Рішення № 140216530, 29.09.2026, Любешівський районний суд Волинської області

Справа № 162/624/26

Провадження № 2/162/488/2026

ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року селище Любешів

Любешівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Савича А. С.,

з участю секретаря судового засідання Гичук О. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Комунального підприємства "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків, завданих кримінальним правопорушенням, -

ВСТАНОВИВ:

До Любешівського районного суду Волинської області 24.07.2026 звернувся директор Комунального підприємства "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради Дудар О. В. з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків, завданих кримінальним правопорушенням.

Свій позов обґрунтовує тим, що 12.05.2025 Любешівським районним судом Волинської області винесено обвинувальний вирок у справі № 162/301/25 стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і жителя селища Любешів Камінь-Каширського району Волинської області, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України. Встановлено, що громадянин України ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 140 КК України через неналежне виконання професійних обов`язків. Так, з вини ОСОБА_1 ОСОБА_2 проходив стаціонарне лікування у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії в Комунальному підприємстві "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради. Розмір витрат лікарні на лікування ОСОБА_2 становить 18349,73 гривень. Отже, вважають, що лікарні завдано матеріальних збитків на суму 18349,73 гривень.

На підставі викладеного, просить суд стягнути з ОСОБА_1 в користь Комунального підприємства «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради витрати на лікування в сумі 18349,73 гривень та справу розглядати за відсутності позивача за наявними матеріалами.

Ухвалою судді Любешівського районного суду Волинської області від 30.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 12 год 00 хв 20.08.2026 (а.с.17).

Від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Тарасенка О. В. 17.08.2026 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву в порядку ст. 178 ЦПК України, який обґрунтований тим, що суд при вирішення цивільного позову в частині стягнення майнової шкоди має дослідити та перевірити докази, надані позивачем, які доводять розмір заподіяної шкоди, тягар дозування та калькуляція витрат у даному випадку покладено на КП «ВОКЛ». Вважають, що саме позивач повинен надати суду чіткий розрахунок (калькуляцію) коштів, які були витрачені безпосередньо на лікування пацієнта після невдалої операції. Стягненню підлягають лише витрати на стаціонарне лікування (згідно з урядовою Постановою № 545 від 16.07.1993 про порядок обчислення таких витрат). Якщо лікарня не зможе документально довести (через листки призначень, чеки, калькуляцію вартості ліжко-дня та призначення платежів), що конкретні медикаменти чи процедури та інше були використані саме для усунення наслідків помилки лікаря районної лікарні, суд повинен відмовити у позові. Звертаючись до суду, позивач долучив калькуляцію витрат з 01.02.2024 по 29.02.2024 в сумі понесених матеріальних збитків - 18 349,73 гривень, листки призначень, чеки та інше, на підставі яких можливо перевірити проведений розрахунок у відповідності до встановлених сум, відсутні, тому такий доказ на думку відповідача не може слугувати підставою для встановлення обставин, які підлягають доведенню. Крім того позовна заява не містить відомостей про відсутність доказів фінансування Національною службою здоров`я України лікування пацієнта в обласній лікарні. Зазначають, що за наявності такого фінансування обласна лікарня не може самостійно стягувати ці кошти на свою користь, оскільки вона не зазнала прямих збитків. Вважають, що у таких випадках право на позов зазвичай має прокурор, а кошти стягуються до державного чи місцевого бюджету, а не на рахунок КП «ВОКЛ» Волинської обласної ради, оскільки вона вже отримала ці гроші від держави. Враховуючи наведене, просять суд відмовити у задоволені позову, а розгляд цивільної справи проводити без участі відповідача ОСОБА_1 (а. с. 20-26).

Ухвалою Любешівського районного суду Волинської області від 20.08.2026 закрито підготовче провадження у справі. Призначено справу до розгляду по суті на 10 год 00 хв 29.09.2026. (а.с.29-30).

Представник комунального підприємства «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради в судове засідання не з`явився, в своїй позовній заяві просить справу розглянути за відсутності позивача за наявними матеріалами (а.с.3).

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 у судове засідання також не з`явилися, хоча про місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином. У своєму відзиві на позовну заяву представник відповідача просить розгляд цивільної справи проводити без участі відповідача ОСОБА_1 (а.с.21, зворот).

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника), без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі, суд доходить такого висновку.

За змістом положень ст.127 КПК України витрати, понесені закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення, віднесено до збитків, завданих державі внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.7 ст.128 КПК України особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

За змістом ст. 1206 ЦК України, особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, спільній власності територіальних громад, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету, за рахунок якого таке лікування фінансувалося. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України.

Судом встановлено, що вироком Любешівського районного суду Волинської області від 12.05.2025 у кримінальному провадженні, яке внесено в ЄРДР 02.04.2024 за № 12024030530000253, визнано винуватим ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, із звільненням його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Відповідно до довідки КП «Волинська обласна клінічна лікарня» № 01/01-09/1473 від 28.04.2026, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходився на стаціонарному лікуванні у відділенні анестезіології з палатами інтенсивної терапії № 1 з 21.02.2024 по 28.02.2024 протягом 7 ліжко-днів. Загальна вартість лікування становить 18349,73 гривень (а. с. 4).

Суд вважає належним, допустимим та достовірним доказом вищевказану довідку, яка підтверджує витрати на лікування потерпілого.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч. 6 ст. 82 ЦПК України).

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.07.1995 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв`язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікуванні.

Згідно із ч.1 ст.1166 ЦПК України шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Комунальне підприємство «Волинська клінічна лікарня» Волинської обласної ради є закладом охорони здоров`я, засновником є Волинська обласна рада. Підприємство є юридичною особою публічного права (а. с. 6-11).

Отже, на думку суду, юридична особа володіє процесуальною правоздатністю і дієздатністю, вона може бути позивачем у судах усіх юрисдикцій.

Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Згідно з п.3, п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 07.07.1995 "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат" питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з "Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16.07.1993.

Відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв`язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікуванні.

Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

У відповідності до п.4 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.1993 №545, стягнуті в установленому порядку кошти, залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров`я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров`я.

Витрати на лікування потерпілого оплачені за рахунок коштів обласного та державного бюджету. Оскільки фінансування закладів охорони здоров`я здійснюється за рахунок коштів медичної субвенції з державного бюджету, то витрачені кошти на лікування потерпілих від злочинів підлягають стягненню на користь закладів охорони здоров`я.

У зв`язку з цим, неповернення витрачених бюджетних коштів на лікування потерпілого від злочину порушує інтереси держави та суспільний інтерес відповідної територіальної громади у вигляді забезпечення належного та якісного медичного обслуговування громадян. У разі стягнення коштів з відповідача, вони будуть спрямовані на необхідні медичні послуги, забезпечення діяльності лікарні тощо.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від злочину.

Зважаючи на вищевикладене, беручи до уваги те, що кошти, витрачені на лікування потерпілого добровільно на момент проведення судового засідання не відшкодовано, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог.

Крім того, відповідно вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави слід стягнути 3328,00 гривень судового збору.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 82, 89, 247, 259, 263 265, 280-282 ЦПК України, на підставі ст. 1206 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Комунального підприємства "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків, завданих кримінальним правопорушенням задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради кошти, витрачені на лікування в сумі 18349 (вісімнадцять тисяч триста сорок дев`ять) гривень 73 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 3328,00 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складення повного рішення суду 29.09.2026.

Учасники справи:

Позивач: Комунальне підприємство «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради, код ЄДРПОУ 01983163, адреса: м. Луцьк Волинської області, проспект Президента Грушевського, 21.

Представник позивача: Дудар Олександр Валерійович, адреса: м. Луцьк Волинської області, проспект Президента Грушевського, 21.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Представник відповідача: Тарасенко Олександр Всеволодович, РНОКПП НОМЕР_2 , місцезнаходження: м. Рівне, вул. Остафова, 39; адреса для листування: АДРЕСА_2 .

Суддя Любешівського районного суду

Волинської області А. С. Савич