Ухвала суду № 140223260, 30.09.2026, Трускавецький міський суд Львівської області

Справа № 457/1178/24

провадження №1-кп/457/18/26

УХВАЛА

про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою

30 вересня 2026 року м. Трускавець

Трускавецький міський суд Львівської області

у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12023140000001234 від 26.12.2023 про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та

ОСОБА_9 ,-

в с т а н о в и в:

У провадженні Трускавецького міського суду Львівської області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.

До суду надійшли клопотання прокурора про продовження застосування запобіжних заходів у виді тримання під вартою, які мотивовані тим, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином та за який передбачена кримінальна відповідальність лише у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, без альтернативи призначення іншого покарання. З метою забезпечення виконання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 покладених на них процесуальних обов`язків, як обвинувачених, наявності ризиків передбачених ст. 177 КПК України до останніх було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком 60 діб, який у подальшому було неодноразово продовжено, однак в даний час наявні підстави для його продовження, саме: наявні докази, які дають підстави обґрунтовано обвинувачувати ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у вчиненні особливо тяжкого злочину є вагомими, належними, допустимими та отриманими у встановленому КПК України порядку, вік та стан здоров`я обвинувачених дозволяють застосування до них запобіжного заходу з позбавленням волі. Оцінюючи особи обвинувачених та вчинення ними особливо тяжкого кримінального правопорушення, сторона обвинувачення приходить до переконання в наявності передбачених ст. 177 КПК України підстав для застосування запобіжного заходу, з огляду наявності обґрунтованого обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення та ризиків, які дають підстави вважати, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 можуть переховуватися від суду. Даний ризик обґрунтовується тим, що у разі визнання винуватим ОСОБА_4 та ОСОБА_3 загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, без альтернативи призначення іншого покарання, і це може стимулювати до втечі. Вказані обставини, в тому числі відсутність міцних соціальних зв`язків та інші відомості, отримані під час досудового розслідування дають підстави вважати, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 можуть переховуватися від суду з метою уникнення передбаченої законом відповідальності. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від суду. Крім цього, обвинувачені можуть вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки, зважаючи на те, що вчинене ними особливо тяжке кримінально-каране діяння вчинено з погрозою застосування насильства щодо потерпілого, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб, з ретельною підготовкою до вчинення такого правопорушення, зокрема, розподілу ролей всіх співучасників та виконання спільно розробленого плану, наявний ризик, що обвинувачені можуть продовжити вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення. Враховуючи викладені вище обставини менш суворі запобіжні заходи, у тому числі домашній арешт, не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та виконання покладених на ОСОБА_4 та ОСОБА_3 обов`язків, а тому сторона обвинувачення просить суд про продовження запобіжних заходів у виді тримання під вартою без визначення розміру застави на строк 60 днів.

Захисник обвинувачених адвокат ОСОБА_6 скерував до суду заперечення на клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу тримання під вартою відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у яких просить відмовити у задоволенні клопотань про обрання запобіжного заходу. Клопотання мотивовані тим, що прокурорами та слідчими проігноровано вимоги рішень Європейського Суду з прав людини, процесуального закону при зверненні з такими клопотаннями, не надано належну оцінку доказам, і ризики, передбачені ст. 177 КПК України, відсутні.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_8 подала до суду заперечення на клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у якому просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів без визначення розміру застави; змінити ОСОБА_4 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за адресою його фактичного проживання, а у разі, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора та продовження ОСОБА_4 строку тримання під вартою, визначити йому розмір застави як альтернативного запобіжного заходу. Така позиція обґрунтована тим, що тривале тримання під вартою вимагає оцінки актуальності ризиків саме на момент вирішення нового клопотання, твердження про відсутність у ОСОБА_4 міцних соціальних зв`язків спростовується матеріалами кримінального провадження, а ризики переховування та незаконного впливу на потерпілого є припущеннями. Вважає, що при вирішенні клопотання прокурора слід врахувати тривалість безперервного перебування ОСОБА_4 під вартою, відсутність у клопотання нових конкретних фактів, які б свідчили про посилення ризиків, документально підтверджені сімейні та соціальні зв`язки, наявністю дружини та малолітньої дитини, фактичне місце проживання у м. Борислав, позитивні відомості про особу, відсутність у клопотанні конкретних фактів здійснення ОСОБА_4 незаконного впливу на інших учасників кримінального провадження.

Крім цього, від захисника обвинувачених адвоката ОСОБА_6 надійшли заяви про бажання взяти обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на поруки, оскільки він готовий забезпечити явку кожного з обвинувачених до суду для участі у процесуальних діях.

Прокурор в судовому засіданні просив продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки такий запобіжний захід необхідний для виконання завдання кримінального провадження та неможливістю запобігання ризикам шляхом застосування щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_3 більш м`яких запобіжних заходів. Наразі наявні об`єктивні ризики, що обвинувачені можуть ухилятися від суду та вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення. З приводу заявлених клопотань про передачу обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на поруки адвокату ОСОБА_6 заперечив.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні просив визначити його підзахисному альтернативний запобіжний захід та відмовити у задоволенні клопотання прокурора у зв`язку з безпідставністю. Клопотання адвоката ОСОБА_6 про передачу обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на поруки адвокату ОСОБА_6 просив задовольнити.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_8 у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів без визначення розміру застави; змінити ОСОБА_4 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за адресою його фактичного проживання, а у разі, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора та продовження ОСОБА_4 строку тримання під вартою, визначити йому розмір застави як альтернативного запобіжного заходу. З приводу заявлених клопотань про передачу обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на поруки адвокату ОСОБА_6 не заперечувала.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_9 у судовому засіданні просила обрати її підзахисному більш м`який запобіжний захід. З приводу заявлених клопотань про передачу обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на поруки адвокату ОСОБА_6 не заперечувала.

Захисник обвинувачених адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав свої заяви про бажання взяти обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на поруки, а узадоаоленні клопотань прокурора просив відмовити.

Обвинувачений ОСОБА_4 не погодився з клопотанням, заявленим прокурором. З приводу заявлених клопотань про передачу обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на поруки адвокату ОСОБА_6 не заперечував.

Обвинувачений ОСОБА_3 заперечив проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, оскільки заявлені ризики відсутні. З приводу заявлених клопотань про передачу обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на поруки адвокату ОСОБА_6 не заперечував.

Потерпілий ОСОБА_10 у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Заслухавши учасників судового засідання, вивчивши клопотання прокурора про продовження запобіжних заходів у виді тримання під вартою, суд приходить до наступних висновків.

На розгляді Трускавецького міського суду Львівської області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.

За змістом закону тримання під вартою як запобіжний захід може бути застосовано лише у разі, якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом при прийнятті даного рішення засобів доказування доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим в ст. 177 КПК України. Неможливість запобігти даним ризикам слід розуміти як недостатність інших запобіжних заходів для того, щоби убезпечити їх настання.

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд вважає належним чином вмотивованим, викладені в клопотанні судження такими, що ґрунтуються на вимогах закону та узгоджуються з наявними в матеріалах провадження доказами та обставинами кримінального провадження, оскільки особи обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до особливо тяжких злочинів, у тому числі тяжкість покарання, яке може бути призначено за скоєне діяння, зокрема те, що за ч. 4 ст. 189 КК України може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна без альтернативи призначення іншого покарання, що з урахуванням тяжкості покарання дає підстави вважати про існування ризику переховування від суду. Зважаючи на те, що вчинене ними особливо тяжке кримінально-каране діяння вчинено з погрозою застосування насильства щодо потерпілого, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб, з ретельною підготовкою до вчинення такого правопорушення, зокрема, розподілу ролей всіх співучасників та виконання спільно розробленого плану, наявний ризик, що обвинувачені можуть продовжити вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення. Злочин, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_4 та ОСОБА_3 становить підвищену суспільну небезпеку, окрім того, обвинувачений ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий, в разі їхнього перебування на волі обвинувачені можуть вчиняти кримінальні правопорушення проти життя та здоров`я особи, та проти громадського порядку та моральності, а тому застосування щодо обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою кореспондується з характером суспільного інтересу, визначеними у кримінальному процесуальному законі конкретними підставами і метою запобіжного заходу. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.

Строк тримання під вартою (кожного обвинуваченого окремо) спливає о 18 год 00 хв 03.10.2026.

До вказаної дати неможливо завершити судовий розгляд даного кримінального провадження.

Аналізуючи викладені у клопотанні обставини, розглядаючи клопотання щодо продовження запобіжного заходу, суд враховує особи обвинувачених, зокрема те, що ОСОБА_4 вироком від 11.11.2013 року Ялтинського міського суду АР Крим визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та призначено йому покарання у виді 8 років позбавлення волі (звільнений 28.08.2020 року). Обвинувачені обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі від 7 до 12 років, що з урахуванням тяжкості покарання дає підстави вважати про існування ризику переховування від суду та ризику вчинення інших кримінальних правопорушень.

Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливим чином підвищують ризик переховування від суду. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Ризик втечі має оцінюватися у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральності, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення «Бикчєєв проти Молдови»).

Крім цього, присутній ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки, зважаючи на те, що вчинене ОСОБА_3 та ОСОБА_4 особливо тяжке кримінально-каране діяння вчинено з погрозою застосування насильства щодо потерпілого, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб, з ретельною підготовкою до вчинення такого правопорушення, зокрема, розподілу ролей всіх співучасників та виконання спільно розробленого плану, а тому наявний ризик, що обвинувачені можуть продовжити вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення; крім цього, ОСОБА_4 вироком від 11.11.2013 року Ялтинського міського суду АР Крим визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

У зв`язку із вищенаведеним, та з урахуванням того, що ризики встановлені судом під час обрання та продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не змінилися, і з огляду на те, що до закінчення строку дії запобіжного заходу здійснити розгляд кримінального провадження неможливо, суд вважає необхідним задовольнити клопотання прокурора та продовжити обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , кожному окремо, строк дії застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави. Обраний відносно кожного обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає особі кожного обвинуваченого, характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленню від суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку учасників судового засідання, суд приходить до висновку, що строк тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , слід продовжити, оскільки обставини у справі з часу обрання обвинуваченим, запобіжного заходу - тримання під вартою не змінились, а ризики не зменшились, що унеможливлює застосування до обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , більш м`якого запобіжного заходу, так як такі не можуть запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.

Таким чином, прокурор довів існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК, які не зменшились з моменту обрання запобіжного заходу. В даний час кримінальне провадження перебуває у провадженні суду та розглядається по суті.

З приводу клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_4 суд зазначає, що стороною захисту не надано даних про наявність обставин для обрання більш м`якого запобіжного заходу для запобігання зазначеним ризикам у даному кримінальному провадженні. Щодо зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт відносно ОСОБА_4 , то, враховуючи вищевикладені ризики, такий запобіжний захід, на думку суду, не здатний забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Інші підстави для відмови у задоволенні клопотання прокурора, зазначені захисниками у судовому засіданні не спростовують наведених доводів у клопотанні про продовження запобіжного заходу.

З огляду на характер інкримінованого кримінального правопорушення, чітким є переконання суду, що ризики, які існували на час обрання та продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим на даний час не змінилися, та не зменшилися, тому ані домашній арешт, ані інші більш м`які запобіжні заходи, окрім як тримання під вартою не зможуть запобігти наведеним вище ризикам. Суд погоджується з доводами прокурора про неможливість застосування менш суворого виду запобіжного заходу.

Відтак, суд прийшов до висновку, що доводи сторони обвинувачення про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинувачених є достатніми для переконання, що передбачені ст. 177 КПК України ризики, які стали підставою для застосування запобіжного заходу, не зменшилися і виправдовують тримання обвинувачених під вартою і будь-який більш м`який запобіжний захід є недостатнім для запобігання таким ризикам, у зв`язку з чим доводи сторони захисту про можливість обрання менш суворого виду запобіжного заходу є необґрунтовані.

Крім цього, застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не суперечитиме п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України та правовій позиції ЄСПЛ, що викладена у рішеннях «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 та «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008, оскільки саме такий запобіжний захід дасть можливість уникнути настання перелічених вище ризиків та забезпечить виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків.

Продовжений запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України від 16.05.2013, яка полягає в тому, що «у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними».

За приписами ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Водночас, враховучи, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачуються у вимаганні, тобто у вимозі передачі чужого майна, вчиненого з погрозою насильства над потерпілим, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, а тому відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

А відтак враховуючи, підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, що викладені вище, а також те, що обвинувачені вчинили злочин з погрозою застосування насильства над потерпілим, суд вважає недоцільним визначати обвинуваченим розмір застави.

З приводу отриманих судом заяв про бажання взяти обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на поруки суд зазначає наступне.

Статтею 180 КПК України передбачено, що особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов`язуються за необхідності доставити його в суд на першу про те вимогу. Кількість поручителів визначає суд, який обирає запобіжний захід. Наявність одного поручителя може бути визнано достатньою лише в тому разі, коли ним є особа, яка заслуговує на особливу довіру.

З заяв ОСОБА_6 про бажання взяти обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на поруки вбачається, що він готовий взяти кожного з обвинувачених на особисту поруку та гарантує їхню належну поведінку, зобов`язуючись забезпечити явку до суду.

З аналізу поданих клопотань та долучених до них документів, суд зазначає, що у суду відсутня будь-яка інформація стосовно особи ОСОБА_6 , окрім того, шо він є адвокатом.

Однак, суд звертає увагу, що заявниками не було надано суду таких доказів, з яких би суд міг встановити, чи заслуговує поручитель на його довіру, чи здатен поручитель достатньо впливати на обвинувачених, щоб забезпечити їхню належну процесуальну поведінку та реально забезпечити виконання обвинуваченими покладених на них обов`язків, з врахуванням даних про особу кожного обвинуваченого зокрема, обставин інкримінованого злочину, тяжкості злочину та суворості покарання за його скоєння. Заявником ОСОБА_6 не доведено наявності достатніх підстав для зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на особисту поруку, не зазначено обставин, які були не відомі суду та, які не були враховані під час розгляду клопотань про продовження запобіжного заходу.

Таким чином, суд вважає, що будь-який більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти встановленим у провадженні ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а тому наявні підстави для відмови у задоволенні клопотань ОСОБА_6 та зміни запобіжних заходів обвинуваченим.

Керуючись ст. ст. 177, 183, 197, ч. 3 ст. 331, 372 КПК України, суд,-

у х в а л и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_11 на особисту поруку відмовити.

У задоволенні заяви ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 на особисту поруку відмовити.

У задоволенні клопотання зазисника ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу відмовити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів, починаючи з 18 год 00 хв 30 вересня 2026 до 18 год 00 хв 28 листопада 2026 року включно, без визначення застави.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів, починаючи з 18 год 00 хв 30 вересня 2026 до 18 год 00 хв 28 листопада 2026 року включно, без визначення застави.

Копію ухвали вручити сторонам кримінального провадження і скерувати ДУ «Львівська установа виконання покарань № 19» (м. Львів, вул. Городоцька, 20) та ДУ «Дрогобицька виправна колонія (№40)» (Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Трускавецька, 77) для виконання.

Ухвала у частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя: ОСОБА_1