Рішення № 140226997, 29.09.2026, Вишгородський районний суд Київської області

29.09.2026 Справа № 363/2541/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

судді Олійник С.В.,

за участі секретаря Захарової Н.В.,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м. Вишгороді цивільну справу в залі суду в м. Вишгород за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

23 квітня 2026 року позивач звернувся з позовом до суду до відповідача та просить суд стягнути заборгованість за кредитом №18.08.2025-100000871 у розмірі 62 400 грн та судові витрати по сплаті судового збору 2 662 грн 40 коп.

В обґрунтування позову посилається на те, що 18 серпня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» і ОСОБА_1 укладено в електронній формі кредитний договір (оферти) про надання кредиту у розмірі 20 000 грн строком на 217 днів шляхом перерахування коштів на електронний платіжний засіб № НОМЕР_1 . ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконав належним чином і надав кредитні кошти в користування ОСОБА_1 . Відповідачем була проведена часткова сплата по вищевказаному кредитному договору на 4 000 грн, однак позичальник свої зобов`язання належним чином не виконує й станом на дату подання позовної заяви утворилась заборгованість в розмірі 62 400 грн, з них: заборгованість по тілу кредиту 20 000 грн, заборгованість по процентам 27 000 грн, заборгованість по комісії 1 800 грн, заборгованість по додатковим комісіям (за обслуговування кредитної заборгованості) 3 600 грн, заборгованість по відсоткам, нарахованим по ст. 625 ЦК України 10 000 грн.

Процесуальні дії та рішення у справі.

20 травня 2026 року до суду надійшли заперечення відповідача, в яких зазначено, що за кредитним договором № 18.08.2025-100000871 від 18.08.2025 року відповідач 17.09.2025 року сплатив позивачу 4 000 грн. Відповідно до умов договору строк кредитування становив 30 днів, після чого відповідач допустив прострочення виконання зобов`язання. Станом на час розгляду справи позивач просить стягнути 62 400 грн, з яких 20 000 грн основна сума кредиту, решта проценти, комісії та інші платежі. Відповідач позов визнає частково та вважає, що до стягнення підлягає лише 16 000 грн основного боргу. Відповідач зазначає, що сплачені 17.09.2025 року 4 000 грн, з урахуванням умов договору та законодавства, мають бути зараховані в рахунок погашення основного зобов`язання, у зв`язку з чим залишок кредиту становить 16 000 грн.Крім того, відповідач є військовослужбовцем, а тому відповідно до законодавства під час дії воєнного стану звільняється від сплати процентів, штрафів, пені та інших платежів, передбачених кредитним договором.Також відповідач заперечує проти стягнення комісій за надання та обслуговування кредиту, оскільки позивач не надав доказів наявності конкретних послуг, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, за які встановлено відповідну плату. За таких обставин положення договору щодо стягнення відповідних комісій є нікчемними відповідно до Закону України «Про споживче кредитування». З огляду на викладене, відповідач вважає вимоги позивача про стягнення 62 400 грн необґрунтованими в частині, що перевищує фактичний залишок основного боргу. У зв`язку з цим відповідач просить суд задовольнити позов частково у розмірі 16 000 грн, а в решті позовних вимог відмовити.

29 травня 2026 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що відповідач здійснив часткову оплату за кредитним договором у розмірі 4 000 грн, що була врахована позивачем під час визначення остаточного розміру заборгованості. Позивач посилається на положення статей 534, 536 ЦК України та зазначає, що у разі недостатності платежу він зараховується відповідно до встановленої законом черговості, якщо інше не передбачено договором.Щодо комісії за надання кредиту позивач зазначає, що вона є платою за послугу з перерахування кредитних коштів на рахунок, зазначений позичальником, із використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу. Відповідач мав можливість отримати кредит у відділенні ТОВ «Споживчий центр» без сплати такої комісії. Стосовно комісії за обслуговування кредитної заборгованості позивач зазначає, що вона охоплює інформаційні, консультаційні та інші послуги, пов`язані з обслуговуванням кредиту, які, на думку позивача, не належать до безоплатної інформації, передбаченої законом. Позивач також посилається на те, що відповідач підписав кредитний договір, був ознайомлений з його умовами та не оскаржував положення щодо комісій. У зв`язку з цим позивач вважає вимоги про стягнення передбачених договором комісій обґрунтованими.

23 червня 2026 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме квитанції щодо часткової оплати ОСОБА_1 кредиту.

03 вересня 2026 року до суду від представника відповідача надійшли доповнення до заперечень, у яких зазначено, що відповідач частково визнає позов. За кредитним договором № 18.08.2025-100000871 від 18.08.2025 року відповідач отримав 20 000 грн. 17.09.2025 року ним сплачено 4 000 грн, а 12.06.2026 року та 23.06.2026 року по 2 000 грн, у зв`язку з чим станом на час розгляду справи залишок основного боргу становить 12 000 грн. Відповідач зазначає, що є військовослужбовцем, проходить військову службу за призовом під час мобілізації та бере участь у виконанні бойових завдань. У зв`язку з цим, відповідно до законодавства, під час дії воєнного стану він звільняється від сплати процентів, штрафів, пені та інших платежів за кредитним договором. Крім того, відповідач посилається на практику Верховного Суду, відповідно до якої проценти за користування кредитом можуть нараховуватися лише протягом строку дії кредитного договору. Оскільки строк дії договору становить 217 днів, нарахування процентів після його закінчення є необґрунтованим. Також відповідач заперечує проти стягнення комісій, оскільки позивач не надав доказів наявності та погодження конкретних послуг, за які вони встановлені. У зв`язку з цим положення договору щодо відповідних комісій, на думку відповідача, є нікчемними відповідно до Закону України «Про споживче кредитування». З огляду на викладене відповідач вважає вимоги про стягнення 62 400 грн необґрунтованими та просить суд задовольнити позов частково у розмірі 12 000 грн основного боргу, у решті вимог відмовити, судовий збір з нього не стягувати, розстрочити сплату заборгованості на 12 місяців та стягнути з позивача 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

17 вересня 2026 року до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення, у яких зазначено, що витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та обґрунтовані відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України. Позивач вважає заявлені відповідачем витрати на правничу допомогу в розмірі 8 000 грн завищеними та неспівмірними зі складністю справи, обсягом наданих послуг і ціною позову.У зв`язку з цим, у разі задоволення вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу, просить суд зменшити їх розмір до 3 000 грн, з яких 2 000 грн за підготовку пояснень та 1 000 грн за участь у судовому засіданні.

Позиції учасників справи.

Представник позивача у позовній заяві просив розгляд справи проводити у його відсутність, позовні вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач та його представник ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник відповідача подала до суду заяву про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

18 серпня 2025 року ТОВ «Споживчий центр» (кредитодавцем) складено пропозицію про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферту), відповідно до якої кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у розмірі та на умовах, визначених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти і комісії (п. 3.1). Відповідно до п.п. 3.33.3.2, 3.3.53.3.8 оферти дата та сума кредиту, строк кредитування, дата його повернення, проценти за користування кредитом і графік платежів визначаються у заявці, яка є невід`ємною частиною оферти.

18 серпня 2025 року позичальник акцептував пропозицію про укладення кредитного договору, підтвердивши, що ознайомився з його умовами, розуміє їх та погоджується на їх виконання. Акцепт здійснено шляхом підписання договору одноразовим ідентифікатором (кодом із SMS-повідомлення).

18 серпня 2025 року сформовано заявку до кредитного договору № 18.08.2025-100000871, відповідно до якої договір укладено в електронній формі в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Заявка є невід`ємною частиною оферти, з умовами якої позичальник ОСОБА_1 ознайомився того ж дня. За умовами договору ТОВ «Споживчий центр» є кредитодавцем, а ОСОБА_1 позичальником. Кредит надано 18.08.2025 року в сумі 20 000 грн строком на 217 днів, з кінцевою датою повернення 22.03.2026 року. Продовження строку кредитування договором не передбачено. Договором встановлено фіксовану процентну ставку «Стандарт» у розмірі 1 % за кожен день користування кредитом протягом перших трьох чергових періодів та процентну ставку «Економ» у розмірі 0,5 % за кожен день користування кредитом у наступних періодах. Також передбачено комісію за надання кредиту в розмірі 9 % від суми кредиту, що становить 1 800 грн, та комісію за обслуговування кредитної заборгованості 1 800 грн у кожному з двох наступних чергових періодів. Згідно з п. 12 договору денна процентна ставка становить 0,72 %, орієнтовна реальна річна процентна ставка 3095,67 %, а орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 51 353,87 грн, у тому числі загальні витрати за кредитом 31 353,87 грн. Пунктом 17 договору передбачено відповідальність позичальника за прострочення виконання грошових зобов`язань у вигляді процентів річних у розмірі 170 000 % річних від суми простроченої заборгованості за весь час прострочення відповідно до ст. 625 ЦК України. Водночас договором встановлено обмеження таких нарахувань: не більше 300 грн за один день прострочення, а також передбачено, що проценти річних не нараховуються, якщо сума простроченого зобов`язання становить менше 100 грн. Сукупний розмір процентів річних та інших платежів за порушення зобов`язань не може перевищувати встановленого законом максимального обмеження.

Згідно з повідомленням ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 06.04.2026 року, 18.08.2025 року на платіжну картку позичальника перераховано 20 000 грн із призначенням платежу: «видача за договором кредиту № 18.08.2025-100000871».

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 06.04.2026 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 62 400 грн, з яких: 20 000 грн основний борг, 27 000 грн проценти за користування кредитом, 10 000 грн проценти відповідно до ст. 625 ЦК України, 5 400 грн комісії.

Згідно з квитанціями про сплату від 17.09.2025 року на суму 4 000 грн, від 12.02.2026 року на суму 4 000 грн та від 23.06.2026 року на суму 2 000 грн встановлено, що ОСОБА_1 здійснено платежі за кредитним договором № 18.08.2025-100000871. На підтвердження зазначеного до матеріалів справи долучено відповідні квитанції із призначенням платежу: «сплата по договору № 18.08.2025-100000871 від ОСОБА_1 ».

Із довідка № 1011 ві 17.02.2025, відповідач перебуває на військовій службі по мобілізації з 08.02.2023 по теперішній час

Застосовані норми права.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (абз. 1 ч. 1). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (абз. 1 ч. 2).

За змістом ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як зазначено у ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

В ч. 1 ст. 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як зазначено у ч. 1 ст. 1048 ЦК України, норми якої в силу ч. 2 ст. 1054 ЦК України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За приписами ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1). Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ч. 2).

За приписами ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (п. 5); електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6).

Як зазначено у ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч. 1). Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. (ч. 3). Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (абз. 1 ч. 12).

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час, а Договір укладено 30.04.2025, тобто після введення воєнного стану.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що сфера дії цього закону поширюється на: військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів), які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей.

Згідно п. 19 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб, які належать до учасників бойових дій, належать військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан на території України, який продовжено і на теперішній час.

У відповідності до пункту 15 ст. 14 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Мотиви та висновки суду.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що кредитний договір є двосторонньою угодою і має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит (певну грошову суму) та набуває право вимоги на повернення наданих грошових коштів і сплати процентів, а позичальник несе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту і сплати процентів.

Тобто, кредитний договір є відплатним, тому позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами.

Між позивачем та відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора укладено електронний кредитний договір в якому визначено порядок та умови надання / повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами та інші умови.

Зазначений кредитний договір містить персональні дані відповідача, зокрема, місце проживання, номер мобільного телефону, інформацію про місце роботи, паспортні дані та реєстраційний номер облікової картки платника податків.

На підставі цього договору відповідач отримав від позивача кредитні кошти, тобто позивач виконав свої зобов`язання і надав кредит, однак відповідач не в повній мірі виконав взяті на себе зобов`язання і не повернув позивачу кредит та платежі за користування кредитом у визначений строк та розмірах у зв`язку з чим у нього й виникла перед позивачем заборгованість.

Судом встановлено, що 18.08.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 шляхом укладення електронного правочину за допомогою одноразового ідентифікатора укладено кредитний договір №18.08.2025-100000871, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 20 000 грн строком до 22.03.2026.

Факт укладення договору та отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується матеріалами справи, зокрема заявкою, акцептом відповідача та документами про перерахування 18.08.2025 на його платіжну картку 20 000 грн. Отже, позивач свої зобов`язання за договором виконав.

Разом з тим суд бере до уваги надані відповідачем квитанції про часткове погашення заборгованості за договором на загальну суму 10 000 грн, а саме: 4 000 грн, 4 000 грн та 2 000 грн. Вказані платежі підтверджені належними доказами та позивачем не спростовані.

Таким чином, з урахуванням отриманих 20 000 грн та здійснених відповідачем платежів, сума неповернутого тіла кредиту становить 10 000 грн.

Суд також встановив, що ОСОБА_1 з 08.02.2023 проходить військову службу, що підтверджується наданими ним доказами. Отже, на момент укладення кредитного договору та виникнення спірних правовідносин відповідач мав статус військовослужбовця.

Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які відповідають визначеним законом умовам, у тому числі призваним на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, не нараховуються штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом, крім прямо визначених законом винятків. Доказів того, що спірний кредит належить до таких винятків, позивачем не надано.

Крім того, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України на період дії воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, а також від сплати неустойки за прострочення виконання грошового зобов`язання.

З огляду на наведене, суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення процентів за користування кредитом, процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, а також пені та інших платежів, пов`язаних із простроченням виконання зобов`язання, задоволенню не підлягають.

Щодо комісії за обслуговування кредитної заборгованості суд враховує, що така комісія є платежем, пов`язаним із обслуговуванням кредиту, а позивач не довів наявності конкретних додаткових послуг, фактично наданих відповідачу за таку плату, та їх погодження сторонами у спосіб, що відповідає вимогам законодавства про споживче кредитування. Тому вимога про її стягнення також є необґрунтованою.

Водночас комісія за надання кредиту в розмірі 1 800 грн була прямо передбачена умовами укладеного договору. За відсутності належних доказів її сплати відповідачем та з урахуванням встановлених судом обставин ця сума підлягає стягненню на користь позивача.

Таким чином, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

З ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 11 800 грн, з яких 10 000 грн неповернута сума основного боргу та 1 800 грн комісія за надання кредиту. У задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.

Щодо судових витрат.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати у разі часткового задоволення позову розподіляються пропорційно до розміру задоволених вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Оскільки позов задоволено на 18,91 %, сума судового збору, яка підлягала б розподілу, становить 503,45 грн. Водночас ОСОБА_1 є військовослужбовцем та відповідно до пункту 12 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору. Тому відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в сумі 503,45 грн підлягають компенсації за рахунок держави.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує надані відповідачем докази їх понесення на суму 8 000 грн, а також положення статей 137, 141 ЦПК України. З огляду на незначну складність справи, її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження, обсяг виконаних адвокатом робіт та принципи розумності й співмірності, суд вважає заявлену суму завищеною. З урахуванням наведеного суд вважає обґрунтованим розмір витрат на професійну правничу допомогу 3 000 грн, які підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

Щодо розстрочення виконання рішення.

Пунктом 2 частини сьомої статті 265 ЦПК України передбачено, що в разі необхідності в резолютивній частині рішення зазначається про надання відстрочення або розстрочення його виконання.

Відповідно до частини першої статті 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання рішення, про що зазначає в рішенні.

Питання відстрочення та розстрочення виконання судового рішення врегульовано статтею 435 ЦПК України. Згідно з частиною третьою цієї статті підставою для відстрочення або розстрочення виконання рішення є обставини, що істотно ускладнюють його виконання або роблять його неможливим. При цьому суд враховує, зокрема, матеріальний стан фізичної особи та інші обставини, передбачені законом.

Вирішуючи питання про розстрочення виконання рішення, суд враховує, що відповідач просив надати розстрочку, посилаючись на те, що він є діючим військовослужбовцем та не має можливості одноразово сплатити присуджену суму.

З урахуванням наведеного суд вважає, що перебування відповідача на військовій службі є обставиною, яка істотно ускладнює одноразове виконання рішення, а тому наявні підстави для його розстрочення строком на дванадцять місяців.

При цьому розстрочення не звільняє відповідача від виконання рішення, а лише встановлює порядок його виконання частинами.

Отже, виконання рішення в частині стягнення 11 800 грн підлягає розстроченню на 12 місяців: 11 щомісячних платежів по 983,33 грн та останній платіж у розмірі 983,37 грн, починаючи з першого числа місяця, наступного за місяцем набрання рішенням законної сили.

Керуючись ст.ст 137, 141, 258259, 263265, 267, 435 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №18.08.2025-100000871 від 18.08.2025 року в розмірі 11 800 грн.

Судові витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 503 грн 45 коп. компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн.

Розстрочити ОСОБА_1 виконання рішення суду в частині стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованості за кредитним договором №18.08.2025-100000871 від 18.08.2025 року в розмірі 11 800 грн строком на 12 місяців, шляхом сплати 11 щомісячних платежів по 983 грн 33 коп. та останнього платежу в розмірі 983 грн 37 коп., починаючи з першого числа місяця, наступного за місяцем набрання рішенням суду законної сили.

У частині інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд, або безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ: 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя С.В. Олійник