Рішення № 140222636, 01.10.2026, Ічнянський районний суд Чернігівської області

Ічнянський районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/733/510/26

Єдиний унікальний №733/775/26

Рішення

Іменем України

01 жовтня 2026 року м. Ічня

Ічнянський районний суд Чернігівської області

у складі головуючого судді Вовченка А.В.,

за участю секретаря Мошенець Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ічня за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» (далі ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором про споживчий кредит № 92321947 від 01 лютого 2025 року у розмірі 28 315,84 грн. В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що 01 лютого 2025 року між ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 92321947. Згідно умов даного договору позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит на наступних умовах: сума кредиту 5 600 грн зі строком кредитування на 360 календарних днів, тобто до 27 січня 2026 року, денна процентна ставка 0,99%, пільгова 0,8%, комісія за надання кредиту 15 % від суми кредиту, що складає 840 грн. ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідно до умов укладеного договору. Однак, ОСОБА_1 порушила взяті на себе зобов`язання, а тому станом на 26 січня 2026 року загальний розмір заборгованості за вказаним вище договором становить 28 315,84 грн, з яких: 5 600 грн - заборгованість за кредитом; 19 075,84 грн - заборгованість за нарахованими процентами; 2 800 грн заборгованість за штрафами та 840 грн заборгованість по комісії за видачу кредиту. Враховуючи викладене вище, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у даному розмірі, суму сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн.

Ухвалою судді від 24 липня 2026 року прийнято до свого провадження дану справу та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи (а.с. 46).

Заяв та клопотань від учасників справи не надходило.

У судове засідання представник позивача не з`явився, який надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання також не з`явилася, яка згідно поштового повідомлення відсутня за вказаною адресою проживання, а тому вважається такою, що належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, яка заяви про розгляд справи за її відсутності та відзиву на позов не надала.

За відсутності всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом установлено, що 01 лютого 2025 року між ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 92321947 (а.с. 6-16, 17).

Даний договір було укладено в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором StGEPIBh.

Відповідно до умов Кредитного договору позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит на наступних умовах: сума кредиту 5 600 грн зі строком кредитування на 360 календарних днів, тобто до 27 січня 2026 року, денна процентна ставка 0,99%, пільгова 0,8%, комісія за надання кредиту 15 % від суми кредиту, що складає 840 грн.

Згідно п. 2.1 Договору кредитні кошти надаються позичальнику у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 .

Крім того, відповідачем було підписано паспорт споживчого кредиту із застосуванням електронного підпису BANPF2uG (а.с. 18-19).

Згідно п.2.4.1, позичальник зобов`язався здійснювати повернення кредиту та сплачувати проценти за користування кредитом в розмірі та у терміни, встановлені у графіку платежів, що є невід`ємною частиною договору.

Згідно графіка платежів, сторонами погоджено 15 платежів, останній 27.01.2026,

загальну вартість кредиту 25 569,59 грн., в т.ч. кредит 5 600 грн, проценти 19 129,59 грн та комісія - 840 грн.

Договір діє до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.7.1).

Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, згідно яких позичальника було повідомлено, зокрема, що у разі надання позичальнику кредиту, останній за договором споживчого кредитування зобов`язаний буде сплачувати відсотки та комісію, розмір та порядок нарахування яких визначено в договорі, з яким ОСОБА_1 ознайомилася та без будь-яких заперечень підписала в електронному вигляді.

Таким чином, відповідач була повідомлена про загальні витрати, які будуть понесені нею у разі отримання кредиту у відповідній фінансовій установі, зокрема, повідомлено про реальну переплату за кредитом, тобто розмір відсотків, які повинні бути повернуті разом із грошовими коштами, наданими фінансовою установою в кредит.

Згідно повідомлення ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 16.02.2026 року, кредитні кошти в розмірі 5 600 грн були перераховані 01.02.2025 року, номер транзакції 1551672476 (а.с. 20 на звороті).

Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі. Відповідач отримала та використала кредитні кошти, але не виконала належним чином взяті на себе зобов`язання і не погасила борг.

Згідно відомостей про отримання грошових коштів, заборгованість відповідача за договором про споживчий кредит № 92321947 від 01 лютого 2025 року становить 28 315,84 грн, з яких: 5 600 грн - заборгованість за кредитом; 19 075,84 грн - заборгованість за нарахованими процентами; 2 800 грн заборгованість за штрафами та 840 грн заборгованість по комісії за видачу кредиту (а.с. 21-23).

02 березня 2026 року позивачем було направлено відповідачу вимогу про дострокове повернення кредиту в розмірі 28 315,84 грн (а.с. 24).

Згідно ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного «повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею».

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису

або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону і одностороння відмова від зобов`язання чи зміна його умов не допускається, а ст. 1054 ЦК України передбачає обов`язок позичальника за кредитним договором повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Норми ст. 625 ЦК України вказують, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання)

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідач, не сплативши у вказаний в договорі строк кредит, порушив вимоги ст. 530 ЦК України відповідно до якої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), тобто згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 не сплачувала заборгованість по тілу кредиту, тому підлягає стягненню тіло кредиту у розмірі 5 600,00 грн.

Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Розмір процентів, які підлягають стягненню на користь ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС», становить 19 075,84 грн.

Відповідно до п.1.5.2. Договору, кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту в розмірі 15.00 % від суми кредиту, що складає 840,00 грн.

Згідно з ч. 3 статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, зокрема надання споживчого кредиту.

Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).

Таким чином, суд вважає, що супутня послуга банку, визначена як надання кредиту в момент видачі, має надаватися клієнту безоплатно, а відтак стягнення комісій за надання кредиту в сумі 840 грн є неправомірною та задоволенню не підлягає.

Позивачем також пред`явлено до стягнення штраф у сумі 2 800,00 грн.

Разом з тим, суд зауважує, що відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Дійсно, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року №3498-ІХ було внесено зміни до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» та виключено пункт 6-1, що передбачав звільнення споживача від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит, а саме: від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором у разі такого прострочення у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк з дня його припинення або скасування.

Однак, на час розгляду справи положення Прикінцевих та перехідних положень ЦК України є чинними.

Відповідно до ст. 4 ЦК України, основу цивільного законодавства України становить Конституція України; основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України; актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово постановляла, що якщо Цивільний кодекс України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи Цивільного кодексу України (постанови від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (пункт 69).

Отже, заявлений позивачем штраф у розмірі 2 800,00 грн. стягненню з відповідача не підлягає.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням викладеного, оскільки відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання за умовами кредитного договору, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» заборгованості за договором про споживчий кредит № 92321947 від 01 лютого 2025 року в розмірі 24 675,84 грн, з яких 5 600 грн - заборгованість за кредитом та 19 075,84 грн - заборгованість за нарахованими процентами.

Будь-яких доказів, що підтверджують невідповідність розміру заборгованості (нарахованих процентів) умовам договору суду не надано. Розрахунок відповідачем жодним чином не спростований, контррозрахунок не наданий.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по справі, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача, з урахуванням пропорційності до задоволеної частини вимог, слід стягнути 2 320,28 грн судового збору (2 662,40 грн - сума сплаченого позивачем судового збору за подання позовної заяви) х 87,15 % - задоволено судом вимоги заявленого позову).

Також вирішуючи, питання щодо розподілу витрат на правову допомогу, суд керується положеннями ст. 137 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: а) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; б) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми

судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

До матеріалів справи позивачем долучено Договір про надання правової (правничої) допомоги № 02/07 від 02.07.2025 року (а.с. 27), акт № 1760 наданих послуг правової (правничої) допомоги від 09.03.2026 року (а.с. 28), детальний опис наданих послуг до акту № 1760 наданих послуг правової (правничої) допомоги від 09.03.2026 року (а.с. 28 на звороті), ордер на надання правничої допомоги (а.с. 27 на звороті), свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 25 на звороті).

А тому, з урахуванням пропорційності до задоволеної частини вимог, в також беручи до уваги відсутність заперечень з боку відповідача щодо розміру заявлених витрат на правову допомогу, з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути 6 972 грн витрат за надання правничої допомоги (8 000 х 87,15 % - задоволено судом вимоги заявленого позову).

Керуючись ст. ст. 11, 15-16, 509-510, 525, 526, 611, 625, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 19, 89, 259, 263-265, 274-279, 280-282, 284 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостізадовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» заборгованість за договором про споживчий кредит № 92321947 від 01 лютого 2025 року в розмірі 24 675 (двадцять чотири тисячі шістсот сімдесят п`ять) гривень 84 копійки, з яких 5 600 грн - заборгованість за кредитом та 19 075,84 грн - заборгованість за нарахованими процентами,судовий збір в розмірі 2 320 (дві тисячі триста двадцять) гривень 28 копійок та 6 972 (шість тисяч дев`ятсот сімдесят дві) гривні 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу, а всього 33 968 (тридцять три тисячі дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 12 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС», адреса розташування: вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, м. Львів, ЄДРПОУ 43561909.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено та підписано 01 жовтня 2026 року.

Суддя А. В. Вовченко