Постанова № 140226455, 01.10.2026, Старовижівський районний суд Волинської області

Справа № 168/602/26

Провадження № 3/168/291/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року сел. Стара Вижівка

Суддя Старовижівського районного суду Волинської області Малюта А.В., розглянувши матеріали, які надійшли від сектору поліцейської діяльності № 3 (сел. Стара Вижівка) Ковельського районного управління поліції ГУНП у Волинській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

жителя

АДРЕСА_1 ,

непрацюючого,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

05 липня 2026 року о 18.13 год. ОСОБА_1 в с. Кукуріки по вул. Незалежності, Ковельського району, Волинської області керував мотоциклом марки «Lifan LF 175», д.н.з НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Мав ознаки алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук. Огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння зі згоди ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу проводився у встановленому законом порядку із застосуванням приладу газоаналізатора марки «Alkotest Drager АRCD-0498». Проба позитивна 0.57%. В подальшому ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду у медичному закладі. Бо спочатку надав згоду, однак через декілька хвилин, відійшовши від працівників поліції, почав втікати від них і втік.

Чим порушив вимоги пункту 2.9 (а) Правил дорожнього руху України. За що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП.

До початку судового засідання захисник ОСОБА_1 - адвокат Ткаченко О.П. подав клопотання про визнання доданих до справи доказів незаконними та недопустимими, визнання причини зупинки безпідставною, про визнання результатів огляду недійсним,додав інструкцію газоаналізатора марки «Drager Alkotest 6810», та відповідь на його адвокатський запит щодо операцій зазначеного приладу із серійним номером АRCD-0489. В той же час судом встановлено, що при визначенні стану алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 на місці зупинки застосовувався газоаналізатор марки «Alkotest Drager» із серійним номером марки АRCD-0498, який є відмінний від зазначеного захисником Ткаченко О.П.

Також до початку судового адвокат Ткаченко О.П. подав клопотання про закриття провадження по справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Своє клопотання мотивував тим, що: відсутні належні та допустимі докази вини у порушенні пункту «а» 2.9 ПДР; безпідставна зупинка; не повідомили ознак алкогольного сп`яніння, а просто так запропонували пройти огляд; порушення інструкції експлуатації газоаналізатора через відсутність контрольного відбору повітря на нуль та його непридатність до експлуатації; порушення поліцейськими вимог статті 256 КУпАП щодо роз`яснення прав та обов`язків.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вказав, що погодився пройти тест на стан алкогольного сп`яніння, але не погодився їхати в медичний заклад. Підтвердив, що потім почав втікати і забіг у подвір`я. Працівники поліції його вдогін попередили, що на нього буде складено протокол за частиною 1 статті 130 КУпАП.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Ткаченко О.П. (в режимі відеоконференції) підтримав свої клопотання. Просив визнати додані поліцейським до справи докази - недопустимими та недостовірними доказами та не приймати їх до уваги при ухваленні судового рішення.

Окрім цього, просив закрити провадження по справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Бо відсутні законні підставі про зупинку ОСОБА_1 , працівниками поліції не була виконана директива про підставність зупинки, під час тестування Драгером не було здійснено пробного відбору (тестування), а результати тестування можуть мати похибку. Окрім того, заявив клопотання про розмежування 2.9 (а) від пункту 2.9 ПДР України. Бо вважає, що поліцейським слід було скласти протокол за порушення пункту 2.5 ПДР України. (відмова від проходження медичного огляду на стан сп`яніння), а не за пунктом 2.9 (а) ПДП України.

Тому просив провадження у справі закрити за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за частиною 1 статті 130 КУпАП на підставі пункту 2 частини 1 статті 247 КУпАП.

Заслухавши думку ОСОБА_1 та адвоката Ткаченка О.П., дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Згідно з положеннями статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Законність підстав зупинки транспортного засобу не охоплюється диспозицією статті 130 КУпАП, а відтак не підлягає доказуванню у даній справі. Об`єктивна сторона вказаного адміністративного правопорушення не містить у собі елементи іншого правопорушення, а тому кваліфікація діянь особи здійснюється самостійно від інших видів адміністративної відповідальності.

Суд вважає за необхідне зазначити, що незгода водія із причинами зупинки не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, оскільки такий обов`язок прямо передбачений пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України та не пов`язаний з причиною зупинки транспортного засобу.

Крім цього, судом встановлено, що під час вимоги щодо проходження огляду ОСОБА_1 поліцейським було застосовано технічні засоби відеозапису і матеріали таких записів долучено до протоколу про адміністративне правопорушення. Оскільки всі дії з приводу пропозиції проходження ОСОБА_1 огляду були зафіксовані на відеозапис, який долучений до справи та містить фіксацію усієї процедури.

Як вбачається з матеріалів справи працівниками поліції застосовувались технічні засоби відеозапису 008,009 та газоаналізатор марки «Alkotest Drager АRCD-0498. Вказана обставина чітко зафіксована на цифровому носії (оптичному диску), який долучений до матеріалів справи.

Долучений до матеріалів справи відеозапис не містить даних, які би свідчили про те, що такий, у розумінні статті 251 КУпАП, є неналежним доказом у справі.

Суд під час судового розгляду безпосередньо дослідив всі докази та відеозапис і встановив, що даний відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, а тому він та решта доказів по справі є належними та допустимими доказами вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 .

Щодо стосується посилань захисника ОСОБА_1 - адвоката Ткаченка О.П. на: 1. Відсутні належні та допустимі докази вини у порушенні п.«а» 2.9 ПДР; 2. Безпідставна зупинка; 3. Не повідомили ознак алкогольного сп`яніння ,а просто так запропонували пройти огляд; 4. Порушення інструкції експлуатації газоаналізатора через відсутність контрольного відбору повітря на нуль та його непридатність до експлуатації; 5. Щодо похибки алкотестера та неправильної кваліфікації пунктів ПДР України; 6. Порушення поліцейськими вимог статті 256 КУпАП щодо роз`яснення прав та обов`язків, то суд відхиляє їх за безпідставністю, вважає їх надуманими, а самі вони спростовуються матеріалами справи.

Зокрема, суд висновує таке.

Щодо відсутні належні та допустимі докази вини у порушенні пункту «а» 2.9 ПДР.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення доводиться дослідженими в судовому засіданні доказами. А саме: протоколом серії ЕПР1 № 711474 від 05 липня 2026 року, результатом тестування (0,57 проміле), актом огляду на стан алкогольного сп`яніння, направленням на огляд водія з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння та відеозаписом події правопорушення з нагрудної камери поліцейського. Наданий відеозапис є належним i допустимим доказом в справі, оскільки в повному обсязі відображає відомості про вчинення правопорушення.

Згідно з результату тестування на стан сп`яніння ОСОБА_1 , який міститься в матеріалах справи, результат тесту склав 0,57 проміле. А отже прилад газоаналізатор марки «Alkotest Drager АRCD-0498», маючи допустиму похибку +/- 0,04 проміле, з урахуванням похибки приладу перевищує границі допустимої норми 0.20 проміле.

Щодо безпідставної зупинки.

Доводи про незаконну зупинку транспортного засобу спростовуються матеріалами відеозапису, згідно якого підставою зупинки транспортного засобу стали механічні пошкодження, що повідомлялося працівниками поліції водієві. При цьому закон не вимагає того, що в кожному випадку зупинки транспортного засобу має складатися адміністративний матеріал. Крім того, зупинка здійснювалася під час дії воєнного стану, що дає право працівникам поліції здійснювати перевірку транспортних засобів.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на існування усталеної на даний час судової практики у справах в категорії адміністративних правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП.

Так, у постанові Хмельницького апеляційного суду від 26 грудня 2024 року в справі №680/495/24 було зазначено наступне: стосовно доводів сторони захисту про перевищення працівником поліції своїх службових обов`язків, яке полягає у незаконній зупинці транспортного засобу, що потягло безпідставне проведення огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння у водія, то апеляційний суд з таким твердженням погодитися не може. Так, Хмельницький апеляційний суд неодноразово зазначав, що законність підстави зупинки транспортного засобу не охоплюється диспозицією статті 130 КУпАП і дії працівників поліції щодо законності таких підстав зупинки можуть бути оскаржені в окремому порядку, зокрема, в адміністративному із наданням суду відповідних доказів на підтвердження таких обставин (зокрема, постанови у справах №688/1959/20, №686/8878/20, №672/1223/23, № 686/28677/23). У зв`язку із чим апеляційний суд не вбачає підстав відступати від згаданої сталої практики.

У постанові Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року у справі №759/19292/23 було зазначено: посилання апелянта на те, що працівниками поліції було порушено вимоги статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», оскільки працівники поліції безпричинно зупинили транспортний засіб під керуванням особи (05.18. год.) та не поінформували його про конкретну причину зупинення транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті, не ґрунтуються на вимогах закону, позаяк незалежно від причини зупинки транспортного засобу, поліцейські, виявивши у водія ознаки сп`яніння чи іншого хворобливого стану, який свідчить про зниження уваги та швидкості реакції водія, з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, зобов`язані вчинити дії по перевірці стану водія на предмет перевірки дотримання водієм вимог підпунктів "а" та "б" пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, а водій, відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху, повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Окрім того, відповідно до положень п.п.1, 3 ч.1 статті 23 ЗУ "Про національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Згідно із постановою Тернопільського апеляційного суду від 11 липня 2025 року у справі №595/804/25: посилання на недопустимість доказів з підстав, на думку апелянта, неправомірної зупинки транспортного засобу, є безпідставними, оскільки незгода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, оскільки такий обов`язок прямо передбачений Правилами дорожнього руху України та не пов`язаний з причиною зупинки транспортного засобу.

У постанові Одеського апеляційного суду від 27 серпня 2025 року у справі № 505/1412/25 зазначено: довід скарги щодо не повідомлення про причини зупинки транспортного засобу є необґрунтованим, оскільки з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, не згода водія із причинами зупинки або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, і такий обов`язок не впливає на причину зупинки. Неправомірна зупинка працівниками поліції транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою притягнення таких працівників до відповідальності. Проте, якщо при цьому з`ясувалось, що водій перебував з ознаками сп`яніння, то факт неправомірної зупинки його працівниками поліції, не звільняє водія від обов`язку виконання вимог п. 2.5 ПДР України.

Подібна за змістом правова позиція була висловлена Чернігівським апеляційним судом у постановах від 17 березня 2025 року у справі №738/2704/24, від 17 березня 2025 року у справі №747/398/24 та від 19 лютого 2025 року у справі №750/17801/24; Одеським апеляційним судом у постанові від 19 серпня 2024 року у справі № 512/961/23 та від 19 серпня 2024 року у справі № 947/36081/23; Київським апеляційним судом у постанові від 09 червня 2025 року у справі № 375/885/25, від 09 грудня 2024 року у справі № 369/9223/24, від 05 жовтня 2023 року у справі № 760/17715/22 та від 19 червня 2023 року у справі № 379/430/23; постанові Тернопільського апеляційного суду від 22 липня 2025 року у справі № 607/10583/25 та від 30 червня 2025 року у справі № 596/235/25; у постановах Харківського апеляційного суду від 17 червня 2025 року у справі № 643/8653/24 та від 03 червня 2025 року у справі № 645/1374/25; постановах Сумського апеляційного суду від 25 липня 2025 року у справі № 591/446/25, від 03 вересня 2020 року у справі № 585/1205/20 та від 29 травня 2020 року у справі № 950/501/20 та багато інш.

При цьому суд вважає за необхідне окремо акцентувати увагу на тому, що дана судова практика має на даний час статус саме усталеної практики, тобто певної сформованої позиції, яка превалює при вирішенні судами даної категорії справ. Дана судова практика, яка свідчить про те, що навіть у разі неповідомлення працівниками поліції про причини зупинки транспортного засобу, така обставина не звільняє водія від обов`язку проходження огляду на визначення стану сп`яніння, є достатньо чітко сформованою, поширеною незалежно від регіону України та доступною для ознайомлення.

При цьому суд повністю підтримує таку практику та не вбачає ані найменшої причини відступати від неї у межах даної справи. Керування автомобілем є діяльністю, що пов`язана із джерелом підвищеної небезпеки, і така діяльність створює небезпеку для життя як самого водія, так і інших осіб. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отже, у разі виявлення працівниками поліції у водія наявності ознак алкогольного або наркотичного сп`яніння, такий водій підлягає безумовному обов`язку пройти огляд на визначення наявності стану сп`яніння незалежно від підстав зупинки транспортного засобу. У разі ж виявлення факту перебування у стані сп`яніння водій має бути відсторонений від керування транспортним засобом, оскільки його дії створюють небезпеку для оточуючих. Факт керування транспортним засобом у стані сп`яніння є підставою для відповідальності за статтею 130 КУпАП незалежно від підстав зупинки транспортного засобу.

Водночас у тому разі, якщо водій незгоден або вважає незаконними дії працівників поліції саме щодо підстав зупинки транспортного засобу, такий водій не позбавлений права оскаржити у визначеному законом порядку дії працівників поліції і вимагати притягнення їх до відповідальності. Однак це питання не входить до кола обставин, що підлягають вирішенню при розгляді адміністративних справ, провадження в яких здійснюється за статтею 130 КУпАП.

Щодо того, що працівники поліції не повідомили ознак алкогольного сп`яніння ОСОБА_2 , а просто так запропонували пройти огляд

Судом у судовому засіданні встановлено, що під час огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 на пропозицію працівника поліції надав добровільно сам згоду на це. А згодом, як вбачається із відеозапису ствердив, що вживав спочатку безалкогольне пиво та квас, а після показів 0.57% проміле із застосуванням приладу газоаналізатора марки «Alkotest Drager АRCD-0498» ОСОБА_1 визнав, що вживав вчора пиво, не акцентуючи та тому, що пиво було безалкогольне. Тому суд висновує, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням приладу газоаналізатора марки «Alkotest Drager АRCD-0498» проводився у встановленому законом порядку .

Щодо порушення інструкції експлуатації газоаналізатора через відсутність контрольного відбору повітря на нуль та його непридатність до експлуатації.

Твердження адвоката Ткаченка О.П викладені в клопотанні про закриття провадження по справі суддею не приймаються до уваги з огляду на наступне.

Газоаналізатори Drager Alcotest є засобами вимірювальної техніки медичного призначення та потребують внесення у Державний реєстр засобів вимірювальної техніки, а також регулярної повірки (калібрування). Використання «Газоаналізаторів Drager Alcotest», які були завезені та реалізовані на території України та введені в експлуатацію користувачем протягом терміну дії свідоцтва про державну реєстрацію є можливим за умови додержання вимог щодо повірки (калібрування) та інших нормативних документів, що підтверджують правильність результатів вимірювання.

Відповідно до відомостей державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення, до переліку дозволених для застосування на території України медичних виробів «Газоаналізатори Drager Alcotest» виробництва Drager Safety AG & Co. KGaA (Німеччина), свідоцтво про державну реєстрацію 14455/2014 належить, крім інших, газоаналізатор Drager Alcotest 6820.

Згідно з роз`ясненнями Державного підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» газоаналізатори марки «Drager Alkotest 6810» та «Drager Alkotest 6820», виробництва компанії Drager Saftety AG aст; Co. KGaA, Німеччина, що вже перебувають в експлуатації, можуть експлуатуватись і надалі за умови своєчасного проведення їх періодичної повірки та повірки після ремонту. Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається» встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 1747 від 13 жовтня 2016 року.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» дано визначення наступних термінів: калібрування - сукупність операцій, за допомогою яких за заданих умов на першому етапі встановлюється співвідношення між значеннями величини, що забезпечуються еталонами з притаманними їм невизначеностями вимірювань, та відповідними показами з пов`язаними з ними невизначеностями вимірювань, а на другому етапі ця інформація використовується для встановлення співвідношення для отримання результату вимірювання з показу; періодична повірка засобів вимірювальної техніки повірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал); повірка засобів вимірювальної техніки - сукупність операцій, що включає перевірку та маркування та/або видачу документа про повірку засобу вимірювальної техніки, які встановлюють і підтверджують, що зазначений засіб відповідає встановленим вимогам.

Статтею 17 вказаного Закону врегульовано порядок повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, згідно якої передбачено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.

Стаття 27 Закону врегульовує питання щодо калібрування засобів вимірювальної техніки.

Так, калібруванню в добровільному порядку можуть підлягати засоби вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері та/або поза сферою законодавчо регульованої метрології. Калібруванню також підлягають вторинні та робочі еталони. Калібрування засобів вимірювальної техніки проводиться: науковими метрологічними центрами; метрологічними центрами, калібрувальними лабораторіями, акредитованими національним органом України з акредитації; метрологічними центрами, калібрувальними лабораторіями, які мають документально підтверджену простежуваність своїх еталонів до національних еталонів, еталонів інших держав або міжнародних еталонів відповідних одиниць вимірювання.

Калібрування вторинних та робочих еталонів проводиться в порядку, встановленому нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності.

Калібрування та оформлення його результатів проводяться відповідно до національних стандартів, гармонізованих з відповідними міжнародними та європейськими стандартами, та документів, прийнятих міжнародними та регіональними організаціями з метрології.

Таким чином, повіркою є перевірка відповідності певним стандартам, а калібрування - приведення засобу вимірювальної техніки до певних стандартів.

Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихується» встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року №1747і становить 1 рік.

У Державному реєстрі медичної техніки та виробів медичного призначення, дозволених для застосування на території України міститься інформація щодо особи, відповідальної за введення медичних виробів в обіг, а саме ТОВ «АТЗТ Компанія «Сатурн Дейта Інтернешенл», який є офіційним представником виробника, на медичні вироби «Газоаналізатори Drager Alсotest», зокрема газоаналізатор «Drager «Alcotest 6820». На офіційному сайті ТОВ «АТЗТ Компанія «Сатурн Дейта Інтернешенл», який надає послуги сервісного центру для гарантійного та післягарантійного обслуговування приладів алко- та наркодіагностики Drager зазначено, що для використання приладів у професійній діяльності у підрозділах Департаменту патрульної служби та Управління національної поліції, Міністерства охорони здоров`я та службах охорони праці та безпеки підприємств необхідне своєчасне проведення операцій «Сервісне технічне обслуговування», «Градуювання та «Повірка» принаймні 1 раз на 12 місяців.

Максимальний інтервал між «Сервісним технічним обслуговуванням», «Градуюванням» та міжповірочний інтервал вказаних приладів, у тому числі Drager Alcotest, становить 1 рік. У пам`яті приладу зберігається інформація про дату останнього градуювання (калібрування).

Судом у судовому засіданні встановлено, що газоаналізатор марки «Alkotest Drager АRCD-0498», останнє калібрування даного приладу «Drager «Alcotest 6810» було проведено 30 червня 2026 року. Про що сам поліцейський повідомив ОСОБА_2 . Тобто, на момент проведення огляду на стан сп`яніння ОСОБА_2 газоаналізатор відповідав пред`явленим до нього вимогам.

Відбір проби повітря, що видихає особа, та результат тестування здійснюється приладом «Драгер» автоматично, у разі будь-яких порушень під час відбору пристрій зазначає про помилку. Як вбачається із відеозапису подій, будь-яких порушень інструкції допущено не було, газоаналізатор показав результати тестування без будь-яких помилок, які у подальшому були роздруковані поліцейськими.

Щодо посилання на те, що працівниками поліції був наданий прилад Драгер з вже встановленим мундштуком і не був проведений контрольний замір приладу, то суд зауважує, що на відеозаписі чітко зафіксовано, як працівник поліції дістає декілька запакованих мундштуків і дає ОСОБА_2 на вибір. Останній обирає запакований мундштук, після чого його розпаковує працівник поліції і робить забір повітря. Наголошує на цьому і показує ОСОБА_2 , що у приладі Алкоголю не має.

Тому суд відхиляє за безпідставністю твердження захисника ОСОБА_1 - адвоката Ткаченко О.П. про те, що контрольний забір повітря не робився, що суперечить вимогам Інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та порядку проведення огляду на стан сп`яніння. Бо Інструкцією Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року №1452/735, не передбачена необхідність проведення відбору проби навколишнього повітря, що спростовує зазначені вище доводи захисника.

У даному випадку працівник поліції не здійснював відбір проби навколишнього повітря, що не дає обґрунтованих підстав вважати, що прилад був не готовий, а тому результат огляду є викривленим. Адже результат огляду становив 0.57 проміле, а законодавчо допустима норма алкоголю у крові становить 0,2 проміле. Тобто, результат огляду ОСОБА_2 перевищує розмір допустимої норми, що спростовує доводи захисника про викривлення результату огляду.

При цьому суд відмічає, що будь-яких зауважень з боку ОСОБА_2 щодо процедури проведення огляду та незгоди з його результатом висловлено не було. Бо спочатку ОСОБА_2 надав згоду пройти огляд у Старовижівській лікарні, однак через декілька хвилин, відійшовши від працівників поліції, почав втікати від них і втік. Що суд розцінює як відмову ОСОБА_2 від медичного огляду як водія у закладі охорони здоров`я з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння.

Щодо різниці в нумерації, похибки «Alkotest Drager» та неправильної кваліфікації пункту ПДР України.

Судом встановлено, що у першій відповіді на адвокатський запит, адвокат помилився в серійному номері «Alkotest Drager». Що сам і визнав в судовому засіданні. Бо при визначенні стану алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 на місці зупинки застосовувався газоаналізатор марки «Alkotest Drager» із серійним номером марки АRCD-0498, який є відмінний від зазначеного захисником ОСОБА_3 .

Разом з тим, у повторній відповіді № 1154-08 від 18 серпня 2026 року на адвокатський запит, серійний номер марки АRCD-0498 зазначено правильно. Крім цього зазначено, що «Alkotest Drager» було ввезено в Україну 24 червня 2011 року. Останнє сервісне технічне обслуговування було проведено 30 червня 2026 року з позитивним результатом. Тобто, похибки знаходились в межах визначених керівництвом з експлуатації. Прилад на момент проведення операції не піддавався несанкціонованому доступу.

Тому суд висновує, що посилання захисника на можливість похибки «Alkotest Drager» АRCD-0498 є безпідставними. А працівниками поліції правильно було складено протокол саме за пунктом 2.9 (а), а не 2.5 ПДР України, як твердить захисник. Бо стан алкогольного сп`яніння (0,57 проміле) підтверджується результатом тестування «Alkotest Drager» АRCD-0498.

Щодо порушення поліцейськими вимог статті 256 КУпАП щодо роз`яснення прав та обов`язків.

Суд зазначає, що частиною 4 статті 256 КУпАП зазначено, що при складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. Судом встановлено, що в пункті 13 Протоколу серії ЕПР1 № 711474 від 05 липня 2026 року зазначено, що ОСОБА_2 від роз`яснень прав і обов`язків відмовився, Бо ОСОБА_1 спочатку погодився, а потім відмовився від проходження огляду у медичному закладі. ОСОБА_2 надав згоду, однак через декілька хвилин, відійшовши від працівників поліції, почав втікати від них і втік. А працівник поліції не зміг його догнати. І, відповідно, роз`яснити ОСОБА_2 його права та обов`язки.

З огляду на викладене вказані обставини не спростовують факту керування ОСОБА_2 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

На відеоматеріалі зафіксована подія за участі ОСОБА_2 у хронологічній послідовності, що є підставою для висновку, про факт вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення за частиною 1 статті 130 КУпАП. Наданий відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Всі інші доводи заперечень сторони захисту судом розцінюються критично, позаяк такі мають формальний характер та зводяться до власної оцінки сторони захисту щодо фактичних обставин справи та зібраних у справі доказів.

Відповідно до статті 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Вина ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення доводиться дослідженими в судовому засіданні доказами. А саме: протоколом серії ЕПР1 № 711474 від 05 липня 2026 року, результатом тестування (0,57 проміле), актом огляду на стан алкогольного сп`яніння, направленням на огляд водія з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння,рапортом поліцейського Зубчика А.О. та відеозаписом події правопорушення з нагрудної камери поліцейського. Наданий відеозапис є належним i допустимим доказом в справі, оскільки в повному обсязі відображає відомості про вчинення правопорушення.

З довідок ВП № 3 (сел. Стара Вижівка) вбачається, що ОСОБА_2 07 березня 2017 року отримав посвідчення водія серії НОМЕР_2 . До адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП протягом року не притягувався.

Дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що своїми діями ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП.

Пом`якшуючих та обтяжуючих відповідальність обставин судом не встановлено.

З врахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, його майнового стану, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих відповідальність обставин, вважаю, що до ОСОБА_2 слід застосувати стягнення, передбачене санкцією частини 1 статті 130 КУпАП з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладене таке стягнення.

Згідно із пунктом 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, особою, на яку накладене таке стягнення сплачується судовий збір в сумі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись статтями 33, 40-1, 130, 283, 284, 289, 294 КУпАП,

суддя

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Накласти на ОСОБА_1 стягнення - штраф у розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Реквізити сплати штрафу: рахунок отримувача: UA 278999980313000106000003544; код ЄДРПОУ: 38009371.

У разі несплати правопорушником штрафу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії постанови після набрання нею законної сили, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, відповідно до частини 2 статті 308 КУпАП у ході примусового виконання постанови суду штраф стягується у подвійному розмірі.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665,60 (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок) гривень за такими реквізитами: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/ м.Київ/ 22030106 код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Старовижівський районний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя А. В. Малюта