланням на справу Брумареску проти Румунії (параграф 61), зазначив, що одним з основних елементів Верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання. Саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснене, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Отже, за ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, повинен на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не передбачений договором або законом.

У зв`язку з простроченням відповідачем виконанням грошового зобов`язання, позивач здійснив нарахування 3% річних та інфляційних втрат у загальному розмірі 95064,60 грн, а саме:

3 % річних на суму основної заборгованості 470400,00 грн за період прострочення з 06.08.2024 по 03.12.2025 (04.12.2025 день фактичної оплати відповідачем на рахунок ВДВС не враховується за загальним правилом) у розмірі 18735,93 грн та 782,13 грн за період з 04.12.2025 по 26.01.2026 (27.01.2026 день фактичної оплати відповідачем на рахунок ВДВС не враховується за загальним правилом) на суму основної заборгованості у розмірі 176220,37 грн. Всього 3% річних 19518,06 грн:

Інфляційні нарахування на суму боргу 470400,00 грн за період липень 2024 року листопад 2025 року, бо у грудні прострочення мало місце менше 15 днів на цю суму боргу) у розмірі 73958, 09 грн та за період грудень 2025 року - січень 2026 року на суму боргу 176220,37 грн у розмірі 1588, 45 грн. Всього інфляційне збільшення становить 75546, 54 грн.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Серед іншого правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.

Таким чином, заявляючи вимогу щодо сплати інфляційних втрат з простроченої суми боргу, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.

З матеріалів справи вбачається, що сума 470400,00 грн основного боргу фактично сплачена відповідачем в рамках примусового виконання рішення суду у справі № 908/2129/24 на підставі виданих господарським судом наказів від 12.05.2025.

Відповідач погоджується з тим, що моментом фактичного виконання відповідного судового рішення є дати відповідно 04.12.2025 та 27.01.2026 (дати перерахування боржником грошових сум на рахунок органу державної виконавчої служби). Однак, за його думкою, ця сума має іти на погашення основного боргу.

При цьому відповідач, не враховує те, що окрім суми основного боргу, судовим рішенням встановлено інші нарахування, які підлягають погашенню.

Оплати, здійснені на погашення даного боргу за рішенням суду, не можуть зараховуватися за волею боржника, а підлягають зарахуванню відповідно до законодавства.

Платіж, здійснений відповідачем після набрання рішення законної сили у справі 908/2129/24 має зараховуватись черговістю, встановленою ст. 534 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Згідно з судовими рішеннями у справі № 908/2129/24, що набули законної сили, з відповідача на користь АТ «Харківський науково-дослідний та проектно конструкторський інститут «Енергопроект» стягнуто 470400,00 грн основного боргу, 34348,39 грн три проценти річних, 163560, 33 грн інфляційних втрат, 10768,72 грн судового збору, 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу (в суді першої інстанції), 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу (в суді апеляційної інстанції) та 114542, 40 грн. пені.

Перший транш коштів на виконання відповідного судового рішення було отримано позивачем у загальному розмірі 430490,75 грн.

Наведене підтверджується і наданим відповідачем розрахунком розподілу стягнутих з боржника сум від 13.01.2026, виконаним виконавцем Шевченківського ВДВС, відповідно до якого на погашення боргу у справі № 908/2129/24 розподілено 2140,10 грн (графа 68), 418843,96 грн (графа 69) та 9506,69 грн (графа 75), всього 430490, 75 грн.

Тобто, часткове виконання відповідного зобов`язання мало місце на суму 430490,75 грн, і наведене позивачем не заперечується відповідачем.

Отримавши часткову оплату першим траншем 430490,75 грн (розподілені виконавцем кошти, що сплачені відповідачем 04.12.2025 на рахунок ВДВС) позивачем були погашені:

1) в першу чергу - 10768,72 грн судового збору, 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції;

2) друга черга - 114542,40 грн пеня;

3) у третю чергу - 294179,63 грн сума основного боргу (430490,75 10768,72 7000-4000-114542,40).

Залишок основного боргу в сумі 176220,37 грн (470400,00 294179,63) вважається погашеним 27.01.2026 (дата другого платежу відповідачем на рахунок ВДВС).

Позивачем під час визначення черговості погашення враховані судові витрати (судовий збір та витрати на правничу допомогу) та пеня (неустойка), стягнута судом на підставі договору.

Після погашення першої та другої черги все інше було направлено на погашення основної суми боргу у третю чергу.

Ані 3 % річних, ані інфляційні нарахування, стягнуті судом на підставі статті 625 ЦК України, не враховувалися позивачем, оскільки такі стягнення дійсно погашаються після погашення основної суми боргу.

Таким чином, доводи відповідача є безпідставними.

Доводи відповідача стосовно того, що державний виконавець, діючи відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» здійснює виконавчі дії з метою виконання судового рішення щодо сплати у першу чергу суми основного боргу, суперечать вимогам діючого законодавства. Наведений вище алгоритм розподілу коштів, урегульований в статті 534 Цивільного кодексу України, яка визначає правила виконання грошового зобов`язання, якщо наявна сума грошей є меншою за суму боргу, і вимоги кредитора в повному обсязі не можуть бути задоволені.

Інший порядок погашення вимог кредитора може бути встановлений договором.

Сторони можуть передбачити, наприклад, першочергове погашення основної суми боргу або інші правила тощо.

Договором № 11026/21/19-121-08-21-10754 від 05.10.2021 іншого порядку погашення вимог кредитора не передбачено.

Можливість застосування положень статті 534 Цивільного кодексу України дійсно безпосередньо залежить від змісту реквізиту "призначення платежу" платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання.

Це означає, що коли платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена статтею 534 цього Кодексу, застосовуватися не може.

Розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до статті 534 Цивільного кодексу України у випадку, коли стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження, або платіж буде отримано без реквізиту "призначення платежу" чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості тощо. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 911/2731/20.

Безпідставним є посилання відповідача на Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджену постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, оскільки вказана постанова втратила чинність згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.05.2022 № 106.

У даному випадку розподіл коштів здійснювався органом державної виконавчої служби, грошові кошти надходили поетапно, із зазначенням у призначенні платежу загальної підстави: зазначення номера судової справи, найменування боржника, номера виконавчого провадження та зазначенням, що це кошти, стягнуті на користь стягувача.

За таких умов позивач мав право здійснити розподіл коштів відповідно до ст. 534 ЦК України.

У справі 910/12934/18 Верховний Суд звернув увагу на той факт, що розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до ст. 534 ЦК України у випадку, коли стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження, або платіж буде отриманий без реквізиту "Призначення платежу" чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості.

Таким чином, позивачем у відповідності до вимог законодавства, із урахуванням статті 534 ЦК України, здійснено погашення вимог за грошовим зобов`язанням у відповідній черговості, оскільки стягнення заборгованості здійснювалося у порядку виконавчого провадження; платіж був отриманий без чітко визначеного призначення платежу із зазначенням загального посилання на номер судової справи та номер виконавчого провадження.

Відповідач зазначає, що позивачем до періоду розрахунку безпідставно включено 04.12.2025 перша дата перерахування грошових коштів боржником на рахунок органу ДВС.

Але такі зауваження є безпідставними, та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Так, у позовній заяві зазначено, що до предмету спору у даній справі входять 3% річних за прострочення відповідача на суму основної заборгованості 470400,00 грн за період прострочення з 06.08.2024 по 03.12.2025 (04.12.2025 день фактичної оплати відповідачем на рахунок ВДВС не враховується за загальним правилом) та з 04.12.2025 по 26.01.2026 (27.01.2026 день фактичної оплати відповідачем на рахунок ВДВС не враховується за загальним правилом) на суму основної заборгованості у розмірі 176220,37 грн.

Оскільки погашення грошового зобов`язання здійснювалося поетапно, позивачем у відповідності до вимог діючого законодавства на суму заборгованості 470400,00 грн. визначено кінець першого періоду до 03.12.2025 (дата 04.12.2025 до даного періоду не включена), а з 04.12.2025 по 26.01.2026 визначено другий період прострочення (і дата оплати другого етапу 27.01.2026 до періоду не включена).

Підсумовуючи викладене, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст., ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

Позов задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ ВП 19355964) на користь Акціонерного товариства ХАРКІВСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ТА ПРОЕКТНО-КОНСТРУКТОРСЬКИЙ ІНСТИТУТ ЕНЕРГОПРОЕКТ (просп. Героїв Харкова, буд. 10/12, м. Харків, 61005; ідентифікаційний код юридичної особи 14078902) 19518 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот вісімнадцять) грн 06 коп. 3% річних, 75546 (сімдесят п`ять тисяч п`ятсот сорок шість) грн 54 коп. інфляційних втрат та 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 01.10.2026.

Суддя Т.А. Азізбекян