Ухвала суду № 140217096, 18.09.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа 127/32767/26

Провадження 1-кс/127/12510/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року м. Вінниця

Слідчий суддя Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Вінницького міського суду Вінницької області клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно,

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області ОСОБА_3 звернулася до суду з клопотанням, погодженим з прокурором ОСОБА_4 , про арешт майна.

Клопотання мотивоване тим, що слідчим управлінням ГУНП у Вінницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026020000000552 від 08.09.2026 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, в ході розслідування якого виникла необхідність в накладенні арешту на майно, яке належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на: будинок АДРЕСА_1 .

Слідча ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася. На адресу суду подала заяву про розгляд клопотання у її відсутність, вимоги клопотання підтримала у повному обсязі, попередньо суду надала матеріали кримінального провадження та копії документів на обґрунтування клопотання.

Відповідно до частини другої статті 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

З огляду на наведене, з метою забезпечення арешту майна, підозрюваний не повідомлявся про розгляд даного клопотання.

Відповідно до частини четвертої статті 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Враховуючи те, що учасники процесуальної дії в судове засідання не з`явились, слідчий суддя вважає за можливе розглянути дане клопотання без застосування технічних засобів фіксування.

Дослідивши вказане клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з абзацом 2 частини першої статті 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (ч. 2 ст. 170 КПК).

Відповідно до частини другої статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно-небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

З матеріалів справи встановлено, що слідчим управлінням ГУНП у Вінницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026020000000552 від 08.09.2026 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 спільно з начальником служби захисту інформації в автоматизованих системах штабу ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) капітаном ОСОБА_6 вчинили злочин за наступних обставин.

Військовозобов`язаний ОСОБА_7 , 25.08.2026 на виконання Указів Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, а також «Про загальну мобілізацію» № 69/2022 від 24.02.2022, мобілізований для проходження військової служби до НОМЕР_2 окремої бригади територіальної оборони (в/ч НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ).

Так, мати ОСОБА_7 ОСОБА_8 , у зв`язку з тим, що її син не виходив деякий час на зв`язок, звернулась за допомогою до малознайомої ОСОБА_5 .

В ході телефонної розмови, 27.08.2026 ОСОБА_5 повідомила ОСОБА_8 , що може вирішити питання щодо переведення

ОСОБА_7 з бойової військової частини до тилової військової частини, де він зможе проходити військову службу на посаді, яка не пов`язана безпосередньо з виконанням бойових завдань, а також висловила вимогу про необхідність надання неправомірної вигоди.

ОСОБА_5 керуючись корисливим мотивом, вступила у попередню злочинну змову з начальником служби захисту інформації в автоматизованих системах штабу військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_6 , з метою отримати неправомірну вигоду від ОСОБА_8 за здійснення впливу на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме посадових осіб військової частини НОМЕР_1 для переведення ОСОБА_7 для подальшого проходження військової служби у тиловій частині.

Наступного дня, ОСОБА_5 зателефонувала ОСОБА_8 і повідомила, що її знайомий ОСОБА_6 може здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, для переведення ОСОБА_7 до тилової частини для проходження військової служби та висловила вимогу у наданні неправомірної вигоду у розмірі 6000 доларів США.

В подальшому, 02.09.2026 приблизно о 19:00 год. по вул. Замостянська в м. Вінниці, на вимогу ОСОБА_6 , відбулась зустріч між ним, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , під час якої ОСОБА_6 запевнив про можливість у сприянні про переведення ОСОБА_7 на посаду оператора до режимно- ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) та висловив вимогу у наданні неправомірної вигоди у сумі 6000 доларів США, а також зазначив, що грошові кошти потрібно буде передати ОСОБА_5 .

Продовжуючи свої кримінально-протиправні дії, у період часу з 02.09.2026 по 07.09.2026 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , об`єднані єдиним умислом, спрямованим на отримання неправомірної вигоди, телефонували ОСОБА_8 та висловлювали вимогу щодо надання неправомірної вигоди, щоб розпочати процес переводу її сина до тилової частини, при цьому постійно наголошували як найшвидшому вирішенні питання.

Вважаючи дії ОСОБА_5 та начальника служби захисту інформації в автоматизованих системах штабу військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_6 , по висловленню вимоги про необхідність надання неправомірної вигоди у розмірі 6000 доларів США кримінально-протиправними, 08.09.2026 ОСОБА_8 звернулась до правоохоронних органів із письмовою заявою про вчинення кримінального правопорушення та в подальшому діяла під контролем правоохоронних органів.

Тоді, на вимогу капітана ОСОБА_6 , ОСОБА_8 10.09.2026 близько 16:00 год. біля ресторану «МакДональдз» по вул. Хмельницьке шосе м. Вінниці, зустрілась з ОСОБА_9 та передала першу частину грошових коштів в сумі 1000 доларів США, що згідно до офіційного курсу гривні щодо іноземних валют Національного банку України станом на 10.09.2026 становить 44 646,20 грн.

Далі, капітан ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у період часу з 10.09.2026 по 14.09.2026 продовжували телефонувати ОСОБА_8 на її мобільний телефон та висловлювати вимогу щодо швидшої передачі іншої частини неправомірної вигоди.

Так, ОСОБА_8 , на вимогу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 14.09.2026 приблизно о 13.00 год. прибула до Торгівельного центру «Варшава», що по вул. Замостянська, 1 м. Вінниці. Знаходячись у автомобілі марки "Hyundai Kona" білого кольору д.н.з. НОМЕР_4 , що перебуває у користуванні ОСОБА_5 , за її участі здійснила телефонний дзвінок капітану ОСОБА_6 , який детально надав пояснення щодо переведення її сина до тилової частини для подальшого проходження військової служби, але після передачі іншої частини грошових коштів. Тоді, ОСОБА_8 надала ОСОБА_5 шляхом передачі з рук у руки неправомірну вигоду у розмірі 5000 доларів США (частина з яких згідно до ст. 273 КПК України являються імітаційними засобами), що згідно до офіційного курсу гривні щодо іноземних валют Національного банку України станом на 14.09.2026 становить 222 741,50 грн. за здійснення впливу на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування посадових осіб військової частини НОМЕР_1 , для переведення ОСОБА_7 для подальшого проходження служби на посаді оператора до режимно-секретного відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

14.09.2026 об 13:18 ОСОБА_5 затримано правоохоронними органами згідно до ст. 208 КПК України, а предмет неправомірної вигоди вилучено, чим кримінально-протиправну діяльність ОСОБА_5 припинено.

15.09.2026 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, а саме одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.

Враховуючи те, що відповідно до матеріалів кримінального провадження №12026020000000552 від 08.09.2026 ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, санкцією якої передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна, тому наявні підстави для арешту майна, передбачені п. 3 ч. 2, ч. 5 ст. 170 КПК України, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, яке може призначити суд, відповідно до санкції ч. 4 ст. 189 КК України.

Проаналізувавши зміст доданих до клопотання документів слідує висновок, що на час розгляду даного клопотання підозра щодо вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, обґрунтована.

Обґрунтовуючи клопотання, старшим слідчим зазначається, що метою накладення арешту на майно підозрюваного є конфіскація майна, як виду покарання.

Відповідно до частини п`ятої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Так, санкцією ч. 3 ст. 369-2 КК України встановлено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна.

Згідно з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №494222156 від 16.09.2026, встановлено, що власником житлового будинку (реєстраційний номер майна: 24885078) площею 75,51 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , являється ОСОБА_5 .

Таким чином, з метою унеможливлення подальшого відчуження майна на час досудового розслідування та забезпечення його схоронності, врахувавши те, що вищевказане майно належить особі, щодо якої судом може бути призначено покарання у виді конфіскації майна, а відтак з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання, клопотання слідчого про арешт майна підлягає задоволенню.

В той же час, відповідно до пунктів 5, 6 частини другої статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає: заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно.

Таким чином, враховуючи правову підставу для арешту майна, наслідки арешту майна, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наявність об`єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи, слідчий суддя констатує, що арешт на будинок АДРЕСА_1 , що належить підозрюваній ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , необхідно накласти шляхом заборони відчуження та розпорядження вказаним майном.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 131, 132, 167, 170, 172, 173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області ОСОБА_3 - задовольнити.

Накласти арешт на майно, яке перебуває у власності підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом заборони відчуження та розпорядження вказаним майном, а саме на будинок розташований за адресою АДРЕСА_1 .

Виконання та контроль за виконанням ухвали суду покласти на старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області ОСОБА_3 .

Зобов`язати старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області ОСОБА_3 повідомити заінтересованих осіб про накладання арешту на вищевказане майно.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення, однак оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя: