Рішення № 140228807, 28.09.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2026м. ДніпроСправа № 904/4506/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Буддеталь", м. Краматорськ, Донецька область

до Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія", м. Київ

про стягнення заборгованості

Представники:

від позивача: Філипенко Є.С.;

від відповідача: Кулик С.А.

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Буддеталь" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за Договором підряду № 029-2 від 17 січня 2022 року, яка складається з трьох відсотків річних у сумі 434 589,04 грн; інфляційних втрат у сумі 1 319 751,00 грн та інфляційних втрат нарахованих на суму судового збору у розмірі 13 909,60 грн, всього 1 768 249,64 грн.

Ухвалою від 29.07.2026 позовну заяву залишено без руху.

03.08.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою від 06.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 31.08.2026.

24.08.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні від 31.08.2026 відповідач зазначив, що рішення суду по справі № 904/1803/23 виконав в повному обсязі.

Позивач підтвердив сплату та заперечив проти зменшення санкцій.

Позивач та відповідач проти закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті не заперечували.

Ухвалою від 31.08.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 28.09.2026.

28.09.2026 в судовому засіданні розпочато розгляд справи по суті.

Сторони підтримали свою правову позицію.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

28.09.2026 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГПК України, оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення сторін, встановив наступне.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору підряду № 029-2 від 17 січня 2022 року в частині повної та своєчасної оплати вартості виконаних робіт.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач у відзиві на позов зазначив, що 15.06.2026 року Відповідачем було повністю виконано вищевказане рішення (з урахуванням ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2023 по справі № 904/4191/23), оскільки філією «ВГМК» АТ «ОГХК» було перераховано на рахунок ТОВ «Буддеталь» грошові кошти у сумі 5 180 491,95 грн згідно платіжної інструкції № 280301 від 15.06.2026 року.

Відповідач наголошує, що дану заборгованість ним сплачено у добровільному порядку на рахунок Позивача, а не стягнуто державними виконавцями.

Також відповідач повідомляє, що відповідно до наказу Фонду державного майна України від 08 червня 2018 року № 761 прийнято рішення про приватизацію державного пакета акцій розміром 100% статутного капіталу публічного акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» (код ЄДРПОУ 36716128).

08 жовтня 2024 року в системі онлайн аукціонів Прозорро. Продажі було оприлюднено ПРОТОКОЛ ПРО РЕЗУЛЬТАТИ ЕЛЕКТРОННОГО АУКЦІОНУ № LPE001- UA-20240719-99204 про успішну приватизацію державного пакета акцій розміром 100% статутного капіталу АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія». 11 жовтня 2024 року Кабінет Міністрів України ухвалив рішення про продаж державного пакету акцій АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» за результатами аукціону з продажу об`єкта великої приватизації. Відповідне розпорядження Кабінету Міністрів України «Про приватизацію пакета акцій акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» шляхом викупу» № 1010-р від 11.10.2024 оприлюднено на офіційному сайті Кабінету Міністрів України.

Також було оприлюднено договір купівлі-продажу об`єкта великої приватизації-пакета акцій у кількості 1944000000 штук простих іменних акцій, що становить 100 відсотків статутного капіталу акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» (код згідно з ЄДРПОУ 36716128), за результатами електронного аукціону з умовами № 217 від 19 листопада 2024 року.

17.06.2025 року приватизація АТ «ОГХК» завершена, зарахування акцій відбулось, відбувся перехід права власності, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ.

Відповідач вказує, що згідно із затвердженими розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 №643-р умовами приватизації, новий власник зобов`язаний зберегти основні види діяльності підприємства, інвестувати в технічне переобладнання і модернізацію, а також погасити прострочену кредиторську заборгованість.

Відповідач також вказує наступне: на час дії Договору № 029-2 від 17 січня 2022 та під час судового розгляду справи № 904/1803/23 наше підприємство фактично перебувало у стадії приватизації; фактичне управління нашим підприємством до 16.06.2025 року включно здійснювала держава, в особі Фонду державного майна України; лише 17.06.2025 року новим власником нашого підприємства став NEQSOL Holding, в особі ТОВ "НЕКСОЛ ХОЛДІНГ УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 43843513); грошові кошти станом на 17.06.2025 року на рахунку нашого підприємства були відсутні, накопичення корисних копалин на рудних складних складах АТ «ОГХК» та його філій також були відсутні, а підприємству було залишено багатомільйонні борги.

Відповідач звертає увагу на те, що листом від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме: військову агресію російської федерації проти України.

Враховуючи це, Торгово-промислова палата України підтвердила, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили)

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався відповідними Указами Президента України та триває по теперішній час.

Військова агресія Російської Федерації проти України як форс-мажорна обставина істотно вплинула на виробничі процеси на філії «ВГМК» АТ «ОГХК», в тому числі на можливості реалізації продукції, яка виробляється.

У зв`язку з військовою агресією проти України впали показники виробництва продукції, було скорочено виробництво основних концентратів, неможливим стало перевезення продукції традиційними логістичними шляхами і доставка продукції через чорноморські порти України. Війна також вплинула на реалізацію продукції на внутрішньому ринку, частина українських компаній взагалі припинила свою діяльність, а компанії які ще продовжують роботу - значно зменшили обсяги споживання продукції Відповідача.

Відповідач стверджує, що настання вищезазначених форс-мажорних обставин призвело до збоїв у виробництві готової продукції, її реалізації, транспортуванні при продовженні функціонування підприємства, а також, як наслідок, значного дефіциту грошових коштів, скорочення фінансових надходжень за виконання обов`язків за чинними контрактами. Водночас менеджмент компанії постійно здійснює пошук нових можливих шляхів реалізації готової продукції іноземним покупцям , але у зв`язку з бойовими діями припинилися заходження суден до портів Миколаїв і Ольвія. З 2022 РФ завдала занадто велику кількість ракетних та дронових ударів по портам Одеса, Чорноморськ і Південний.

Таким чином, відповідач вказує, що на цей час, в умовах воєнного стану забезпечення безпечного виконання вантажних операцій на суднах можливе лише в морських портах, розташованих в усті та на р. Дунай, а також частково в морських портах Одеса, Чорноморськ, Південний. Функціонування інших морських портів у поточних умовах заблоковані. Міністерством інфраструктури України був виданий наказ від 28 квітня 2022 р. № 256 Про закриття морських портів, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 29 квітня 2022 р. за № 470/37806. Зазначеним наказом закрито морські порти Бердянськ, Маріуполь, Скадовськ, Херсон до відновлення над ними контролю. Наразі, відвантаження готової продукції іноземним покупцям відбувається у безпечних, від військових дій, закордонних морських вантажних портах Румунії та Польщі. Однак нові шляхи доставки готової продукції до цих країн займають більше часу і значно збільшують витрати на логістику. Крім того, деякі компанії-покупці не змогли здійснити оплату за вже поставлену продукцію, що вже призвело до багатомільйонної дебіторської заборгованості АТ «ОГХК».

Зазначені чинники, напряму негативно впливають на можливість товариства вести звичайну ділову активність та вчасно здійснювати оплату по існуючим контрактам.

Відповідач вважає, що подіями, які можуть бути кваліфіковані як обставини непереборної сили (форс-мажор) Відповідача, є також простій підприємства, що підтверджується відповідними наказами про оголошення простою, копії яких додані до відзиву.

Відповідач зазначає що прострочення виконання зобов`язання за Договором відбулось по незалежним від нього причинам.

Додатково Відповідач заявляє, що Позивачем взагалі не здійснювались заходи досудового врегулювання спору. З іншими контрагентами які звертались/звертаються наше підприємство поступово розраховується, в тому числі але не виключно укладаючи договори реструктуризації заборгованості.

На підставі вищевикладеного, за принципами розумності, справедливості та пропорційності Відповідач вважає обґрунтованою можливість зменшення розміру стягнень до 50% від нарахованих, тобто: 3 % річних не більше 217 294,52 грн.

Таким чином, Відповідач просить відмовити Позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. У випадку, коли суд прийде до висновку щодо задоволення позовних вимог Позивача, прошу задовольнити клопотання Відповідача про зменшення 3 % річних до 50% від нарахованих, та стягнути з Відповідача - 3 % річних не більше 217 294,52 грн.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є правомірність нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

У 2023 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Буддеталь" звернулось з позовною заявою до Господарського суду Дніпропетровської області про стягнення зАкціонерного товариства «Об`єднана Гірнічно-Хімічна Компанія» 4 500 000, 00 грн. - основного боргу; 126 123, 29 грн. - 3 % річних; та 876 849, 83 грн. інфляційних витрат.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/1803/23 від 08.08.2023 року, позовні вимоги ТОВ "Буддеталь" було задоволено частково, а саме стягнуто з Акціонерного товариства «Об`єднана Гірнічно-Хімічна Компанія» (03035, м. Київ, вул. Сурікова, буд. 3; ідентифікаційний код 36716128) суму основного боргу у розмірі 4 500 000,00 грн., 3% річних у розмірі 126 123,29 грн., інфляційні втрати в розмірі 715 179,27 грн., судовий збір у розмірі 46 369,54 грн.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/1803/23 від 08.08.2023 року, набрало законної сили 01.09.2023 року.

В ході розгляду даної справи було встановлено, що між Акціонерним товариством "Об`єднана гірничо-хімічна компанія» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Буддеталь" укладено Договір підряду № 029-2 від 17.01.2022 (далі договір).

Пунктом 1.1 договору встановлено, що підрядник зобов`язується за завданням замовника виконати роботи з ремонту екскаватора ЭРШР зав №8 ЦЕХ №3 інв. № 12855 (надалі -роботи) (код 50530000-9 відповідно до ДК 021:2015), а замовник, в свою чергу, зобов`язується прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість на умовах, визначених цим договором. Інформація щодо робіт, які надаються за цим договором, міститься в додатках №1-4 до договору (п. 1.2. договору).

Згідно п. 2.1. договору, ціни встановлені у національній валюті України гривні. Загальна сума договору складає 8 890 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 1 481 666,67 грн., що відповідає загальній вартості виконаних робіт згідно додатку №1 до договору.

Умови розрахунку: 30% передоплати, решта 70% протягом 7 банківських днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт (п.2.2. договору).

Пунктами 4.1.-4.2. договору передбачено, що підрядник передає замовнику підписаний зі свого боку акт виконаних робіт не пізніше 5 календарних днів з моменту завершення виконаних робіт.

Замовник підписує та передає підряднику акт виконаних робіт не пізніше 5 календарних днів з моменту його отримання, або надає підряднику мотивовану письмову відмову від підписання акту виконаних робіт.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє по 30.04.2022. (п. 2.1. договору).

Відповідно до умов договору позивачем виконано роботи суму 8 890 000,00 грн., що підтверджується Актом №1 виконаних робіт від 30.03.2022, який підписано сторонами без заперечень.

Відповідач за виконані роботи розрахувався частково у сумі 4 390 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 214532 від 14.04.2022 на суму 223 000,00 грн., № 214127 від 31.03.2022 на суму 1 000 000,00 грн., № 211 494 від 18.01.2022 на суму 2 667 000,00 грн., №214776 від 25.04.2022 на суму 500 000,00 грн., у зв`язку з чим заборгованість за виконані підрядні роботи становить 4 500 000,00 грн.

За приписами частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постановах Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №922/643/19, від 16.12.2020 у справі №914/554/19, від 30.08.2022 у справі №904/1427/21, від 13.12.2022 у справі №910/10564/20 викладено такі загальні висновки щодо застосування частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ.

Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі.

У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку.

Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

З огляду на положення частини четвертої ст. 75 ГПК України рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2023 по справі № 904/1803/22 носить преюдиційний характер для даної справи, відповідно факти встановлені у судовому рішенні у справі №904/1803/22 не підлягають доказуванню в даній справі.

13.09.2023 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2023 видано наказ.

Як слідує з вищезазначеного рішення, три відсотки річних у розмірі 126 123,29 грн., були нараховані судом за період прострочення заборгованості з 09.04.2022 по 16.03.2023. Інфляційні втрати в розмірі 715 179,27 грн. були нараховані судом за період прострочення з 09.04.2022 року по березень 2023 року включно.

Позивач зазначає, що в добровільному порядку Акціонерне товариство «Об`єднана Гірнічно-Хімічна Компанія» рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/1803/23 від 08.08.2023 року не виконало. У зв`язку з чим ТОВ «БУДДЕТАЛЬ» було вимушено звертатися до виконавчої служби для виконання рішення суду.

Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Фесик Марією було відкрите виконавче провадження ВП № 80350426 від 25.02.2026 року.

Позивач зазначає, що фактичне виконання рішення суду було проведено 23.06.2026 року, що підтверджується наступними документами, а саме: інформаційне повідомлення про зарахування коштів № 7084 від 19.06.2026 року на суму 373 661,08 грн.; інформаційне повідомлення про зарахування коштів № 7088 від 19.06.2026 року на суму 136 363, 64грн.; інформаційне повідомлення про зарахування коштів № 7090 від 22/06/2026 року на суму 908 623,82 грн; інформаційне повідомлення про зарахування коштів № 7104 від 23/06/2026 року на суму 3 969 023,56 грн.

Позивач посилається на невиконання відповідачем зобов`язань в частині оплати вартості товару за період з 01.04.2023 по 30.04.2026.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу, тобто, законодавець передбачає обов`язкову оплатність договору підряду.

Частиною 1 ст. 853 ЦК України встановлено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Статтею 854 ЦК України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що 15.06.2026 ним добровільно було перераховано позивачу заборгованість в сумі 5 180 491,95 згідно платіжної інструкції №280301 від 15.06.2026.

Доказів цього відповідач до справи не надав.

В судовому засіданні 28.09.2026 представник відповідача пояснив, що кошти, сплачені ним 15.06.2026 позивач повернув, як помилково перераховані, а 19.06.2026 заборгованість стягнуто державним виконавцем в примусовому порядку.

Правомірність нарахування 3% річних та інфляційних втрат

Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем надано розрахунок 3% річних за період прострочення оплати з 01.04.202 по 19.06.2026, розмір яких склав суму 434 589,04 грн.

Відповідач контррозрахунку не надав.

Суд перевірив розрахунок та встановив, що позивачем не враховано, що відповідач 19.06.2026 частково сплатив заборгованість, що підтверджується інформаційними повідомленнями про зарахування коштів №7088 від 19.06.2026 на суму 136363,64 грн. та № 7084 від 19.06.2026 на суму 373 661,08 грн.

Отже, розрахунок 3% річних потрібно здійснювати наступним чином: з 01.04.2023 по 18.06.2026 на суму 4 500 000,00 грн., з 19.06.2026 по 19.06.2026 на суму 3 989 975,28 грн.

Враховуючи викладене, позов в цій частині підлягає частковому задоволенню в розмірі 434 547,12 грн.

В частині стягнення 3% річних у розмірі 41,92 грн. слід відмовити.

Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд враховує таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 1 333 660,60 грн. за загальний період прострочення з 01.04.2023 по 30.04.2026.

При перевірці розрахунку судом помилок не виявлено, тому позов в цій частині підлягає задоволенню в розмірі 1 333 660,60 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення 3% річних на 50% суд звертає увагу на постанову Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24, в якій зазначено наступне.

Суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми (п. 116).

Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов`язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних (п. 117).

Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом (п. 118).

У зв`язку з цим Велика Палата Верховного Суду визнала за необхідне конкретизувати правовий висновок, викладений в її постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) та зазначити, що три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є законодавчо встановленим та мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом (п. 135).

За приписом частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, господарський суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача в частині зменшення на 50% суми 3% річних.

Щодо посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин, у зв`язку із введенням військового стану на території України, суд зазначає таке.

Відповідно до п.п. 19.1, 19.4 договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов цього Договору у разі дії форс-мажорних обставин, настання яких не залежить від Сторін і безпосередньо впливає на можливість виконання цього Договору.

Під обставинами непереборної сили Сторони розуміють надзвичайні і непереборні сили - стихійні лиха, війни, озброєні конфлікти, масові заворушення, терористичний акт, блокада, повінь, землетрус, пожежа і інші події, що не підпадають під вплив контролю Сторін.

У разі дії форс-мажорних обставин Сторони діють відповідно до законодавства України.

Виникнення і термін дії форс-мажорних обставин повинно бути засвідчено документом Торгово-промислової палати України.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20 суд послався на раніше сформульований у цілій низці своїх постанов висновок, відповідно до якого:

- засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на ТПП України та уповноважені нею регіональні ТПП;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для конкретного випадку виконання зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Отже, навіть у разі наявності сертифікату ТПП про форс-мажор суд оцінюватиме цей доказ у сукупності з іншими.

Вже після повномасштабної російської збройної агресії проти України КГС ВС у своїй постанові від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21 підтвердив: "…форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку".

Відтак, керуючись наведеними правовими висновками суду касаційної інстанції, при розгляді форс-мажорних спорів наразі суд виходить з того, що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат ТПП України чи уповноваженої нею регіональної ТПП. При цьому суди звертають увагу на наявність чи відсутність обставин форс-мажору саме для конкретного випадку виконання господарського зобов`язання, безвідносно до змісту Листа ТПП.

Таким чином, обов`язок доказування непереборної дії форс-мажорних обставин покладено на особу, що заявляє про такі обставини, тобто на відповідача.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодекс України форс-мажор звільняє лише від відповідальності за порушення зобов`язання, що сталося внаслідок такого форс-мажору, але не звільняє від виконання відповідного зобов`язання і не є підставою для припинення зобов`язань.

Аналізуючи положення чинного законодавства та судову практику, господарський суд дійшов висновку, що особа звільняється від відповідальності лише у разі, якщо вона довела те, яким чином форс-мажорні обставини унеможливили виконання зобов`язання.

Доводи відповідача щодо неможливості виконання грошового зобов`язання через збройну агресію російської федерації, не можуть вважатися тими обставинами, що повністю виключають можливість оплати вартості виконаних робіт, оскільки всі ці обставини та дії не мають майнового характеру в контексті відсутності коштів до сплати.

Відтак, суд вважає форс-мажорні обставини не доведеними.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 434 547,12 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 333 660,60 грн.

В частині стягнення 3% річних у розмірі 41,92 грн. слід відмовити.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із частиною третьою статті 4 Закону України Про судовий збір при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (стаття 9 Закону України "Про судовий збір").

При зверненні через систему Електронний суд до Господарського суду Дніпропетровської області позивачем заявлено вимогу майнового характеру (1 768 249,00 грн), за яку підлягає сплаті судовий збір у розмірі 21 219,00 грн.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 26 523,75 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №10 від 21.07.2026.

Пунктом 1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, позивачу підлягає поверненню судовий збір у розмірі 5 304,75 грн.

Суд не вирішує питання повернення судового збору у розмірі 5 304,75 грн., оскільки клопотання про його повернення позивачем не надавалось.

Суд звертає увагу, що 07.01.2025 набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 26.11.2024 № 606 "Про внесення змін до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів" (далі - Порядок), яким змінений механізм повернення судового збору у випадках, визначених статтею 7 Закону України "Про судовий збір".

Згідно з новим порядком органи Казначейства здійснюють повернення судового збору в усіх випадках виключно на підставі електронного подання, сформованого або Державною судовою адміністрацією України, або її територіальним управлінням, або відповідним судом.

Для повернення судового збору платнику необхідно звернутись із заявою до відповідного суду за місцем розгляду справи.

На підставі абзацу 7 пункту 5 розділу I Порядку заява про повернення (перерахування) коштів з бюджету складається та подається платником до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з платежу, який підлягає поверненню, із обов`язковим зазначенням інформації в такій послідовності: найменування платника (суб`єкта господарювання) (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), дата та номер судового рішення, яке набрало законної сили (у разі повернення судового збору, за виключенням помилково зарахованого), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті) та номер контактного телефону (за згодою), сума коштів, що підлягає поверненню (перерахуванню), причина повернення (перерахування) коштів з бюджету, найменування банку або небанківського надавача платіжних послуг, місцезнаходження банку (у разі повернення коштів в іноземній валюті (латиницею)), в якому відкрито рахунок отримувача коштів, та реквізити такого рахунка (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), номер карткового рахунка отримувача коштів (за наявності).

За умови інформаційно-технологічних можливостей органу, що контролює справляння надходжень бюджету, платник може подати заяву до такого органу в електронній формі за допомогою засобів інформаційно-комунікаційних систем та з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації в інформаційно-комунікаційних системах, електронних довірчих послуг та електронного документообігу. В електронній заяві також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку платнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним (абзац 8 пункту 5 розділу I Порядку).

Відповідно до абзацу 9 пункту 5 розділу I Порядку разом із заявою про повернення (перерахування) коштів з бюджету платником подається до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, оригінал або копія платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до бюджету.

Заява про повернення (перерахування) коштів з бюджету в електронній формі подається з обов`язковим накладанням електронного підпису платника або уповноваженої особи, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог Закону України Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги. До заяви одночасно подається копія: платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до бюджету, судового рішення, засвідчена належним чином (у разі повернення грошового стягнення за адміністративні правопорушення), документа, що підтверджує відповідні повноваження уповноваженої особи, засвідчена належним чином (абзац 14 пункту 5 розділу I Порядку).

Форма заяви про повернення судового збору розміщена на вебсайті судової влади України та доступна за посиланням: https://court.gov.ua/storage/portal/sud5005/%D0%97%D0%90% D0%AF% D0%92%D0%90.doc.

З огляду на викладене, для здійснення повернення судового збору з Державного бюджету України заявнику необхідно подати до суду заяву встановленої форми з відповідними реквізитами.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 231, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Буддеталь" до Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (03035, місто Київ, вул. Дениса Монастирського, буд. 3, код ЄДРПОУ 36716128) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Буддеталь" (84303, м. Краматорськ, вул.Олекси Тихого, буд. 90а, код ЄДРПОУ 25107160) 3% річних у розмірі 434 547,12 грн., інфляційні втрати в розмірі 1 333 660,60 грн та витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 21 218,50грн., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано - 01.10.2026.

Суддя Н.Г. Назаренко