Рішення № 140228129, 01.10.2026, Христинівський районний суд Черкаської області

Справа № 706/1220/26

2/706/1055/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 року Христинівський районний суд Черкаської області

в складі:

головуючого - судді Орендарчука М.П.,

за участі секретаря судового засідання Пізняк Т.В.,

позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача Петрова Р.В. (в режимі відеоконференції),

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Христинівці Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , представник позивача ОСОБА_2 , до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплачених при звільненні грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 через свого представника ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до АТ «Українська залізниця» про стягнення невиплачених при звільненні коштів та просив стягнути із АТ «Українська залізниця» на його користь одноразову матеріальну допомогу в розмірі дев`яти середньомісячних заробітків в сумі 162 493,74 грн.; одноразову матеріальну допомогу у зв`язку із настанням ювілейної дати 60 років у розмірі посадового окладу; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 108 326,16 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_3 позивач у справі, із 27.05.1985 по 18.07.2024 безперервно працював на різних посадах Акціонерного товариства «Українська залізниця». Наказом (розпорядженням) начальника виробничого структурного підрозділу моторвагонне депо Христинівка філії «Приміська пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця» № 59/ОС від 18.07.2024 ОСОБА_3 звільнений із посади токаря 5 розряду за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком (на підставі ст. 38 КЗпП України) із 18.07.2024. Цим же наказом вирішено виплатити позивачу компенсацію за невикористані 21 день відпустки, в тому числі: 14 днів за період із 22.02.2021 21.02.2023; 6 днів за період із 22.02.2023 21.12.2023; 1 день за період із 01.01.2024 21.02.2024, а також одноразову грошову допомогу у розмірі дев`яти середньомісячних заробітних плат згідно п. 4.17 Колективного договору Одеської залізниці на 2011-2015 роки. Водночас роботодавцем не було дотримано вимоги, так як з ним не було проведено остаточного розрахунку в день його звільнення (18.07.2024), як того вимагає чинне в Україні трудове законодавство, зокрема йому не були виплачені належні та гарантовані до виплати кошти відповідно до норм діючого у Виробничому підрозділі моторвагонне депо Христинівка колективного договору, зокрема: одноразова матеріальна допомога в розмірі дев`яти середньомісячних заробітків та одноразова матеріальна допомога у зв`язку із настанням ювілейної дати 60 років в розмірі посадового окладу. Оскільки із ОСОБА_3 не було проведено остаточного розрахунку в день його звільнення невиплачені кошти підлягають стягненню на його користь у судовому порядку. Між адміністрацією Виробничого підрозділу моторвагонне депо Христинівка та Профспілковим комітетом моторвагонного депо Христинівка укладено Колективний договір, який діє по теперішній час. В колективному договорі закріплено соціальні гарантії та пільги як для працюючих працівників, так і тих, хто звільняється з роботи у зв`язку з виходом на пенсію. В п. 4.17 Колективного договору встановлено, що адміністрація Виробничого підрозділу моторвагонне депо Христинівка АТ «Укрзалізниця» зобов`язується при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, виплачувати одноразову матеріальну допомогу, в розмірі дев`яти середньомісячних заробітків. Про необхідність виплати одноразової грошової допомоги у розмірі дев`яти середньомісячних заробітних плат зазначено і в наказі (розпорядженні) № 59/ОС від 18.07.2024. Станом на день звільнення ОСОБА_3 з робити, його середньомісячний заробіток становив 18 054,86 грн., що підтверджується наданим роботодавцем розрахунком. Відповідно в день звільнення роботодавець мав виплатити позивачеві одноразову матеріальну допомогу в розмірі 162 493,74 грн. (18 054,86 *9), проте роботодавець не виплатив належні йому кошти, виплата яких гарантована колективним договором. Кошти, які не були виплачені ОСОБА_3 роботодавцем при звільненні входять до структури оплати праці (заробітної плати) згідно із діючим законодавством України, а тому відповідач безпідставно не провів з ним остаточного розрахунку в день його звільнення. Середньомісячна заробітна плата ОСОБА_3 обрахована роботодавцем та складає 18 054,86 грн. Тоді з урахуванням преклюзивного строку для нарахування середнього заробітку, виплаті ОСОБА_3 підлягає його середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за 6 місяців, що становить: 18 054,86 грн * 6 = 108 329,16 грн. Позивач неодноразово звертався в моторвагонне депо Христинівка щодо виплати одноразової грошової допомоги, як на підтвердження призупинення виплат, у тому числі одноразової допомоги при виході на пенсію ОСОБА_3 , надав копію протокольного рішення «Про деякі питання оплати праці працівників Акціонерного товариства «Українська залізниця» від 14.03.2022».

Ухвалою від 16.07.2026 року суд відкрив провадження у справі та постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

03.08.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначає, пунктом 1.1.4 витягу із протоколу № Ц-54/31 Ком. т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, ухвалено призупинити виплату працівникам інших додаткових виплат, передбачених Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема, матеріальної допомоги. Виняток складає матеріальна допомога на лікування та на поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно із рішеннями правління, роз`яснення щодо нарахування та виплати яких буде надано додатково директором з управління персоналом та соціальної політики. Дія зазначеного рішення правління розповсюджується на Колективний договір між адміністрацією та профспілковим комітетом моторвагонного депо Христинівка Одеської залізниці на 2011-2015 р. (далі по тексту Колективний договір), який чинний на день звернення позивача з позовною заявою до суду. Рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 (протокол № Ц-54/31Ком.т) це локальний акт, яким врегульовано питання додаткових виплат працівникам в період воєнного стану, який у відповідності до п. 3.7.5 Галузевої угоди між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками на 2002-2006 роки було погоджено Профспілкою залізничників і транспортних будівельників України, яка є стороною Галузевої угоди та профспілкою, до складу якої входить ряд первинних профспілкових організацій та яка об`єднує найбільшу кількість працівників АТ «Укрзалізниця». З наведеного вбачається, що призупинення відповідачем передбаченої колективним договором виплати матеріальної допомоги, повністю узгоджується зі ст. 11 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Пункт 4.17 розділу 4 Колективного договору передбачає при звільненні працівників у зв`язку з виходом на пенсію за віком виплату одноразової грошової допомоги у розмірі не більше п`яти середньомісячних заробітків в залежності від стажу роботи у галузі. Також п. 4.17 Колективного договору передбачена виплата додаткової грошової допомоги при звільненні працівника у зв`язку з виходом на пенсію не пізніше трьох місяців з дня настання права на пенсію (без врахування днів тимчасової непрацездатності). Зазначений колективний договір має статус колективного договору структурного підрозділу АТ «Укрзалізниця». У відповідності до спільного рішення адміністрації АТ «Укрзалізниця» та профспілки залізничників і транспортних будівельників № Ц/3-91/1459/ЦПроф/30-22 листом від 06.09.2022 виробничим та структурним підрозділам АТ «Укрзалізниця» надано роз`яснення про те, що за працівниками, які після 14.03.2022 не подали заяву на звільнення за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію протягом двох місяців (або іншого терміну, встановленого колективним договором) після настання цього права, право на отримання додаткової матеріальної допомоги зберігається протягом терміну, встановленого колективним договором, починаючи з дати припинення або скасування режиму воєнного стану. Позивача звільнено з посади токаря виробничого підрозділу служби приміських пасажирських перевезень «Моторвагонне депо Христинівка» регіональної філії «Одеська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» наказом від 18.07.2024 № 59/ОС. У відповідності до протоколу по встановленню трудового стажу та розміру одноразової допомоги у зв`язку з виходом на пенсію виробничого підрозділу служби приміських пасажирських перевезень «Моторвагонне депо Христинівка» регіональної від 10.07.2024 № 34, стаж роботи позивача, який дає право на отримання зазначеної матеріальної допомоги складає 35 років 4 місяці 24 дні. Відповідно згідно рішення комісії позивач має право на отримання матеріальної допомоги, у відповідності до п. 4.17 Колективного договору у розмірі 9 ти середньомісячних заробітків (5 основних та 4 додаткових). У відповідності до розрахунку середньої зарплати від 22.07.2026 № РПЧ-17 19/187 середній заробіток позивача для отримання матеріальної допомоги при виході на пенсію складав 18 054,86 грн., відповідно матеріальна допомога у розмірі 9 ти середньомісячних заробітків складає 162 493,74 грн. 06.09.2022 працюючим та звільненим працівникам спільним листом адміністрації АТ «Укрзалізниця» та профспілки залізничників і транспортних будівельників № Ц/3-91/1459/ЦПроф/30-22 від 06.09.2022 надано роз`яснення, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні призупинені виплати, передбачені Галузевою угодою, колективними договорами, зокрема одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті. Після припинення або скасування режиму воєнного стану, а також у разі покращення фінансового стану АТ «Укрзалізниця», що дасть змогу змінити рішення правління, працівники, звільнені вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію отримають суму одноразової та додаткової матеріальної допомоги, що їм належить. Оскільки виплати, які є предметом спору у даній справі, передбачені пунктом 4.17, Колективного договору та Положенням про оплату праці працівників акціонерного товариства "Українська залізниця", яке є невід`ємною частиною Галузевої угоди між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками їх призупинення відповідачем узгоджується із положенням закону № 2136-ІХ. Вказаний закон є чинним, не скасований, не визнаний неконституційним, а тому підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Питання правомірності введення державою окремих обмежень під час дії воєнного стану, у тому числі й з урахуванням міжнародних договорів, роз`яснено й у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2022 року у справі № 580/2869/22. Слід зазначити, що Відповідачем, враховуючи фінансовий стан підприємства, поновлювалась матеріальна допомога працівникам, яких було звільнено на пенсію. Так, у відповідності до витягу з протоколу засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.10.2024 № Ц-82/63 Ком.т. виплату одноразової допомоги при звільненні працівників на пенсію було відновлено поетапно в порядку черговості. Але, для забезпечення фінансової стабільності товариства починаючи з 01.04.2025 (лист від 04.04.2025 № 5-1.5-25/122-25) та до окремого рішення керівництва виплати одноразової допомоги працівникам у зв`язку з виходом на пенсію, тимчасово призупинено. Також позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача, зокрема, заохочувальної виплати в розмірі посадового окладу з нагоди ювілейної дати 60 річчя з дня народження. Відповідач вважає таку вимогу позивача необґрунтованою та такою, що не відповідає положенням нормативних документів та нормам чинного законодавства. Так, виплата одноразового заохочення до ювілейних дат працівників (50, 60, 70 років), підстави для її виплати, порядок ухвалення відповідного рішення визначені Положенням про оплату праці працівників Акціонерного товариства «Українська залізниця», затвердженого рішенням правління та оформленого протоколом засідання правління від 26.06.2023 № Ц-85/39 Ком.т. Нарахування та виплата одноразового заохочення з нагоди ювілейної дати (60 років) є правом, а не обов`язком відповідача, і для його виплати обов`язковою умовою є клопотання (подання) керівника підрозділу, прийняття відповідного рішення комісією з питань оплати праці. Таке клопотання (подання) по позивачу керівником не подавалось, рішення комісії не оформлювалось. Відсутність визначеного Положенням про оплату праці подання (клопотання) керівника та, як наслідок, рішення відповідної комісії, свідчить про відсутність рішення роботодавця реалізувати таке право щодо виплати заохочення. Крім того, вважаю, що позивачем пропущений строк для звернення до суду з позовною вимогою про стягнення заохочення з нагоди 60-річчя з огляду на те, що від народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк для звернення з вимогою про стягнення заохочення закінчився 21.09.2024. З огляду на вищевикладене, відсутні законні підстави для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення заохочувальної виплати в розмірі посадового окладу. У зв`язку з необхідністю відновлення пошкодженої та знищеної ворогом інфраструктури АТ «Укрзалізниця» понесла величезні витрати, гуманітарні евакуаційні перевезення, що здійснювалися АТ «Укрзалізниця» на безоплатній основі, також потребували значних коштів. Всі зазначені факти значно ускладнювали та на теперішній час продовжують ускладнювати виконання фінансових зобов`язань відповідача. Так, у зв`язку з широкомасштабною військовою агресією російської федерації проти України, з перших днів протистояння АТ «Укрзалізниця», крім поточної роботи щодо залізничних перевезень, активно провадить діяльність, спрямовану на підтримку громадян та держави, а саме, евакуацію мирного населення з регіонів та територій країни, що зазнають масованих атак з боку агресора, до більш безпечних регіонів, перевезення гуманітарних вантажів, перевезення дипломатичних делегацій дружніх країн та інше. Вважають за необхідне просити суд, у випадку задоволення вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, врахувати, що призупинення виплат, передбачених колективним договором, було вимушеним рішенням, ухваленим в результаті понесення значних збитків через військову агресію проти України, враховуючи важке становище, в якому опинився відповідач, а також той факт, що виплати будуть якнайшвидше відновлені у разі покращення фінансового стану відповідача, у випадку, якщо суд дійде висновку про обґрунтованість вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, просимо зменшити його розмір на 95% або до будь-якого іншого розміру, який суд вважатиме розумним, пропорційним та справедливим.

Позивач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримали позов у повному обсязі та просили його задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 просила відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення на користь позивача одноразової матеріальної допомоги у зв`язку із настанням ювілейної дати 60 років у розмірі посадового окладу, в іншій частині позов визнала.

Суд вислухавши сторони, оцінивши надані докази за власним переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, кожен окремо та в сукупності, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що наказом (розпорядженням) № 59/ОС від 18.07.2024 про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_3 звільнено з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком на підставі ст. 38 КЗпП України з 18.07.2024. Крім того, вказаним наказом постановлено компенсувати йому за невикористанні 21 день відпустки: в тому числі 14 днів за період 22.02.2021 21.02.2023; 6 днів за період 22.02.2023 31.12.2023; 1 день за період 01.01.2024 21.02.2024, а також виплати одноразової грошової допомоги у розмірі дев`яти середньомісячних заробітних плат п. 4.17 Колективного договору Одеської залізниці на 2011-2015 роки із змінами та доповненнями Протокол комісії з установлення трудового стажу у залізничній галузі та розміру одноразової допомоги у зв`язку з виходом на пенсію від 10.07.2024 № 34.

Між адміністрацією та профспілковим комітетом моторвагонного депо Христинівка на 2011 - 2015 роки укладений Колективний договір, який схвалений конференцією трудового колективу моторвагонного депо Христинівка.

Пунктом 4.17 Колективного договору передбачено, що при звільненні працівників у зв`язку з виходом на пенсію вперше виплачується одноразова матеріальна допомога відповідно до Додатку №8 до Колективного договору в розмірі не більше п`яти середньомісячних плат в залежності від стажу роботи в галузі: - до 5 років одна середньомісячна заробітна плата; - від 5 до 10 років дві середньомісячні заробітні плати; - від 10 до 15 років три середньомісячні заробітні плати; - понад 15 років п`ять середньомісячних заробітних плат. Крім того, у випадку звільнення працівника за власним бажанням на пенсію у разі виникнення права на пенсію, але не пізніше як через три місяці (не враховуючи час тимчасової непрацездатності), здійснюється виплата додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті в наступних розмірах при стажі роботи в галузі: - від 15 до 20 років для жінок, від 20 до 25 років для чоловіків одна середньомісячна заробітна плата; - від 20 до 25 років для жінок, від 25 до 30 років для чоловіків дві середньомісячні заробітні плати; - від 25 до 30 років для жінок, від 30 до 35 років для чоловіків три середньомісячні заробітні плати; - від 30 до 35 років для жінок, від 35 до 40 років для чоловіків чотири середньомісячні заробітні плати; - понад 35 років для жінок, понад 40 років для чоловіків п`ять середньомісячних заробітних плат.

Як вбачається з копії протоколу № 34 комісії з установлення трудового стажу у залізничній галузі та розміру одноразової допомоги у зв`язку з виходом на пенсію від 10.07.2024, стаж роботи позивача у залізничній галузі становить 35 років 4 місяці 24 дні. Отже, відповідно до пункту 4.17 Колективного договору позивач має право на одноразову матеріальну допомогу в розмірі п`яти середньомісячних заробітних плат та додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті в розмірі чотирьох середньомісячних заробітних плат, а всього дев`яти середньомісячних заробітних плат.

Згідно з витягу із протоколу №Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року, згідно з пп.1.1.4 п.1.1 протоколу - на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, призупинено виплату інших додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги.

Відповідно до розрахунку оплати середньої зарплати ОСОБА_3 за останні два календарні місяці роботи перед звільненням складає 18 054,86 грн.

Листом за № Ц-5-1.5-25/122-25 від 04.04.2025 керівників регіональних філій, філій АТ «Укрзалізниця» повідомлено, що на виконання протоколу засідання штабу AT «Укрзалізниця» з ефективності від 28.03.2025 № Ц-1-1.5-25/47-25 щодо розроблення плану дій з операційної ефективності АТ «Укрзалізниця» та у зв`язку з проведенням заходів щодо оптимізації витрат для забезпечення фінансової стабільності товариства починаючи з 01.04.2025 та до окремого рішення керівництва виплати одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті призупинено. Наголошено про необхідність проведення роз`яснювальної роботи з працівниками, що призупинення зазначених виплат - це тимчасові, превентивні дії для забезпечення сталої роботи товариства. На період призупинення виплат рекомендовано керуватись графіком виплат працівникам AT «Укрзалізниця» одноразової матеріальної допомоги при виході на пенсію за 2024 рік та спільним роз`ясненням з Профспілкою залізничників і транспортних будівельників України від 06.09.2022 № Ц/3-91/1459/Цпроф/30-22, де зазначено про збереження права на отримання основної та додаткової матеріальної допомоги при звільненні на пенсію на період дії воєнного стану та протягом 2-ох місяців (або терміну передбаченого колективним договором) починаючи з дати припинення або скасування режиму воєнного стану. При стабілізації фінансового стану товариства зазначені виплати будуть відновлені першочергово.

Спірні правовідносини, що склались між учасниками справи, регулюються Конституцією України та КЗпП України.

Статтею 43 Конституції України установлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами (стаття 97 КЗпП України).

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

У колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг (частина друга статті 13 КЗпП України).

За приписами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Право на отримання позивачем спірних матеріальних допомог, їх розмір відповідач не оспорює. Проте роботодавець вважає, що мав право прийняти рішення про відтермінування їх виплати, що є тимчасовим заходом, викликаним збройною агресією, для забезпечення сталої роботи товариства.

Правомірність призупинення виплати спірних матеріальних допомог, передбачених колективним договором, представник відповідача обґрунтовує підпунктом 1.1.4 пункту 1.1 протокольного рішення правління від 14 березня 2022 року № Ц-54/31 «Про деякі питання оплати праці працівників АТ «Укрзалізниця».

Вказує, що відповідно до статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у редакції, яка діяла на час звільнення позивача, передбачено, що на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.

Водночас суд зауважує, що Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-IX набрав чинності 24 березня 2022 року, а тому відповідно до вимог статті 58 Конституції України його положення не могли застосовуватись відповідачем під час прийняття рішення правління від 14 березня 2022 року № Ц-54/31 «Про деякі питання оплати праці працівників акціонерного товариства «Укрзалізниця» в частині призупинення здійснення матеріальних допомог, визначених Галузевими угодами та колективними договорами.

Окрім того, постановою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 211/7338/23 залишено в силі рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2024 року, яким визнано незаконним та скасовано пункт 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14 березня 2022 року у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Зважаючи на викладене, підпункт 1.1.4 пункту 1.1 протокольного рішення правління від 14 березня 2022 року № Ц-54/31 «Про деякі питання оплати праці працівників акціонерного товариства «Укрзалізниця», який скасовано рішенням суду, що набрало законної сили, не є підставою для відтермінування виплати позивачу спірних матеріальних допомог.

Інших рішень правління АТ «Укрзалізниця» про зупинення виплати матеріальних допомог, передбачених пунктом 4.17, 7.23 Колективного договору, відповідачем суду не надано.

Також суд не бере до уваги лист члена правління АТ «Укрзалізниця» Л. Гриценко від 04 квітня 2025 року № Ц-5-1.5-25/122-25 щодо призупинення з 01 квітня 2025 року виплати відповідних матеріальних допомог, оскільки такий лист не є належним доказом зупинення дії положень колективного договору за ініціативою роботодавця у розумінні статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Указаний лист, на відміну від рішень правління АТ «Укрзалізниця», не є рішенням правління товариства та лише містить посилання на протокол засідання штабу АТ «Укрзалізниця» з ефективності від 28 березня 2025 року № Ц-1-1.5-25/47-25.

Із урахуванням викладеного суд вважає, що після скасування рішенням суду у справі № 211/7338/23, яке набрало законної сили, підпункту 1.1.4 пункту 1.1 протокольного рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року № Ц-54/31 у частині зупинення виплати матеріальної допомоги, передбаченої колективними договорами, відповідач безпідставно відтермінував виплату позивачу одноразової матеріальної допомоги у розмірі дев`яти середньомісячних заробітків у зв`язку з виходом на пенсію.

При цьому, цим рішенням роботодавця не передбачено зупинення положень колективних договорів, які передбачають виплату одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи у галузі при звільненні вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію.

Інших рішень правління АТ «Укрзалізниця» про зупинення виплати матеріальних допомог, передбачених пунктом 4.17, 7.23 Колективного договору, відповідачем суду не надано.

За наданою представником відповідача копії витягу з протоколу № Ц-82/63 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.10.2024 правлінням АТ «Укрзалізниця» прийнято рішення про відновлення виплат одноразової матеріальної допомоги, виплата якої була призупинена відповідно до підпункту 1.1.4 пункту 1 рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 (протокол № Ц-54/31 Ком.т.), працівникам АТ «Укрзалізниця», які звільнились/будуть звільнені у період з січня до грудня 2024 в порядку черговості та з урахуванням визначених цим рішенням умов.

Відповідно до пункту 2 зазначеного рішення нарахування та виплату матеріальної допомоги передбачено проводити в хронологічній послідовності відповідно до дати звільнення працівника вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, починаючи з листопада 2024 року згідно з графіком погашення, який мав бути затверджений та доведений додатково директором з управління персоналом та соціальної політики АТ «Укрзалізниця».

Водночас відповідно до статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» рішення роботодавця має ухвалюватися виконавчим органом АТ «Укрзалізниця». Згідно з пунктом 89 Статуту АТ «Укрзалізниця» (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2025 року № 615) таким органом є правління товариства, а не штаб з ефективності.

Крім того, зазначений лист сформовано після звільнення позивача.

Із урахуванням викладеного суд вважає, що після скасування рішенням суду у справі № 211/7338/23, яке набрало законної сили, підпункту 1.1.4 пункту 1.1 протокольного рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року № Ц-54/31 у частині зупинення виплати матеріальної допомоги, передбаченої колективними договорами відповідач безпідставно відтермінував виплату позивачу одноразової матеріальної допомоги у розмірі дев`яти середньомісячних заробітків у зв`язку з виходом на пенсію.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно не виплатив позивачу при звільненні одноразову матеріальну допомогу у зв`язку з виходом на пенсію, передбачену пунктом 4.17 Колективного договору, у розмірі дев`яти середньомісячних заробітних плат, право на яку та її розмір відповідач не оспорює.

Також суд звертає увагу на те, що у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що «виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо)».

Викладене дає підстави для висновку про те, що стаття 116 Кодексу законів про працю України зобов`язує роботодавця виплатити працівнику у день його звільнення усі види належних йому від роботодавця виплат, право на які передбачено як законодавством, так і колективним договором, іншими локальними актами. Жодних застережень з приводу того, що належні до виплати звільненому суми мають належати до фонду оплати праці указана норма не містить.

Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать, у тому числі відповідно до умов колективного договору. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП відповідальність.

Такий висновок відповідає правовому висновку, викладеному Верховним Судом у постанові від 30 червня 2021 року у справі № 759/10613/20.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача слід стягнути одноразову матеріальну допомогу в розмірі дев`яти середньомісячних заробітків в сумі 162 493,74 грн.

Суму нарахованих, але не випалених коштів позивач дізнався відповідно до листа від 24.06.2026, що у судовому засіданні також підтвердила представник відповідача, а до суду він звернувся 14.07.2026, тобто строк, передбачений ст. 233 КЗпП України не пропустив.

Щодо вимоги про стягнення заохочувальної виплати у розмірі посадового окладу з нагоди 60-річчя з дня народження, суд зазначає наступне.

Протоколом засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 21.12.2021 №Ц-56/143 було затверджено положення про оплату праці працівників Акціонерного товариства «Українська залізниця».

Пунктом 8.1 розділу 8 «Інші заохочувальні виплати та винагороди» положення про оплату визначено, що одноразове заохочення за сумлінну працю з нагоди ювілею віднесено до інших заохочувальних виплат.

Пунктом 8.3. положення встановлено, що рішення щодо виплати працівнику інших заохочувальних виплат та винагород приймається керівником підрозділу на підставі протокольного рішення комісії з питань оплати праці відповідного рівня управління (розділ 10 цього Положення) за погодженням з відповідним профспілковим органом.

Згідно пункту 8.8. положення про оплату праці працівників Акціонерного товариства «Українська залізниця», працівникам підрозділу можуть бути нараховані та виплачені одноразові заохочення до ювілейних дат працівників (50, 60, 70 років) залежно від стажу роботи в АТ «Укрзалізниця» та посадового окладу (тарифної складової), зокрема, у розмірі 100% окладу при стажі роботи понад 15 років. Стаж роботи визначається на підставі даних трудової книжки за методикою, передбаченою порядком визначення стажу роботи, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років. Клопотання (подання) подає керівник із зазначенням загальних підсумків оцінювання результатів роботи працівника.

Відповідно до пункту 10.15 положення про оплату, комісія з питань оплати праці: приймає рішення щодо встановлення, виплати та розміру винагороди за підсумками роботи за рік, премії за виконання важливих і особливо важливих завдань, одноразових заохочень, не пов`язаних з конкретними результатами праці; приймає рішення щодо інших питань оплати праці в частині встановлення, позбавлення, розміру виплат

Згідно пункту 10.18. положення, протокольне рішення комісії вводиться в дію наказом керівника відповідного рівня за погодженням з відповідним профспілковим органом.

Виходячи з вище наведеного, суд вважає, що прийняття рішення про нарахування та виплату одноразового заохочення з нагоди 60-річчя з дня народження є виключно правом, а не обов`язком відповідача. Відтак суд не наділений повноваженнями підміняти собою відповідача при вирішенні питання щодо доцільності нарахування та виплати такого заохочення, а також зобов`язувати відповідача приймати позитивне рішення з цього питання. Згідно матеріалів справи рішення щодо виплати ОСОБА_3 заохочення за сумлінну працю з нагоди ювілею з дня народження відсутнє.

Отже, оскільки законодавством та локальними нормативними актами не встановлено безумовного обов`язку відповідача здійснити зазначену виплату, підстави для задоволення позовних вимог про зобов`язання нарахувати та виплатити одноразове заохочення з нагоди 60-річчя з дня народження відсутні.

Суд також дійшов висновку про стягнення заявленого розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за шість місяців, з таких підстав.

За приписами статті 117 КЗпП України відповідальність за затримку розрахунку при звільненні настає за наявності вини роботодавця, а обов`язок доведення її відсутності покладається саме на нього.

Відповідач, заперечуючи порушення вимог статей 47, 116 КЗпП України, посилається на відсутність вини та наявність форс-мажорних обставин, підтверджених листом Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 905/857/19, належним доказом форс-мажору є виключно сертифікат, виданий у порядку статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», при чому такі обставини мають індивідуальний характер і підлягають доведенню щодо конкретного зобов`язання.

Наданий відповідачем лист торгово-промислової палати не є таким сертифікатом і не підтверджує неможливість виконання обов`язку саме у спірних правовідносинах, а відтак не є належним доказом відсутності вини.

Отже вказаний лист не є достатнім та належним доказом на підтвердження настання обставин непереборної сили на дату звільнення позивача з роботи як підстави для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання обов`язку, визначеного статтею 116 КЗпП України, що свідчить про обґрунтованість вимог позивача.

Відповідно до статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Звертаючись до суду з наведеним позовом ОСОБА_3 зазначив, що загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 108 329,16 грн. Обраховуючи вказану суму позивач виходив із середньомісячної заробітної плати у розмірі 18 054,86 грн.

Оцінюючи зазначені сторонами розміри середнього заробітку суд доходить висновку, що саме наданий відповідачем розрахунок містить вихідні дані для обрахунку середнього заробітку позивача, зокрема дані щодо заробітної плати за останні два місяці її роботи до звільнення, а також кількість відпрацьованого за цей період часу.

Отже, суд уважає доведеним розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 108 329,16 грн.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц розтлумачила зміст статті 117 КЗпП України та сформулювала висновок, що відшкодування, передбачене цією нормою права, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаційний характер, а її заходи спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого (пункти 81, 82 постанови).

З огляду на компенсаційний характер відповідальності за статтею 117 КЗпП України Велика Палата Верховного Суду у пунктах 87 та 92 постанови у справі № 761/9584/15-ц дійшла висновку, що «виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України».

Велика Палата сформулювала змістові критерії, які суд має враховувати при вирішенні питання про зменшення розміру відшкодування (пункт 91 постанови):

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- імовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність імовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Ці критерії спрямовані на досягнення справедливого балансу між інтересами працівника, який має право на компенсацію, та інтересами роботодавця, аби відповідальність не була надмірною.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2025 року у справі №489/6074/23 виснувала, що «обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом №2352-IX від 01.07.2022, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати.

Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців».

Виходячи із принципів розумності, справедливості та пропорційності, враховуючи конкретні обставини цієї справи, суд уважає, що стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки при звільненні у розмірі 108 329,16 грн. є пропорційним наслідкам порушення, тобто, є пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків.

При поданні позову позивачем судовий збір не був сплачений з посиланням на п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого звільняються від сплати судового збору позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України встановлено, що у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 244, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), представник позивача Лещенко Олена Леонідівна (20022, Черкаська область, Уманський район, с-ще Верхнячка, вул. Миру, 4), до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) про стягнення невиплачених при звільненні коштів задовольнити частково.

Стягнути із Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_3 невиплачену при звільненні одноразову матеріальну допомогу в розмірі дев`яти середньомісячних заробітків, що становить 162 493,74 грн.;

стягнути із Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 108 329,16 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути із Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір у розмірі 2708,23 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Михайло ОРЕНДАРЧУК